Як російській агітпроп використовує паломництво хасидів, щоб розсварити Україну й Ізраїль

Тисячі євреїв-хасидів вирушають до міста Умань Черкаської області у щорічне паломництво, попри те, що через повномасштабне вторгнення ізраїльський прем’єр просить їх відкласти поїздку. Щороку єврейські паломники-хасиди приїжджають до Умані з усього світу на єврейський новий рік Рош га-Шана, щоб відвідати могилу засновника брацлавського хасидизму рабі Нахмана, який помер у 1810 році. Євреї, які представляють брацлавську течію хасидизму, вірять, що якщо зустріти Рош га-Шана біля могили Нахмана, наступний рік буде щасливим. За радянських часів паломництво в Умані було перервано й відновилося після розпаду СРСР. Торік Умань відвідало 23 тисячі хасидів, цьогоріч тут очікують 50 тисяч вірян з Ізраїлю. Російський агітпроп поширює низку маніпулятивних меседжів, щоб залякати пілігримів, показати українців антисемітами, налаштувати суспільство проти хасидів, погіршити відносини Києва й Тель-Авіва. Розповідаємо, за допомогою яких тактик пропагандисти намагаються досягти своїх цілей.

Для того, щоб зрозуміти сучасний вимір російської пропаганди, яка формує образ українців як антисемітів за кордоном, скажемо декілька слів про зовнішню політику Ізраїлю.

Ключовим безпековим партнером Ізраїлю є США. Вашингтон почав надавати військову підтримку Ізраїлю ще під час «холодної війни», будучи також переговорником в арабо-ізраїльському конфлікті. Внаслідок цього було підписано низку документів, зокрема Кемп-Девідські угоди 1978-1979 років, Угоди Осло 1993 і 1995 років, Авраамічні угоди 2020 року.

Після початку російської агресії у 2014 році Україну та Ізраїль часто порівнюють. Зокрема в питаннях тотальної оборони, мобілізації населення (в Ізраїлі служба в армії є обов’язковою як для чоловіків, так і жінок), ворожого оточення. Американські гарантії безпеки для Ізраїлю теж розглядають як приклад того, що можуть запропонувати союзники для України, щоби стримати російську агресію та унеможливити її рецидив у майбутньому.

Позиція Ізраїлю щодо російсько-української війни є особливою, адже на політичному рівні стверджується, що військової підтримки для Києва не буде. Натомість Україна отримує гуманітарну допомогу. Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху пояснив офіційну позицію в інтерв’ю The Jerusalem Post таким чином:

«Я думаю, що Ізраїль перебуває в особливій ситуації, яка відрізняється від, скажімо, Польщі, Німеччини, Франції чи будь-якої із західних країн, які допомагають Україні. По-перше, ми маємо близький військовий кордон із Росією. Наші пілоти літають поруч із російськими в небі Сирії. І я вважаю, що важливо, щоб ми зберегли нашу свободу дій проти спроб Ірану розташувати своїх військових на нашому північному кордоні.

По-друге, ми також стурбовані тим, що будь-які системи, які ми надамо Україні, будуть використані проти нас, оскільки вони можуть потрапити в руки Ірану та бути використані проти нас. І, до речі, це не теоретична можливість. Так сталося із західною протитанковою зброєю, яку ми зараз знаходимо біля наших кордонів. Тож тут треба бути дуже обережними».

На позицію Ізраїлю впливає і регіональна ситуація на Близькому Сході. З одного боку — є Сирія, де з 2011 року триває громадянська війна, а з 2015 року в неї втрутилася Росія. З іншого боку — Іран, який прагне знищити Ізраїль. Тому Тель-Авів намагається уникнути ескалації в Сирії та зменшити загрози від Ірану, зберігаючи гарний політичний діалог із Москвою.

Історично відносини Тель-Авіва з Москвою змінювалися залежно від міжнародної ситуації. Якщо після Другої світової війни радянський диктатор Сталін підтримував створення нової держави євреїв, то вже згодом СРСР почав надавати всебічну допомогу арабським державам, які прагнули знищити Ізраїль. Дійшло до розірвання дипломатичних відносин між СРСР і Ізраїлем у 1967 році.

Радянська пропаганда зображувала «українських буржуазних націоналістів» і «сіоністів» як двох союзників, яких щедро фінансує ЦРУ, щоби знищити СРСР. Це можна було побачити на карикатурах у таких виданнях як «Перець». Історична політика Росії вже після 1991 року робила наголос на «масовому колабораціонізмі» українців, які співпрацювали з Третім Райхом. І сам російський диктатор Володимир Путін просуває наратив про «українських неонацистів».

Двосторонні відносини України та Ізраїлю визначалися, зокрема, історичною політикою щодо теми Голокосту під час Другої світової війни. На українських теренах народилося багато відомих політичних, культурних і громадських діячів Ізраїлю — взяти хоча би Голду Меїр, яка була прем’єр-міністеркою у 1969–1974 роках та відома своєю рішучістю в боротьбі проти ворогів.

Попри те, що тема Голокосту була викреслена з історичної пам’яті за часів Радянського Союзу, після 1991 року багато білих плям щодо масового винищення нацистами євреїв було включено в український історичний наратив Другої світової війни. Водночас Росія постійно маніпулювала історією, звинувачуючи українців у співучасті в нацистських злочинах проти євреїв. Путін вкладав кошти в меморіальний комплекс Яд Вашем у Єрусалимі. І в січні 2020 року був там особисто у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Відтак Росія маніпулює історією задля виправдання своїх неоімперських планів.

Святкування єврейського Нового року Рош га-Шана в Умані є лише одним із приводів для кампанії Росії з дискредитації українців у громадській думці в Ізраїлі та єврейської діаспори в світі. Нижче розглянемо низку ключових пропагандистських меседжів, які доводять, що російський агітпроп вискористовує антисемітизм як брудну політтехнологію задля досягнення власних цілей.

«Україна зумисне атакуватиме прочан в Умані, щоб добитися військової допомоги від Ізраїлю»

Торік у російському МЗС заявили, що не можуть надати гарантій безпечного перебування паломників в Умані. Росія систематично обстрілює територію України, зокрема, у квітні 2023-го ворожа армія завдала удару по житловому будинку в Умані, забравши життя шести дітей і сімнадцяти дорослих. Тому, коли росіяни говорять, що Москва «не може гарантувати безпеку паломникам», вони лукавлять — саме російська армія атакує українські території, зокрема, Умань, тож ключова гарантія безпеки — припинення атак із боку росіян. Агітпроп намагається зробити з Україницапа-відбувайла, таким чином знімаючи з себе відповідальність за власні злочини.

Цього ж року агітпроп вигадав нову версію — Україна навмисне атакуватиме хасидів, інсценуючи російські удари, щоб таким чином змусити Ізраїль надати Києву передову західну зброю, зокрема системи протиповітряної оборони. «Київ готовий на шантаж та збройні провокації проти паломників-хасидів, щоб вибити в Ізраїлю ППО. Очевидно, що натовп прочан, які святкують Новий рік, не може бути метою ВКС РФ. А от українські націоналісти можуть скористатися цим випадком для великої міжнародної провокації з жертвами для подальшого тиску на ізраїльське суспільство задля постачання озброєнь», — пишуть російські фейкомети. Україна не вдається до терористичних методів чи кривавого шантажу під час перемовин щодо постачання озброєння. Україна діє винятково методом дипломатичних перемовин. Тож подібні заяви радше скидаються на потенційну операцію під фальшивим прапором — сама Росія може планувати атаки, спрямовані на дестабілізацію міжнаціональних відносин і заподіяння шкоди міжнародному іміджу України, попередньо звинувативши Київ у підготовці провокацій.

«Зеленський зараз дуже агресивний і найчастіше по-хамськи вимагає зброю, особливо системи ППО у всіх країнах. В Ізраїлю на озброєнні одні з найпотужніших систем ППО, але Україні він їх не надавав, побоюючись посилення проіранських груп у Сирії, — йшлося в одному із пропагандистських матеріалів напередодні Рош га-Шана. — Ізраїль надавав і надає Києву гуманітарну допомогу, але подяки за це не отримує... Подібний нахабний стиль спілкування українських дипломатів із вимогою зброї свого часу пройшов із Німеччиною, тепер цей стиль застосовують до всіх, хто не надає Зеленському необхідного озброєння. За стиль “криворізького гопника” Зеленського вже критикували поляки та британці». Тут бачимо типову тактикуобкладання ганебними епітетами. Мета подібної риторики — дискредитація зусиль України щодо мобілізації міжнародної помочі в боротьбі з російською агресією. Буцімто, попри те, що Київ отримує певний вид допомоги, він сприймає це як даність і не цінує належним чином. І, мовляв, Президент Зеленський настільки нахабно поводиться, що якщо Ізраїль почне допомагати Україні, це означатиме, що він повівся на шантаж «криворізького гопника».

 «Україна використовує синагоги для військових потреб»

«Київський режим використовує культові споруди та місця громадського богослужіння як пункти збору та переправлення зброї та нацистів для участі у бойових діях», — повідомляли в Міноборони Росії ще на початку повномасштабного вторгнення. Пропагандисти оприлюднили знімки, на яких буцімто на території уманської синагоги було зафіксовано «дві колони українських націоналістів»; а зброю та боєприпаси, що зберігалися на території синагоги, замаскували під мішки з будівельним сміттям. Утім, навіть на фотографіях російської сторони чітко видно, що синагога зачинена, а прилегла територія — порожня. Транспорт і люди у військовій формі на скриншотах, зроблених із камер відеоспостереження, перебувають за межами території синагоги.

Керівник Міжнародного благодійного фонду імені Рабі Нахмана Натан Бен Нун і голова єврейської рятувальної організації «Хацала Україна» рабин Гілель Коен назвали брехнею заяву міністерства оборони Росії про те, що міська синагога в Умані — центрі паломництва хасидів — використовується українцями для військових цілей.

«Офіційно заявляємо, що всі святині та релігійні об’єкти хасидської громади використовуються винятково за їх прямим призначенням, а саме — для проведення релігійних обрядів і допомоги людям», — йдеться в заяві фонду.

Подібна пропагандистська риторика — дискредитація Сил оборони України, які нібито використовують культові споруди з військовою метою і таким чином порушують закони та звичаї ведення війни. Цим самим агітпроп легітимізує власні воєнні злочини та робить синагоги «легітимною ціллю» російських атак.

«Права хасидів — понад усе, а інших пасажирів — дискримінують»

Подібними меседжами рясніє пропагандистський кластер молдовських телеграм-каналів, що поширюють проросійську риторику. «Незручності заради іноземців? Ми вже звикли», — писали в одному з пропагандистських телеграм-каналів Молдови.

«Глава МЗС Ніку Попеску привітав хасидів із прибуттям до Молдови. Бо вони вперше використовують нашу країну як транзит по дорозі до Умані. Ось тільки іншим громадянам заборонено відвідувати аеропорт, якщо ти не маєш квитка. Попахує дискримінацією, чи не так?» — із допису анонімних телеграм-каналів.

З 11 по 22 вересня Молдова забезпечує близько 30 тисяч транзитів в обидва кінці для євреїв-хасидів, які здійснюють паломництво до Умані. У зв’язку з цим у Кишинівському міжнародному аеропорту, а також на пунктах перетину кордону з Україною забезпечено підвищену активність для організації пасажирських перевезень і виключення ризиків безпеки. Доступ до аеропорту дозволено лише співробітникам аеропорту й пасажирам, які мають квитки на авіарейси. Пасажири чекають на свої рейси в окремій залі.

Візит хасидів до Умані означає, що попри війну, попри складні умови пересування, релігійні традиції та потік прочан не перериваються. Російський агітпроп силкується посіяти ненависть до вірян і розворушити антисемітські настрої на побутовому рівні, щоб відохотити паломників від поїздки до України. Мовляв, права звичайних пасажирів урізають, тоді як євреям дають нечувані преференції. Це типова тактика апелювання до «образу жертви», яка має на меті породжувати невиправдане прагнення помсти.

Путін і його антисемітизм

Детальніше про те, як російська пропаганда використовує антисемітські стереотипи проти України, ми писалитут. Напередодні свята Рош га-Шана Путін активізував свою антисемітську риторику: «Західні куратори поставили на чолі сучасної України людину — етнічного єврея, з єврейським корінням, з походженням єврейським. І таким чином, на мій погляд, вони начебто прикривають таку антилюдську сутність, яка покладена в фундамент, в основу сучасної української держави».

Представник зовнішньополітичного відомства Олег Ніколенко сказав про «хронічну фіксацію Путіна на етнічному походженні українського президента» й розцінив це як «прояв антисемітизму російських еліт, що глибоко вкорінився».

Вдаючись до антисемітської риторики, Путін усе більше й більше намагається вести політичну гру на націоналістичному полі. Про це, зокрема, свідчить його нещодавня характеристика експрем’єра Росії часів Єльцина, який, за версією російського диктатора, «перестав бути Анатолієм Чубайсом і став Мойшею Ізраїлевичем».

Путін усе частіше дозволяє собі антисемітські пасажі. Пізній путінізм у цьому плані нагадує пізній сталінізм. Йосип Сталін, який у ранніх роках свого правління не проявляв антисемітизму, після Другої світової війни став ярим антисемітом і почав боротися із «сіоністами» та «безродними космополітами», а по суті — з єврейською меншиною.

Пропагандистська теза про повальний «український антисемітизм» — не нова. Агітпроп нав’язував її десятиліттями, перетворивши цей вид ксенофобії на брудну політичну технологію. Враховуючи складне історичне плетиво україно-єврейських відносин, легко прийняти хибну максиму про те, що українці — споконвічні невиправні юдофоби. Втім, як говорив Глава Асоціації єврейських організацій і громад України, один із лідерів української єврейської громади Йосиф Зісельс, рівень антисемітизму в Україні найнижчий у Європі. За даними організації Freedom House, із повномасштабним вторгненням в Україні різко скоротилася кількість зафіксованих злочинів на ґрунті антисемітизму. Впродовж 2022 року правозахисники зафіксували випадок, коли побутова сварка через паркування супроводжувалась антисемітськими вигуками. Також торік зафіксували п’ять випадків вандалізму антисемітського штибу (сюди належить фізичне пошкодження об’єктів єврейської інфраструктури — будівель синагог, меморіалів пам’яті жертв Голокосту, надгробків на єврейських кладовищах тощо). Водночас жодного випадку, коли антисемітизм ставав би мотивом фізичного насильства, виявлено не було.

До того ж, торік в Україні криміналізували «прояви антисемітизму» — ненависницьке ставлення до осіб єврейського походження, заперечення Голокосту, руйнування єврейських релігійних споруд тощо. Раніше такі злочини кваліфікували як вандалізм чи хуліганство, тепер за них загрожує штраф (3400–8500 грн) або обмеження волі до 5 років, із позбавленням права обіймати певні посади терміном до 3 років.

Сам агітпроп транслює багато антисемітської риторики. Під час пресконференції глава російського МЗС Сергій Лавров сказав, що США, мовляв, зібрали коаліцію європейських держав для розв'язання «російського питання» в той самий спосіб, як у Другу світову війну Гітлер намагався «остаточно розв'язати» питання винищення євреїв Європи. «Виявляється, це не російські ракети розстрілюють житлові будинки в Україні, а Захід сформував коаліцію, щоб розв'язати “російське питання”», — так в МЗС України зреагували на апелювання російського дипломата до теми Голокосту.

Рупори проросійських наративів також не раз були помічені в антисемітизмі. Наприкінці 2020 року Незалежна медійна рада в ефірі телемарафону підконтрольного тоді ще не звинуваченого в державній зраді Медведчукуканалу ZIK «Реванш соросятні» зафіксувала ознаки мови ворожнечі щодо організацій, які отримують підтримку від західних донорів, а сам контент розпалював ксенофобію та антисемітизм. Прямим текстом говорилося про намагання Джорджа Сороса взяти українську владу під свій контроль, що відповідає ознакамтеорії змови. Антисемітські випадибули зафіксовані й на каналі NewsOne. На каналі «Наш», що належав Євгену Мураєву, такожуправлялися в антисемітизмі. Зокрема ведучий Макс Назаров «пожартував», що гетьман Скоропадський поводився як єврей. Колишній політик Андрій Пальчевський сказав, що українські можновладці не засуджують нацистів, бо самі належать до євреїв. А блогер Руслан Коцаба говорив, що «євреї несуть свою частку відповідальності за влаштований нацистами Голокост», щопризвело до рішення правління не нагороджувати його Аахенською премією миру та не присуджувати йому винагороду.

Україна й Ізраїль мають багато точок перетину впродовж тривалої історії. Росія постійно намагалася вбити клин між нашими народами, а під час війни робить усе можливе, щоб держави світу відмовилися надавати допомогу Україні в боротьбі проти російського вторгнення. Саме тому кожного року у вересні російські пропагандисти намагаються очорнити релігійний туризм хасидів до Умані. Але це лише ще раз підтверджує фашистську природу самої Росії.