Огляд Starfield: наукова фантастика, на яку ми заслуговуємо

Нарешті можемо розповісти про Starfield більше — цього разу в нас не технічний огляд, а класичний. Я награв майже 30 годин, звичайно, не пройшов всю гру, бо збираюся залишитися в ній й надалі, але мені вже є що сказати. Ба більше, я надивився багато відео на YouTube з хейтом, а також начитався схожих статей. Мушу сказати, що з більшістю гнівних висловів не згоден та вважаю їх свідомими перебільшеннями за для хайпу. Бо попри певну кількість проблем, на мою думку, Starfield чудовий проєкт, в який люди будуть грати роками. Усі деталі в огляді нижче.

Starfield

Жанр Рольова гра, шутер, відкритий світ
Платформи Windows, Xbox Series X/S
Мови Англійська
Дата виходу 6 вересня 2023 року
Розробник Bethesda Game Studios
Видавець Bethesda Softworks
Двигун Creation Engine 2
Сайт bethesda.net

Сюжет та квести

2330 рік. Вже декілька століть людство активно колонізує космос. З відкриттям гравітаційного двигуна 200 років тому та фактичною втратою Землі, як домівки, люди непогано заселили різні системи, встигли повоювати та створили Об’єднані колонії.

Ми починаємо грати за шахтаря. Під час роботи ми знаходимо інопланетний Артефакт. Він якось впливає на нас і ми бачимо видіння. Потім даємо відсіч піратам та знайомимося з представником Сузір’я — фракції дослідників, яка полює на Артефакти. Стає зрозуміло, що ми в змозі допомогти їм познаходити ці залишки інопланетної цивілізації, тому нас запрошують приєднатися, а потім видають власний космічний корабель. Пригоди всесвітом Starfield починаються.

Початок гри не те щоб вдалий, але назвати його поганим я не можу. Так, ми обраний, так на нашу голову знов звалюється багато проблем та велика відповідальність, але це основа будь-якої пригоди, будь то відеогра, кіно чи книга.

Звичайно, деякі моменти можна було зробити веселіше, бо декому не сподобалося бути шахтарем. Але мені, наприклад, не подобалося бути засудженим на смерть та класти голову на плаху. Але це точно справа смаку й аж ніяк не провал сценаристів. Головне, що грі відразу вдається оглушити та буквально потопити гравця у своєму світі, навіть якщо йому ще нічого не зрозуміло та усе здається як не дивним, то поганим.

Якщо казати про основний сюжет, то він тут, як зазвичай в іграх Bethesda, відносно невеликий та відносно цікавий. Йти по ньому відразу чи віддатися на волю течії вирішує лише гравець. Я ж завжди проходжу такі штуки частинами, іноді відволікаючись на пару десятків годин на інші активності. Так було й в Starfield. Зараз я вже непогано по ньому просунувся, але умисно перериваюся та роблю щось інше.

Що стосується побічних завдань, то їх тут багато та на різний смак. Мені дивно чути від блогерів, що в Starfield нічим зайнятися. Це не те що неправда, це нагла брехня. Як і в Skyrim та Fallout ту безліч квестів різної якості. Є простенькі, де треба комусь щось принести чи дізнатися, а потім передати. А є й такі, перед якими основний сюжет здається дитячою казкою.

І як зазвичай в іграх Bethesda завдання тут трапляються будь-де та вигулькують в найнесподіваніших місцях. Вас може перестріти на вулиці NPC, чи невідомий космічний корабель викличе вас на орбіті якоїсь планети. Чи ви випадково заберете зі столу на космічній станції якусь записку, прочитаєте її та матимете квест на декілька годин. Чи на отримання суперкрутої зброї/обладнання/корабля тощо.

Саме так було зі мною, коли я не знаю де знайшов чи запис, чи аудіозамітку, прочитав це та отримав завдання на дослідження космічної станції на задвірках мапи. Виявилося, що це складний квест з головоломками, у кінці якого я отримав чудовий комплект спорядження та один з найкращих в грі космічних кораблів «Богомол».

І отак уся гра. Вона сповнена несподіванками та класичними, для розробника, цікавостями та активностями. Через це мій типовий день в Starfield вигладав так. Починаю основне завдання. Проходжу з нього буквально декілька пунктів, потім зустрічаю когось чи на планеті, чи на підльоті. Потім приходжу в себе через годин шість в якомусь барі на забутій усіма планеті, де намагаюся дізнатися хто грабує склади місцевих фермерів.

Подобається і різноманіття квестів загалом. Є тут, де просто треба постріляти, є де багато говорити, є де треба любити детективи, є лякливі та атмосферні в стилі Dead Space, є для фанатів твердої наукової фантастики. Усім знайдуться завдання до смаку.

І це тільки квести. А є ще крафт, будування та модернізація кораблів, розбудова космічних аванпостів, вивчення флори та фауни планет тощо. Тому в Starfield точно є чим зайнятися і цього тут на сотні годин.

Ігровий процес та механіки

Тепер про безшовність, чи як в нашому випадку, про багато окремих зон. Так, в Starfield немає одного величезного відкритого всесвіту. Гра складається з безмежної кількості маленьких та середніх кляйстерів, які розділені між собою екранам завантаження.

На планеті може бути декілька локальних зон, між якими треба пересуватися на космічному кораблі через завантаження. Всередині однієї зони також можуть бути підзони, перехід між якими супроводжується знову ж таки екранами завантаження.

Так само й з космосом — це не безмежний простір, по якому можна літати. Ми фактично стрибаємо з однієї зони в іншу де одні системи чи планети міняються на інші. Усе це знову ж таки окремі зони, перехід між якими супроводжується завантаженнями, під час якого ми бачимо зліт/посадку корабля.

Проте навіть найбільший кляйстер не настільки великий, щоб для нього була потрібна мапа. Я звідусіль чую, що в Starfield немає мапи, що це капець, та як там можна було.

По-перше, вона є і це загальна мапа з відмітками основних активностей в цій зоні. По-друге, деталізована мапа не потрібна, бо розміри локацій тут невеликі, а левелдизайн чудовий, тому усі маркери завдань чи відмітки на мапі знаходяться за класичним для студії компасом. І все чудово працює, тому припиніть верещати про мапи.

Мені було дивно чути заяви блогерів чи колег журналістів про те, що в Starfield не можна нормально подорожувати космосом, не можна сідати самому на планети, не можна те, не можна се.

Любі друзі, ну ви ж не тільки народилися. По-перше, згадайте інші ігри Bethesda, як там є насправді та що нам обіцяли до релізу. По-друге, перестаньте слухати та вірити Тоду Говарду. По-третє, розкрийте очі та навчіться читати.

Ніде не написано, що Starfield — космічний симулятор чи виживач в космосі. Проте усюди написано, що це рольова гра, action/RPG з елементами шутера та відкритого світу. А ще тут є примітивне керування кораблем та космічні битви, а також задатки виживання.

Тому перестаньте порівнювати Starfield зі Star Sitizen та No Man’s Sky. Бо перша повноцінний космічний симулятор, а друга — виживання з дослідженням космосу. Але обидві не рольові ігри.

Тепер про те, як усі чекали, щоб літати одним безмежним космічним простром, самостійно садити кораблі, злітати тощо. Такі люди напридумують собі щось в голові, не дивляться на факти, а потім, коли реальність не збігається з їхніми власними вигадками, звинувачують у всьому розробників.

Ще до релізу було відомо, що Starfield розробляється на рушії Creation Engine 2, а це просто оновлена версія старого Creation Engine, на якому робилася ще Skyrim. Чи були там завантаження? Були. Так чому їх не повинно бути тут?

Я не розбираюся в технічних аспектах розробки, але мені здається, що основні моменти в ньому змінити фактично неможливо. Тільки щось покращити під сучасні графічні вимоги. Тому основа залишається незмінною, а від цього дивно чекати один великий безшовний світ від рушія з нашої молодості.

Чи псували завантаження досвід занурення в Skyrim? Особисто мені ні. Й досі не псують. Чи псують завантаження зануренню в Starfield? Особисто мені ні. Але чи повинні вони бути у величезній грі 2023 року? Напевно ні, але ж ми знали що це буде, так навіщо ж так волати?

Тепер поговоримо про те, що ж пропонує Starfield. Звичайно, будемо прокачувати персонажа, відкривати нові вміння, обирати зброю, підбирати спорядження, одяг тощо. Амуніція має типову для рольовок градацію по кольорах та її можна покращувати. Але на середньому рівні складності цього не робити не обов’язково. Достатньо обрати собі набір основної зброї, забезпечувати її набоями та бігати так без покращень.

Гілок прокачування навичків тут тільки п’ять і це набагато менше, ніж в тому ж Skyrim. Але в кожній з них сильно більше пунктів, а кожну навичку ще можна додатково поліпшувати, проте треба виконати певні умови. Тому з точки зору рольової гри, це все ж даунгрейд, але по факту все працює адекватно, все зрозуміло та розкладено по поличках.

В тому ж Skyrim мені спочатку було дуже важко обрати з усього того «сузір’я» гілок вмінь. Їх кількість та можливості лякали. А тут точно стало зрозуміліше на початку, але маємо спрощення і це факт.

Також маємо класичну рольову систему в спілкуванні з NPC та можливість їх переконувати буквально в чому завгодно. З одного боку на це впливає особистий скіл гравця в комунікації, а з іншого — персонажу можна прокачувати навички переконання.

Діалогів з непісями багато, вони часто цікаві та глибокі. Майже кожен NPC, для якого не написано два рядки тексту, коли до нього звертаєшся, може тією чи іншою мірою підтримати розмову, розповісти щось цікавеньке, дати завдання, обуритися, запросити у свою фракцію тощо.

Також тут багато крафту. Для нього є безліч різних дослідних станцій, «верстаків» тощо. Проте за 30 годин гри мені все це не знадобилося взагалі. Але тим, хто цим цікавиться тут точно буде чим зайнятися та наробити собі різних бонусів для гри. Це може бути їжа та напої, ліки, зброя, одяг тощо.

Розбудовою станцій та космічних кораблів не займався, бо мені це не цікаво. Та й часу багато не було. Можу сказати, що якщо зануритися в цей елемент гри, то там дуже серйозно всього зроблено. Але це все для певного кола гравців і я не належу до їх категорії.

Побудувати корабель все ж намагався, але не зрозумів як це зробити. Дякуємо славнозвісному «зручному» меню від Bethesda, але про це нижче.

Якщо ж ви любитель зробити щось власними руками, то зверніть увагу на вагу речей в Starfield. Усі вони, окрім патронів, не тільки займають місце в інвентарі чи на складі, а й щось важать.

Якщо загальна вага речей в персонажа перевищить його можливості, то ходити буде важче, він буде швидше втомлюватися та не зможе швидко переміщатися до корабля. Можливість переносити більше ваги можна прокачати навичками, а також для цього є спеціальні скафандри з бонусами на перенесення ваги.

Стріляти в Starfield мені сподобалося. Це реалізовано не суперкруто, але це точно краще ніж було в Fallout 4 і краще ніж в Cyberpunk 2077. Зброя різна, вона має віддачу та поводить себе по різному. Вороги реагують на постріли адекватно, анімація перезаряджання чудова.

AI ворогів посередній. Я не можу сказати, що вони прям такі тупі, як про це пишуть в інтернеті, але сильно складно точно не буде. Хоча є квести, де вам доведеться попрацювати, щоб не вмерти.

Воювати з корабля в космосі нормально. Це схоже на простенький симулятор, де треба фіксуватися на цілі, керувати деякими параметрами корабля, та лупити по ворогу тим чи іншим видом зброї. Одна краще проти щитів, а другою логічніше бити вже по оголеному корпусу тощо.

Компаньйонів не дуже багато і це точно ще один даунгрейд у порівнянні зі Skyrim та Fallout 4. Проте вони різні та, на мій погляд, прикольні. Вони можуть підтримувати багато розмов, більш-менш адекватно стріляють, дають бонуси для корабля, а ще їх можна заромансити. В цьому випадку будуть стосунки та навіть секс (ні, не такий деталізований, як в Baldurs Gate 3).

Графіка, технічний стан та особливості Starfield

Як вже писалося вище, Starfield створена на оновленій версії застарілого рушія Creation Engine 2. А це значить, що графіку підтягнули, текстури оновили, а от анімація, особливо лицева, та безліч інших речей залишилися незмінними.

Попри це Starfield має чудовий вигляд. Тут є усі це новомодні освітлення, промені-шмомені, деталізація тощо. Але водночас з тим гра має проблеми з оптимізацією, бо красу можна побачити тільки на потужному залізі, та й то, далеко не завжди.

І це знов стандартна картина для ігор Bethesda, коли бюджетні та навіть середні збірки не тягнуть, або графіка жахлива, тому треба місяцями чекати патчів від розробників, оновлень драйверів відеокарт або модів від ігрового ком’юніті. Чи дивно це? Ні. Чи хотілося б вже цього позбутися та отримати чудову гру на старті? Звичайно, але є як є.

Я грав на ноутбуці з Intel Core i7-12650H+RTX4070. Проходив на налаштуваннях «Ультра», а fps був 40-100 в залежності від локації, її розміру тощо. Іноді в межах однієї зони кадри скакали на 20-30 позначок, але загалом було так: в містах було 40-50 кадрів, в місцях простіше 60+. В будь-якому випадку гралося плавно та без пригальмовувань, тому загальний досвід позитивний.

Хоча проблем з графікою та багами тут вистачає. Наприклад, зміна кольорових тонів при переході з одного приміщення в інше. Стоїш в кімнаті, дивишся на вулицю і вона має чудовий вигляд. Починаєш виходити з приміщення, а вулиця чомусь міняє контраст та кольори й стає огиднішою та темною. Або стоїш в одній зоні корабля і все ок, а коли підходиш до кабіни, то картинка зеленішає.

З багів ловив небагато. Один раз шухляда на декілька секунд застрягла в NPC, але потім її «відпустило». Один раз вбита тварюка з якоїсь планети застрягла в даху станції. Один раз гра вилетіла і ще два рази заглючили квести, тому довелося перемикатися на інші, зберігатися та виходити з гри. І тільки це все лагодило скріпт завдання та я повертався до нього.

Мене дивують порівняльні відео в YouTube, де технічний стан Starfield порівнюють з Cyberpunk 2077. Безглузда та несправедлива штука, бо одну гру вилизали за два роки, а іншу ще не починали (а може й не збираються). Тим паче технічний стан Cyberpunk 2077 на релізі був набагато гірший, ніж у Starfield. Однак там світ майже безшовний, а тут ні. Але все ж.

Окремо хочу відзначити класичне, для Bethesda, коряве та не зручне меню. На початку тут дуже плутаєшся та воно тебе бісить, але зрештою просто звикаєш та знаходиш компроміси як цим користуватися, щоб не матюкати розробників. Як і в Skyrim, виправлення напевно залишили гравцям, які допрацюють модами, а потім це додадуть в Anniversary Edition та ще візьмуть за це гроші.

Чи буду я грати далі?

Попри безліч проблем, напівтонів та компромісів, Starfield мені сподобалася і я точно буду грати далі. Мене вабить цей світ зі стилістикою ретрофутуризму та вайбу космічної фантастики 1970-80-х років. Мені подобаються квести та графіка. Мені приємно слухати місцеву атмосферну музику, що додає занурення (на жаль, вона не така чудова я в тому ж Skyrim, але близько).

А головне — мені знайомий рецепт, по якому створена гра, бо я грав в Skyrim та Fallout. Від початку проходження Starfield вже була мені знайома, і я здогадувався наперед про більшість її плюсів та мінусів, а зрештою виявився правий.

А ще я нічого не очікував, а просто хотів пограти в нову велику гру від Bethesda. В гру, яка затягне мене на 100+ годин, яка дасть вибір та безліч можливостей для реалізації своїх бажань. В гру, яка точно вибісить технічними проблемами та нюансами з меню. Гру, в якій я точно можу бути ким завгодно, створювати свою історію та свій всесвіт. Так, з проблемами, але ми ж знаємо у що вплутуємося, коли запускаємо чергову гру від цих розробників. Так чому так багато крику? Напевно, через те, що час йде, а покращень, в іграх компанії немає, окрім графічних.

Але ж це працює! Bethesda точно не вміє робити чудові ігри, в яких все відкалібровано як слід. Але вони творці неймовірних світів, які стають класикою та перевертають індустрію з ніг на голову. Ці проєкти завжди шкутильгають на одну ногу, мають три руки та дві голови. Але ці мутанти закохують нас в себе та тримають поруч роками. Так само вийшло зі Starfield. Це страхітливий космічний мутант, в якому просто цікаво проводити час. І цього достатньо. Принаймні поки.