Стратегія хеджування для ЗС США як фактор стримування Китаю

Стримування Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні вимагає від США інших можливостей, ніж війни на Близькому Сході або в Україні. Величезні морські простори і нарощування Китаєм своєї присутності в Південно-Китайському морі ускладнять дії американських військ у межах першого і другого острівних ланцюгів. Більшість основних американських систем озброєнь застаріли ще 30 років тому, а багато нових систем, призначених для конфліктів високого рівня, будуть введені в дію тільки у 2030-х роках.

Фокус переклав статтю Майкла Брауна і Лоріна Селбі про важливість стратегії хеджування для стримування КНР.

Китайський лідер Сі Цзіньпін поставив завдання модернізувати китайські збройні сили до 2027 року, щоб підготуватися до воєнних дій, і заявив, що в разі необхідності він возз'єднає Тайвань із Китаєм силою. Багато представників оборонних і розвідувальних відомств, включно з головою Об'єднаного комітету начальників штабів, колишнім командувачем військами в Індо-Тихоокеанському регіоні та директором ЦРУ, підкреслюють ризик вторгнення до 2027 року. Ми вважаємо, що Сполучені Штати повинні діяти швидко, щоб стримати загрозу з боку Китаю.

Сполучені Штати повинні реалізувати стратегію хеджування в усіх сферах. Ця стратегія передбачає розробку і закупівлю невеликих, недорогих, безпілотних, численних і більш інтелектуальних озброєнь і систем на додаток до наявних високотехнологічних (дорогих, складних, масивних і нечисленних) систем озброєнь. Стратегія хеджування повинна використовувати технології, що розвиваються, з акцентом на їх масштабне впровадження протягом найближчих трьох років.

Будучи партнером компанії Shield Capital, що інвестує в технологічні компанії, які продають продукцію Міністерству оборони, один з авторів зацікавлений у таких контрактах. Однак мій досвід роботи колишнім директором Відділу оборонних інновацій та Президентського стипендіата з інновацій дозволив мені зрозуміти, як краще вчинити Сполученим Штатам. Оскільки пропонована нами стратегія сильно відрізняється від наявного стану речей, ми вважаємо, що Конгрес має створити нову посаду заступника міністра оборони з інновацій та комерційних технологій, який виконуватиме функції головного фахівця з інновацій та очолить цю трансформацію. Ця нова організація об'єднає інноваційні організації, що входять до складу Управління міністра оборони, як-от Відділ оборонних інновацій та Управління стратегічних можливостей, і координуватиме їхню роботу з роботою відомств, які всі разом прагнуть модернізувати міністерство.

Хоча ми закликаємо до реалізації цієї стратегії вже понад рік, зазначимо, що заступниця міністра оборони Кетлін Гікс нещодавно представила ініціативу Replicator на конференції Національної асоціації оборонної промисловості. Вона включає в себе ідеї стратегії хеджування, але без будь-яких організаційних змін та інших наших рекомендацій, які забезпечили б її успішну реалізацію. Ми стверджуємо, що там, де Міністерство оборони, як і раніше, є основним покупцем на ринку нових технологій, таких як космічна інфраструктура або малі безпілотники, воно може забезпечити розвиток життєздатної бази постачальників. У тих сферах, де комерційний ринок лідирує в розвитку технологій, наприклад, у сфері штучного інтелекту, кібернетики або супутників на низькій навколоземній орбіті, Міністерство оборони повинно адаптувати свій процес закупівель і бюджетування, щоб купувати більш сучасні технології та оновлювати їх, щойно компанії представлять нові рішення.

Чому стратегія хеджування актуальна?

Війна в Україні демонструє конкурентні переваги, яких можуть домогтися військові за рахунок швидкого освоєння комерційних технологій. За останні пів століття процеси закупівель Міністерства оборони закостеніли. Ці процеси були оптимізовані, щоб закуповувати більше "того, що є в американських військових", а не "того, що потрібно військовим" для наступного конфлікту. Нові компанії, що постачають передові технології, насилу можуть укласти довгостроковий контракт на закупівлю, і, як наслідок, американські військові виявляються не настільки підготовленими до конфлікту, як хотілося б. У конфлікті зі США Китай, найімовірніше, матиме переваги в наземних бойових діях і позбавить США переваги в повітрі. Навіть якби Сполучені Штати вирішили зрівнятися з Китаєм у корабле- або літакобудуванні, вони не володіють промисловим потенціалом, здатним зрівнятися з Китаєм у комерційному і військовому виробництві кораблів і літаків.

За стратегії хеджування американські збройні сили матимуть у своєму розпорядженні набагато більшу кількість коштів. Китайська зброя, призначена для знищення кількох дорогих цілей, тепер буде змушена боротися з десятками тисяч цілей. Величезна кількість дрібних цілей, кожна з яких має власний командний і керуючий потенціал, потенційно може перевантажити звичайні озброєння і флот Китаю. Плани ведення бойових дій Китаю будуть надзвичайно ускладнені у зв'язку з наявністю датчиків і зброї у величезній кількості. Їхнє військове керівництво не зможе зробити висновок про успішність вторгнення через протоку. Військово-морські сили США вже стали першопрохідцями в реалізації частини цієї стратегії у складі оперативної групи 59, провівши навчання флоту з інтеграцією автономних систем з екіпажними кораблями. Майкл Брассер розповів нам, що 59-та оперативна група довела свої можливості під час 15 двосторонніх морських навчань і 4 великих міжнародних навчань, розширивши зону видимості з пілотованого судна на сотні миль у кожному напрямку та забезпечивши безперебійну роботу протягом більш ніж 35 тисяч годин.

Індо-Тихоокеанське командування США вже думає про те, як географічно розподілити сили і засоби, перемістивши їх на захід від міжнародної лінії зміни дати. Однак Міністерство оборони недостатньо швидко просувається вперед у розгортанні "великої кількості дрібних речей", як-от спеціалізовані супутники РЛС із синтезованою апертурою на широті Тайваню, рої безпілотників, "розумні" міни (які можна вмикати й вимикати), автономні баржі (які можуть бути посадковими платформами або складами постачання) і т. ін. Ключовим уроком України є прискорення закупівель у нових постачальників і концепцій у таких технологічних фірм, як SpaceX, Anduril, Hawkeye 360 і Vannevar Labs, для таких можливостей, як комерційні супутникові дані, безпілотники, боєприпаси з барижуванням, логістика в умовах протистояння та програмне забезпечення, що об'єднує інформацію з датчиків.

Оборонна стратегія Америки після закінчення холодної війни спирається на традиційні платформи (кораблі, танки, літаки), розробка яких триває десятиліття і які експлуатуються ще багато десятиліть по тому, забезпечуючи супротивникові дуже стабільні цілі для розуміння, копіювання і розробки контрстратегій. В умовах, коли технологічне середовище змінюється швидше, ніж будь-коли в історії, а технології поширюються в глобальному масштабі, Сполучені Штати мають чітко зважати на той факт, що настільки швидкі та розподілені технологічні зміни відкривають перед противниками дедалі більше можливостей для досягнення стратегічної раптовості. Навпаки, оволодіння новими технологіями забезпечує США як раптовість, так і асиметричну перевагу. Не можна сказати, що Міністерство оборони не створює нових концепцій, заснованих на технологіях, що з'являються, і не розвиває спеціальні можливості в рамках секретних програм. Однак обмежені масштаби створення цих концепцій ставлять їх на периферію, а не в центр уваги. Систематичне нарощування цих можливостей має стати частиною бачення, концепції операцій та екосистеми закупівель США. Як колишні керівники інноваційного підрозділу міністерства та Управління військово-морських досліджень, ми вважаємо, що сьогодні існують технології для реалізації стратегії "хеджування", і за наявності цілеспрямованих дій американські збройні сили можуть реалізувати цю стратегію протягом найближчих чотирьох років. Однак, з огляду на інертність найбільшої у світі бюрократичної системи, Міністерство оборони не зможе домогтися цього без серйозної підтримки з боку Конгресу.

Чотири елементи стратегії хеджування

• Насамперед стратегія хеджування охоплює технології малої та низької вартості, а також безпілотні, численні та більш інтелектуальні розробки. Малі та недорогі системи забезпечують розгортання безлічі стійких, одноразових і недорогих платформ, здатних приголомшити і заплутати супротивника. Безпілотні системи розширюють зону дії та підвищують ефективність бойових дій, що знижує потребу у великих пілотованих силах і потенційно зберігає життя людей. Кількість є важливим стримувальним чинником і забезпечує стійку, асиметричну перевагу порівняно з сучасними платформами – особливо стосовно живучості. Розумніше – значить краще, оскільки програмне забезпечення є ключем до розширення функціональності всіх апаратних засобів, може оновлюватися в режимі реального часу, а штучний інтелект, машинне навчання та кібернетика забезпечують нові можливості у вигляді комбінацій невеликих систем. Такі можливості можна по-новому об'єднати в плані переміщення кількома областями та здатності виконувати завдання, що в сукупності забезпечує більший елемент раптовості. Така маневреність вигідно відрізняє їх від великовагових платформ, які залишаються практично незмінними протягом десятиліть. Крім того, союзники і партнери США виграють від більш економічно ефективної стратегії порівняно із закупівлею більших американських збройних платформ. Якщо не покладатися на одних і тих самих постачальників із багаторічними затримками, то союзники і партнери зможуть почати впровадження цих комерційних технологій уже сьогодні.

• По-друге, американські збройні сили повинні краще використовувати нові технології для швидкого і масштабного впровадження альтернативних концепцій і можливостей на додаток до існуючих вишуканих (тобто дорогих, домінуючих, масивних і нечисленних) платформ систем озброєнь. Результатом цих зусиль стане також посилення конкуренції у сфері оборонних закупівель і поява все нових і нових постачальників. Використання комерційних технологій також сприяє підвищенню оперативної сумісності та проведенню спільних операцій із союзниками і партнерами, оскільки ці технології доступні вже сьогодні і не є секретними.
• По-третє, термінове ухвалення цих комерційних рішень дає змогу реалізувати масштабні можливості протягом найближчих трьох років (а не десятиліть). На відміну від цього, нещодавня програма армії США зі створення невеликих безпілотних літальних апаратів зайняла майже десять років. Крім того, армія висунула особливі вимоги до постачальника, тож підсумкова вартість у 17 разів перевищила ціну, пропоновану постачальником в Інтернеті. За цей час китайський виробник безпілотників DJI, лідер світового ринку, представив шість послідовних поколінь продукції. Швидке впровадження посилює стримування, оскільки непередбачуваність наших дій створює невизначеність для супротивників, орієнтованих на американські платформи, що стоять на озброєнні десятиліттями.
• По-четверте, потенціал має бути широко розосереджений з огляду на величезні відстані Індо-Тихоокеанського регіону і необхідність забезпечення стійкості та відновлення сил. З огляду на те, що Китай протягом десятиліть приділяв особливу увагу протидії проєктуванню сили США в Південно-Китайському морі та навколо нього, Сполучені Штати тепер повинні протистояти китайським збройним силам, дивуючи їх набагато більшою кількістю недорогих, розосереджених і стійких засобів, які важко знищити за допомогою звичайних засобів протиракетної оборони. Невеликі, автономні та одноразові засоби простіше розсіювати, а їхня цінність зростає при об'єднанні в мережу, що забезпечує підвищену ситуаційну обізнаність і маневреність на великій території. Сполучені Штати засвоїли цей урок 1941 року в Перл-Гарборі. Цей принцип розосередження сил і засобів уже застосовується Корпусом морської піхоти США в його плані Force Design 2030, а також Тихоокеанською армією США під керівництвом генерала Чарльза Флінна, який визнає переваги розподілу американських і союзних сил і засобів усією першою острівної ланцюга.

Як Сполучені Штати можуть здійснити задумане?

Коротка відповідь — поки що незрозуміло як, оскільки система оборонних закупівель була розроблена 60 років тому, у розпал "холодної війни", коли США були безумовним технологічним лідером у світі, і на частку американських збройних сил, як основного розробника необхідних їм технологій, припадало 36% світових досліджень і розробок. Сьогодні на збройні сили США припадає лише 3% світових досліджень і розробок, а комерційні компанії розробляють 80% необхідних їм технологій. Нинішня тривала і лінійна система розроблення планів, визначення вимог, закупівель і бюджетування більше підходить для епохи, коли США були військовою наддержавою і технологічним лідером, ніж для сьогодення, коли комерційна технологічна індустрія заснована на програмному забезпеченні та характеризується швидким циклом створення продуктів. Купівля "того, що є в американських військових", найімовірніше, виявиться неадекватною в наступному конфлікті, який може включати рої безпілотників, що виконують автономні місії на основі алгоритмів штучного інтелекту і отримують інформацію від космічних датчиків у режимі майже реального часу.

Оскільки процес складання бюджету починається за три роки до виділення коштів, а дискреційні витрати, крім закладених у бюджет, практично відсутні, наявні стимули спрямовані на збереження статус-кво, що, на жаль, може бути еквівалентно купівлі більшої кількості лінкорів напередодні Перл-Гарбора. Ці стимули продовжуватимуть виділяти трильйони доларів на збільшення кількості танків, кораблів, літаків і ядерної зброї на шкоду створенню альтернативних можливостей та інвестиціям у нові сфери, як-от космос і кіберпростір, або інвестиціям на підтримку нової промислової бази в галузі малих безпілотників або комерційних супутників. Слід уточнити, що стратегія хеджування — це аргумент не проти високотехнологічних платформ, а за більш збалансоване поєднання наявних платформ і нових можливостей, які створюють невизначеність для супротивників і збільшують кількість військових варіантів. Як зазначала газета New York Times у травні 2023 року, сьогодні Міністерство оборони не справляється із завданням впровадження, експлуатації та використання нових комерційних технологій, корисність яких доведено в Україні. У результаті нові компанії, що постачають ці технології, опиняються в "долині смерті".

Кiлька рекомендацій щодо реалізації стратегії хеджування

По-перше, Конгрес має заснувати посаду заступника міністра оборони з інновацій та комерційних технологій як головного відповідального за інновації в Міністерстві оборони, щоб просувати нові можливості від швидких прототипів до польових технологій (тобто в руках бійців менш ніж за три роки, а не за десятиліття). Ці можливості мають підтримувати командувачі військ, які не мають повноважень і бюджету на закупівлі (за винятком асигнувань на експлуатацію та технічне обслуговування). Ключовим показником для цієї посади є кількість нових спроможностей, підтверджених командуванням і прийнятих на озброєння протягом наступних трьох років.

Створення нової посади заступника міністра оборони необхідне тому, що нинішній заступник міністра оборони з досліджень і розробок повинен зосередитися на унікальних військових технологіях, які не будуть доступні, якщо міністерство не розробить вимоги та не профінансує дослідження і розробки. Сьогодні ця посада зосереджена на постачанні гіперзвукової зброї та зброї спрямованої енергії (наприклад, лазерної) у співпраці з наявними оборонними компаніями. Фактично ця посада визначає 14 технологій, критично важливих для національної безпеки, але 11 з них розробляються комерційним сектором, а не оборонними компаніями. Якщо президент призначає старшого співробітника оборонного відомства для контролю за трьома (20%) з цих технологій, то має бути створена аналогічна посада для контролю за успішною інтеграцією 11 (80%) з цих технологій.

Цей новий заступник міністра має відповідати за Відділ оборонних інновацій, Управління стратегічних можливостей, нещодавно створене Управління стратегічного капіталу та Головне управління цифрових технологій і штучного інтелекту, щоб усі ці організації були орієнтовані на швидкість і узгоджували свої завдання. Новий представник оборонного відомства також повинен мати точкові зв'язки з інноваційними організаціями служб, такими як AFWERX, SpaceWerx, NavalX, Marine Innovation Unit і Army Applications Lab, щоб домогтися більшої єдності цілей і уникнути дублювання в роботі цих організацій. Новий заступник міністра має курирувати бюджет, що дає змогу масштабувати успішні прототипи будь-якої з інноваційних організацій (як це робить сьогодні програма Accelerated Production and Fielding of Innovative Technologies у меншому масштабі) як стимул для спільної роботи й уникнення дублювання зусиль. Чиновник має також забезпечити, щоб Міністерство оборони давало відповідні сигнали приватним джерелам капіталу (венчурним капіталістам і приватним акціонерним компаніям) щодо технологічних потреб Міністерства, щоб краще використовувати 350 млрд доларів на рік, які інвестують венчурні капіталісти, і 1 трлн доларів на рік, які інвестують приватні акціонерні компанії. Міністерство оборони має активно впливати на це фінансування з метою національної безпеки, оскільки воно в 13 разів перевищує рекордний бюджет оборонних досліджень і розробок на 2023 фінансовий рік.

Нова організація має співпрацювати з відомствами та Об'єднаним штабом для швидкого вивчення нових бойових концепцій, що будуть можливі на основі малих, безпілотних, численних і стійких конструкцій.

Якщо Міністерство оборони стане найбільшим замовником технології та лідером у створенні нових комерційних ринків, воно може використовувати свою купівельну спроможність для формування промислової бази для технологій подвійного призначення. Прикладами можуть слугувати можливості запуску ракет, малі супутники, космічна інфраструктура, повітряні таксі, нові хімічні склади акумуляторів, малі безпілотники, сучасні засоби зв'язку (6G), система запобігання пандеміям із секвенуванням патогенів, нові джерела енергії або гіперзвукові літальні апарати. Міністерство оборони може забезпечити Сполученим Штатам першість у розвитку таких технологій, інвестуючи в ці ринки, створюючи програми, що встановлюють галузеві стандарти, і розвиваючи постачальників, здатних масштабувати свою діяльність у США.

У тих випадках, коли Міністерство оборони не є першопрохідцем або основним замовником технології, йому слід реалізувати стратегію "швидкого послідовника", що дає змогу швидко отримати доступ до комерційних технологій і впровадити їх у виробництво. Прикладами таких технологій є ШІ та кіберпрограмне забезпечення, комерційні супутникові дані, електромобілі, автономно керовані тактичні літаки, надводні кораблі та автономні підводні апарати. Стратегія "швидкого послідовника" вимагає від міністерства зміни наявної практики впровадження комерційних технологій.

• Перше, що необхідно змінити, — це процес підготовки вимог до комерційних рішень, оскільки немає необхідності вказувати комерційним постачальникам, що саме вони мають створювати на ринку, який уже існує за межами оборонної промисловості. Натомість департамент має запровадити процес швидких експериментів та оцінки, що демонструє потребу в можливостях або проблему, яку необхідно вирішити.
• По-друге, міністерство має визначити організаційні центри для цих комерційних технологій, щоб сконцентрувати зусилля на створенні експертних центрів для їхньої оцінки, виділити постійний бюджет, краще сигналізувати приватній промисловості про попит і уникнути дублювання в рамках міністерства. Якщо департамент не визначить відповідальну організацію за закупівлю цих комерційних технологій, то не буде ясності в тому, хто повинен виділяти бюджет на ці можливості, а це, як показує досвід, означає, що вимоги будуть розділені між службами, що ускладнить створення економічно ефективної бази постачальників або використання купівельної спроможності.

• По-третє, міністерство має запровадити комерційно орієнтований процес закупівель, що забезпечує максимальну конкуренцію і здійснюється з комерційною швидкістю та на комерційних умовах (особливо щодо інтелектуальної власності). Ці передові методи включають в себе більш широке використання інших повноважень щодо угод шляхом впровадження розробленого Відділом оборонних інновацій "Відкриття комерційних рішень", або процесу комерційного відбору. Дуже важливо, що в рамках цього процесу військовослужбовці оцінюють комерційні рішення і створюють їхні прототипи, що сприяє швидким ітераціям для більш повного задоволення їхніх потреб.
• Нарешті, міністерство має забезпечити постійний бюджет для цих комерційних можливостей у рамках "рекордних можливостей" (а не епізодичних програм рекордів), щоб відповідати циклу створення комерційних продуктів. Рекордні можливості визнають постійну потребу в закупівлях (наприклад, малих безпілотників або комерційних даних супутникового знімання як послуги), але не прив'язують асигнування до специфікацій одного постачальника на роки, даючи змогу департаменту переходити на нові технології від найкращого постачальника.

Висновок

В умовах, коли Сполучені Штати зіштовхуються з найнебезпечнішим світом з часів холодної війни, національна безпека країни вимагає рішучих дій щодо впровадження нових, швидких і економічно ефективних способів домінування в просторі бойових дій. Такі рішучі дії включають в себе стратегію використання нових технологій, організаційні та бюджетні зміни, що підсилюють важливість і терміновість цієї трансформації, а також непохитну прихильність виконанню поставленого завдання. Сполучені Штати ще не зазнали нападу в стилі Перл-Гарбора. Однак без своєчасних структурних змін і вдосконалення критично важливих процесів це може статися. Прийнявши стратегію хеджування, Сполучені Штати можуть значно підвищити потенціал об'єднаних збройних сил США впродовж наступних чотирьох років і в рамках наявного бюджету.

Про авторів

Майкл Браун — партнер компанії Shield Capital і запрошений науковець Гуверівського інституту при Стенфордському університеті. У період з 2018 по 2022 рік він обіймав посаду директора підрозділу оборонних інновацій. Раніше він обіймав посаду генерального директора двох публічних технологічних компаній у Кремнієвій долині: компанії Symantec Corporation, що займається кібербезпекою (2014-2016 рр.), і виробника комп'ютерного обладнання Quantum Corporation (1995-2001 рр.).

Лорін Селбі — контр-адмірал, який обіймав посаду начальника Військово-морських досліджень із травня 2020 року до своєї відставки в червні 2023 року. Раніше він обіймав посаду головного інженера ВМС і заступника командувача командування морських систем ВМС із проєктування, інтеграції та військово-морського проєктування кораблів (2016-2020 рр.), а до цього командував центрами надводних бойових дій ВМС (2014-2016 рр.).

Важливо "Зірка смерті" і "Вбивця FPV": як волонтери створили для ЗСУ унікальну зброю проти дронів