CNN: Неявка Сі Цзіньпіна на G20 може бути частиною плану зі зміни глобального управління

Коли найвпливовіші світові лідери зберуться в Нью-Делі у ці вихідні, щоб вирішити численні кризи, буде помітно, що серед них немає Сі Цзіньпіна. Хоча з моменту приходу до влади в 2012 році він жодного разу не пропустив саміт G20.

Як це часто буває з непрозорим прийняттям рішень у Пекіні, не було надано жодних пояснень очевидному рішенню Сі Цзіньпіна пропустити головну світову зустріч, якій Китай надавав великого значення в минулому. Очікується, що прем'єр-міністр Лі Цянь візьме участь у заході замість лідера Китаю.

Стриманість Пекіна викликала широкий спектр спекуляцій та інтерпретацій щодо причин: від потенційних проблем зі здоров'ям Сі Цзіньпіна і проблем на батьківщині до зневажливого ставлення до приймаючої країни Індії. Адже відносини між Пекіном і Нью-Делі погіршилися через тривалу прикордонну суперечку, - пише CNN.

Але якщо розглядати це через призму суперництва Китаю зі США, то, на думку аналітиків, очікувана відсутність Сі Цзіньпіна на G20 може також свідчити про його розчарування в існуючій глобальній системі управління і структурах, в яких, на його думку, надто домінує американський вплив.

Замість цього лідер Китаю, можливо, віддає перевагу багатостороннім форумам, які відповідають китайському баченню структури влади у світі. Такими зборами, наприклад, можна назвати нещодавній саміт БРІКС і майбутній форум «Пояс і шлях».

«У цьому може бути елемент навмисної зневаги до Індії, але це також може бути заявою про те, що існують різні структури управління, які Сі Цзіньпін вважає важливими, і G20, можливо, не одна з них», - сказав Джордж Магнус, економіст і співробітник Китайського центру при Оксфордському університеті.

Розчарування в G20

На думку деяких аналітиків, відсутність Сі може означати зміну ставлення Китаю до «Великої двадцятки» - головного глобального форуму, який об'єднує провідні розвинені країни світу і країни, що розвиваються, на які припадає 80% світового ВВП.

За словами наукового співробітника Інституту Квінсі Джейка Вернера, раніше Китай розглядав цю платформу як відносно нейтральний простір для глобального управління і надавав великого значення дипломатії в рамках G20.

З моменту проведення першого саміту лідерів у 2008 році лідер Китаю завжди брав участь у цьому заході, навіть під час пандемії COVID за допомогою відеозв’язку. І коли Китай приймав свій перший саміт G20 у 2016 році, він доклав усіх зусиль, щоб зробити захід успішним і продемонструвати свій дедалі більший вплив на світовій арені.

Однак відтоді у відносинах між двома найбільшими економіками світу зростала напруженість і суперництво.

«Зараз Китай бачить, що простір G20 все більше орієнтується на США і їхній порядок денний, який Сі Цзіньпін вважає ворожим для Китаю», - сказав Вернер.

Близько половини членів групи - це союзниками США, яких адміністрація Джо Байдена згуртувала, щоб зайняти більш жорстку позицію у протистоянні з Китаєм. За словами Вернера, Пекін також все частіше розглядає напруженість у відносинах з іншими членами, наприклад, з Індією, через призму своїх складних відносин зі Сполученими Штатами.

Пекін незадоволений зростаючими зв'язками Нью-Делі з Вашингтоном, особливо його участю в QUAD - організації на чолі зі США, яку Пекін називає «Індо-Тихоокеанським НАТО».

«Китай бачить Індію в антикитайському таборі і тому не хоче додавати цінності великому міжнародному саміту, який організовує Індія», - сказав Хеппімон Джейкоб, професор міжнародних досліджень в Університеті Джавахарлала Неру в Нью-Делі.

Розбіжності у поглядах на війну Росії проти України також кидають тінь на саміт. Досі Індія не змогла виступити посередником у прийнятті спільної заяви на жодному з ключових засідань G20 відтоді, як вона перебрала на себе головування. Відмова Китаю засудити російське вторгнення і продовження дипломатичної підтримки Москви посилили напругу у його відносинах із Заходом.

Китайські аналітики погоджуються, що Пекін може розглядати G20 як платформу, цінність і ефективність якої зменшується. Професор міжнародних відносин в Університеті Ренмін Ши Іньхун сказав, що G20 стала більш «складною і важкою» ареною для китайської дипломатії порівняно з тим, що було кілька років тому, оскільки кількість дружніх до Китаю членів зменшилася.

Альтернативна структура управління

Сі Цзіньпін востаннє відвідував саміт G20 на Балі в листопаді минулого року, коли він вийшов з китайської ізоляції через COVID і оголосив про своє повернення на світову арену. Під час дводенного саміту він провів дипломатичні зустрічі з 11 світовими лідерами, включаючи президента США Джо Байдена, і запросив багатьох з них відвідати Китай.

Після того довга черга іноземних високопосадовців постукала в двері Пекіна, щоб зустрітися з Сі Цзіньпіном, включаючи лідерів G20 з Німеччини, Франції, Бразилії, Індонезії та ЄС, а також держсекретаря США Ентоні Блінкена.

За весь цей час Сі Цзіньпін здійснив лише дві закордонні поїздки: і обидві грали центральну роль в його спробі змінити глобальний світовий порядок. У березні він відвідав Москву, щоб зустрітися з Владіміром Путіним, «старим другом», який поділяє його глибоку недовіру до американської влади. Минулого місяця він взяв участь у саміті БРІКС в Йоганнесбурзі, де було оголошено про прийняття 6 нових членів. Це розширення, яке Сі Цзіньпін назвав «історичним», стало великою перемогою Пекіна, який вже давно намагається перетворити цю економічну групу в геополітичну противагу Заходу.

Джордж Магнус з Оксфордського університету вважає, що розширений БРІКС - це приклад альтернативної структури управління, яку хоче побудувати Пекін. І до неї входять деякі з найважливіших країн Глобального Півдня, а Китай відіграє в ній центральну роль.

В останні роки Сі Цзіньпін виклав своє бачення нового світового порядку, оголосивши про три глобальні ініціативи: Глобальну ініціативу безпеки (нова архітектура безпеки без альянсів), Глобальну ініціативу розвитку (новий механізм фінансування економічного зростання) і Глобальну цивілізаційну ініціативу (нова система цінностей, визначена державою, яка не підпорядковується межам універсальних цінностей).

Незважаючи на те, що ці ініціативи широко сформульовані і здаються розпливчастими по суті, «вони розроблені як парасолька, під якою країни можуть об'єднатися навколо наративу Китаю, який відрізняється від структури управління під егідою G20», - сказав Магнус.

Очікується, що наступного місяця китайський лідер проведе Форум «Один пояс, один шлях», щоб відзначити 10-ту річницю своєї глобальної інфраструктурної і торговельної ініціативи, яка грає роль ключового елементу нової глобальної структури управління Пекіну.

За словами Магнуса, такі ініціативи, як «Один пояс, один шлях», БРІКС і Шанхайська організація співробітництва, які Пекін або заснував, або займає позицію ключого гравця, зараз мають набагато вищий статус у Китаї.

«Ці організації існують як альтернативні структури до тих, до яких Китай традиційно приєднувався і був змушений ділити увагу зі США. Це також посилає сигнал решті світу, що це позиція Китаю. І цей сигнал адресований не лише країнам Глобального Півдня, але й країнам, які вагаються у світі ліберальної демократії», - сказав експерт.