Як не відчувати провину під час виховання дитини

Саме собою почуття провини – це інструмент регулювання поведінки. Поки людина росте і формується, вона засвоює правила поведінки та норми моралі, з якими потім і співвідносить свої вчинки.

Чому в батьків виникає почуття провини

Від чогось неправильного з погляду суспільних норм, крім закону, людину захищає саме почуття провини або її складніша форма – сором. Якщо цей механізм працює правильно, людина намагається вчитися на своїх та чужих помилках та уникати неприйнятної поведінки.

Але бувають ситуації, коли почуття провини гіпертрофоване, об'єктивно оцінити свою поведінку не виходить, а постійні закиди з боку лише посилюють ситуацію. Тоді вина і тривога можуть мучити людину і позбутися їх буває дуже складно. Батьки з цього погляду перебувають у "групі ризику".

Батьківська провина має кілька характерних ознак:

• Відчуття проміжності – ви ніколи не перебуваєте повністю ні в батьківському, ні в робочому режимі.
• Почуття, що ви щось робите не так.
• Довгий список справ, упоратися з яким не виходить. Здається, що сил вистачає лише на екстрений мінімум.
• Відчуття, що доводиться "жонглювати" надмірно великою кількістю зобов'язань.
• Нездатність насолоджуватися часом, проведеним із дітьми.
• Стрес з приводу роботи та кар'єри.
• Неможливість виділити час на хобі чи інші справи, які приносять задоволення.
• Тривога, почуття спустошеності, втоми та стресу.
• Порушення сну чи харчування.
• Нерідко напружені стосунки з членами сім'ї, друзями та колегами.

Як побороти відчуття батьківської провини

Діти тонко відчувають настрій людей навколо, можуть сприймати почуття провини батьків, але не усвідомлювати, чому воно виникло і на кого спрямоване. А дитині потрібні щасливі батьки. Саме тому із почуттям провини важливо працювати.

Щоб упоратися з ним, перш за все потрібно поспостерігати за своєю поведінкою та визначити тригери: що викликає провину чи засудження самого себе. Якщо вдасться зрозуміти, в яких ситуаціях виникає вина та тривога, працювати з проблемою стане набагато простіше.

Наступний крок – це переформулювати свої думки. Наприклад, якщо вина виникає через інтенсивну роботу, можна спробувати донести до себе, що вона необхідна вам, щоб забезпечувати дитину – це також прояв турботи про неї.

Важливо також скоригувати свої очікування: ви не повинні бути ідеальним батьком. Ви людина, яка теж може втомитися, зробити помилку, бути некоректною, чогось не знати чи не вміти (загалом діти нормально до цього ставляться).

Також важливо змінити свої установки: прагнути бути не ідеальним батьком, який все контролює, а добрим. Орієнтуватися потрібно на свої відчуття, зворотний зв'язок від близьких та підтримку з боку інших батьків із такими самими проблемами. Люди зі схожим досвідом схильніші розуміти і чути один одного, на них можна покластися, з ними можна не боятися бути слабкими.

Крім того, потрібно вчитися розподіляти увагу. Якщо ви працюєте, важливо спрямувати сили на робочі завдання, а якщо проводите час із дітьми – сфокусуватися на спілкуванні з ними.

Так знижується потяг до гіперкомпенсації, коли мама чи тато відчувають, що вони не мають можливості провести час з дитиною, тому можуть намагатися її підкупити. Але діти далеко не завжди зчитують подарунки як доказ любові. Вони все одно можуть очікувати спільного проведення часу, але не завжди знають, як про це сказати.

Якщо приділити час дитині не виходить, ви зірвалися і відповіли жорстко, можна просити вибачення та запропонувати альтернативу. Діти цінують чесність і, як правило, охоче йдуть назустріч. Головне – не почати виправдовуватися: дитина має розуміти, що у дорослих бувають важливі справи, але для неї час також обов'язково знайдеться.

Також треба дбати про себе: у будь-яких взаємовідносинах доводиться щось віддавати, і ці ресурси важливо поповнювати. Знайдіть заняття, яке приносить вам особисто, і вашій парі задоволення, і виділяйте для нього час. Це може бути пів години щодня або якийсь конкретний вечір чи вихідний день. Так вдасться не лише принести у своє життя більше радості, а й дозволити дитині чимось зайнятися без ризику не виправдати батьківських очікувань.

Зрештою, якщо почуття провини провокують висловлювання якоїсь конкретної людини, треба постаратися позначити особисті межі. Іноді при цьому доводиться скорочувати чи навіть переривати спілкування. Непрохані поради лише підривають упевненість у собі, але ніяк не допомагають рухатися вперед.

Якщо ви помічаєте, що вина, розпач і тривога лише міцніють, важливо звернутися за допомогою до фахівця, щоб краще керувати своїм мисленням та знайти баланс у своєму житті.