Рецензія на фільм «Діти шпигунів: Армагеддон» / Spy Kids: Armageddon

22 вересня на платформі Netflix вийшла шпигунська комедія «Діти шпигунів: Армагеддон». Це вже п’ята серія популярної франшизи Роберта Родрігеса та перезапуск циклу з новими персонажами. У рецензії нижче розповідаємо, що пропонує стрічка дітлахам та чи варто звертати на неї увагу дорослим глядачам.

«Діти шпигунів: Армагеддон» / Spy Kids: Armageddon

Жанр шпигунський комедійний екшн
Режисер Роберт Родрігес
У ролях Коннор Естерсон, Еверлі Карганіллья, Захарі Лівай, Джина Родрігес, Біллі Магнуссен, Ді Джей Котрона
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2023
Сайт IMDb 

Подружжя Торрес-Танго — секретні агенти, що ніяк не можуть наважитися розкрити правду власним дітям про свою професію. Але нова небезпека змушує батьків та їхні чада об’єднати зусилля, щоб дати бій лиходію Рею Кінгстону на прізвисько Король. Той вирішив використати розроблену ним же відеогру для втілення підступних цілей та змусити буквально увесь світ зіграти у його пекельний платформер.

Роберт Родрігес — справжній багатоверстатник та унікальний кінематографіст з дуже плідною та різнобічною фільмографією. Дорослі експлуатаційні стрічки на кшталт «Від заходу до світанку» або «Планети страху» він спритно чергує з суто дитячими проєктами («Діти шпигунів», «Пригоди Шаркбоя та Лави»). Між ними Родрігес встигає попрацювати над екранізаціями коміксів («Місто гріхів»), у науково-фантастичному жанрі («Аліта: Бойовий ангел») поставити епізод «Мандалорця» тощо.

Творчий доробок режисера становить як високобюджетні блокбастери, так і відверто копійчані експерименти типу «Мачете». Одного року він може видати щось рівня «Міста гріхів», а вже наступного — катастрофічний «Пригоди Шаркбоя та Лави». Навіть сьогодні можемо помітити, як у кінотеатрах нещодавно прокочували запізнілу прем’єру «Під гіпнозом», а зараз на стримінгу крутять вже нових «Дітей шпигунів».

Поки марні дорослі даремно намагаються щось протиставити всемогутньому лиходію, у справу вступають братик та сестричка, і тільки їм під силу врятувати світ. Десь там на тлі вкотре проблискує мораль про сімейні цінності та пацифістський заклик «живімо дружно».

При цьому Родрігес, писати сценарій якому допомагав його 26-річний син Рейсер, не цурається самоцитування: тут вам і битви зі скелетами з другої частини, і буквально занурення у відеогру — з третьої. До речі, сюжетний хід, згідно з яким усім треба пройти якесь випробування з гри, перш ніж, наприклад, зняти готівку з банкомата, виглядає цікаво. Але апокаліптичних масштабів рівня «Пікселів» з Сендлером ця лінія не отримує. Можливо, дарма.

Власне, усі без виключення серії «Дітей шпигунів» більше скидаються на барвистий візуальний атракціон — веселу і часом абсурдну пригоду для дітлахів, котру навряд чи назвеш повноцінним кіно. Підтвердженням цьому служить і наявність анагліфічних окулярів на сеансах третьої частини, і можливість вловлювати запахи — четвертої. 

На щастя, «Армагеддон» позбавлений мультяшності дешевеньких візуальних ефектів початку нульових, а також виглядає цікавіше, ніж зовсім слабенька четверта частина, у якої цей фільм позичив первинний підзаголовок. Та в усьому іншому перезапуск не може запропонувати якийсь свіжий підхід. Його поява більш актуальна для сучасних дітей, що не знайомі з франшизою, ніж для шанувальників серії, які вже давно подорослішали.

В результаті для оцінювання такого відверто дитячого контенту глядачі, старші 12 років, зовсім не годяться. Тому давайте так: «Діти шпигунів: Армагеддон» це, вочевидь, непогана розвага для молодших школярів і дуже посередній продукт, якщо сприймати його у площині кіно. Якщо ж стрічка викликає у вас щиру цікавість, але ви давно закінчили школу, тоді точно не завадить розбудити свою внутрішню дитину.