"Коли почули українську, то зрозуміли, що це наші": як у Волоховому Яру рік тому зустріли ЗСУ

9 вересня 2022 року звільнення Волохового Яру офіційно підтвердила Нацгвардія. Як село жило в окупації, зустріло ЗСУ та живе зараз – читайте в репортажі 24 Каналу.

Окупація застала людей зненацька

На початку повномасштабного вторгнення основними цілями окупантів були міста. На шляху до них ворог окупував чимало населених пунктів. Серед таких Волохів Яр – село, населення якого до 24 лютого 2022 року становило майже 1 500 людей. Його окупанти захопили на шляху до Балаклії.

Зараз місцеві кажуть, що окупація застала їх зненацька, адже ворог зайшов у село у перший день повномасштабної війни, тому і виїхати майже ніхто не встиг.

Зранку 24 (лютого – 24 Канал) у нас вже тут колона техніки їхала. Не дай Бог тобі вийти на двір чи просто подивитись на їхню техніку. Всі сиділи тихо, не виходили із будинків,
– пригадує одна з місцевих мешканок.

Російські колони рушили далі, а село опинилося під контролем бойовиків з Луганщини, які першим же ділом обійшли кожен будинок в селі та відібрали у всіх місцевих телефони, боячись, що люди будуть повідомляти ЗСУ про дії ворога. Крім того, людям заборонили виходити з будинків під загрозою розстрілу.

Самі ж окупанти осіли в місцевій школі. Тому люди, які жили поблизу, боялися вийти з дому, бо вони були фактично на виду в бойовиків. Ситуація на окраїнах села була простішою – місцеві час від часу таки виходили на вулицю та спілкувалися між собою – це був фактично порятунок в умовах відсутності світла та будь-якого зв'язку зі світом.

Школа у Волоховому Яру, де свого часу осіли окупанти / Фото Вікторії Кульженко, 24 Канал

Мешканці Волохового Яру кажуть, що найстрашнішим було в окупації захворіти. Особливо боялися матері за своїх малих дітей. Бо ліків у селі не було, а просити щось в окупантів ризиковано. Ба навіть якщо й попросити, то можна було отримати максимум 2 таблетки "Валер'янки".

Дехто таки наважувався на спробу виїзду. Та, на жаль, один з автобусів з мешканцями села при спробі виїзду розстріляли окупанти. Потім можливості виїхати на підконтрольну Україні територію у людей не було взагалі – довелося їхати через країну-терористку. Тепер же місцеві кажуть, що біда і спільна, і різна в усього села: хтось пережив всю окупацію, але зберіг нажите чесною працею, а хтось витратив чимало сил для того, аби виїхати з села, а по поверненню побачив у своєму домі тільки голі стіни – окупанти вкрали все.

А чийсь дім повністю зруйнований / Фото Вікторії Кульженко, 24 Канал

Про контрнаступ ніхто не знав, а ЗСУ зайшли в село вночі

Зв'язку в селі не було. Тому поки ми з вами моніторили новини про те, які вже населені пункти звільнили ЗСУ, люди, які жили в окупації, навіть гадки не мали, що відбувається. За кілька днів до звільнення бойовики залякували місцевих і казали їм, що якщо ЗСУ повернуться, то нібито закидають підвали гранатами, бо "всіх вважатимуть колаборантами".

І ось вночі в село заїхали колони техніки. Місцеві здивувалися, бо на техніці були не Z i V, якими окупанти загадили все, а зовсім інший знак.

Ми ж навіть не знали, що ті плюси (маркування "+" на техніці ЗСУ – 24 Канал) означають і що взагалі відбувається. Аж коли почули українську мову, то зрозуміли, що то наші прийшли,
– пригадує одна з місцевих мешканок.

Люди кажуть що прихід ЗСУ був справжнім святом. Навіть згадуючи через рік після звільнення, у декотрих видно сльози на очах, коли ми говоримо з ними.

Прапор, який підняли у Волоховому Яру після звільнення / Фото Вікторії Кульженко

Зразу ж за військовими в село заїхала вантажівка з хлібом. Через 2 дні у Волоховому Яру з'явився зв'язок. Люди кажуть, що тоді для щастя більшого і не треба було. Можна було поїсти та зателефонувати рідним й сказати: "Ми живі".

До нас в село першим зайшов хлібник. Він привіз нам хліб. Який це був хліб... Боже, ми вже так його чекали. Люди брали по кілька буханок і просто їли його,
– пригадує місцева мешканка.

Оптимізм попри "лєпєстки" та інші наслідки війни

За рік у селі вдалося відновити електропостачання, зв'язок, чимало людей повернулися до рідного дому та намагаються продовжувати своє життя попри те, що довелося пережити. Однак наслідки війни не відпускають.

У зруйнованих будинках зупинилося життя / Фото Вікторії Кульженко, 24 Канал

Традиційно ворог залишив по собі сотні, а то й тисячі мін. Особливу небезпеку становлять хаотично розкидані "лєпєстки", на яких вже понад десяток людей підірвалися тільки у Волоховому Яру.

У центрі села стоїть школа, в якій колись розміщувалися окупанти – зараз вона зруйнована. А біля школи лежать залишки російської техніки. У Волоховому Яру загалом ситуація дещо краща, ніж в інших селах, бо тут майже не було боїв як таких – окупанти просто втікали з села.

Російська техніка у Волоховому Яру / Фото Вікторії Кульженко, 24 Канал

Місцеві мешканці налаштовані дуже оптимістично. Кажуть, що помаленьку все відновлюється, а спокій повертається. За рік, за їхніми словами, майже повністю вдалося заспокоїтися після пережитого. Тепер же люди з нетерпінням чекають на перемогу.