Казан для приготування їжі чи водолазний дзвін: що насправді підняли біля узбережжя Флориди

Знахідка опинилася в центрі уваги в 1980 році, коли об'єкт виявили біля уламків "Санта-Маргарити", затонулого іспанського галеона зі скарбами, який зазнав катастрофи в 1622 році у Флоридській протоці. Об'єкт підняли з глибини близько 50 метрів і спочатку вважалося, що це великий казан, пише Ancient Origins.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Нещодавно двоє морських археологів, Шон Кінгслі та Джим Сінклер, припустили, що цей об'єкт є частиною водолазного дзвону 17-го століття, який використовували мисливці за скарбами. Через відкрите дно цих пристроїв, вони наповнювалися повітрям, яким водолази могли дихати.

В останньому випуску журналу Wreckwatch Magazine представлено детальний аналіз, проведений науковцями. Їхнє твердження ґрунтується на кількох ключових спостереженнях. Об'єкт має розміри 147 сантиметрів у діаметрі і демонструє особливу конструкцію, що складається з двох мідних листів.

Зокрема, він має міцний обідок, прикрашений мідними заклепками, що оточують його по периметру. Дослідники стверджують, що його розміри роблять предмет непридатним для кулінарного використання, про що свідчить явна відсутність будь-яких слідів обвуглювання або нагрівання.

Історичне тло виявлення цієї знахідки, — це нещаслива подорож корабля "Санта-Маргарита", що затонув від урагану у Флоридській протоці в 1622 році, забравши життя всіх 142 членів екіпажу. У 1980 році, коли водолази досліджували затонуле судно, вони натрапили на металевий предмет.

Відтоді водяна могила "Санта-Маргарити" стала скарбницею багатств, серед яких золоті злитки, монети та релігійний релікварій із золота і гірського кришталю, загальною вартістю в мільйони доларів.

Сінклер висуває цікаве припущення, що куполоподібний об'єкт цілком може бути верхньою частиною водолазного дзвону, описаного Франсіско Нуньєсом Меліаном у 1625 році. Це припущення цілком узгоджується з наявністю кількох водонепроникних нижніх панелей, виготовлених з дерева та шкіри. Історичні свідчення вказують на те, що водолазний дзвін походить від конструкції, створеної 1606 року іспанським винахідником Херонімо де Аянсом, пізніше адаптованої для видобутку перлів у Венесуелі.

Дослідники припускають, що цей водолазний дзвін 17-го століття міг вмістити до трьох водолазів одночасно і міг бути прив'язаний до судна за допомогою повітряного шланга. Підтвердженням гіпотези про "водолазний дзвін" є історична експедиція Меліана, під час якої його водолази підняли з затонулого корабля значну здобич — "350 срібних злитків, тисячі золотих монет і вісім гармат".

Така величезна здобич надає значної ваги припущенню, що водолазний дзвін відіграв важливу роль у цій операції.

Раніше Фокус писав, як скандинавські хлібороби й мореплавці стали вікінгами.