Gereziak. Як команда Забарного переживає революцію — і чому Ілля у центрі подій

До сезону 2022/23 Борнмут підходив головним претендентом на виліт. Слабкий склад, невеликий бюджет, мінімальне посилення влітку – на тлі цього навіть перспективність Скотта Паркера, котрий ще й відкрито бунтував проти власника, видавалася недостатнім аргументом.

Час показав, що не все так погано. Паркер виявився мильною бульбашкою, що показав навіть не стільки на старті сезону, скільки у Брюгге, який у найкоротші терміни загнав на рівень аутсайдера. А ось Гарі О'Ніл, який раніше працював у молодіжних командах Ліверпуля та Борнмута, витягнув команду із зони вильоту.

Клуб біля моря, бос з НХЛ та загроза Чемпіоншипу: що за команда придбала Забарного

У ході сезону у команди змінився власник. Замість росіянина з британським паспортом Макса Дьоміна клуб придбав Білл Фолі – рідкісний приклад президента, який цілком може вважатися головною зіркою клубу. У 2017 році ця людина заснувала хокейний клуб “Вегас Голден Найтс”, який був відразу включений до НХЛ, а за підсумками першого сезону... грав у фіналі, за трофей.

Відразу виграти все-таки не вийшло, але в 2023 клуб з Лас-Вегаса все-таки взяв найпрестижніший трофей у світовому хокеї. Успіх Фолі у цьому плані безпрецедентний; “золоті лицарі”, можна сказати, познущалися з НХЛ, з її позамежною конкуренцією і безліччю історичних грандів. І ось, під час чемпіонського сезону така людина вирішує до активу у головній хокейній лізі додати актив у головній футбольній. І чи не першим його значним ходом на новому місці стає підписання Забарного.

Тут, до речі, слід зазначити, що Фоулі вирішив увійти в соккер структурно – і навіть запозичив з хокею певний хід. Вже через місяць після Борнмут він придбав французький Лор'ян, з якого через Ла-Манш моментально переправився форвард Данго Ваттара. Фарм-клуб? Ну, подивимося. Поки “вишеньки” і у зворотному напрямку встигли відправити одного гравця: Ромейн Фавр повернувся до Франції і навіть вже забив пару голів.

За значної підтримки Ваттари (всього 3 асисти та один гол, але вони допомогли обіграти Ліверпуль з Тоттенгемом – і це були вирішальні очки) Борнмут вижив в АПЛ, після чого Фолі прийняв рішення... поміняти тренера. О'Ніл пішов, причому пішов у нікуди – тільки особливий збіг обставин у Вулвз дозволив йому знайти нову роботу в АПЛ.

Дуже спірне рішення, і Фолі знадобився весь його авторитет, щоб не зустріти хейт. Все ж Кубок Стенлі – це вершина, Еверест одного з видів спорту, і людина, яка його вже підкорила (причому швидко та ефектно) підсвідомо вселяла більшу довіру, ніж умовний новачок у цій справі.

Замінила О'Ніла людина, яку багато хто повинен пам'ятати на правій брівці Атлетика. 510 матчів за “левів”, п'яте місце в історії легендарного клубу – а було четверте, Муніаїн обійшов зовсім недавно. Невелика кількість ігор за збірну лише підкреслює, наскільки велике покоління було в іспанців, бо Андоні Іраола був диво яким класним. Винятково гарний він і як тренер: Мірандес зберіг у Сегунді і вивів у півфінал Кубка; Райо Вальєкано вивів у Прімеру і двічі поспіль дуже впевнено зберіг у вищій лізі.

У чому суть футболу Іраоли? Нехай відповість сам Забарний.

“З перших днів помітна ставка на дуже інтенсивний футбол. Ми тренуємося грати в одне-два торкання. Це, поза сумнівом, зовсім інший футбол, ніж той, у який грав Борнмут після мого переходу. Впевнений, такий підхід допоможе нам досягти результатів та показати якісний прогрес”.

Іраола – типовий для нової формації тренерів фанат пресингу. Щоправда, у його випадку модна ідея пройшла ще й призму ігроцької кар'єри, що спричинило екстремальну форму сміливості. Наприклад, минулого сезону саме Райо зайняв перше місце (разом з Атлетіком, але суті не змінює) за поверненнями м'яча на третині поля суперника. У топ-10 за цим показником багато топ-клубів – Барселона, Баварія, Ліверпуль, Арсенал, Наполі, який видав сезон мрії – але “бджоли” обійшли їх усіх. До речі, саме такі метрики і могли призвести до дзвінка Іраолі від Фолі, чиї інтерес та розуміння футболу особисто я не переоцінював би.

Наскільки важливе для футболу Іраоли відпрацювання у пресингу, може розповісти, наприклад, Фалькао. Коли суперзірка десятих років після Галатасараю повернулася до Мадрида і вибрала новачка ліги, вона забила в кожному (!) з трьох перших матчів – але навіть це не допомогло їй стати гравцем основи. Радамель був твердим запасним у команді Іраоли – чудовим джокером, але не більше. Коли питання про більшу довіру суперзірці піднімалося в розмовах з тренером відповідало: «Розумію бажання вболівальників, але моє завдання – не вшановувати Радамеля , а залишити Райо в Прімері».

Швидше за все, О'Ніл не до кінця відповідав стратегії розвитку клубу від Фоулі. Борнмут був найзакритішою командою минулого сезону і найчастіше вирішував завдання через старий добрий автобус. “Вишеньки” багато грали в три центральні захисники – тобто за схемою, яка незнайома і ніколи не була знайома Забарному . Крім того, у такій моделі гри не розкривалися найсильніші сторони Іллі – ігровий інтелект та висока культура пасу. Якщо згадати, що і в результаті виживання клубу в АПЛ була велика роль удачі, то жорстке рішення Фоулі стає зрозумілим.

Влітку Борнмут, звичайно, не обійшовся без посилення, але воно було досить скромним. Пара трансферів з Чемпіоншипу, один гравець з Лідса, що вилетів, Клюйверт і Раду, які були не потрібні Роме та Інтеру відповідно – так клуб міг би посилюватися і після вильоту. Найяскравішим трансфером був Амед Траоре – вінгер , який в Сассуоло вражав своєю технікою, але в Борнмуті він поки сидить на лавці. Здається, тут та сама історія, що й з Фалькао: геній атаки слабко відпрацьовує у пресингу.

Ні, склад у Борнмута все ще дуже посередній, рівня Чемпіоншипу. Власне, немає сумнівів, що йому доведеться боротися за виживання, як він це робив раніше. Але зараз “вишні” грають абсолютно по-іншому.

Абревіатура PPDA, яка стала останніми роками сакральною для всіх любителів пресингу, позначає співвідношення кількості передач суперника до оборонних дій команди. При цьому враховується та обраховується ділянка за межами своєї третини поля – тобто відбір за 10 метрів біля своїх воріт, зрозуміло, як показник сміливого пресингу не враховується. Чим менше PPDA , тим краще – якщо під “краще” мати на увазі більш активне та агресивне пресування суперника на його третині поля та в центрі.

Так ось, різниця між минулим та поточним сезонами Борнмута колосальна. Зараз PPDA менше тільки у семи команд ліги – в основному це топ-клуби, причому Ліверпуль та МЮ “вишні” поки що обходять. А минулого сезону клуб О’Ніла та трохи Паркера був третім з кінця – тільки у Вест Гема та Ноттінгем Форест цей показник був ще більшим. Власне, і простого перегляду матчів могло вистачити уважному читачеві, щоб побачити, як агресивно підопічні Іраоли зустрічали суперників із Вест Гема, Брентфорда, Тоттенгема.

До речі, показово, що Ніл зачарував уболівальників, які на його честь вже співають пісні. Далеко не кожен тренер зміг би цього досягти після такої спірної відставки

Хтось скаже, що пройшло лише п'ять турів, і на більш тривалій дистанції показник може вирівнятися. З дуже великою ймовірністю вирівняється він в інший бік – ближче до Брайтона, Тоттенгема та Челсі, які зараз йдуть у лідерах. Все-таки грати проти Ліверпуля і тих самих “шпор” в атакуючий футбол складніше, ніж проти пелотона. Якщо говорити дуже просто: календар на старті був для Борнмута дуже суворий, і цей відрізок команда пройшла гідно. Найближчим часом варто очікувати додаткового покращення і PPDA, і, головне, місця у турнірній таблиці.

Що по Забарному? Він залізно основний гравець, провів усі матчі чемпіонату від стартового до фінального свистка. У нього небагато, як для гравця оборони, відборів та перехоплень, але найкраща з гравців основи точність передач. Українець дуже став у нагоді тренеру для тактичної та кадрової перебудови, яку він почав і намагається реалізувати. В “автобусі” імені О'Ніла Ілля відчував себе набагато менш комфортно і почав виходити в основі лише наприкінці сезону, коли команда вже гарантувала собі порятунок.

Американським лігам спорту властиво гранично жорсткі кадрові рішення: там навіть Вейна Гретцкі змінювали в “Лос-Анджелес Кінгз” проти його волі, а тренерів за невідповідність вектору розвитку клубу звільняють навіть найлегше. Варто було очікувати, що власник клубу Забарного не посоромиться різати по живому – і дуже приємно, що революція в Борнмуті пішла йому на користь.

P.S. У заголовок винесено слово “вишні” баскською мовою – рідною для нового тренера Борнмута.