Чому Росія напала на Україну і коли закінчиться війна: психологині дали поради, як говорити з дітьми на складні теми

Світлана Ройз та Наталя Подоляк, сімейні і дитячі психологині, дали поради вчителям, як правильно спілкуватися з дітьми щодо війни, як реагувати на складні запитання та як обговорювати чутливі теми. Вони наголосили на важливості відвертості почуттів у розмовах, а також поділилися рекомендаціями, як спілкуватися з учнями, які втратили близьких на фронті.

Відповіді на головні питання, які стосуються цієї теми, опублікували на сайті "Нової Української Школи".

Як підготуватися до складних запитань та що робити, якщо не знаєш правильної відповіді

Світлана Ройз розповіла, що нормально не знати відповіді на всі питання, і важливо відверто розмовляти з дітьми про свої почуття та складні теми. Соромитися визнати, що певні питання для вас також важкі, не варто. Іноді діти задають питання не для отримання відповіді, а для вираження своїх емоцій та бажання бути почутими. Розмовляючи відверто, ви наближаєтеся до дітей та сприяєте їхньому спокою та відчуттю контролю. Психологиня зазначає, що важливо зрозуміти, що хоче сказати дитина через свої запитання. Переформулювавши їх, можна уточнити, чи правильно ви зрозуміли та чи важливо це для дітей. Діти повинні відчувати, що з вами можна говорити безпечно, що їхні запитання і почуття поважаються, і ви готові разом з ними шукати відповіді.

Пошуки відповідей можуть супроводжувати навчальний процес.

Цікавий спосіб підтримати діалог та навчити дітей важливості запитань – відвести окремий урок і створити "дошку" для питань, що дозволить вчителю підготувати відповіді на головні теми, які турбують дітей. Поцікавитися в учнів про їх думки і сприяти дискусії – це важливий крок у розвитку їх критичного мислення та комунікативних навичок. Важливо слідкувати за дотриманням правил дискусії, забезпечуючи всім можливість висловитися та уникати особистих нападів. Пам'ятайте, що питання є ключовим елементом взаєморозуміння та розвитку дітей, і їхні роздуми можуть сприяти їхньому особистісному зростанню, наголошує психологиня.

Відповідь на складне питання можна структурувати, включивши три компоненти. Перше – "голова", яка передає конкретну інформацію або надає вказівки, як самостійно відповісти на запитання. Далі – "серце", включає в себе вираження підтримки емоцій та створення відчуття близькості, аби допомогти дитині відчутипідтримку. "Руки" вказують на конкретні дії або направляють до відчуття сили та впливу для подальших кроків, рекомендує фахівчиня.

Найчастіші запитання та відповіді на них

Коли закінчиться війна й Україна переможе?

Підтримка та нормалізація почуттів дітей - перший крок. Варто не визначати терміни та не давати порожні обіцянки. Замість цього, акцентуйте надію та їхню роль в перемозі України, зазначає Наталія Подоляк.

Ройз рекомендує на таке питання відповісти щиро: "Понад усе я хочу почути слово "перемога" й разом із вами її святкувати. Я не сумніваюся в нашій перемозі. Але, на жаль, ніхто не може точно сказати, коли вона буде. Ми всі – кожен на своєму місці її наближуємо. Хто – на фронті, хто – у тилу".

Після цього Ройз рекомендує запропонувати зустрічні запитання: "Що ми з вами можемо зробити для перемоги чи для того, щоби підтримати інших? Що ви зробите в першу чергу, коли ми переможемо?"

Чому росія напала на Україну та вбиває дорослих і дітей?

Відповіді на такі питання потребують особливої уваги. Роздуми дітей повинно спрямувати від стану жертви до стану стійкості. Отже, в структурі відповіді має бути і підтримка почуттів дитини, і спрямованість на їхню силу, зазначає Ройз: "Протягом усієї своєї історії політика росії була спрямована на загарбництво та підкорення інших. Втім, український народ завжди обстоював свою свободу та незалежність (тут діти можуть самі пригадати факти з історії). Ніхто не очікував, що українці зможуть дати таку потужну відсіч. А ми змогли й продовжуємо боротися, бо це наша земля".

Якщо ж дитина запитує "У чому ми винні?"

Світлана Ройз рекомендує чітко визначити відповідь: "Ми ні в чому не винні, Росія – агресор. І відповідальність за війну лише на Росії – на тих, хто підтримує війну діями та своїм мовчанням." Далі надайте можливість самим дітям висловлюватися. Зазвичай, краще, коли голоси дітей звучать вдвічі більше, ніж голоси дорослих. Також можна проговорити з дітьми, чому взагалі починаються війни і наголосити на тому, що росія буде обов’язково покарана, зазначають експертки з психології.

Коли я побачу маму/тата?

Тут важливо підтримати почуття дитини та запитати чим ви можете допомогти, аби ій зарадити, рекомендують психологині. Наприклад, Наталя Подоляк радить відповідати так: "Я не можу знати, коли мама чи тато повернеться, але мені дуже хотілося б підтримати тебе. Як я можу це зробити? Хочеш, ми з тобою поговоримо? Можеш підійти до мене, коли відчуватимеш потребу. Також ми з класом можемо зробити якийсь захід, присвячений нашим військовим тощо".

Після цього Світлана Ройз рекомендує запитати в учнів: "Як ми можемо підтримати батьків, які на фронті? Як можемо виразити свою любов тим, хто далеко? Чи можливо щось створити або задумати щодо цього?".

Як підтримати дитину, якщо рідні учня/учениці воюють або загинули

Світлана Ройз вказує, що в спілкуванні дітей військовослужбовців ключовою є пояснювальна роль дорослих, які поруч. Діти можуть відчувати різні емоції, такі як гордість за близьких, але також мати тривогу, страх, сум, злість, нерозуміння та роздратування.

Вчителям важливо виявляти індивідуальний підхід до дітей, які переживають втрату, оскільки кожен реагує на події по-своєму. Важливо бути готовими до зміни ставлення дитини до навчання, яка може виникнути. Передусім для дитини важливо відчути себе в безпечному середовищі. Крім цього, варто постійно бути в контакті з рідними та шкільним психологом, зазначає експертка.

При поверненні дитини до школи після втрати рідних, важливо не розповідати про це перед класом, наголошує Ройз. Просто прийняти дитину назад в рутину, зокрема вчителі можуть поговорити з нею під час перерви про її потреби. Однокласники мають поводитися зі шкільним товаришем як завжди і допомагати йому активно брати участь в діяльностях. Важливо підтримувати дитину, коли вона сама говорить про втрату або плаче.

"Також треба бути уважними до стану дітей під час читання текстів чи підготовки до свят, які стосуються батьків. У таких випадках їм можна запропонувати розповісти про своїх близьких, показати фото. Ми звикли до ігнорування теми втрати, а треба навпаки – з повагою прийняти досвід дитини та дати можливість відчути, що вона не сама у своєму горі", – зазначає Світлана Ройз.

Батьки дітей повернулися з фронту. Як спілкуватися вчителям із ними? Як навчати дітей толерантного спілкування з військовими, у тому числі й тими, які зазнали травмувань?

Вчителям слід пам'ятати про чутливість військових, які повертаються з фронту й уникати агресивних зауважень щодо їх дитини. Звертайтеся до батьків для підтримки та спільного пошуку рішень, рекомендує Наталія. Важливо ставитися до батьків як до активних учасників освітнього процесу. Якщо бачите агресію, спробуйте запитати, чи комфортно їм говорити в такому форматі. Не забувайте відкрито обговорювати емоції.

Серед дітей потрібно проводити просвітницьку роботу – як підтримувати військових, яких вони зустрічають на вулицях, у кафе, у транспорті тощо. Найперше, побачивши військового, можна покласти руку на серце, що виражає вдячність і залишає простір для особистої відповіді військовому. Також учням варто пояснити, що військовим не подобається, коли їх жаліють, а такими героями навпаки потрібно пишатися, зазначає психологиня.

Подоляк зазначає, якщо військовому/військовій потрібна допомога, наприклад, піднятися східцями, то першочергово варто спочатку запитати. Якщо вони погоджуються – допоможіть, якщо ж відмовляться – поважайте їх рішення.

Учні грають у війну, нападають одне на одного й радіють кількості вбитих росіян.

Наталія вказує, що такі ігри є звичайною реакцією дітей на події, що відбуваються у світі і допомагають вивільнити накопичені емоції. Важливо, щоб вчителі та батьки не лякались, проте варто встановлювати правила під час таких ігор.

Світлана ж зазначає, що серед правил для ігор на тему війни можна включити обмеження на напади одне на одного та підкреслити важливість створення безпечного середовища для всіх учасників гри. Крім того, можна спрямувати увагу дітей на інші види ігор, що дозволить їм вивільнити напругу і емоції.

Щодо того, чи радіти кількості вбитих росіян, то ми можемо бути щирими у своїх реакціях. Наприклад Ройз рекомендує відповідати так: "Мені складно одночасно відчувати радість за те, що ворогів стає менше й думок про те, що кожне життя цінне. Сумно від того, що росіяни не цінують своє життя та життя інших. Я вдячний/-а ЗСУ, що нас захищають".

Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та Viber. Не ведіться на фейки!