Дружина Гонгадзе у річницю зникнення Георгія згадала їхні останні спільні ніч і ранок

Дружина українського журналіста Георгія Гонгадзе, якого було вбито у 2000 році, Мирослава поділилася епізодом із майбутньої книги у пам'ять про внесок її чоловіка у захист свободи слова та становлення незалежної журналістики. Уривок тексту опубліковано в колонці Мирослави Гонгадзе на сайті «Українська Правда», де Георгій був засновником видання та першим головним редактором.

У тексті Мирослава описала їхній спільний останній ранок 16 вересня 2000 року.

««Сподіваюсь, буде гарна погода, і я зможу взяти з собою дітей», – подумала я, прокидаючись і повільно відкриваючи очі. Сонце намагалося потрапити в нашу кімнату крізь важкі штори. «Слава Богу! Схоже, таки буде гарний день». Я спостерігала, як сонячний промінь торкнувся обличчя чоловіка, який ще тихо дихав поряд уві сні», – так писала вдова про ранок 16 вересня, коли вона востаннє побачила чоловіка.

Говорячи про Георгія, Мирослава зазначила: вона закохалася в нього з першого погляду завдяки «обличчю ідеальної форми».

«Моя доля ще спала під ранковим сонцем. Це було те саме обличчя ідеальної форми, в яке я закохалась з першого погляду, коли ми зустрілися дев’ять років тому. Його прямий ніс, широко розставлені очі, світле волосся і сильна щелепа приваблювали мене з тією ж інтенсивністю, що й колись. З усіма викликами, які він приніс у моє життя, я все ще любила його так само, як і тоді, коли ми тільки зустрілися. Його краса була винятковою, але в поєднанні з неймовірною енергією, відкритістю та волею вона генерувала силу, більшу за життя», – написала дружина Гонгадзе.

За словами Мирослави Гонгадзе, Георгій був із тих людей, які не бояться смерті та живуть так, ніби «немає перешкод та обмежень».

«Вони знають своє призначення і готові заради цього жертвувати всім. Вони живуть моментом – так, ніби завтра немає. Він був одним із них», – пише журналістка.

Мирослава каже, що Георгія Гонгадзе не можна було не помітити, коли він заходив до кімнати, адже завжди одягався «зі стилем і для нагоди».

«Чоловіки заздрили йому, жінки не могли встояти: деякі з них приходили й знайомились зі мною лише тому, що їм було цікаво, якою може бути  дружина такого чоловіка», – йдеться в тексті.

Як пише дружина Георгія, подружжя орендувало двокімнатну «сталінку» на третьому поверсі по Червоноармійській, нині Велика Васильківська вулиця.

«Мені не подобалися старі меблі, які залишила нам власниця, або той факт, що нам доводилось спати на розкладеному дивані у вітальні. Але в нас не було нічого свого, і переїзд із квартири до квартири в цьому метушливому та химерному Києві був частиною нашого неврегульованого постійно-тимчасового існування», – зазначає журналістка.

Мирослава пригадує, що у той день Георгій Гонгадзе вчив дітей англійської, адже місяць тому запровадив суботні уроки англійської та грузинської мов.

Зокрема, 15 вересня Мирослава Гонгадзе повернулася з Варшави, де тиждень спостерігала за виборчою кампанією в Польщі. Вдома посеред дня її несподівано зустрів Георгій.

«– Хіба тобі не треба бути на роботі? – схвильовано запитала я.

– Я повернусь на роботу, просто хотів тебе побачити, – заспокоїв він мене після довгого поцілунку.

– Ти мене любиш? – вимагав він відповіді.

– Не тисни на мене. Авжеж, я тебе люблю, і ти це знаєш. Що за питання? – обурилась я», – йдеться в тексті.

Мирослава пригадує, що того ж дня, вони провели чудовий вечір разом.

До слова, 16 вересня 2000 року близько 22:30 Георгій Гонгадзе пішов з роботи, але вдома так і не з'явився. Його зникнення викликало велике занепокоєння не лише у його родичів і друзів, а й серед політиків і журналістів.

2 листопада в Таращанському лісі знайшли обезголовлене тіло, в якому друзі та родичі впізнали тіло журналіста. Однак лише у лютому 2001 року Генеральна прокуратура визнала факт смерті журналіста та порушила справу за статтею «Навмисне вбивство». І тільки у вересні 2002 року Генпрокуратура визнала, що знайдене в Таращанському лісі тіло належить Гонгадзе.

У 2009 році в Київській області були виявлені останки черепа, які належали зниклому журналісту. Проте мати Георгія Гонгадзе до останнього не вірила, що знайдені останки належать її синові, тому його поховали лише 22 березня 2016 року.