Зреклася громадянства Росії й стала на захист України. Згадаймо Ольгу Сімонову

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Ольгу Сімонову.

Командир БМП 34-річна Ольга Сімонова, позивний Сімба, загинула 13 вересня 2022 року на Херсонщині. Під час виконання бойового завдання захисниця підірвалася на вибуховому пристрої.

Треба воювати до перемоги. Якісь перемир’я – не наш шлях. Наш шлях – тільки до перемоги. І поки ми не перемогли, нічого не можу сказати, бо планувати на війні – марна справа, бо кожний день може стати останнім.

Ольга Сімонова

Ольга народилася у російському Челябінську. Здобула фах інженера. Була спортсменкою. Займалася контактним карате, джиу-джитсу, рукопашним боєм, спортивним туризмом, скелелазінням, бігом, баскетболом, їздила на велосипеді, каталася на лижах і сноуборді. Виступала на міжнародних змаганнях. Була майстром і кандидатом у майстри спорту відразу з кількох видів спорту. Наприкінці осені 2014-го Ольга купила квиток до України та вирішила не повертатися більше туди, де жила раніше.

«Я краєм ока читала новини, але було відчуття, що люди роблять важливу справу. Так склалось, що я спілкувалась з людьми з Києва та Харкова, які вже були волонтерами. Так дізналась, що відбувається в Україні. Я почала шукати інформацію та хотіла допомогти, але нічого не виходило. Через це було вирішила виїхати. Зібрала наплічник та виїхала, в мене був білет в один кінець», – розповідала жінка.

«Захотілося докопатися до правди, і правда була дуже печальна. Як це все стало можливо? Ми тоді не знали, що таке війна в Грузії, війна в Чечні. Це я дізналася уже тут. І кожне відкриття було дуже неприємне. Тому що раніше я стояла на п’єдесталі під своїм прапором із гордістю, а потім мені стало соромно за свою країну, за державу», – зазначала росіянка.

У 2015-му Сімба потрапила до волонтерської медичної служби, однак зрозуміла, що це не її. Вона хотіла саме воювати. Тому почала виїжджати на передову в складі добробатів. Згодом спробувала знайти себе у цивільному житті в Києві, але також зрозуміла, що це не те. Тому у 2016 році уклала контракт із ЗСУ. Так почався її військовий шлях у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Служила у розвідці.

«У мене був вибір піти воювати на бік Росії або України. Однак правда на боці України, то як я можу воювати за Росію? На фронті мене нормально сприймали. Я не пам'ятаю, щоб в мене були якісь проблеми. Навпаки мене підтримували. Звичайно, що були й ті, які недовіряли. Казали, що для них росіяни всі однакові. Проте після місця спільних навчань, людина підходила вибачалась», – ділилася Сімба.

У 2017-му Ольга Сімонова першою серед іноземців-військовослужбовців отримала паспорт громадянки України під час служби в ЗСУ.

«Війна – це робота. Так, важка, але сил у мене вистачає, тож працюю. Треба чистити гармату — чистимо гармату. Треба копати шанці – копаємо шанці. Я не розумію, коли дівчина вимагає якихось особливих умов для себе. Інколи чоловіків дивувало, що дівчина, скажімо, стоїть на блокпосту. Якось один такий запропонував мені піти борщ варити, ну я йому і відповіла – от станеш на моє місце на блокпосту, тоді й про борщ поговоримо», – розповідала захисниця.

Згодом військовослужбовиця пройшла навчання в центрі «Десна». Була кращим стрільцем на курсі. Здобула фах командира БМП.

Війна мені дає, напевно, сенс життя. Я собі в цьому не зізнаюсь, але, мабуть, із категорії людей, яким подобається воювати. Усі ми боремося за мир, усі ми хочемо миру. Але миру без перемоги не буде.

Ольга Сімонова

Сімба ненавиділа фемінітиви в армії та чудово вивчила українську мову. Вона була веселою, розумною, чесною та, як кажуть побратими, справжньою. Вона любила тварин і намагалася опікуватися ними на фронті. Деяких вдалося прилаштувати. Кішку Пушу з Донбасу вона залишила собі. Пізніше Ольга вдруге спробувала повернутися до цивільного життя. Купила квартиру в Києві, машину, завела собаку.

Однак повномасштабна війна змусила жінку-воїна повернутися на фронт. Цього разу вже востаннє.

«Оль, ти завжди мала бути в авангарді. Це ж зі спорту? Чи просто ти така. І ти була в авангарді. На передовій. Зі своєю хворою шиєю, своїм ластовинням (абсолютно чудовим), коротким рудим волоссям і сміхом. І своєю такою галицькою українською. Оль, я не можу говорити про тебе в минулому часі. Бо такі, як ти, не йдуть», – зауважила журналістка Анастасія Федченко.

«Господи, скажіть мені хтось, що це неправда... Для мене вона була символом українства майбутнього. Українства, яке приймають усім серцем. Символом того, що справжнім українцем стають, а не народжуються… Glory Grand, що народилась у далекому Челябінську росіянкою і загинула українкою на Дикому полі, нехай янголи у вишиванках несуть на небо твою хоробру і чисту душу...» – написав президент Першого добровольчого медичного шпиталю Геннадій Друженко.

Зауважимо, президент України Володимир Зеленський у липні цього року присвоїв звання Героя України росіянці Ользі Сімоновій, яка воювала у ЗСУ.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.