"Ікло" вперше покажуть в Україні: що треба знати про фільм, що прославив Йоргоса Лантімоса

9 вересня 2023 року стали відомі переможці 80-го Венеційського кінофестивалю: головну нагороду – "Золотого лева" за найкращий фільм – отримала стрічка "Бідолахи" Йоргоса Лантімоса з Еммою Стоун у головній ролі. Критики вже називають фільм найкращим у кар'єрі режисера та пророчать йому статус культової картини. Але як Лантімос здобув свою славу?

14 вересня 2023 року на екрани обраних кінотеатрів України вийде одна з ранніх робіт режисера, яка, втім, стала визначальною в його кар’єрі – драматичний трилер "Ікло" (Kynodontas) 2009 року. Випуск фільму присвячений цьогорічному ювілею Йоргоса Лантімоса, який у травні відзначив 50-річчя.

Сюжет картини розгортається довкола сім’ї, що мешкає на околиці міста. Їхній великий будинок оточений високим парканом. Жоден із дітей ніколи не бував за межами цього ізольованого світу: вони ростуть, розважаються і навчаються так, як їхні батьки вважають за потрібне.

У цьому матеріалі УНІАН разом з "Артхаус Трафік" розповість про створення "Ікла" і чому цей фільм не варто пропускати на великих екранах.

Стрічка стала новим етапом в історії кінематографа Греції

У 2011 році "Ікло" був номінований на премію "Оскар" у категорії "Найкращий фільм іноземною мовою" (тепер "Найкращий міжнародний фільм"). Ця подія неабияк сколихнула світ грецького кінематографа, адже до цього фільм з Греції востаннє номінувався на здобуття "Оскара" аж у 1977 році (це була "Іфігенія" Міхаліса Какоянніса). Окрім того, "Ікло" – це перший фільм грецького виробництва, який був офіційно відібраний для Каннського кінофестивалю за останнє десятиліття на момент його виходу. Стрічка отримала в Каннах нагороду "Особливий погляд".

Як сказав один із продюсерів картини Йоргос Цургіанніс: "Ця Нагорода була монументальною відзнакою для грецького кіно в цілому".

"Іклом" Лантімос також започаткував зародження одного з найвідоміших напрямків у сучасному кіно – Грецьку химерну хвилю. Стрічки цього феномену зазвичай досліджують політичні та культурні питання через тривожні та дискомфортні сюжети. Вони зняті з обмеженим бюджетом через фінансову ситуацію в країні, містять у собі дивні нереалістичні діалоги та вирізняються гіпнотичною операторською роботою.

Фільми Лантімоса вирізняються абсурдистськими діалогами та майже антиутопічними конфліктами. Саме його ранні стрічки, серед яких, певна річ, є й "Ікло", глибоко відображають національне походження режисера. У фільмах відчувається горе і роз'єднаність, які відчуває весь грецький народ, коли їхня нація, здавалося, розпадається під вагою економічної нестабільності та політичної корупції, конфлікт поколінь також часто присутній у стрічках Лантімоса.

Ідея фільму

Тема для створення стрічки прийшла до Йоргоса Лантімоса в розмові з друзями, які збиралися одружитися. Ідея щирого кохання, відданості та інституту сім'ї наштовхнула Лантімоса на розмірковування про те, що станеться з людиною, яка пішла б на крайнощі, захищаючи свою сім’ю.

Лантімос створив для глядача вигаданий світ, у якому він втілив неприродну, доволі похмуру ідею. Режисер використав сімейну історію, щоб показати, що в суспільстві існує загальний рівень контролю, який здатен змінити розуміння світу – діти виховуються з вірою в численні міфи, створені їхніми батьками, які формують їхній погляд на соціальні відносини, світ і взаємодію із ним.

Назва фільму

У самій назві фільму закладений прямий зв'язок із сюжетом – діти не можуть залишати свою домівку, допоки у них не випаде ікло. Але ця умова сама по собі є пасткою: ікла людини значно рідше вражає карієс, ніж інші зуби, і їх захищає значно товщий шар дентину.

Сюжет "Ікла" розвивається майже як вигаданий соціальний експеримент. Фільм кидає виклик уявленням про дітей, що були народжені в ізоляції, і про те, які звички та бачення світу вони можуть розвинути, не маючи суспільства, поведінку якого можна було б імітувати.

Виробництво фільму

"Ікло" став дебютним повнометражним фільмом для афінської рекламної компанії Boo Productions. Грецький кіноцентр підтримав проект, виділивши близько 200 тисяч євро, а значну частину зйомок було здійснено за допомогою волонтерів. Ще 50 тисяч євро запропонувала продакшн-студія, що довело загальний бюджет до 250 тисяч євро.

Анна Калайціду та Христос Пассаліс були театральними акторами, які пройшли кастинг після того, як раніше працювали з Лантімосом. Марі Цоні не була професійною акторкою, а співачкою панк-гурту. Лантімос мав відкритий підхід як до акторської гри, так і до візуального стилю, і вважав, що виглядатиме фальшиво, якщо він надто заглиблюватиметься в деталі. Лише коли почалися репетиції, він почав розробляти ідею стилю, в якому має бути знятий фільм: він намагався поєднати реалістичне середовище з "дійсно суворим кадруванням і крутим, сюрреалістичним виглядом, який би відповідав оповіді".

Через обмежений бюджет стрічку зняли за п'ять тижнів та на один об'єктив – анаморфний з фокусною відстанню 50 мм.

(Не)життя у Греції

Після успіху "Ікла" Лантімос залишив Грецію й останні десять років живе переважно у Британії. Своє рішення режисер пояснював тим, що кіноіндустрія у Греції була мало розвинена. У 1990-ті, в період підйому грецької економіки після затяжної кризи, Лантімос знімав переважно рекламу. У 2004 році у складі великої команди поставив церемонію відкриття і закриття Олімпійських ігор в Афінах, а у 2005 зняв свій перший повноцінний фільм – "Кінетта". При цьому мати такий успіх у міжнародному кінематографі, як зараз, режисер навіть не сподівався.

"Починаючи в Греції, ви повинні бути божевільним, щоб говорити "Я збираюся стати режисером". Уявіть, 20-річний хлопець у Греції в середині 90-х? Я й не думав ні про що подібне. Ідея була настільки немислима, що я навіть не врахував її, записуючись до кіношколи; просто сподівався зробити рекламу. Мені здавалося, що це буде справжня робота, а не маркетинг чи щось у цьому роді. Я подумав: це не буде кіно, але це буде близько", – казав Лантімос виданню Guardian.

Улюбленець колег

Багато всесвітньо відомих режисерів називають фільми Лантімоса одними зі своїх найулюбленіших. Наприклад, "Ікло" – це один із дев'яти улюблених фільмів XXI століття Дені Вільнева, режисера "Дюни" (за опитуванням The New York Times у 2017 році).

"Божевілля цього фільму – одна з найсвіжіших речей, які я бачив за довгий час. Лантімос – один із найцікавіших сучасних кінематографістів", – сказав Вільньов.

Стрічки Лантімоса також неоднократно потрапляють до списків найкращих фільмів останніх десятиліть, а колеги режисера по знімальному майданчику (Колін Фаррелл, Емма Стоун, Ніколь Кідман) називають режисера великим майстром та безстрашним інноватором.