"Кадировці оточили нас з трьох сторін": молодий офіцер Нацгвардії розповів про героїчний бій

Сєвєродонецьк — один із перших адміністративних центрів, які зазнали удару повномасштабного вторгнення росії, Сили оборони близько року утримували місто. Про свою участь у героїчній обороні Сєвєродонецька розповів офіцер із позивним "Випускник", який зараз служить у патрульному батальйоні військової частини 3005.

Про це повідомили на Facebook-сторінці Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Сьогодні Мирослав – командир роти, а на момент російського вторгнення був курсантом.

"На початку повномасштабної війни я навчався у Національній академії Національної гвардії України, на командно-штабному факультеті. Мені залишалося довчитися півроку до бакалавра. Ми зі своєю ротою курсантів уже займали оборону під Харковом, коли телеграма прийшла достроково завершити курс навчання. Логічно, що командир частини, куди мене розподілили, дав мені позивний Випускник", – розповів Мирослав.

Він отримав направлення до частини НГУ у Слов’янську. Хлопець одразу потрапив на передову, бо людей катастрофічно не вистачало.

"Ми захищали Рубіжне. Я прибув саме в той день, коли розпочався його штурм окупантами. Я і ще кілька молодих офіцерів доїхали до Лисичанська, нас завантажили до БТР і повезли до частини. Як тільки ми приїхали, відразу почали міномети накривати наші казарми і мене призначили командиром резервного взводу в той час, коли лінія фронту вже проходила приватним сектором Рубіжного", — ділиться спогадами "Випускник".

Після того, як ворог витіснив Сили оборони з Рубіжного, їх відвели до Лисичанська, що розташований на іншому березі Сіверського Донця. Звідти частина Мирослава вирушила до Сєвєродонецька, завданням його взводу була переправа через річку.

"З трьох сторін місто вже оточене окупантами, четвертою стороною була річка. Переправа була важливою ланкою, натягнули троси, тримаючись за які бійці переправляли на інший берег БК і підкріплення, а назад переправляли поранених та загиблих. Зрозуміло, що ворог знав цю переправу і намагався. Проти нас стояв кадировський підрозділ "Ахмат", — розповідає "Випускник".

Він розповів, як одного дня його взвод отримав команду висунутися о 19:00 за річку на певну позицію. Вони мали імітувати атаку, а в цей час під прикриттям цих дій вже виводилися війська зі зруйнованого Сєвєродонецька. Проте, як з’ясувалося згодом, радіостанції українських військових прослуховувалися.

Близько 18.00 ворог почав штурмувати оборону на переправі. Окупанти мали десятикратну перевагу, нацгвардійці трималися кілька годин, але сили були нерівними.

"Кадировці оточили нас з трьох сторін, контакт був на мінімальній дистанції, нас уже закидали гранатами. До того ж було втрачено зв’язок. Я взяв на себе відповідальність і прийняв рішення прориватися і відходити із залишками підрозділу. У тому бою мій взвод втратив 12 бійців загиблими. За це рішення, яке врятувало частину особового складу і за мужність, було нагороджено іменним годинником та грамотою від Командувача Національної гвардії України", — закінчує свою розповідь "Випускник".

Після оборони Сєвєродонецька Мирослав перевівся до 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України, де отримав посаду командира роти. Наразі він виконує завдання з охорони стратегічних об’єктів та передає отриманий бойовий досвід іншим бійцям. За словами хлопця, після війни він залишиться служити далі, тому що династія військових у його сім’ї не повинна бути перервана. Батько Мирослава служить прикордонником і пишається сином.

Раніше "Телеграф" розповідав про снайпера Олександра Олівка. Він до 24 лютого 2022 року був пастором церкви. Тепер боєць із позивним "Капеллан" воює у третій ОШБр першого штурмового батальйону.