Шкільний булінг: як допомогти жертві і покарати кривдників

Початок навчального року — це зустріч з однокласниками, яскраві враження та новий досвід. На жаль, далеко не для всіх учнів повернення до школи супроводжується позитивними емоціями. За даними UNICEF, 24% українських дітей у віці від 11 до 17 років ставали жертвами булінгу, 48% з них не розповідали про цькування навіть батькам, а 44% школярів були спостерігачами булінгу, але ігнорували його, через страх за себе.

Виходячи із сумної статистики, щодня цькуванню піддаються десятки тисяч українських школярів, і щонайменше половина з них не отримує захисту ані від батьків, ані від однолітків. Між тим, щорічно в Україні близько 2,5 тисяч дітей намагаються вчинити самогубство. Причиною 40% суїцидів є булінг, який здійснюється над дитиною у школі.

"Телеграф" з'ясовував, як розпізнати в дитині жертву цькування, припинити булінг та покарати кривдників.

Психологічні аспекти

За словами дитячого психолога, нейропсихолога, керівника дитячого корекційного напрямку благодійної організації "Mental Help 365" Дмитра Вакуленка, загального "портрету жертви" булінгу нема, проте є передумови, які збільшують вірогідність цькування. Наприклад, недостатня психологічна підтримка вдома, знижена самооцінка, тривожність, малий досвід роботи в групах, гіперактивність та інші особливості розвитку.

— Жертвою булінгу може стати будь-хто. Це пов’язано з тим, що першопричина цькування може бути абсолютно не пов’язана з дитиною, яку кривдять, і базуватися виключно на особливостях розвитку дитини, яка цькує. Третьою стороною цієї історії виступають працівники освіти, які часто просто не встигають виконувати всі свої обов'язки через надмірну завантаженість. В теорії допомагати у цьому має асистент вчителя, але заробітна плата на цій посаді часто надто низька навіть у столиці (10 000 грн на місяць), тому знайти працівника вкрай складно.

Крім того, на жаль, сьогодні все ще можна зустріти викладачів, які просувають в класах ідею агресивної конкуренції "під шапочкою" розвитку навичок лідерства (хоча бути лідером потрібно далеко не всім і ці стандарти можуть "зламати" дитину, формуючи в ній негативне переконання про себе). Це також може створювати нездорову атмосферу в класі, і бути передумовою булінгу.

— Які поради ви б дали школяреві, який йде у новий колектив, аби уникнути булінгу?

— Залишатись собою, бути відкритим до нового спілкування, наскільки це комфортно. Бути уважним до правил поведінки і намагатися їх дотримуватись. Пам'ятати, що на все потрібен свій час: як ти адаптуєшся у колективі, так і колектив адаптується до тебе. Перш ніж щось зробити — подумай, проаналізуй. А щоб було, що обдумувати та аналізувати, слухай і спостерігай.

Трохи нервувати — це нормально, та якщо ти відчуваєш сильний, майже неконтрольований страх, про це варто сказати батькам. Стосовно самозахисту і в яких випадках можна застосовувати силу, я відзняв колись окреме відео.

— Як зрозуміти, що дитина піддається цькуванню в школі?

— Серед маркерів, які можна спостерігати:

• зміна поведінки: дратівливість, замкнутість, тривожність, агресивність;
• емоційна нестабільність, поява депресивних настроїв;
• синці, подряпини невідомого походження та зіпсовані або "загублені" особисті речі;
• порушення режиму сну та/або апетиту;
• динаміка зі знаком мінус в академічній сфері;
• небажання відвідувати школу;
• зміна часу та маршруту до школи/дому.

— Якщо булінг має місце, але підліток категорично проти втручання батьків, чи варто робити це проти його волі?

— Все залежить від кожної окремої ситуації, проте варто все ж спиратися на побажання дитини. Важливо зрозуміти, з яких причин підліток відмовляється від допомоги дорослих. Якщо він не вірить у дієвість і боїться, що стане тільки гірше, слід запропонувати контраргументи і донести логіку того, що у цивілізованому світі звертатися до третіх сил, тобто до адміністрації школи, для врегулювання конфлікту — це нормально. Адже працювати з кривдником повинна не жертва і не її батьки, а третя сторона.

Це взагалі дуже важлива тема для обговорення з дітьми, починаючи вже з дитсадка. Скаржитись на кривдника — це не "стукацтво", а цивілізований спосіб вирішення проблем. У дорослому житті ми звертаємось по допомогу до поліції, суду та інших органів, а не вирішуємо питання варварськими методами, типу "око за око". Діти повинні навчатись цього змалку.

З іншого боку, якщо булінг носить систематичний характер, ймовірно, адміністрація школи заплющує на це очі, тому звернення до директора дійсно може не принести результату. У такому разі слід звертатися в інші уповноважені органи або змінити клас/школу, але знову ж таки — лише після згоди самої дитини, інакше у неї може виникнути відчуття, що її зрадили, і більше вона вам не довіриться.

— Якщо дитина не може прижитися у колективі, переведення в інший клас або школу стане виходом із ситуації чи навпаки — привчить тікати від складнощів, а не вчитися налагоджувати стосунки?

— Все залежить від обставин. Наше завдання не в тому, щоб навчити дитину дружити з усіма. Вона повинна вміти функціонувати в колективі, здобувати освіту, комунікувати з іншими. Але ця ефективна взаємодія має кілька сторін: сама дитина, колектив, педагоги. Процес "приживання" залежить не тільки від дитини. Якщо з боку освітян ця комунікація не організована і не врегульована, а з боку інших учнів несе агресивний та девіантний характер (тобто суперечить прийнятим у даному суспільстві правовим, моральним, соціальним нормам і стереотипам. — Ред.), дитина не повинна вчитися налагоджувати з ними стосунки.

За таких умов зміна школи або переведення в інший клас стане логічним і правильним рішенням, адже причини соціальної дезадаптації дитини в цьому колективі не перебувають у зоні її контролю.

Зовсім інша річ, якщо в класі нормальна педагогічна атмосфера, поведінка дітей організована, врегульована, учні не мають ніяких особливостей розвитку поведінки, а конкретно наша дитина демонструє дезадаптацію: не може себе контролювати, постійно розфокусована, гіперактивна тощо. В такому разі зміна колективу не матиме сенсу, адже в новому буде відбуватися те ж саме.

Такі діти повинні працювати з нейропсихологом або психотерапевтом, які допоможуть встановити причину подібної поведінки (наприклад, розлад дефіциту уваги та гіперактивності) і впоратися з органічними особливостями розвитку. Можливо, варто буде подумати про інклюзивне навчання, адже не всі учні готові бути "терапевтичним матеріалом" для дитини з особливостями.

Правові механізми

На жаль, більшість українців досі вважають, що притягнути кривдника до відповідальності можна лише якщо потерпілий отримав тілесні ушкодження. Між тим, українське законодавство визначає психологічне насилля як злочин, що передбачаючає цілком реальне покарання.

Зокрема, булінг із боку повнолітніх осіб, внаслідок якого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, карається штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2023 року це 850-1700 гривень) або громадськими роботами на строк від 20 до 40 годин.

Якщо ж у цькуванні брали участь кілька осіб або ж йдется про повторний випадок булінгу з боку порушника протягом року, сплатити доведеться вже від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 грн) або виконувати громадські роботи протягом 40-60 годин.

За підлітків, які не досягли повноліття, штраф платитимуть батьки або особи, котрі їх замінюють. Виконувати громадські роботи також доведеться їм.

Якщо булінг призвів до шкоди фізичному здоров'ю, кривдники караються не лише в рамках Адміністративного кодексу, а й постають перед судом за статтями 121 і 122 Кримінального кодексу України.

Щоб запустити процес притягнення до відповідальності кривдників, батькам потерпілого слід звернутися до директора навчального закладу з письмовою заявою державною мовою, зі вказанням прізвища, ім’я, по батькові заявника, адресою проживання, контактним телефоном.

У заяві має бути:

• розгорнутий виклад і опис фактів булінгу;
• ваш статус: постраждалий, представник постраждалого чи свідок булінгу;
• тривалість булінгу;
• дата подання заяви;
• особистий підпис.

Заява має бути зареєстрована у закладі освіти. Краще, щоб звернення було у вас у двох екземплярах. Після реєстрації, на одному примірнику працівник школи має поставити вхідний номер і дату заяви, і віддати її вам. Інший примірник залишається у закладі освіти.

Після цього директор школи повинен невідкладно (до однієї доби) повідомити про випадок булінгу поліцію, службу у справах дітей, центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Наступним кроком керівника закладу стає скликання відповідним наказом засідання комісії з розгляду випадку булінгу не пізніше, аніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

До складу комісії входять педагогічні (науково-педагогічні) працівники, зокрема, практичний психолог і соціальний педагог (за наявності) закладу освіти, представники служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Батьки або інші законні представники малолітніх або неповнолітніх сторін за згодою також можуть долучатися до участі в засіданні комісії. Створена комісія проводить розслідування, з’ясовує, цей інцидент є разовим випадком чи це дійсно регулярне цькування.

Рішення комісії оформляють у письмовому вигляді — під час засідання ведуть протокол. Копію рішення ви маєте право отримати: для цього треба написати запит на доступ до публічної інформації відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".

У разі незгоди з результатами засідання комісії, ви маєте право звернутися до органів Національної поліції із відповідною заявою та копіями ваших попередніх заяв і документів.

А якщо адміністрація школи не реагує на скарги батьків і не вживає заходів для припинення булінгу (наприклад, відмовляється звертатися до поліції), директор учбового закладу муситиме сплатити штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виконувати виправні роботи строком до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

Якщо дитина зазнала булінгу з боку педагогічного працівника, необхідно також звернутися із заявою до керівника закладу освіти або одразу до поліції.