Життя серед мін, уламків і попелищ: як сьогодні виглядає знищена росіянами Кам'янка

Рівно рік тому ЗСУ повністю звільнили село. Радше те, що від нього залишилося, – у Кам'янці немає жодного вцілілого будинку. Після боїв усе розтрощене або повністю зруйноване. Як село пережило прихід "руского міра" і як воно живе зараз – читайте в репортажі 24 Каналу.

Вбили ветерана АТО та розстрілювали усіх собак: як село потрапило в окупацію

У перші дні після початку повномасштабної війни, колони російської техніки наблизилися до Ізюма, а ворожа авіація почала бомбардувати місто. Кам'янка розташована за кілька кілометрів від Ізюма і саме поблизу цього села точилися запеклі бої з окупантами.

Степан – місцевий мешканець, який все своє життя прожив у Кам'янці, згадує, що в перші дні росіяни поцілили в місцеве агропідприємство, від чого спалахнув повністю набитий пшеницею ангар. Це було так давно, але запах горілої пшениці на території підприємства стоїть і досі.

Окупанти знищили цілі ангари зерна / Фото Вікторії Кульженко, 24 Канал

Усе згоріло. Ангари були набиті урожаєм повністю і нічого не лишилося. Зараз хіба що 2 комбайни вдалося відновити,
– каже Степан.

Ворожа артилерія руйнувала будинок за будинком. Ірина та Сергій Олійники – мешканці Кам'янки – пригадують, що цілими днями доводилося сидіти у підвалі, однак коли ворожий снаряд упав біля їхнього будинку, родина вирішила, що треба їхати. Під обстрілами сім'я виїхала на Полтавщину.

Степан же тривалий час залишався в селі та допомагав нашим військовим – ходив, так би мовити, у розвідку та надавав ЗСУ координати ворожих позицій поблизу села. Та коли вже стало зрозуміло, що село от-от опиниться в окупації, чоловік виїхав до свого сина на Буковину.

У середині березня в Кам'янку зайшли кадирівці. Окупантам одразу ж хтось розповів, що в селі живе ветеран АТО. Загарбники його розстріляли. А ще окупанти відстріляли усю худобу в селі та всіх великих собак.

Кадирівці поводили себе як нелюди – могли закидати підвали гранатами. Вони так вбили кілька десятків мешканців села. Тих, хто залишився, пізніше вивезли в Лиман і село перетворилося на порожню руїну.

Більшість будинків у Кам'янці виглядають так / Фото Вікторії Кульженко, 24 Канал

Тут колись були люди: як зараз виглядає Кам'янка

Зі Степаном ми познайомилися по приїзду в село – зараз він живе на підприємстві, на якому колись роками працював. Одна з будівель тут майже ціла. А от від будинку чоловіка залишилися тільки шматки стін.

Аграрне підприємство в Кам'янці після "руского міра" / Фото 24 Каналу

Степан вирішив провести нас селом і його слова насправді навіюють неабияку тугу. Ми йшли зруйнованою вулицею, а він розповідав, хто тут колись жив. Ми не намагалися запам'ятати імена, бо вони нам мало про що говорять. Однак для людини, яка все життя прожила тут, це фактично рідні люди.

Колись тут вирувало життя, а зараз – руїна / Фото Вікторії Кульженко, 24 Канал

До села Степан повернувся навесні. Каже, що вперше приїхав сюди взимку – усюди валялася російська техніка, зброя, боєприпаси. А навесні всього цього вже не було. Тепер чоловік жартує, що так і не встиг собі заховати кулемета, бо хто зна, що буде далі.

Що точно ще лишилося – завіси від ящиків з боєприпасами. Дерев'яні ящики горіли, а залізні завіси тепер вкривають землю на підприємстві. Більшість приміщень – зруйновані, не в останню чергу через те, що деякі з них росіяни використовували як склади для техніки та боєприпасів.

Тепер на підприємстві відновили 2 комбайни, якими аграрії збиратимуть урожай соняшника поблизу Краматорська.

А в селі досі лежать розчавлені ворожими танками автомобілі. Окупанти крали всі автівки, які могли завести. Які не вдавалось – чавили, але перед тим не забували намалювати свою свастику.

Росіяни чавили все, що не могли забрати, але не забували про свою свастику / Фото Вікторії Кульженко, 24 Канал

Вулиці села порожні, ніде не чути ні собак, ні котів, ні курей, ні інших свійських тварин. Вони, як ми потім з'ясували, в селі є, але їх надзвичайно мало. Тиша, яка стоїть у Кам'янці, дивує і лякає, адже так тихо в селі не буває навіть вночі.

Жити там, де життя нема: чому місцеві повертаються в село

До повномасштабної війни у Кам'янці мешкали близько 1 500 людей. Зараз – десь з десяток. І ще чимало людей періодично сюди навідуються, аби поратися по господарству.

У селі досі не відновлене електропостачання, багато ділянок не розміновані. Однак декілька родин готуються зимувати тут.

Ми в березні виїхали на Полтавщину. Там нас прекрасно прийняли. Там було добре, але все ж щось не те. Не було відчуття дому, а тут воно є,
– пояснює Сергій.

Ірина та Сергій по поверненню додому побачили напис помадою на дзеркалі – то було послання від окупантів, які, як з'ясувалося, жили в їхньому домі: "Спасибо за гостеприимство. Мы победим". Усе господарство зникло – свиней та худобу окупанти пустили на м'ясо, курей теж не було. Що залишилося – так це кілька вуликів із бджолами, хоча більшість тварин теж загинули.

Дім Ірини та Сергія / Фото Вікторії Кульженко, 24 Канал

Після розмінування поля родина багато поралася на городі і це дало свої плоди – цього року урожай видався добрим, що і нам охоче пропонують узяти помідори, цибулю чи кавун, бо всього, на щастя, є.

Цього року, кажуть, урожай на диво хороший / Фото Вікторії Кульженко, 24 Канал

Оптимізму родини можна позаздрити. Ірина та Сергій до вторгнення так само жили з господарства та ще й працювали на котельні в місцевій школі. На великі свята в селі подружжя торгувало м'ясом та шашликом, що теж давало прибуток. Зараз господарства майже немає і будинок побитий, але Ірина тільки віджартовується, що вони з Сергієм ніби щойно одружилися.

Йому 57, мені – 55, а всі кажуть, що ми ніби тільки одружилися. Молодята. Нічого немає і починаємо життя з чистого листа,
– каже Ірина.

Та, вочевидь, оптимізм в цій родині присутній не завдяки, а всупереч. Бо до проблем із підготовкою до зими додалася ще одна. Росіяни залишили по собі сотні, а то й тисячі мін, зокрема і багато "лєпєстків". На своєму подвір'ї сім'я знайшла 28 мін, їх підірвали рятувальники. Але через кілька днів Сергій наткнувся на 29-ту міну. Через вибух у чоловіка постраждали очі, тому він вже пережив 2 операції і на черзі третя – лікарі обіцяють, що до чоловіка повністю повернеться зір.

Миші, бюрократія, відсутність світла: як це – жити в зруйнованому селі

Кам'янка хоч і зруйнована, та і досі залишається рідним домом для тих, хто тут провів усе своє життя. А тим, хто настільки сумував за домом, що одразу ж вирішив повернутися за нагоди, зараз доводиться вирішувати чимало проблем.

Найбільше місцеві скаржаться на мишей. Кажуть, що вивести їх неможливо і ніхто не знає, що робити з цією навалою.

Ще одна проблема – підготовка до зими. Дрова заготовити неможливо, бо всі ліси так само заміновані. Тому люди підійшли креативно – опалювати планують ящиками з-під боєприпасів.

Тепер це будуть дрова / Фото Вікторії Кульженко, 24 Канал

Та що точно турбує місцевих – відсутність світла. Через рік після деокупації електропостачання в селі так і не відновили. Тому люди задаються цілком логічним питанням – а що робити взимку, коли будуть довгі ночі? Зараз хоч є сонячні панелі, від яких можна зарядити телефон і якщо знати, де ловить зв'язок, то можна і в інтернеті щось глянути, і рідним зателефонувати. Однак взимку ці панелі так не працюватимуть – сонця буде набагато менше.

І ще місцеві скаржаться на повну байдужість влади. Для того, аби отримати відшкодування за зруйноване житло, потрібно отримати акт з підтвердженням стану будинку. У міськраді Ізюма, як кажуть люди, досі немає людини, яка б за це відповідала. Кому вривається терпець, той шукає гроші та запрошує приватного спеціаліста, аби той зробив потрібний акт. Однак знайти гроші не так то легко.

Знищена Кам'янка / Фото 24 Каналу