Пізно ввечері 15 вересня Єврокомісія оголосила рішення не продовжувати мораторій на імпорт українського зерна та інших продуктів харчування до ЄС.
Натомість Україна мусить запровадити самообмеження.
Про те, що це означає, і чи виграв Київ від такого "компромісу", читайте у колонці партнерки юрфірми "Ілляшев та Партнери", керівниці практики міжнародної торгівлі Олена Омельченко Компроміс не на користь Києва: що стоїть за рішенням Єврокомісії щодо українського зерна.
Авторка колонки нагадує, що після повномасштабного вторгнення Росії в Україну та початку блокування чорноморських портів Європейський Союз з метою підтримки економіки України в односторонньому порядку надав Києву додатковий безмитний доступ до свого ринку.
Режим, який Україна мала отримати лише після набуття повноцінного членства в ЄС.
З часом Польща, Словаччина, Болгарія, Румунія та Угорщина заявили про шкоду місцевим фермерам у зв’язку зі значним зростанням імпорту зерна з України та зажадали від ЄС введення негайної заборони на ввезення таких товарів.
"Проте – і це важливо – для введення захисних заходів з метою захисту національного виробника у Європейської комісії не було достатніх правових підстав.
Адже означені країни не надали достатньо доказів зв’язку між зростанням українського імпорту та збитками національних виробників", – пише у колонці юристка.
Замість цього, щоб збільшити тиск на Європейську комісію, ці країни почали вводити на національному рівні односторонні торгові обмеження щодо ввезення пшениці, кукурудзи, насіння ріпаку та соняшнику з України.
Тим самим вони кинули виклик Європейському Союзу, адже відповідно до правил ЄС торгова політика належить до повноважень наднаціональних органів ЄС.
У пошуках компромісу всередині ЄС Європейська комісія, під тиском п’яти країн-членів, застосувала тимчасові обмеження щодо імпорту зерна з України до 15 вересня.
15 вересня у своєму пресрелізі Єврокомісія повідомила, що, завдяки роботі Координаційної платформи та тимчасовим заходам, викривлення ринку у Польщі, Словаччині, Болгарії, Румунії та Угорщині було усунене.
У зв’язку з цим Європейська комісія не продовжила своє рішення щодо заборони на ввезення товарів з України.
Разом з цим, як пише Олена Омельченко, Єврокомісія зазначила, що Україна погодилася вжити правових заходів протягом 30 днів (включно з системою ліцензування експорту), щоб уникнути збільшення обсягів зерна, а також погодилась запровадити з 16 вересня ефективні заходи контролю за експортом чотирьох груп товарів, щоб запобігти будь-яким викривленням ринку в сусідніх державах-членах.
У зв’язку з цим Україна повинна подати План дій до кінця робочого дня в понеділок, 18 вересня 2023 року.
Водночас Польща, Угорщина та Словаччина заявили про запровадження національних заходів обмеження імпорту українського зерна.
І це виклик для Брюсселя – йому потрібно змусити ці країни повернутися до єдиної торгової політики.
"Унаслідок цього компромісу в незручному становищі опинилася Україна.
Проблема полягає в тому, що правових заходів самообмеження не існує, а попри це Київ має надати план своїх дій до кінця робочого дня 18 вересня 2023 року", – зазначає Олена Омельченко.
Виглядає так, що самообмеження експорту, на яке вимушено погодився Київ, буде порушенням правил торгівлі – причому саме з боку України.
Втім, Єврокомісія не буде його оскаржувати, адже її влаштовує таке порушення з нашого боку.
Авторка колонки припускає, що Україна погодилась на такий не дуже вигідний для себе крок, щоб не допустити ускладнень та розколу всередині ЄС.
Можливо, така поступка є доцільною з політичної точки зору – для нас життєво необхідне збереження політичної єдності Євросоюзу.
Проте це може стати прологом до проблеми набагато більшого рівня.
Докладніше – у колонці Олени Омельченко Компроміс не на користь Києва: що стоїть за рішенням Єврокомісії щодо українського зерна.