Рік великого обміну Що кажуть захисники "Азовсталі" і як українцям нагадувати про полонених

Аби повернути з полону понад 200 українських воїнів, а особливо азовців, українська сторона передала росіянам кума Путіна Віктора Медведчука. Крім того, у цей день з полону визволили й командирів оборони "Азовсталі" та ще 10 іноземців.

Про те, як відбувався обмін, якими були його наслідки, що зараз пригадують захисники, яких рік тому обміняли, та коли Україна поверне усіх полонених – читайте у матеріалі 24 Каналу.

200 бійців в обмін на Медведчука й звільнення командирів

20 травня 2022 року з заводу "Азовсталь" вийшли останні захисники Маріуполя та командири оборони – Денис Прокопенко "Редіс", Святослав Паламар "Калина", Сергій Волинський "Волина", Денис Шлега та Олег Хоменко. Відтоді всі вони стали бранцями Кремля, а Україна вела підготовку до обміну.

Перший обмін відбувся у червні – тоді вдалося обміняти 144 важкопоранених захисників. Однак на наступний обмін неабияк вплинув російський теракт в Оленівці, де росіяни жорстоко вбили понад 50 азовців.

Тож наступний обмін відбувся аж через 2 місяці після того. 21 вересня 2022 року до України поверталися захисники "Азовсталі".

Операція була складною і масштабною. Вона відбувалася на території України, Туреччини та Польщі. До неї були залучені не тільки українські спецслужби та відповідні органи, але й влада Туреччини та Саудівської Аравії.

У результаті цього вдалося провести масштабний обмін, у підсумку якого визволили 215 осіб.

• 200 українських захисників обміняли на зрадника Віктора Медведчука.
• 5 командирів оборони Маріуполя – на 55 російських полонених, які, за словами влади, "не мали для нас жодного інтересу".
• 10 іноземців, які воювали за Україну.

Тож сумарно Україна передала Росії 56 осіб, а повернула 215.

Ніхто не приховував радості та здивування: як відбувався обмін

21 вересня – день, коли вся країна пізно ввечері не вірила тому, що бачила. У ЗМІ почали з'являтися перші фото звільнених з полону вагітної Мар'яни Мамонової, Дмитра "Ореста" Козацького, Богдана "Тавра" Кротевича, Давида "Хіміка" Касаткіна, Катерини "Пташки" Поліщук, Михайла Діанова та інших. Стало очевидним – відбувся обмін. Проте офіційних повідомлень від влади спершу не було.

Перші фото українських воїнів після повернення / Фото з соцмереж

Та вже за опівніч 22 вересня в ефірі телемарафону українці побачили звільнених командирів "Азовсталі", які на той момент прибули в Туреччину. З ними був керівник ГУР МО Кирило Буданов та покійний ексглава МВС Денис Монастирський, а Володимир Зеленський спілкувався віддалено.

Слава Україні, пане президенте! У нас все добре, стан здоров'я задовільний. Дякуємо вам і всій команді за все, що ви зробили,
– сказав Прокопенко.

Командир морпіхів Сергій Волинський "Волина" додав, що їх переповнюють емоції.

Командири "Азовсталі" у Туреччині / Фото Офісу Президента

Згодом президент звернувся до українців, у якому розповів трохи більше деталей про обмін. Так, 200 українських воїнів, серед яких 188 захисників "Азовсталі" повернулися до України через державний кордон на Чернігівщині. Росіянам за українців віддали Медведчука. Інша частина обміну відбувалася за сприяння Саудівської Аравії – Росія відпустила 10 іноземців, з яких 5 – громадяни Великої Британії.

Унікальні кадри повернення українських військових з полону: дивіться відео

Командири ж вирушили до Туреччини, де за озвученою тоді інформацією, вони мали перебувати до завершення війни в Україні. В обмін на бойових командирів Україна передала росіянам 55 окупантів та бойовиків.

Той вечір був сповнений радістю, водночас Асоціація родин захисників "Азовсталі" та звільнені захисники наголошували, що це ще далеко не кінець, адже більшість воїнів, які боронили Маріуполь, залишаються в полоні.

Реабілітація, повернення у стрій чи ще 10 місяців "полону": як склалася доля обміняних бійців

На всіх, хто повернувся з російського полону, чекало обстеження та реабілітація. Когось лікування. Протягом року чимало з бійців, які тоді повернулися, знову стали в стрій і продовжують боронити Україну. Хто ще не відновився до кінця – робить все для підтримки побратимів та посестер і не втомлюється нагадувати про тих, хто досі залишається у полоні.

Слова Богдана "Тавра" Кротевича про боротьбу за полонених / Скриншот з інстаграм-сторіс захисника 22 вересня 2022

Денис "Редіс" Прокопенко, Сергій Волинський "Волина", Святослав "Калина" Паламар, Олег Хоменко та Денис Шлега перебували під протекцією Реджепа Ердогана в Туреччині. Рідні спершу мали можливість навідувати їх, однак як і близькі командирів, так і вони самі пізніше згадували, що перебування в Туреччині виглядало як продовження полону.

Ми паралітики з блискучими очима,
Душею сильні, волею слабкі,
За спинами у нас ростуть орлині крила,
Але кайданками ми були прикуті до турецької землі,
– такими рядками Лесі Українки "Калина" описував перебування в Туреччині.

8 липня 2023 року під час візиту до Туреччини Володимир Зеленський повідомив, що всі командири "Азовсталі" повертаються додому. То ж командувачі обороною Маріуполя разом із президентом повернулися до України.

Командири "Азовсталі" повернулися з Туреччини разом із Зеленським: дивіться відео

Того ж вечора на пресконференції у Львові командир "Азову" Денис Прокопенко заявив, що повертається у стрій, до виконання своїх обов'язків.

Від надлишку почуттів не могли спати: що пригадують захисники про день обміну

Як зауважує зараз Богдан "Тавр" Кротевич у колонці для 24 Каналу, рік тому військовополонені не обирали, кого з них обміняють.

Рівно рік тому частину з нас обміняли з російського полону. На жаль, ми не обирали кого міняти. Коли ти перебуваєш у полоні в тебе взагалі немає ніяких прав. Ти не можеш вирішувати свою долі, а тільки сподіваєшся на допомогу тих, хто на волі. Українській народ, наші сім’ї врятували нас і повернули нам наше право обирати. Ми обрали боротьбу,
– наголосив "Тавр".

Командир Донецького загону прикордонників полковник Валерій Падитель в коментарі 24 Каналу пригадав, що день повернення був найбільш знаковим у його житті, було чимало приємних емоцій, слів та підтримки – його та інших прикордонників зустрів керівник ДПСУ. Тепер же полковник очікує, що такий самий день буде і в житті всіх його підлеглих з Донецького гарнізону, які досі перебувають в полоні. Падитель чекає на день, коли зможе їх зустріти.

Бійці ДПСУ, які повернулися з полону 21 вересня 2022 року / Фото ДПСУ

Я не бачив жодної людини, яка б саме щось сказала, таке, щоб я не розумів тих слів. Кожен, кого бачив, навіть далекі для мене люди, з якими я мав одну зустріч за життя, казали мені: "Ми молилися за тебе, ми за тебе тримали кулаки, ми вірили, що ти повернешся". І це дуже велика сила, я думаю, у кожного українця, який має силу думки, силу волі й віру, яка тримає тебе там. І зараз я стараюся так само робити для своїх хлопців. Кожен день молюся, щоб вони повернулися,
– відзначає Падитель.

Валерій Падитель цього року став очільником однієї з бригад "Гвардії Наступу", а саме "Сталевого кордону". У жовтні минулого року він отримав звання Героя України.

Командир роти розвідників Юлія Горошанська, яка також 21 вересня повернулася додому, в коментарі 24 Каналу пригадала, що емоції в день обміну були найяскравішими у житті і їй постійно хотілось плакати від щастя.

Наступні дні була підвищена збудливість, чутливість, відчуття нереальності того, що відбувається. Від надлишку почуттів майже ніхто не міг спати,
– пригадує Юлія.

Наступний рік захисниця присвятила фізичному та ментальному відновленню, спілкуванню з родиною та можливості побути наодинці з собою. Зараз Юлія не впевнена, що відновилась повністю, однак переконана, що готова діяти далі.

"Сказати, що адаптація пройшла успішно, не можу. Але саме до річниці звільнення відчуваю, що більш-менш готова до продовження продуктивної діяльності та відчуття себе частиною суспільства", – відзначає Юлія Горошинська.

Майже 500 днів: більшість захисників "Азовсталі" досі в полоні

На жаль, більшість захисників Маріуполя досі залишаються у російському полоні. Скоро минатиме вже 500 днів, відколи вони склали зброю та виконали наказ і вийшли з "Азовсталі".

Пресофіцерка полку "Азов" та співзасновниця Асоціації родин захисників "Азовсталі" Маріанна Хомерікі у коментарі 24 Каналу відзначила, що понад 1 500 оборонців Маріуполя досі в руках ворога, серед них – майже 700 азовців. Періодично інформацію про них керівництво бригади та Асоціація отримували, коли з полону поверталися деякі захисники оборони Маріуполя.

Як розповіла Маріанна, зараз Асоціація родин захисників "Азовсталі" працює над організацією нових заходів з нагадуванням Україні та світові, що оборонці Маріуполя вже 500 днів перебувають у полоні. Для цього Асоціація звернулася до українців, які перебувають за кордоном. У проміжку з 20 по 30 вересня відбудуться мітинги в щонайменше 11 містах світу.

Ми просимо небайдужих робити найпростіше і водночас найважливіше, що можна зробити, – нагадувати про полонених, поширюючи інформацію та організовуючи маніфести по світу. Робіть репости, перекладайте інформацію про тортури над військовополоненими різними мовами, звертайтеся на мітингах до ООН та МКЧХ, та найголовніше – підтримуйте армію. Чим сильнішою буде наша армія – тим більше полонених ворога ми матимемо і швидшими будуть перемовні процеси щодо наших хлопців. Голос має силу тільки тоді, коли він максимально гучний,
– наголосила Хомерікі.

Командир роти розвідників Юлія Горошанська відзначає, що перебуваючи в руках окупантів, ніхто не знав, чи говорять про захисників "Азовсталі" чи ж забули. Водночас росіяни морально тиснули та намагалися переконати наших захисників і захисниць, що в Україні вони нікому не потрібні. Однак після повернення, як каже Юлія, була відчутна колосальна підтримка з боку українців.

"Я не думала що буде така підтримка. Чужі люди плакали, обіймали нас, привозили речі, смаколики. Це було дуже зворушливо", – пригадує Горошанська.

Тому захисниця наголошує, що люди повинні пам'ятати тих хто загинув і тих, кому пощастило вижити фізично, однак морально у них забрали життя – значну частину свого фізичного і ментального здоров'я полонені втрачають, перебуваючи в руках ворога.

Треба боротися за кожного, бо звільняють лише тих, за кого більше нагадують. Кожен повинен вийти з полону, не важливо – є в нього рідні, які будуть добиватися його звільнення, чи ні. Увесь народ повинен стати на їх захист, як вони стали на захист народу. Бо кожну мить, коли ми п'ємо каву, спілкуємося з рідними, дивимося фільм, їх б'ють і принижують. То ж чим скоріше всіх повернуть, тим більше шансів на те, що вони повернуться у стані, що ще може піддатися реабілітації. Я вважаю, що це борг суспільства допомоги полоненим повернутися на рідну землю та інтегруватися у звичайне життя,
– наголошує захисниця.

Окремо Юлія Горошанська звертає увагу на тему жінок у полоні, яка, за її словами, не проговорена не лише в Україні, але й у світі. Світ не може усвідомити того безпрецидентного поводження з українськими жінками.

"Це жахаюче Середньовіччя, яке, не маючи ніяких підстав для цього, забирає у жінок здоров'я, залишає їхніх дітей материнського піклування, що можна розглядати як навмисний геноцид української нації", – підкреслює Горошанська.

Богдан "Тавр" Кротевич у колонці для 24 Каналу також нагадав, що бійці бригади "Азов" вже понад рік перебувають у полоні. Вони тримаються, вірять і чекають на кожен день. Чекають, коли повернуться в Україну.

Вони зробили надможливе заради України та кожного українця. Чи можемо ми собі дозволити забути про них? Чи буде у вас відповідь на питання: "Що я зробив заради них?".

Богдан додає, що як би важко не було, військові пам'ятають, що їхні побратими та посестри тримаються тільки завдяки тому, що знають – вони їх не покинуть, а український народ буде за них боротися.

Говорити, але щоб не нашкодити: як суспільство має боротися за полонених

Керівник бригади "Сталевий кордон" Валерій Падитель, який під час оборони Маріуполя очолював Донецький загін прикордонників, наголошує, що процес обміну полонених надзвичайно складний і потрібно поводитись максимально обережно з тим, що його стосується. Водночас ми не можемо забувати те, що є ті, хто вже і півтора року в полоні.

Я знаю, що ніхто з цих людей, хто там, не забутий, про кожного знають. Знають, як він туди потрапив, знають, що він потрібен тут, в Україні – як військовослужбовець, як батько, як син. Про них пам'ятають. Сам процес, він дуже тонкий, його не потрібно висвітлювати десь вище, тому що це може тільки нашкодити тим людям, які там. Але з іншої сторони треба і нагадувати про те, що вже півтора року хлопці там,
– наголошує полковник.

Валерій Падитель підкреслив, що нам доводиться мати справу із країною-терористом, яка не дотримується свого слова і якій не можна вірити. Коли йшли переговори щодо припинення боїв на "Азовсталі", російська сторона обіцяла обмін полоненими, а оборонцям Маріуполя – дотримання Женевських конвенцій, чого і близько не було. Тому повернення наших людей із полону – надзвичайно складна справа.

Як Україна повертає полонених і чому важливий обмінний фонд росіян

З початку повномасштабної війни Україна вже провела 48 обмінів полоненими та повернула майже 2 600 воїнів. У коментарі 24 Каналу представник ГУР МО Андрій Юсов відзначив, що однією з наймасштабніших операцій став саме обмін 21 вересня 2022 року, який і дозволив реалізовувати наступні операції з повернення наших захисників та захисниць.

Представник Головного управління розвідки відзначив, що Україні доводиться мати справу з терористами, тому повернення полонених, а особливо захисників "Азовсталі", є надзвичайно складним. Україні вдалося повернути кожного 5-го захисника "Азовсталі", однак ще потрібно зробити чимало для повернення усіх – більшість ще у руках росіян.

Юсов відзначив, що кожен обмін для України є досвідом, який враховують при плануванні наступних обмінів.

Безпосередньо на обміни впливає й обмінний фонд держави, у якого є 2 основні шляхи поповнення. Перший – дії Сил оборони, які при наступальних діях беруть у полон чималу кількість росіян. Андрій Юсов відзначив, що щодня кілька десятків окупантів потрапляють в полон.

Крім того, ще одним шляхом поповнення фонду є платформа "Хочу жить". До спецоперації ГУР МО "Синиця", в ході якої Україна виманила російського пілота, який перейшов на бік України і забрав із собою російський вертоліт, на гарячу лінію надходило від 70 до 100 звернень. Однак після медійного розголосу, щодення кількість звернень від окупантів сягає до 170. Варто розуміти, що чим більший обмінний фонд, тим сильніші позиції у перемовинах щодо обміну.

"Всіх на всіх" – ідея чи план обміну, який вже втілюють

Скільки би обмінів не відбувалося, ми повинні не тільки радіти за тих, хто повернувся, але й пам'ятати, що ще чимало українців досі у руках росіян. Обмін, після якого можна було б забути про все і радіти – "всіх на всіх".

Це надзвичайно складний процес, який передбачає тривалу підготовку. Ба більше, для нього має бути чимало передумов. Наприклад, Україні потрібна сильна позиція, а її гарантом є обмінний фонд. Чим більший фонд, тим більше шансів на проведення великих обмінів. Також є чимало інших складових.

Нещодавно керівник ГУР МО Кирило Буданов заявив, що Україна готова до подолання всіх труднощів, які можуть виникнути в питанні обміну всіх на всіх. Водночас Андрій Юсов у коментарі 24 Каналу пояснив, що Україна вже працює над таким обміном. Однак з урахуванням складності цього процесу, паралельно триває робота над меншими обмінами.