Поверніть наших дітей! Як і куди рф депортує неповнолітніх українців та чому може уникнути покарання

Офіційно Україна каже про майже 20 тисяч депортованих до рф дітей, росія — про майже 800 тисяч. Точної цифри наразі назвати не може ніхто. Але, як дослідив "Телеграф", українських дітей депортують не лише у рф. Не під запис співрозмовники кажуть про можливу торгівлю дітьми з України. Як відбувається процес повернення викрадених дітей на рідну землю та чому рф може уникнути покарання за депортацію і не повернути всіх дітей — у великому дослідженні "Телеграфу".

"Більшість дітей з окупованого Генічеська пішли до "юнармії"

Вікторії ледь виповнилось 16 років, майже весь час повномасштабного вторгнення вона знаходилась на тимчасово окупованій території в районі Генічеська, окрім одного тижня, який вона разом з іншими українськими підлітками провела у Москві, на так званій "науковій конференції" за участі пропагандистів соловйова, медведєва та російських політиків.

Такі дії рф спеціально проводить в рамках мілітаризації українських дітей.

Незадовго до того, як у липні цього року волонтери центру Save Ukraine евакуювали Вікторію до Києва, представники рф збирались депортувати її до одного з російських міст.

Виїжджати дівчина вирішила сама, тому що рідний батько, який пішов працювати на російських військових, збирався здати її місцевій так званій поліції. Він звинувачував Вікторію у роботі на Україну і передачі інформації ЗСУ.

За її словами, тих, кого підозрювали у співпраці з українськими військовими або кого треба було "переконати" голосувати за рф, відправляли у місцеве ПТУ № 17, де катували.

Дітей насильно змушували ходити до російської школи. За словами дівчини, багатьом батькам погрожували, що якщо вони не віддадуть своїх дітей до школи, то їх відправлять у рф. Такі ж аргументи використовували, і якщо хтось відмовлявся отримувати російський паспорт.

"В нашому селі всі більш-менш знали, хто на якій стороні. Якщо хтось з сусідів чув розмови про політику, то він міг здати їх учасників росіянам, є навіть спеціальна програма для цього. Хоча здавати могли й тих, хто просто не подобається. Таких людей просили виїхати самих, або їм допоможуть. Багато хто просто зникав", — розповіла Вікторія. За її словами, більшість дітей в Генічеську та в області пішли до новоствореної "юнармії".

"Для більшого впливу нас відвезли до Москви. Чотири дні ми з іншими дітьми з 8 ранку до 8 вечора слухали лекції про те, яка росія хороша. З нами говорили російські чиновники, пропагандист соловйов. Вони розповідали, як будуть відбудовувати наші регіони", — каже Вікторія.

Це не єдиний випадок, коли українських дітей відвозять до Москви. Наприклад, у відкритих даних на російських сайтах можна знайти інформацію, як цього року випускників з тимчасово окупованого Маріуполя возили на "випускний" до столиці рф. Чи всіх їх звідти повернули, інформації немає.

Вікторію напередодні виїзду на підконтрольну Україні територію, записали до так званого табору у Краснодарі, куди її мали вивезти. Але це не вдалось, тому що дівчина фактично сховалась — і від росіян, і від рідного батька-колаборанта.

"Оздоровчі табори" — один з видів депортації неповнолітніх

Відвозити дітей у так звані "оздоровчі табори" або "санаторії" — це один з видів депортації, яким користуються росіяни. Загалом їх існує наразі не менше п’яти, про що раніше розповідала радниця — уповноважена президента з прав дітей Дар'я Герасимчук. Дітей розлучають з батьками під час фільтрації, вилучають з біологічних родин, викрадають, якщо росіяни вбили батьків, чи з закладів інституційного догляду.

"Телеграф" додав би ще один пункт: у батьків вилучають дітей, які не хочуть йти до російської школи.

"Нещодавно в Енергодарі та інших населених пунктах була історія. До батьків приходили співробітники ФСБ або директори шкіл і говорили: завтра ваша дитина має прибути на евакуацію, ми її вивозимо в табір на відпочинок в Ростов-на-Дону. Мама каже, що не хоче відправляти дитину, а їй відповідають: якщо ви не відправите, вас викличуть в органи опіки та позбавлять батьківських прав, а вашу дитину все одно відправлять. По суті, це ніби не вважається депортацією, бо мама "добровільно" віддала документи, але по факту це створення умов для депортації", — коментує "Телеграфу" представниця уповноваженого з прав дітей Ірина Суслова.

На порталі "Діти війни" наразі стоїть цифра 19 546 депортованих дітей, але це лише офіційно. Неофіційно, як кажуть і українські чиновники, і волонтери, таких дітей набагато більше.

"Я спочатку оперувала цифрою у 260 тисяч дітей, тому що цю цифру на засіданні ООН декілька разів повторювали представники Британії та США. Потім з’явились цифри у понад 700 тисяч дітей, російські ЗМІ писали про понад 744 тисячі вивезених українських діток", — розповідає експерт Regional Center for Human Rights Катерина Рашевська.

Ця організація, серед інших, збирала докази депортації дітей до рф, які потім лягли в основу ордера на арешт володимира путіна і марії львової-бєлової з боку Міжнародного кримінального суду. Такі ж приблизні цифри щодо депортованих називає і Дар’я Герасимчук.

Достеменно сказати, скільки дітей зараз знаходиться у рф, неможливо ще й тому, що Україна не має списків дітей чи онлайн-черги з батьків депортованих дітей.

"У нас немає електронної черги цих батьків, у нас немає бази даних, зокрема і даних ДНК. Мене постійно запитують з Незалежної комісії ООН з розслідування, чому у нас немає такої бази. Якщо в нас дійсно тисячі депортованих дітей, то чому немає батьків? Ми намагались пояснити, що там є і діти-сироти, і діти, позбавлені батьківського піклування. Але вони просять точну цифру. Вони кажуть, що якщо вивозять в табори, то тоді це за згодою і це не депортація. Ми доводимо, що ця "згода" була отримана під тиском. Вони не розуміють, що батьки в окупації не можуть написати листа і поскаржитись, бо тоді вони точно не побачать свою дитину", — каже Рашевська.

Наприкінці липня уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець звернувся до спеціального представника генсека ООН у справах дітей та збройних конфліктів Вірджинії Гамби з проханням отримати від російської сторони списки депортованих українських дітей і передати їх Україні. Але відповіді досі немає.

Такі списки також мають бути у Міжнародного комітету Червоного Хреста, але на прохання "Телеграфу" прокоментувати цю тему там не відповіли.

У дослідженні, яке Єльський університет опублікував ще в лютому 2023 року, йшлося про те, що існує щонайменше 43 заклади на території рф та Криму, в яких утримують українських дітей віком від чотирьох місяців до 17 років. Згідно з цим дослідженням, 10 таких закладів знаходяться недалеко від великих російських міст — Москви, Казані, Єкатеринбурга, а також в Сибіру та на Далекому Сході.

За словами голови центру Save Ukraine Миколи Кулеби, дітей розселяють по всій росії.

У відкритих джерелах можна побачити, як самі ж росіяни вихваляються тим, що вони передали тисячу малюків з Маріуполя у 16 регіонів рф. Дітей з України розміщували, наприклад, у Ростовській області у спортивно-оздоровчому комплексі "Ромашка", у школі N 7 у Геленджику, у Краснодарському регіоні, Білгородській області.

Згідно з дослідженням Єльського університету, щонайменше 20 дітей з цих таборів були влаштовані в сім'ї в Московській області та зараховані в школи. За словами Катерини Рашевської, точно підрахувати кількість всиновлених дітей наразі неможливо, але вона однозначно більша. Адже родини, які хочуть всиновити дитину, згідно з новим законодавством рф, більше не мають надавати документ про обстеження їхніх житлових умов, тому дітей можуть забирати ледь не безпритульні. І що далі буде відбуватись з цими дітьми — встановити важко.

Крім того, представники російської влади самі дзвонять родинам та пропонують брати дитину з України. Є родини, які збирались всиновити російських дітей, але їм кажуть, що це їхній "громадянський обов’язок" — взяти дитину з України.

Не поодинокі випадки, коли росіяни віддають на усиновлення дітей, які мають батьків або інших родичів в Україні. В таких ситуаціях дитині просто кажуть, що її батьків вже немає в живих і України також нібито вже не існує.

Депортація до Білорусі та Південної Осетії

Окрема тема — депортація українських дітей до Білорусі. Публічно президент Білорусі говорив таке: "Я вийшов на президента рф володимира путіна і кажу: давай, ми частину бюджету витратимо на цих дітей. Отак і почали їх привозити".

Про роль Білорусі в історії з депортацією почали говорити відносно нещодавно. Представник білоруської опозиції Павло Латушко заявляв про декілька тисяч дітей, депортованих до Білорусі. Білоруська опозиціонерка Ольга Карач в інтерв`ю "Телеграфу" говорила про близько 300 дітей, які постійно знаходяться у Білорусі, частина з них вивозиться при посередництві компанії "Білоруськалій". На її думку, українських дітей в майбутньому можуть використати, аби зняти санкції з цієї компанії. При чому, якщо подивитись сторінки цієї компанії у соціальних мережах, вони не приховують інформацію про вивезення дітей, але пишуть про так зване оздоровлення.

Наразі можна казати про щонайменше вісім місць утримання українських дітей у Білорусі. Серед них: табір "Дубрава" компанії "Білоруськалій", реабілітаційний центр "Ждановичи" у Мінській області, санаторій "Золоті піски" у Гомельській області, дитяча лікарня "Острошицький городок" у Мінській області, готель "Білорусь" у Вітебській області, дитячий центр "Зубренок" у Мінській області, санаторії "Волма" та "Зелений бор".

До вивезення українських дітей також причетний Червоний Хрест, очільник якого Дмитро Шевцов їздив на тимчасово окуповані території та в ефірі білоруського телебачення зізнавався, що ЧХ вивозить і буде вивозити українських дітей до Білорусі.

Якщо промоніторити сторінки ЧХ у соціальних мережах, то можна побачити, що там активно пишуть про приїзд українських дітей на "оздоровлення". Зокрема, можна побачити сюжети про таких дітей, які зараз знаходяться в Могильові. На запит "Телеграфу" в ЧХ досі не відповіли.

Організацією відпочинку дітей займається й білоруська компанія "Домочай".

За інформацією з відкритих джерел, дітей привозять в Білорусь потягом Адлер — Мінськ. Транспортом також забезпечує "Білоруськалій".

"У випадку з Білоруссю це відбувається тому, що хтось недовиконує свої повноваження на захист інтересів та прав громадян України на території Білорусі. Ми б мали запросити списки тих дітей, яких вивозять. І тут би Білорусь могла б вчинити двома способами: передати список, але не повний. Другий фантастичний варіант — передати повний список. А третій варіант — сказати, що у нас немає українських дітей. Але є з громадянством рф, і потім рф вже може казати, що це їхні громадяни, але ж ми розуміємо, що це громадянство було оформлено під тиском", — коментує Рашевська.

Втім українське посольство у Мінську фактично нічого не робить, і жодних списків не запитує. У відповідь на запит "Телеграфу" у дипломатичному відомству відповіли так:

"Повідомляємо про відсутність в консульському підрозділі посольства Україні в Республіці Білорусь офіційної інформації білоруської сторони щодо кількості дітей з України, які перебувають на оздоровленні в Білорусі, а також про переміщення дітей — громадян України з України через Білорусь до росії.

Принагідно інформуємо, що українсько-білоруський кордон повністю закритий на виїзд з України з 28 лютого 2022 року".

У червні президент Володимир Зеленський звільнив з посади посла України в Білорусі Ігоря Кизима. За інформацією джерел "Телеграфу", Кизим достатньо часто відвідував адміністрацію Лукашенка, маючи при цьому лояльне відношення до білоруської влади.

"Ми перевіряємо інформацію про Білорусь. Ми бачимо інформацію в ЗМІ, і чуємо, що Лукашенко казав, ми відпрацьовуємо цей напрям",- зазначила ювенальна прокурорка Яніна Тертична.

Але не лише до рф і Білорусі депортують українських дітей. За інформацією ЗМІ Південної Осетії, там (на окупованій рф грузинській території) були готові прийняти групу дітей-сиріт з України. Про це була домовленість між так званим президентом республіки Анатолієм Бібіловим та ватажком так званої "ДНР" Денисом Пушиліним. Навесні 2022 року на сайті ugo-osetia.ru можна було прочитати, що українські діти вже навчаються у місцевих школах. Наразі вивченням цієї інформації займаються у Regional Center for human rights.

Окремого вивчення потребує тема торгівлі дітьми, загроза якої існує завжди при усіх війнах, особливо, якщо передивитись історичні дані попередніх воєнних конфліктів за участю росії. З власних джерел "Телеграфу" відомо, що про як мінімум декілька таких випадків знають в ОБСЄ. Але на запит видання щодо цього за три тижні так і не відповіли, попри те, що запит був надісланий і від народного депутата України.

Декілька європейських громадських організацій також почали досліджувати цю проблему, але офіційного коментаря наше видання від них теж досі не отримало. Не під запис вони кажуть, що працювати з цією проблемою важко, тому що жодна з європейських країн не хоче визнавати, що на її території може відбуватись торгівля людьми, дітьми, особливо депортованими до рф.

Загалом, жодна з багатьох структур, до яких звертався "Телеграф" так і не прокоментувала це офіційно.

Повернення дітей — це завжди спецоперація

Повертати кожну дитину — це спецоперація, каже Ірина Суслова. "Цими питаннями особисто займається омбудсман Дмитро Лубінець, як і комунікацією з тією стороною, з Москальковою, по кожній дитині окремо направляються запити, окремо відбувається комунікація", — наголошує Ірина.

Розповідати про всі шляхи, якими повертають дітей до України, "Телеграф" не буде з міркувань безпеки. Можна лише сказати, що за поверненням кожної дитини стоїть багато людей і окремих служб, які це роблять як в легальний, так і в нелегальний спосіб. На початку повномасштабної війни у вивезенні українських родин і дітей з рф допомагали навіть декілька російських волонтерів і священників. Один з волонтерів, російський художник, ім'я якого не буде називатись з певних міркувань, навіть створив чат-бот, через який можна було організувати виїзд. Але за гроші. І з особою, що супроводжує, якщо мова про дитину. Від імені волонтера "Телеграф" переписувався в чаті, за 5000—7000 рублів там обіцяли допомогти, але навіть якщо грошей немає, то теж обіцяли вивезти.

Та загалом виїзд як з окупованих територій, так і з рф зараз значно ускладнився. Деякий час було можливо забирати дітей з законним представником. Наприклад, такий шлях серед інших використовував центр Save Ukraine. Але через згодом у рф зрозуміли, що часто ці люди не є кровними родичами цих дітей, тому запровадили обов’язковий ДНК-тест. Його результати можна очікувати місяцями.

"І головне, що міжнародники їх за це не осудять, тому що це якраз в рамках протидії торгівлі людьми", — каже Рашевська.

Також росіяни почали вимагати документи, які засвідчують, що діти будуть навчатись в українській школі російською мовою. На рівні Держдуми ухвалена постанова про те, що український закон про освіту суперечить правам меншин, в тому числі російської.

Ще одна загроза, про яку зараз також майже не говорять, це те, що чим довше дитину тримають в депортації та оброблюють пропагандою, тим вище ризик, що внаслідок цього впливу вона не захоче повертатись.

Про такі випадки "Телеграф" чув вже неодноразово. "Спочатку діти самі просять їх повернути, потім проходить декілька місяців, і вони просять їм більше не писати і не дзвонити. Такий випадок був із дівчинкою з Маріуполя. Довгий час вона просила повернути її, це повернення не відбувалось, дитина була в складному психологічному стані. До неї почали писати, а вона видала сторіз в інстаграмі, в якій попросила її більше не турбувати, вона тепер росіянка і буде жити у рф", — розповідає Рашевська.

Чому потрібен посередник у справі повернення депортованих дітей

Складність також в тому, що через відсутність списку депортованих дітей російська сторона може повернути навіть тисячу дітей, а потім сказати, що більше українських дітей в неї немає. І довести, що це була саме депортація, а не порятунок дитини від війни, згідно з міжнародним правом буде важко. Тому що немає норми про тривалість вивезення.

"Україна не може напряму спілкуватись з рф, тому що рф підозрюється у вчиненні воєнного злочину. У цій справі потрібен посередник. Це може бути держава, група держав або навіть окремий орган чи генсек ООН. Ми укладаємо договори між Україною і третьою стороною і між третьою стороною і рф. І рф зобов'язана виконати цей договір щодо повернення дітей. Не повертає — це ще один міжнародний злочин", — каже експертка.

Такими країнами, за інформацією від джерел "Телеграфу", можуть стати Туреччина та Саудівська Аравія. На жаль, Ватикан, який теж мав допомагати у цьому процесі та стати посередником у поверненні дітей, свою місію не виконує.

За словами прокурорки Тертичної, існує єдине кримінальне провадження, в якому прокуратура перевіряє інформацію щодо депортації дітей з Донецької, Луганської, Запорізької, Харківської, Миколаївської областей.

"Ми поділяємо депортованих дітей на чотири категорії:

• статусні діти — їх надалі передають під опіку в російські сім`ї, де асимілюють в російському середовищі;
• діти, які залишились без батьківського супроводу через збройну агресію рф;
• діти, які залишились без батьків через фільтраційні заходи рф;
• діти, які перебували у таборах.

Ми співпрацюємо з МКС щодо розслідування депортації наших дітей. Після ордеру, який вони видали, ми продовжуємо виконувати прохання МКС надавати їм докази. По даному провадженню в нас немає міжнародної слідчої групи, тому на нас лягає велике навантаження в розслідуванні. Ми співпрацюємо з Європолом щодо пошуку людей і дітей", — зазначила прокурорка.