Цифрова смерть: що це таке та як до неї підготуватися

Сучасна людина одночасно існує у двох реальностях – біологічній і цифровій. Коли вона помирає, то залишає частину своєї особистості в інтернеті та на власних девайсах – фото, відео, листування, нотатки, дописи та реакції у соцмережах тощо. 

Facebook, найпопулярніша соціальна мережа у світі, станом на другий квартал 2023 року налічувала понад 3 мільярди користувачів. Щодня близько 8 тисяч з них помирають. 

Якщо Facebook збереже темпи свого зростання, до кінця XXI століття кількість акаунтів мертвих у ньому може перевищити акаунти живих. 

Що трапляється з акаунтом після смерті власника? Чи зможуть родичі отримати його цифрові дані? Як влаштоване потойбічне життя у цифровому середовищі? 

Спробуймо розібратися!

У цьому нам допомогли:

• експерт із питань цифрової безпеки ГО "Інтерньюз-Україна" Павло Бєлоусов;

• юристка Лабораторії цифрової безпеки Тетяна Авдєєва;

• кандидатка психологічних наук, старша наукова співробітниця лабораторії психології масових комунікацій та медіаосвіти Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Юлія Чаплінська.

Що таке цифрова смерть та цифрова спадщина?

Цифрова смерть – це смерть людини у цифровому світі, яка наступає разом із біологічною. Всі її цифрові активи складають цифрову спадщину.

За словами експерта з цифрової безпеки Павла Бєлоусова, традиція цифрової смерті у нашому суспільстві ще не сформувалася. 

"У людства немає достатнього досвіду. Тисячоліттями був присутній фактор біологічної смерті, тому ми знаємо, що з нею робити. А навколо смерті у соцмережах культура ще не сформувалася. Ніхто поки не готовий задавати загальні тренди. Все доволі умовне і звужене до конкретної платформи", – розповів він.

То що ж трапляється із цифровим "я" після його смерті?

Що буде з акаунтами після смерті їхнього власника?

Facebook пропонує користувачам два варіанти. 

Перший – перетворення акаунта на меморіал. Користувач може призначити спадкоємця, який надасть службі підтримки свідоцтво про його смерть або некролог. Тоді обліковий запис отримає помітку "Світла пам’ять". 

Меморіальний статус дозволяє спадкоємцю:

• публікувати пам’ятні дописи;
• змінювати аватарку;
• додавати нових друзів.

Читати повідомлення, змінювати й видаляти старі пости спадкоємець не зможе. 

Також Facebook більше не порекомендує пам’ятний акаунт іншим користувачам як імовірного друга та не нагадає про день народження його власника. 

До прикладу, статус меморіалу має сторінка убитої української активістки Катерини Гандзюк.

Другий варіант – видалення облікового запису після підтвердження смерті користувача. 

За словами експерта, якщо померлий заздалегідь не обрав спадкоємця, його близька людина також може звернутися до Facebook із проханням видалити акаунт. 

Instagram своєю чергою не дозволяє обирати спадкоємця. Коли користувач помре, хтось із його близьких має документально підтвердити факт смерті.  Потім служба підтримки запропонує два варіанти – видалити акаунт або перетворити його на меморіал. 

Пам’ятний обліковий запис в Instagram ніби "заморожується": з’являється позначка "Світла пам’ять", зберігаються всі дописи, але рекомендувати його більше нікому не будуть. Доступ до керування меморіалом соцмережа не надає. 

Меморіал в Instagram, наприклад, має загиблий на війні актор Павло Лі.

X (Twitter) дозволяє тільки видаляти обліковий запис померлого. Тому користувачам, які хочуть продовжити своє цифрове життя у цій соцмережі, мають потурбуватися про це самостійно.

Саме так і зробив американський невролог Олівер Сакс. Перед смертю він передав особистий акаунт в X (Twitter) своїй команді. Завдяки цьому його стрічка продовжує оновлюватися й донині, хоча помер лікар ще у 2015 році. 

Як розповів Павло Бєлоусов, Apple та Google пропонують більший функціонал для налаштування спадщини. 

В Apple існує функція "Цифрова спадщина". Для її активації користувач має обрати до п’яти спадкоємців, які отримають дані з його iCloud (фото, відео, нотатки, пошта, закладки із браузера тощо). 

Потім Apple згенерує ключ доступу. Отримати його спадкоємець зможе після того, як надасть свідоцтво про смерть користувача службі підтримки. Ключ буде дійсним протягом трьох років.

Доступ до паролів та повідомлень Apple не надає. Проте Павло Бєлоусов попередив, що існує шпаринка, крізь яку може просочитися частина цих даних.

"Якщо людина, наприклад, зберігала свої паролі в нотатках, до яких надала доступ спадкоємцю, той зможе увійти в її обліковий запис. Про це варто памʼятати.

Або якщо користувач зробив скріншот листування – він потрапив у категорію фото, до яких у спадкоємця також може бути доступ. Фактично, таким чином можна отримати доступ і до повідомлень", – розповів він. 

Google своїм користувачам пропонує функцію з іронічною назвою "Про всяк випадок". За допомогою неї також можна призначити своїх спадкоємців та обрати дані, котрі треба їм передати (враховуючи пошту). 

При налаштуванні функції треба зазначити період неактивності акаунта – від 3 до 18 місяців. Коли цей час сплине, сервіс відправить спадкоємцю обраний архів даних.

За словами Павла Бєлоусова, месенджери пропонують тільки видалення акаунтів. Зокрема, у Telegram можна самостійно налаштувати термін неактивності, після якого обліковий запис видалиться – від місяця до року.

"Це пов’язано із приватністю листування. Якщо ж хтось після видалення акаунта отримає доступ до сім-карти померлого, то повідомлень там вже не буде. Він зможе тільки заново створювати чати", – пояснив експерт.

Він також зазначив, що однозначно оцінити ступінь захисту даних померлих наразі не можна.

"Наприклад, користувач при житті не подбав заздалегідь про свої акаунти – поставив слабкий пароль, не прив’язав сім-карту. Коли він помре, буде нікому за ними слідкувати. В цьому випадку відповідальність на померлому.

Якщо ж людина подбала про свою спадщину й обрала інформацію, якою вона хоче поділитися зі своїм спадкоємцем, то рівень захисту її даних доволі непоганий", – прокоментував Павло Бєлоусов.

За його словами, цифрові дані – це невіддільна частина нашого життя.  Тому ми маємо дбати про них, як дбаємо про матеріальне майно.

"Хороша практика – думати про цифрову спадщину заздалегідь. Зараз майже все цифрове. Ніхто не хоче думати про смерть, але в наш час треба бути готовими до всього. Нехай воно не знадобиться ще багато років, але варто потурбуватися про збереження своєї пам’яті", – поділився міркуваннями експерт. 

Що про цифрову спадщину йдеться у законодавстві?

За словами юристки Тетяни Авдєєвої, українське законодавство передбачає два види успадкування – за законом і за заповітом. 

Успадкування за законом має ряд винятків, але цифрова спадщина до них не входить. Водночас усталеної практики успадкування цифрових об’єктів в Україні не існує. 

Саме тому краще завчасно потурбуватися про цифрову спадщину та зафіксувати її у заповіті. 

"Свобода заповіту покриває поняття цифрової спадщини. В українському законодавстві існує такий принцип: можна успадковувати та передавати у спадок усе, що не є винятком зі свободи заповіту – а це особисті немайнові права. Враховуючи, що цифрова спадщина до винятків не належить, її можна включати в заповіт", – зауважила експертка. 

Також вона розповіла, що заповісти можна будь-який цифровий актив. Це передбачає стаття 1236 Цивільного кодексу України, за яким заповідач може самостійно визначати обсяг своєї цифрової спадщини. 

"Спадщина може охоплювати будь-які права й обов’язки, які належать заповідачу на момент складання заповіту. Наприклад, на підставі права власності заповісти можна право розпоряджатися акаунтом або конкретні логіни й паролі. Це все може переходити у спадок. Головне – про це зазначати. Бо за відсутності адекватної практики проблема саме з тим, щоб потім довести, що це теж належить до обсягу спадщини, якщо це не передбачено заповітом", – попередила вона. 

У 2019 році у США сталася плутанина з цифровою спадщиною, відома як "Estate of Swezey". Померлий заздалегідь подбав про свою матеріальну спадщину та обрав собі одного спадкоємця на все майно. Проте цифрову спадщину він не врегулював. 

Спадкоємець чоловіка запросив у суду доступ до фото з його iCloud. Перед судом постало питання – чи прирівнювати цифрові дані до інших активів померлого. Зрештою між ними вирішили поставити знак "дорівнює" й прохання спадкоємця схвалили, 

В Україні отримати цифрові дані померлого, якщо він не заповів їх прямо, майже неможливо. Найбільші технокомпанії, на кшталт Google, Meta, X (Twitter), не належать до української юрисдикції. Тому в них є свобода вибору – погоджуватися на надання доступу до акаунта померлого чи ні. 

"Проблема в тому, що тут також йдеться про доступ до переписок. А вони мають дві або більше сторін, якщо ми говоримо про групові чати. Відповідно, постає питання приватності особи чи осіб, з ким переписки велися. Одна річ – мати доступ до цифрового спадку померлої особи. Інша річ – коли такий доступ порушує право на приватність особи, яка є досі живою", – наголосила Тетяна Авдєєва. 

Водночас у Німеччині батькам загиблої дівчини вдалося отримати доступ до її листувань у Facebook. У 2012 році підлітка потрапила під потяг метро. Батьки хотіли прочитати переписки її, щоб зрозуміти обставини смерті – нещасний випадок чи суїцид.

Проте Facebook присвоїв пам’ятний статус акаунту дівчини раніше, аніж батьки змогли в нього авторизуватися. Судові тяганини тривали 6 років. Зрештою суд ухвалив рішення віддати батькам акаунт їхньої доньки.

У серпні 2023 року Верховна Рада прийняла зміни до Цивільного кодексу, які закріпили поняття цифрової речі. 

Надання цифровим об’єктам юридичного статусу – це перший крок до врегулювання цифрового простору. Втім, на думку Тетяни Авдєєвої, проблему цифрової спадщини це поки не вирішує.

Цифрове безсмертя

Якщо безсмертя у реальному світі вважається фантастикою, то в  цифровому воно вже перетворилося на реальність.

У 2020 році Джан Джі Сун із Південної Кореї за допомогою VR-технологій поспілкувалася зі своєю померлою 7-річною дочкою Найон. Їхню зустріч перетворили на документальне відео під назвою "Я зустріла тебе".

Протягом семи місяців фахівці працювали над створенням 3D-образу та відтворенням голосу дівчинки. 

У VR мати змогла погуляти зі своєю померлою донькою по парку, поговорити з нею, потримати її за руку та відсвяткувати день народження дівчинки.

"Воскресити" померлого також можна за допомогою різних чат-ботів. Штучний інтелект у них аналізує поведінку та стиль спілкування людини на основі наданих даних. Так створюється цифрова копія особистості, з якою можна листуватися.

До цього у 2016 році вдався Джеймс Влахос, батько якого хворів на рак. Історія почалася з того, що чоловік зробив з ним серію інтерв’ю. Так Джеймс хотів якомога краще зберегти пам’ять про рідну людину. 

Згодом він дізнався, що компанія PullString виклала у загальний доступ свої цифрові інструменти. Тоді Влахос вирішив перетворити спогади батька на чат-бот – Dadbot. 

Його помістили у месенджер Facebook. Перед смертю Влахос-старший навіть встиг випробувати Dadbot й поспілкувався із власною цифровою копією. 

Проєкт Eterni.me уособлює собою наступний етап розвитку технології. Він передбачає створення тривимірного аватара, який зможе цілковито імітувати померлого. 

За задумом, Eterni.me постійно збиратиме дані з телефонних додатків користувача. Вже після його смерті цієї людини спадкоємці зможуть у будь-який час спілкуватися з її аватаром. 

Згадки про Eterni.me почали з’являтися у ЗМІ ще у 2014 році. Проте наразі невідомо, чи буде він реалізований.

Найбільш футуристичний варіант цифрового безсмертя – створення роботів із зовнішністю, спогадами та мовленням померлих. Один із перших таких з’явився ще у 2010 році під ім’ям Біна48. Цей робот має змогу відтворювати стиль та манеру спілкування американки Біни Ротблатт, копією якої він є. 

Психологічна складова цифрових смерті та безсмертя

За словами кандидатки психологічних наук Юлії Чаплінської, цифровізація однозначно внесла свої корективи не тільки в наше життя, але й у смерть. 

"Будь-які варіанти цифровізації – це збереження спогадів. Це фотографії, відеозаписи. Це також повідомлення в соціальних мережах, куди люди можуть прийти, перечитати й згадати щось приємне. Проте ці фактори можуть бути тригерами й для негативних емоцій – для горя, смутку, внутрішніх страхів", – розповіла вона. 

Меморіальний статус сторінок померлих є важливим для зменшення негативного впливу на психіку живих користувачів. Як зауважила психологиня, віртуальні сліди людини можуть створювати ілюзію того, що вона все ще жива.

"Це дуже моторошно, коли ти бачиш на сторінці покійного, як люди його вітають з днем народження. У соціальних мережах не завжди тільки близькі люди у друзях. Це можуть бути просто фоловери або знайомі знайомих. Тому загальний масив тих, хто конектиться зі сторінкою, дуже великий, і не всі можуть знати, що людина вже померла", – пояснила вона.  

На думку Юлії Чаплінської, меморіальні акаунти можна вважати хорошою практикою. Проте соцмережам варто вже зараз продумати майбутнє таких сторінок. 

"Меморіальні сторінки – це данина пам’яті. Це можливість вшанувати, погорювати, поділитися власними емоціями й почуттями та відпустити людину, яка пішла у засвіти. Єдиний момент, який треба продумати, – це те, що такі меморіальні сторінки не можуть бути вічними", – зазначила Юлія Чаплінська. 

Воскресіння померлих за допомогою цифрових технологій, за словами психологині, не можна оцінити однозначно. Треба розглядати кожен випадок індивідуально, зважаючи на психічний стан людини. 

"З одного боку, якщо чат-бот або VR-технології використовувати під наглядом професійного психолога, це може мати дуже хороший терапевтичний ефект. Наприклад, якщо людина пішла у засвіти, а близькі не встигли з нею поговорити. За допомогою технологій вони можуть закрити цей момент – попросити пробачення або сказати слова, несказані при житті.

Але є люди з розладами психіки, схильністю до "застрягань". Вони можуть постійно говорити з цифровою копією померлого і підсаджуватися на це, як на наркотик. Це ненормально і потенційно несе велику шкоду", – пояснила психологиня.