Генерал-майор Андрій Соколов, який на початок вторгнення РФ керував угрупованням військ Південь, пояснив, чому тоді не були підірвані мости на межі з Кримом.
– Всі мости і дамби знаходяться на півострові Чонгар, на Мелітопольському напрямку. На інших напрямках – Каланчацькому й Херсонському – мостів немає. Там два сухопутних перешийки: один на Чаплинку йде, інший – на Каланчак, – заявив він в інтерв’ю Українській правді.
За його словами, спроби підірвати ці мости були, проте окупанти вживали заходів, розуміючи їх важливість для переправлення військ.
До того ж, як зауважив Соколов, мости треба підривати не тоді, коли ворог стоїть перед ними, а ще до того, як він підійшов до них.
– А коли противник уже знаходиться перед мостом, він впливає і вогнем, і диверсійними групами і на сам міст, і на засоби підриву, і на тих людей, які повинні підірвати, – додав генерал.
Він нагадав, що у Генічеську, на Арабатській стрілці, міст частково підірвали, але ціною життя матроса 137-го батальйону, який не зміг відійти під щільним вогнем артилерії.
– Наскільки я знаю, противник уже впливав вогнем, намагався не допустити підриву мосту. Матрос загинув уже через вогонь противника, бо він обстрілював, і все разом підірвалось, – каже Соколов.
Генерал наголосив, що на межі з Кримом мости були заміновані ще у 2014 році, тобто на Чонгарі та у Генічеську. Тоді ж заміновані й мости в глибині, на Північно-Кримському та Каховському магістральному каналах. Вони були під наглядом військових, проте з 2015 року їх кількість зменшувалася, і з часом частина об’єктів була розмінована, тому що нікому було за ними приглядати.
– Усі боєприпаси з них знаходилися на складі в Чаплинці. І коли почалась велика війна, я дав команду в терміновому порядку підривати ці мости через канали. Деякі мости встигли підірвати, на деякі противник уже вийшов, – додав генерал.
Водночас мости через Дніпро не були заміновані, і він не знає, хто мав подбати про це на правому березі Херсонської області.
– Я не міг ніяк вплинути на процес замінування мостів у Херсоні, тому що в мене не було навіть матеріалу для того, щоб їх замінувати. І ще ж треба техніка, час і люди, які би здійснювали замінування, – підсумував Соколов.