«Бджілка Майя»: переклад українським Шершнем і застереження біолога

Від згадки про бджілку Майю в людей віком «за 40» у голові, вочевидь, одразу починає лунати Карел Гот німецькою. Адже це було одне з перших «аніме», яке мали нагоду переглянути діти в перші роки незалежності. Втім, лише російською мовою — на тодішньому ще радянському «центральному телебаченні», яке охоче дивилися й на території України, німецько-японський мультсеріал 1975 року випуску вперше показали влітку 1991-го й демонстрували рівно рік, по серії щонеділі. Тобто закінчили показ у той час, коли всі союзні республіки вже опановували ази самостійного існування. Інші варіації мультфільму, в 3D-форматі та вже в українській озвучці, з’явилися набагато пізніше, з 2012 року.

Про першоджерело анімованої казки, геть не такої милої й веселої, в якої із серіальними комашками спільного — хіба що ім’я головної героїні, відомо значно вужчому колу людей. Й не дивно, бо першоджерело, казку «Пригоди бджілки Майї», вперше видану книжкою 1912 року, чимало літературознавців згодом звинуватило в пропаганді тоталітаризму, а її автора, Вальдемара Бонзельса, на той час одного з найпопулярніших письменників Німеччини, — у відвертому антисемітизмі.

Не варто перевантажувати читача подробицями біографії письменника. Нині, маючи «на руках» його ім’я, решту можна дізнатися з відкритих джерел. На жаль, українські вікіпедисти наразі не створили відповідної статті про нього, як і про його найпопулярніший твір, — на відміну від півтора десятка колег із інших країн.

Якщо коротко, то народився письменник 1880 року й тривалий час займався серйозними позалітературними справами (стоматологія, комерція), аж поки за два роки до Великої війни не написав казки, адресованої насамперед двом його синам. Казка настільки відповідала духу кайзерівського часу, що основними покупцями її стали поранені вояки з німецьких шпиталів, які до кінця європейської бійні купили майже 90 тисяч примірників книжки.

В бонзельській версії у Майї не було ніякого тупуватого добряка-товариша трутня Віллі, а сама вона почала свій анабазис зі зради. Маючи анархістський характер, покинула вулик, наставницю Касандру й саму Королеву, щоб вільно жити в лісі, повному смертельних небезпек. Вольниця втікачки, як і слід було очікувати від автора моралізаторської казки, закінчилася швидко — полоном у головних ворогів бджіл, безжальних шершнів. Але героїня хитрістю врятувалася від неминучої смерті й устигла попередити своїх про план нападу лісових розбійників на вулик. Відчайдушний опір хоробрих бджіл, попереджених про напад, урятував маленьке королівство, хоч і дорогою ціною. За це вчорашня розбишака стала радницею Королеви, застосовуючи свій короткий, але нікому поза вуликом не відомий досвід життя в дикій безжальній свободі.

Продовження казки, написане 1915 року, — «Небесний народ» — аналогічного успіху не мало. Втім, це не завадило Вальдемару Бонзельсу аж до 1940-х видавати по книзі майже щороку. Більшість із них було спалено в нацистському багатті 1933 року, зглянулися лише над Майєю та книжкою про мандри письменника до Індії.

Втім, на цьому розбіжності з нацистами у автора закінчилися. Далі він відверто підтримував новий режим, видавав нові твори, але на покарання від переможців не настарався. Тож після певних тимчасових обмежень і далі публікувався вже у ФРН. Та недовго, адже 1952 року помер унаслідок хвороби, після чого був забутий на чверть століття, аж до тріумфального злету у вигляді доброго, позбавленого мілітаристського духу мультику, в якому, на відміну від оригіналу, комахи не відкушували одна одній голови ледь не на кожній сторінці…

Варто додати, що ще 1924 року німецький фотограф Вольфрам Юнгханс створив повнометражний кінофільм за популярною казкою, де вперше як акторів було використано живих комах.

Для українського книголюба не менш цікавою буде історія перекладу казки, —значно давніша, ніж могло б здатися. Автором першого перекладу історії спочатку несвідомої, але зрештою відчайдушно відданої своєму племені бджілки став Спиридон Черкасенко (1876–1940). «Викреслений із радянської бібліографії», цей плідний автор і за три десятиліття по здобуттю незалежності не став у нас широко впізнаваною постаттю, хоча й нарікати на ігнорування його творчості вітчизняними видавництвами не можна. В інтернет-магазинах хоч зараз можна замовити й видану збірку поезій автора, й «Пригоди молодого лицаря» (про запорізьких козаків XVII століття), й «Северина Наливайка», й збірку трудової прози «На шахті».

Німецьку казку Черкасенко переклав і опублікував, коли жив на Закарпатті. Сюди уродженець Миколаївщини (за царських часів — Херсонської губернії) потрапив 1923 року після переїздів спочатку до Відня, а потім до Праги. На землях новоствореної Чехословацької Республіки, Підкарпатській Русі, до емігрантів із розгромленої більшовиками України ставилися лояльно, й Черкасенко знайшов собі чимало роботи в Ужгороді, по лінії «Просвіти» та Пласту. Тут дописував до низки крайових українських видань, зокрема й часопису «Пчілка», який видавався з 1923 до 1932 року спочатку як додаток до «Підкарпатського пчолярства», а невдовзі — як журнал для дітей та юнацтва.

У низці номерів «Пчілки» й побачив світ перший український переклад казки Бонзельса в дещо архаїчній формі, що відповідала мові 1920-х, трохи скорочений, під назвою «Бджілка Майя». (Цікаво, що серед великої кількості творчих псевдонімів пан Спиридон дописував і під іменем «Шершень»). 1929 року письменник через непорозуміння з місцевою владою мусив залишити Ужгород і переїхати до Праги, точніше, до села Горні Черношице на її околицях, де в скрутних обставинах дожив до 1940 року. Роком раніше, під час боїв із угорськими військами за Карпатську Україну, загинув його єдиний син. Трагедія підірвала здоров’я Черкасенка, й невдовзі він помер, як стверджували очевидці, за письмовим столом, під час роботи.

1998 року ужгородське видавництво «Гражда», що спеціалізується на патріотичній літературі, накладом у п’ять тисяч примірників надрукувало «Бджілку Майю» в перекладі Черкасенка з ілюстраціями місцевої художниці Надії Пономаренко (образи якої вельми відрізняються від знайомих нам мультиплікаційних). Нині ця книжка стала бібліографічною рідкістю.

2012 року видавництво «Навчальна книга — Богдан» видало інший варіант казки в перекладі Романа Матієва — «Пригоди бджілки Майї», більший за обсягом і викладений сучасною мовою. (Нещодавно книжку було перевидано, що свідчить про її затребуваність). Двома роками пізніше в тому ж видавництві вийшло друком і вищезгадане продовження пригод Майї — книга «Небесний народ», також у перекладі Матієва.

Щодо доцільності читання канонічних пригод дітям, зацитую уривок статті, опублікованої до 100-річчя казки в українській редакції сайту Deutsche Welle: «…біолог Карл Даумер дослідив життя бджілки [Майї] під природознавчим кутом. Його висновок такий: Бонзельс, безсумнівно, володів ґрунтовними на той час знаннями з біології. Утім, всі ці знання лише обрамляли ідеологічний контекст книжки. Даумер зауважує, що представлені у книжці уявлення про мораль є неоднозначними, оскільки автор очима персонажів категорично ділить світ на друзів і ворогів. «Що пізніше написаний розділ, то менше в ньому біології й більше ідеології», — каже дослідник. Це наштовхує Даумера на думку, що діти мають читати «Пригоди бджілки Майї» лише разом з батьками». Хоча, гадаю, останнє попередження для сучасних дітей зайве.