Астрономи хочуть запустити рій крихітних зондів до сусідньої зірки – долетять за 50 років

Пропозиція полягає в тому, щоб за допомогою потужного лазера відправити до зорі Проксима Центавра рій із тисяч мікрозондів, вагою кожен у кілька грамів. Полетять вони у формі гігантської лінзи діаметром у 100 тисяч кілометрів, що дасть змогу підтримувати з роєм оптичний зв'язок. Проєкт оцінюють у 100 мільярдів доларів і 100 гігаватів електроенергії для роботи надпотужного лазера.

Деталі про проєкт

Сьогодні ми маємо два основні проєкти будівництва космічних вітрильників, які можуть розігнатися до релятивістських швидкостей і досягти найближчих зірок за кілька десятків років.

• Проєкт Breakthrough Starshot, який передбачає політ до зорі Альфа Центавра.
• "Проєкт Ліра", мета якого — наздогнати й вивчити загадковий об'єкт Оумуамуа.

Обидва, крім свого основного призначення, мають на меті створити й тестувати міжзоряну комунікаційну мережу.

Нову ж ідею пропонує група вчених з Ініціативи міжзоряних досліджень (i4is), деякі члени якої раніше брали участь у "Проєкті ліра". Основна відмінність цього підходу полягає в тому, що потужні лазери фактично штовхатимуть своїми променями дрібні зонди, розганяючи їх до шалених швидкостей у безповітряному просторі, де немає опору. Самі лазери, будучи сфокусованим світлом, мають відповідну швидкість.

Вчені кажуть, що реалізувати такий проєкт можна було би протягом найближчого століття. Однак якщо інженери зрозуміють, як запустити один мініатюрний корабель, то таких можна відправити цілий рій. Під час першої фази польоту, яка триватиме 20 років, він повинен буде змінити форму з довгого ланцюжка на лінзоподібну мережу діаметром близько 100 000 кілометрів, сфокусовану на місці призначення — Проксимі Центавра. У такому вигляді рій пролетить повз зорю.

Багато питань

Проєкт викликає багато запитань. Наприклад, як захистити кораблі від частинок у міжзоряному середовищі або як підтримувати зв'язок на релятивістських швидкостях? Як пишуть автори, відповіддю може стати саме архітектура рою. Поодинокий космічний апарат, особливо таких розмірів, складно або й неможливо виявити в міжзоряному просторі, але тисячі апаратів, що становлять єдину систему, міняють правила гри.

Проєкт передбачає поетапний запуск сотень зондів протягом року, поки загальна чисельність не сягне тисяч. Зв'язок підтримуватиметься лазером потужністю 100 гігаватів, який буде синхронізований з годинником зондів. Формацію вони підтримуватимуть модулюванням швидкості запуску перших і останніх апаратів.

Кількість пристроїв дає змогу не хвилюватися про зіткнення з частинками пилу — частина вийде з ладу, але більшість усе одно досягнуть цілі.

Живлення

Також автори розробили просте і недороге джерело енергії для зондів, засноване на бетавольтаїчній батареї. Воно зможе дати кожному апарату достатньо енергії, щоб живити оптичний зв'язок через міжзоряний простір кілька десятків років.

Автори пропонують відправити флотилії також і до інших зірок у системі Центавра, можливо, навіть до Сіріуса, найяскравішої зорі нічного неба. Або використовувати технологію для дослідження Сонячної системи.