Військовий омбудсмен: навіщо він потрібен і чим повинен займатись

Кількість омбудсменів в Україні може зрости. Під час міжнародної конференції "Ялтинські європейські стратегії" новий міністр оборони Рустем Умєров висловив бажання заснувати інститут уповноваженого з прав людини у Міністерстві оборони.

"Ми зосередимося на людських життях, ми зосередимося на наших людях. І саме тому ми, ймовірно, запровадимо нову посаду, яка називається військовий омбудсмен, він займатиметься військовими потребами народу і наших воїнів", - заявив очільник відомства.

Користувачі соцмереж поставилися до ініціативи з осторогою, підозрюючи, що знову йдеться про зайве використання бюджетних коштів. Адже один у полі не воїн, омбудсменові знадобиться штат представників, помічників, радників, секретарів...

Водночас українці визнають, що з правами людини в армії далеко не все гаразд, і наші захисники часто самі потребують захисту. Чи зможе зарадити цьому новий чиновницький апарат, kp.ua запитала у експертів.

Обговорювали давно у вузьких колах

Що стосується посади військового омбудсмена, то це не ноу-хау Умєрова. Така інституція існує в багатьох країнах, зокрема державах НАТО, і виконує вона роль громадського контролю над закритою структурою.

- У наших вузьких експертних колах це питання обговорюють вже давно, десь із 2015 року, - каже координатор правозахисної організації “Медійна ініціатива за права людини” Ольга Решетилова. – Заступаючи на службу, військовослужбовці апріорі позбавляються певної частин прав і свобод, які мають звичайні громадяни. Починаючи зі свободи пересування і закінчуючи свободою слова та можливості самовираження. Тому вони особливо вразлива категорія, яка потребує додаткового захисту. Тим більше зараз, коли наша армія складає 2 мільйони чоловік, коли триває війна, а ми досі не позбавилися радянського спадку “Я – начальник, ты – дурак”.

Але, відмічає експерт, тоді бачилось не зовсім так, як озвучив міністр.

- Урядовий омбудсмен – це залежна постать. Я та мої однодумці давно і послідовно виступаємо за створення незалежної парламентської військової правозахисної інституції. У 2019 році навіть наблизились до її створення. Однак “Слуги народу”, прийшовши до влади, поспішили подати законопроєкт про створення низки уповноважених від Ради. Документ виявився “сирий”, не враховував багатьох суттєвих моментів і дуже очікувано був забракований Конституційним судом.

Ця ланка фактично не діяла, а зараз руки не доходять

Сьогодні забезпечити незалежний парламентсько-громадський контроль неможливо, оскільки рішення КС вимагає вносити зміни до Конституції, а під час військового стану це заборонено.

- Те, що запропонував Умєров, уже непогано, - зазначає Ольга Решетилова. - Він розуміє, що проблема існує, і шукає шляхи вирішення. Але якщо запровадять омбудсмена в МОУ, то це буде їхня внутрішня історія. За рамками залишаться співробітники СБУ, нацгвардійці, поліцейські бойові підрозділи, прикордонники тощо. Діяльність уповноваженого від Міноборони на них не поширюватиметься. Бо інакше неминучі конфлікти між МОУ та іншими силовими відомствами.

Правозахисниця нагадує, який опір відчувають всі, хто стає на захист військовослужбовців.

- Керівництво розцінює це як втручання у внутрішні справи. А тут пов’язане все – і людські чинники, і корупційні зв’язки, про які Генштаб волів би не знати. Інколи зайвий розголос справді може нашкодити ЗСУ. Тому людина, яка вступить на посаду військового омбудсмена, мусить діяти дуже виважено, мати неабиякий досвід не тільки в юридичних практиках, а насамперед в медіації.

Мало хто знає, що представництво прав військових в Україні вже існує, і доволі давно. Тільки не як окрема установа, а як осередок в офісі Уповноваженого ВР з прав людини. Однак ця ланка фактично не діяла, принаймні не демонструвала свою ефективність. Зараз представник уповноваженого з питань захисту прав військових Олександр Кононенко займається військовополоненими, зниклими без вісті, цивільними заручниками. До проблем у діючій армії просто не доходять руки.

- Треба або створювати в Офісі уповноваженого дві посади, або - новий окремий відділок, організацію, на відкритих засадах – щоб людина не призначалася згори, а обиралася військовими, цивільними, громадськими діячами, - вважає Ольга Решетілова. – Принаймні, я вдячна Умєрову за те, що він відкрив цю дискусію.

Помста командира

Адвокат Олег Веремієнко нагадує, що й сьогодні в Україні достатньо структур, які покликані захищати права та інтереси військових.

- Але те, як вони це роблять, нагадує спроби вичерпати чашкою море. Вал порушень просто колосальний. Починаючи з економічних – зарплат, премій, виплат по інвалідності, медичних – брак доступу до якісної допомоги і закінчуючи особистими стосунками командирів з рядовими. Все це намагаються гасити відписками, з десяти чиновників щось роблять від сили два. Створювати при Міноборони ще одне управління чи відділ – це шлях в нікуди. Там всі і так знають, що відбувається.

Адвокат наводить реальний приклад:

- Мій знайомий отримав бойове поранення в коліно. Його вивели за штат, але хлопець мав персональний конфлікт з командиром, і той переслав штабістам прохання не направляти травмованого на лікування та реабілітацію в тил. Пів року травмований сидів у казармі, шкутильгав на одній нозі та милицях. А його ще й поселили на останньому поверсі в будинку без ліфта. І таких історій не одна, не десять, хоча контролюючих органів нібито не бракує.

Юрист нагадує, що цивільний уповноважений з прав людини має безперешкодний доступ до парламенту, уряду, психлікарень, дитбудинків, інших різних установ. Але не до військових частин.

- Замість того, щоб витрачати мільярди на створення нової інституції, ці гроші варто спрямувати на розширення штату парламентського омбудсмена, надати його представникам повноваження доступу та перевірки умов перебування військових у частинах, госпіталях. Щоб людину без кінцівок не тримали місяцями на ліжку, поки прийде ота ВЛК. Щоб вона могла оперативно отримати інвалідність, належні виплати і адаптуватися до цивільного життя.

Так званий правозахисний відділ чи управління в міністерстві, пророкує адвокат, буде в один день так закиданий листами, що їх фізично не зможуть прочитати.

- До мене часто звертаються хлопці, питають: що робити з учорашніми цивільними, які через дипломи отримали офіцерські посади і знущаються над рядовими, пиячать, як у себе вдома, задирають спідниці всім дівчатам. Ми, кажуть, скарги пишемо, а їм не дають ходу. В кращому разі переводять отого недовійськового в іншу частину, бо він комусь друг чи родич. Треба не зайву посаду в МОУ вводити, треба системні зміни. Повинна бути військова юстиція. Нехай вона буде закритою, але контроль має бути неупереджений – незаангажований інтересами відомства.

Якщо буде один хороший чиновник, то що думати про решту?

Багатьох волонтерів і юристів, які сьогодні спеціалізуються на захисті військових, зачепили слова Умєрова про право воїна "бути екіпірованим, мати все необхідне для війни і виграти війну". Вирішенням цих питань, заявив міністр, займатиметься військовий омбудсмен.

- Зустрічне питання – а чим тоді буде займатися все міністерство? Це воно мусить забезпечувати армію так, щоб вона виграла війну. У нас як тільки проблема, провальний напрямок - обов’язково треба призначати омбудсмена. Пишіть йому – то ваш громовідвід, - іронізує колишній військовий прокурор, а нині адвокат Олег Леонтьєв. – А давайте відкриємо положення про Міністерство оборони. Ось зони відповідальності, ось посадові обов’язки. Не потрібно омбудсмена, потрібно, щоб кожен виконував свою роботу якісно. Запит на наведення порядку є – будь ласка, наводьте відповідно до своїх службових обов’язків! Бо коли ми призначимо одного хорошого чиновника, який буде захищати права, то що треба думати про решту працівників міністерства?

Експерт нагадує, що для скарг на порушення прав в Міноборони працює “гаряча лінія” (0 800 500 442). Цілком достатньо, щоб мати уявлення, де і кому потрібна допомога для відновлення справедливості.

- Тільки левова частка дзвінків вилітає в трубу. Або ігнорують звернення, або наказують писати листа. А потім ці листи спускають у військову частину на розгляд того ж, хто допустив порушення прав.