"Берлінські подушки" проти "лежачих поліцейських": навіщо Україні нові обмежувачі швидкості

Незважаючи на війну, в мирних і навіть прифронтових містах продовжують облагороджувати територію – де бруківку перекладуть, де квіти посадять, а де й вводять якісь новинки.

Так, влітку 2023 року у Вінниці, Дніпрі, Одесі прозвітували - відмовляємося на дорогах від морально застарілих "лежачих поліцейських" і переходимо на сучасніші "берлінські подушки". У столиці подібну реконструкцію поки що лише обговорюють, але чи з'являться вони й у Києві – напевне, це лише питання часу.

Чим «берлінські подушки» відрізняються від звичних «лежачих поліцейських» і що це за новинка, KP.UA розповів співзасновник спільноти «Пасажири Києва» Олександр Гречка.

«Берлінська подушка» проїжджається значно м’якіше

- «Берлінські подушки», як і «лежачі поліцейські», це один з засобів для сповільнення автомобільного руху - щоб зменшити аварійність, підвищити безпеку на певній ділянці. Це доречно в місцях, де багато дітей або де є велике скупчення людей: біля садочків, шкіл, парків, на перехрестях, де активний пішохідний рух, щоб нівелювати небезпеку, - говорить Олександр Гречка.

«Берлінська подушка» – це декілька штучних нерівностей, зазвичай червоного кольору, які викладають посеред проїжджої частини. Але не по всій ширині, як «поліцейські», а з проміжками між ними. Ширина цих проміжків така, що легкове авто повинно пригальмувати і виїжджати на підвищення тільки однією стороною.

А транспорт з ширшою, ніж у легковика, колісною базою (громадський транспорт або екстрені служби) взагалі може пропускати «подушки» поміж коліс. На швидкість його руху "подушка" не впливає.

- Той же громадський транспорт, порівняно з легковими автомобілями, рідко розганяється понад 40 км на годину, - пояснює Олександр Гречка. – А отже, йому не так вже й потрібні обмежувачі швидкості.

Окрім цього, ближче до тротуару залишається відстань, достатня для проїзду, приміром, велосипеда чи самоката.

- При наїзді велосипедом на «лежачого поліцейського», окрім незручностей, створюється ще й ризик падіння. Бо коли гума, з якої перешкоду зроблено, волога, вона слизька, і можна впасти, - пояснює наш співрозмовник. – А «подушку» велосипедист легко об’їде.

Форма «подушки» не конусна, а трапецієвидна – така форма дозволяє пригальмувати авто, але не змушує його «стрибати» при перетині, тобто так менше шансів зіпсувати підвіску автомобіля. Окрім того, легковий автомобіль наїжджає на такий засіб заспокоєння швидкості лише однією стороною.

- «Берлінська подушка», на відміну від «лежачого поліцейського», більш м’яко діє на підвіску, не б’є її так сильно. «Подушку» комфортно проїхати на швидкості 20 км на годину. Якщо на «подушку» наїде громадський транспорт, то через м’якше сповільнення пасажири фактично нічого не відчують, - говорить Олександр Гречка.

До речі, серед інших недоліків «лежачих поліцейських» - вони продавлюють асфальт. Тобто встановили їх на новій дорозі, пройшло років зо два, настав час їх заміни, але на тому ж місці заміна не можлива, адже утворилась впадина. Це знову ремонт, а разом з тим і додаткові фінансові витрати.

Ціна питання

Облаштування однієї гумової «берлінської подушки» обходиться в 60 тисяч гривень, а якщо її зробити з ФЕМу (ФЕМ – фігурні елементи мощення, тобто звичайна тротуарна плитка. – Авт.) або насипу асфальту за умови тих же розмірів – ціна зменшується десь до 22-25 тисяч гривень.

До речі, в Києві краще робити не гумові «подушки», а саме з інших матеріалів. Після гумових лишається яма, яку треба ремонтувати, і у підсумку вийде ще дорожче. А коли це робиться з ФЕМу чи асфальту, це не так сильно впливає на дорожнє покриття.

Для порівняння: одна секція "лежачого поліцейського" коштує орієнтовно 1500 гривень - на дорогу в дві смуги треба 16 секцій, тобто все разом близько 24 тисячі гривень. На перший погляд, видається, що фінансово «подушка» і «поліцейський» плюс-мінус однакові, однак з точки зору комфорту і експлуатації – різниця величезна.

В тему

Світовий досвід

- Я не можу сказати, що встановлення «берлінських подушок» у світі набуло масової практики. В європейських містах рух добре врегульовано завдяки обмеженню швидкості до 50 км, а на центральних вулицях взагалі 30 км. Порушив – платиш штраф, і це теж мотивує водіїв не перевищувати швидкість. А не так, як у нас на вулицях: діє обмеження в 50 км, більшість водіїв їдуть 70, бо можна їздити і не отримати штраф за це, - каже Олександр Гречка.

В той час як в Європі кожне перевищення на 5-10 км означає кратний зріст штрафу. Тому там люди не перевищують швидкості, немає потреби класти скрізь «лежачі поліцейські» чи «берлінські подушки».

- До того ж є й інші ефективні методи сповільнення руху. Наприклад, як у Києві на вулиці Січових Стрільців було облаштовано острівець безпеки. І водій повинен скинути швидкість, щоб правильно зманеврувати, щоб не потрапити в цей острівець і не стукнути автомобіль, який, можливо, буде їхати поруч. Також в Європі активно використовуються підвищені переходи, які є й в Києві, правда, поки що мало, - зазначає експерт.