Івано-франківське обласне телебачення «Галичина» під час війни: обласна рада громаду в біді не залишить

«Детектор медіа» продовжує масштабне дослідження якості контенту регіональних телеканалів під час великої війни. Ми регулярно проводимо кількісно-якісний моніторинг новин телеканалів східних і південних областей України. Його результати дозволяють читачам обрати джерела, які дотримуються стандартів, а медійникам — попрацювати над помилками та зробити свій інформаційний контент кращим.

Зараз, окрім цих двох завдань, ми хочемо з’ясувати, як живуть і працюють телеканали в областях, постраждалих від російської агресії. Оскільки деякі з цих каналів не мають стабільного ефірного мовлення, об’єктом аналізу будуть програми, які вони публікують на ютуб-каналах, — не лише інформаційні, а й авторські публіцистичні програми та студійні інтерв’ю.

Трохи історії

За даними сайту YouControl, івано-франківське обласне телебачення «Галичина» зареєстроване у серпні 1994 року. Хоча мовлення, за даними сайту медіа, розпочалося у листопаді 1991-го. Засновником телеканалу є обласна рада. Генеральним директором «Галичини» працює голова фракції ВО «Свобода» в Івано-Франківській облраді Ігор Дебенко. Висуванцем «Свободи», до слова, є і очільник цього органу самоврядування Олександр Сич, який регулярно з’являється у новинах мовника. Директор «Галичини» Ігор Дебенко був призначений на посаду обласною радою у 2017 році. До того з моменту початку мовлення телеканалом керувала заслужена журналістка України Ольга Бабій.

На сайті ОТБ «Галичина» йдеться про те, що «16 січня 2017 року обласне телебачення "Галичина" розпочало супутникове мовлення, одержавши таку ліцензію першим серед телеканалів Прикарпаття. Це дозволило вийти на якісно новий рівень, тож тепер "Галичина" забезпечує інформаційні потреби не тільки мешканців краю, але й всієї України і всіх земляків, які з різних причин перебувають за кордоном.

З 1 вересня 2021 року телеканал завершив перехід на HD мовлення, транслюючись у цьому форматі як у Т2, кабельних мережах, так і на супутнику. Телеканал "Галичина" сьогодні — це єдиний на теренах Івано-Франківщини телевізійний канал, який здійснює цілодобове мовлення в сучасних цифровому та супутниковому форматах, широко представлений в кабельних мережах, загальнонаціональних супутникових, IPTV та ОТТ-платформах й охоплює мільйони телеглядачів як в Україні, так і в країнах Європи та Азії.».

Нині телеканал має інформативний сайт, сторінки у фейсбуці (44 тисячі читачів), твітері (майже 300 підписників), а також найцінніший для нашого огляду ютуб-канал. Він створений у жовтні 2009 року, нині має 40,5 тисячі підписників. Тут викладають новинні сюжети та супутні проєкти. Для моніторингу переглянуто 30 сюжетів, опублікованих у період з 24 серпня по 2 вересня, та програми, що вийшли у цей час і раніше.

Обласна влада — в курсі справ

Новинні сюжети з програми «Вісті» мало чим відрізняються від тих, які роблять колеги з інших телеканалів. У студії є ведучі, котрі читають підводки до відео. На початку матеріалів з’являються титри, де вказані автори сюжетів.

Івано-Франківщина суттєво віддалена від лінії фронту. Але це не дає журналістам «Галичини» приводу забувати про війну. В етері мовника чимало сюжетів про роботу волонтерів, реабілітацію дітей війни, допомогу ВПО тощо. Ще є розбір медичних тем, культурні та спортивні новини. 

Тут і помітна «особливість» сюжетів новин, притаманна багатьом регіональним, а надто комунальним мовникам: в етерах регулярно з’являються представники влади різних рівнів. У випадку «Галичини» є відмінності. Наприклад, очільниця Івано-Франківської ОВА Світлана Онищук і директори департаментів фігурували у семи з 30 переглянутих сюжетів. Але зазвичай там, де мали бути (хай навіть формально) відповідно до інформаційного приводу. Наприклад, керівниця ОВА мовила під час урочистостей до Дня пам’яті захисників України, на конференції освітян області або на уроці історії Галича з нагоди 1125-річчя міста.

Представники Івано-Франківської міської ради теж фігурували там, де були дотичними до теми відео. Наприклад, очільник міста Руслан Марцінків мовив у сюжеті, присвяченому Дню українського прапора. А очільниця міського департаменту освіти, своєю чергою, коментувала теми, пов’язані із навчанням дітей.

За схожим принципом у новинах ОТБ «Галичина» з’являються і керівники обласної ради — засновниці медіа. У моніторинговий період голова органу місцевого самоврядування Олександр Сич фігурував у трьох із 30 оглянутих сюжетів. Заходи були схожі на ті, де виступала очільниця ОВА Світлана Онищук. Сич мовив у відео про День прапора, День пам’яті захисників України, а ще у сюжеті про житло для переселенців, яке особисто інспектував. Відвертого піару тут не було. На відміну від окремих неновинних проєктів «Галичини», про які буде далі.

 Голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич

Журналістських стандартів медійники телеканалу у моніторинговий період не порушували. А ще застосовували фемінітиви (хоча не скрізь), а також багато працювали у кадрі: як у вигляді стендапів (репліка журналіста у кадрі), так і повністю озвучуючи текст сюжету. Це і динамічно, і дозволяє невтаємниченим глядачам ближче познайомитися з місцевими телевізійниками.

Традиційно, у кожному огляді ми підкреслюємо позитивні матеріали мовника. У доробку ОТБ «Галичина» таких не бракувало. Відзначимо хороші сюжети про: молодих людей різних професій, яких об’єднує народження у День Незалежності (вийшов 24 серпня); про те, як небайдужі варили борщ у шпиталі для військових (27 серпня); про книги, якими можуть користуватися переселенці у місцевому хабі для ВПО (30 серпня); про старт нового навчального року (2 вересня).

Окремо відзначимо історію загиблого ще за часів АТО місцевого воїна Тараса Шевченка (сюжет оприлюднений 29 серпня). Адже глядачі не мають забувати, завдяки кому «русскій мір» не зміг захопити всю Україну, як планували кремлівські вожді.

Проєкти для інформації та трохи для подяк

Для моніторингу контенту «Галичини» ми переглянули й низку неновинних програм. Розпочнемо з тих, у яких, крім корисної інформації, були чіткі ознаки політичного піару. Зокрема, у проєкті «Найдорожчий скарб», кожен випуск якого триває близько 15 хвилин, йдеться про справи медичні. У програмі, опублікованій 7 червня, говорили про користь і шкоду сонячного проміння. А у випуску за 21 червня — про небезпечних плазунів і комах, які можуть завдати шкоди людям у літню пору. Гостею тут була представниця ОВА Лідія Синюта, але ведуча не вдавалася до компліментарності, що й добре.

А от у випуску від 31 серпня мовилося про лікарню Перегінської громади. І все б нічого, якби посеред випуску директорка закладу не почала роздавати подяки депутатам обласної ради (яка, нагадаємо, є засновницею медіа) Роману Мошурі (представляє фракцію «За майбутнє»), Іванові Депутовичу та Назарію Іваніву (обидва — ВО «Платформа громад»). Можна було обійтися й без цього.

Ще більше улесливості було у випуску культурно-мистецького проєкту «Світлиця надії». Гостем програми, оприлюдненої 31 серпня, став перший заступник голови обласної ради Василь Гладій (представляє ВО «Батьківщина»). Мова у випуску була про українську ідентичність. Посеред етеру ведуча Надія Семенкович раптом згадала про «значні внески нашого керівництва у розвиток демократії». Та чи аж настільки вони значні, щоб це підкреслювати?

В інших випусках «Світлиці надії» (програма триває близько 30 хвилин і розповідає про культурні події та діячів регіону) подібного не було. Заслужена працівниця культури Лілія Борисевич розповідала про колорит Гуцульщини, а режисерка Ольга Терешкун — про кінематографічну роботу.

Решта проєктів у моніторинговий період пройшла «без ексцесів». Зокрема, у програмі «Про головне у деталях» гостями студії були: медики, які отримали орден Святого Пантелеймона (випуск опублікований 4 вересня); історики, які мовили про 1125-річчя міста Галич (5 вересня); представники духовенства, котрі говорили про перехід ПЦУ на Новоюліанський календар церковних свят (5 вересня). Кожен випуск тривав близько 40 хвилин.

У програмі «Бізнес і закони» йшлося про те, що побіжно випливає з назви: представниці Головного управління Державної податкової служби робили роз’яснення стосовно податкових новацій, перевірок підприємців, упровадження касових апаратів, форм звітності тощо. Кожен випуск триває зо 15 хвилин.

Є у «Галичини» і проєкт, де розповідають історії вимушених переселенців. Він має назву «Наші люди звідусюди», кожна програма триває близько пів години й у ній ВПО розповідають свої історії втечі від війни та освоєння на новому місці. Такі проєкти заслуговують тільки на схвалення.

Ще є культурно-мистецький проєкт «Країна на запах», у межах якого ведуча Оксана Лісовська у компанії заступниці гендиректорки телеканалу з питань контенту Юлії Юзьків мандрують цікавими місцями Франківщини. У програмі, оприлюдненій 19 червня, медійниці їздили саме Франківською громадою, 14 серпня мова була про Калуш, а 28 серпня — про дитячий табір у селі Яблуниця. От у ньому сталася «зрада»: через брак звуку випуск ішов дуже тихо, через що важко було розчути важливі деталі.

Є і непритаманні багатьом іншим мовникам проєкти. Зокрема, «Храми Прикарпаття», в якому, як ви відразу зрозуміли, йдеться про місцеві релігійні споруди. Тут мовлять настоятелі церков, віряни та жителі громад.

А ще є програма про дитячі мистецькі події під назвою «Веселий нотний стан». Усі номери, презентовані тут, виконують діти. Так само діти й підлітки є ведучими проєкту. Чому б і ні?

Зрештою, телевізійний контент івано-франківського обласного телебачення «Галичина» був би близьким до ідеалу. Якби не занадто улесливе спілкування з посадовцями обласної ради — засновниці медіа. Хоча бути у підпорядкуванні органу самоврядування не дорівнює постійно дякувати його представникам.