Житла в Європі більше немає: як шукають дах над головою новоприбулі українські біженці

В українському суспільстві панує думка, що у Європі наші співгромадяни живуть – як сир у маслі. І ставлення добре, і «соціалку» виплачують, і житло безкоштовне надають. Так, півтора роки тому в багатьох місцях майже так і було, але зараз Європа, можна сказати, тріщить по швах. З житлом у багатьох європейських містах і без напливу українців було важко, а сьогодні настала справжня криза. 

Одразу скажемо, що і на початку війни ситуація з житлом складалася по-різному навіть в одній країні. Комусь житло надавала місцева влада (і йдеться не тільки про дах над головою, у дитячих садочках та спортзалах, але й про повноцінні квартири), десь надавали житло з частковою оплатою або оплатою лише комунальних послуг, десь українців селили у великий будинок по декілька родин та брали над ними шефство, хтось жив при церкві, когось брали до себе волонтери або небайдужі люди, віддаючи гостям цілий поверх чи сусідній гостьовий будинок.

Нещодавнє дослідження «Рейтингу» показало: зараз українці живуть у Європі в цілком (34%) або майже (51%) комфортних умовах, а некомфортні умови мають 13% опитуваних.

Комфортність умов залежить від трьох основних причин: регіону (кращі умови проживання у Північній Європі), доходу (забезпечені у 93% випадків мають комфортні умови проживання) та тривалості перебування в країні (найбільш комфортні умови мають ті українці, які живуть в країні кілька років). При цьому, порівнюючи можливості, переважна більшість респондентів відзначили, що житло в Україні доступніше, його простіше та дешевше винаймати і тим більше купити. До того ж для найму в Європі часто потрібно пройти через багато бюрократичних процедур.

Від себе додам, що на доступність житла дуже впливає відносна кількість біженців в країні. Бо одна справа – коли їх менше відсотка, і зовсім інша – коли новоприбулим є кожен двадцятий.

KP.UA порахувала, яку частку місцевого населення складають українські біженці в різних країнах, та з перших вуст дізналася, яка в них ситуація з житлом.

Польща: дивні рієлтори та негласні правила

• Населення: 37,89 млн
• Кількість українських біженців: 1,58 млн (загалом українців майже 2,5 млн)
• Частка місцевого населення: 4,2% (приблизно 6,6%)

Днями у Польщі закрили найбільший центр прийому біженців з України, розташований у Надаржині, за 30 кілометрів від Варшави. Чиновники пояснили, що центр був задуманий як тимчасовий, і його закриття обґрунтовується тим, що кількість біженців, які прибувають до регіону з України, значно зменшилася. Зазначається, що у центрі раніше знаходилося до 9 тисяч українських біженців. Останні 300 осіб, які мешкали там влітку 2023-го, були переведені до інших центрів.

Безкоштовного житла в Польщі залишається дедалі менше. З 1 травня 2023 року громадяни України, які на правах біженців перебувають у Польщі понад 180 днів, зобов'язані покривати 75% витрат, пов'язаних із їхнім утриманням у центрах масового проживання. А з останніх новин випливає, що поляки в 2024 році можуть скоротити пільги і не продовжити допомогу українським біженцям. Поки що це все під питанням.

Родина Катерини приїхала до Польщі у повному складі: двоє батьків та троє дітей. Перші пів року жили у готелях, які оплачував роботодавець чоловіка, потім декілька місяців орендували житло у Варшаві. Велику квартиру орендувати не вдалося, тож зняли дві однокімнатні поруч.

- Кожна коштувала по 5 тис. злотих (1087 євро), тобто в місяць ми платили 10 тисяч злотих (2174 євро), - розповідає Катерина. – Теоретично трикімнатну можна було орендувати за 7,5 тис. злотих (1630 євро), але на практиці нічого не виходило. Ми шукали квартиру і самі, і через агентство – все марно.

По-перше, об’яви про оренду дають і власники, і рієлтори. Власники не хочуть, щоб їм телефонували у робочий час – бо ж вони працюють. А рієлтори навпаки – хочуть, щоб їм телефонували тільки в робочий час. Хто з них хто - не зрозуміло, на дзвінки і ті і інші не відповідають тижнями.

По-друге, на перегляді збирають десяток клієнтів, всі заходять до квартири по черзі, дивляться, а власник каже: дякую, я вам зателефоную. Тобто остаточне рішення залишається за господарем.

По-третє, здавати житло українцям не дуже хочуть: бояться, що обдурять чи не буде грошей для оплати.

Рієлтори працюють дивно. То тижнями не беруть слухавку, то влаштовують платні перегляди, до того ж зустріч назначають у виключно зручний для них час. Якщо шукаєш житло і працюєш, доводиться постійно відпрошуватися з роботи.

- Одного разу не змогли відпроситися і заздалегідь попередили рієлтора, що не зможемо прийти на перегляд. Так він сказав: "Заплатіть мені 100 злотих, якщо хочете, щоб я з вами працював надалі", - каже Катерина.

За сімейними обставинами родина мала терміново переїхати до невеликого Битома (приблизно 285 км на південь від Варшави), і там була своя історія.

- Черг на перегляди не було, але й квартир теж не було. Я зайшла на OLX, в місті пропонували всього 74 квартири, з них трикімнатних лише п’ять. Я написала всім, відповіли двоє. Одна квартира була зовсім порожня, навіть без плити на кухні. Місце розташування теж не тішило – між цвинтарем та крематорієм. Друга була повністю «вбита». Часу не було, тож ми вибрали «вбиту»: 2500 злотих (543 євро) на місяць плюс 3800 злотих (826 євро) застави.

Естонія: соціальне житло на кораблі

• Населення: 1,37 млн
• Кількість українських біженців: 0,067 млн
• Частка місцевого населення: 4,9%

Соціальним житлом в Естонії може бути не тільки соціальна квартира чи місце у соціальному будинку, але й корабель. Кілька тисяч українських біженців минулого року відкрили для себе життя, як писали в соцмережах, «на кораблику» - пасажирському лайнері компанії Tallink «MS Isabelle».

На лайнері діяли ті ж загальні правила, що й у соціальному будинку. Біженців намагалися заселити так, щоб сім'я жила сама в каюті, але якщо сім'ї були маленькими (1-2 людини), їх поєднували в одній каюті. Втім, були і свої нюанси. Наприклад, корабель заповнювали, починаючи з верхніх палуб, бо нижче третьої палуби - вже вода, там знаходитися психологічно складніше. Каюти з вікном та балконом насамперед надавали багатодітним сім'ям та сім'ям з маломобільними людьми. А діти носили на руці браслетик кольору певної палуби. Дорослі, коли бачили дитину, яка знаходиться не на «своїй» території, допомагали їй повернутися назад.

Зараз вільне не те що соціальне, але й взагалі будь-яке житло можна знайти лише у маленьких містах. І це цілком зрозуміло, адже в Естонії новоприбулих біженців з України вже майже 5%. Найбільші міста країни – Таллінн та Тарту – переповнені. Проте більшість українців все одно обирають саме їх, бо там простіше знайти роботу, а також краща інфраструктура для дітей.

Марина з двома дочками більше ніж пів року жила у соціальному житлі. У великому будинку на околиці Тарту мешкало 5 сімей: кожній дісталося по дві кімнати плюс одна на всіх вітальня, велика кухня, два санвузли.

- На жаль, спільної мови ми так і не знайшли, - каже Марина. – Діти постійно сварилися, мами були на нервах: хтось не помив за собою на кухні посуд – і це вже скандал. Тому, коли нам сказали, що у жовтні потрібно звільнити будинок, я одразу почала шукати окреме житло. Знайшла двокімнатну квартиру у хорошому районі, і вона для мене теж виявилася «безкоштовною»: оренду (600 євро) та комуналку сплачує місцева влада.

Так пощастило не всім, адже розмір допомоги залежить не тільки від складу сім’ї, але й від району міста. Тому комусь компенсують всі витрати на житло, комусь – третину чи менше, а комусь – нічого.

Ціни на оренду дуже різні.

- Я, наприклад, орендую однокімнатну квартиру за 230 євро на місяць плюс комуналка, - розповідає Оксана, яка мешкає в Тарту. – Це настільки дешево, що навіть не віриться. Моя знайома орендує квартиру-студію за 450 євро на місяць, але й на такі ціни великий попит. У її будинку здаються чотири майже однакові студії, і всі зайняті.

Ірландія: селитимуть у наметах

• Населення: 4,96 млн
• Кількість українських біженців: 0,09 млн
• Частка місцевого населення: 1,8%

З лютого 2022 року з України до Ірландії переїхало близько 91 тисячі громадян України, з них майже 70 тисяч звернулися за безкоштовним житлом від уряду Ірландії. Про це повідомляє Консульський відділ Посольства України в Ірландії, зазначивши, що в країні продовжується криза з наданням житла тимчасово переміщеним особам.

«У літні місяці кількість прибулих з України зросла, певну частину людей розміщали у студентських житлових приміщеннях, які вони мають звільнити у найближчі декілька тижнів. Через цей значний дефіцит очікується, що для новоприбулих українців будуть використовувати намети/тенти, у тому числі для тих, хто проживав останні місяці у студентських гуртожитках», - говориться у повідомленні.

- Коли я розповідаю, що в Ірландії житлова криза, люди часто не вірять, - розповідає Ніна Міщенко, яка зараз мешкає в Дубліні. - Кажуть, всюди складно зняти житло. Але коли приїжджають, дивуються: що ж ви не сказали, що його дійсно немає. До того ж високі ціни: середня вартість оренди – від 2000 євро, кімната – від 800 євро. Орендувати без постійного контракту та високої заробітної плати українцям майже неможливо. Контракт – мінімум рік.

За її словами, житла немає реально. За розрахунками економістів, в Ірландії не вистачає понад 250 тис. помешкань, а щороку здають лише 25-30 тисяч. Попит на соціальне житло в рази більший.

-У ірландців та ж проблема, - продовжує Ніна Міщенко. - Черги по 100-200 людей на апартаменти - це норма. Щоб отримати хоча б одну пропозицію на перегляд будинку, люди часом відправляють по 500-700 е-мейлів на день і не отримують відповідей. Вирішити проблему не допоможе навіть «знайомий ірландець»: понад 120 тис. місцевих безхатьків живуть у тимчасовому житлі від держави. Це звичайні родини, які не "тягнуть" високу орендну плату або їхня робота не вважається орендодавцем надійною чи постійною. Додайте ще 91 тис. українців та 30-40 тис. людей з міжнародним захистом. За оцінками, до кінця року буде понад 175 тис. людей, яким немає де жити. Тому, якщо ви чи ваші родичі, друзі думають пересидіти можливі відключення світла в Ірландії, краще обрати іншу країну, де немає такої проблеми з житлом. Їхати можна лише, якщо ви знаєте, де будете жити довгий період.

Німеччина: квартира обирає тебе

• Населення: 84,4 млн
• Кількість українських біженців: 0,92 млн
• Частка місцевого населення: 1,1%

У Німеччині особам із низьким рівнем доходів, до яких часто відносяться й українські біженці, можна спробувати пошукати так зване соціальне житло, яке обійдеться орендарям на чверть, а то й третину дешевше. Українські біженці можуть претендувати на соціальне житло, якщо вони мають дозвіл на перебування у Німеччині щонайменше на рік, одержують соціальну допомогу та їхній річний дохід не перевищує певної межі. Зазвичай доходи не мають перевищувати 12 тис. євро на рік, але в конкретній федеральній землі можуть бути свої правила та свої цифри.

Відразу потрібно сказати, що житла під оренду в Німеччині мало, а соціального – ще менше: в деяких містах не більше ніж 6% від попиту. Тому доводиться шукати звичайне житло, і це теж величезна проблема.

- У Берліні квартиру не вибирають. У Берліні квартира вибирає тебе. Або ні, - ділиться своїм досвідом у соцмережі Ірина Лісова. - Немає права на помилку, немає місця легковажному «я візьму пару днів на подумати». Ти або хапаєш єдину доступну хату, або шукаєш місяцями. Для тих, кому горить, пошук квартири – це повноцінна робота фултайм.

Я була на «відкритому» перегляді квартири, коли час і адреса вказані в оголошенні. Я чула легенди про ці перегляди по п'ятдесят людей, але в душі думала, що то мені трохи прибріхували. Але ні, все правда! Вервечка охочих вистроїлася на кілька поверхів, а хвостик черги вивалився на вулицю. Охочих було не менше сотні людей. Я була на "секретному" перегляді квартири, якої ще не було на ринку, і навіть там я була не сама!

Одного дня мені сказали, що є дві вільні квартири, поки я звільнилася за одну-дві години, щоб на них подивитися, лишилася одна. Причини цього загадкового феномену прості, як двері: попит перевищує пропозицію. Власник квартири обирає тебе так прискіпливо (на руках треба мати купу документів, якщо це не квартира по знайомству), наче ви "кров'ю" укладаєте контракт на віки (мінімум на рік). Коли квартира знайдена, на тебе чекає новий сюрприз. Як правило, квартири здаються немебльовані і повністю пусті. Якщо пощастить, буде кран на кухні і плитка. Все! Так заведено, бо люди знімають хату на роки і обставляють її на свій смак.

Ірина рекомендує сприймати пошук квартири як веселу лотерею, бо якщо брати близько до серця, то, каже вона, нервовий зрив гарантований дуже швидко.

- А в нашій квартирі взагалі немає ані люстр, ані лампочок – навіть виводу на стелі немає, - додала мешканка Мюнхена Світлана. - І це за 1500 євро на місяць. Добре хоч розетки є, тому купили декілька торшерів та настільних ламп і радіємо, що затишно і є дах над головою.

Нідерланди: житло без підлоги

• Населення: 17,78 млн
• Кількість українських біженців: 0,1 млн
• Частка місцевого населення: 0,6%

У Нідерландах муніципалітет має забезпечити біженців житлом, доки вони не зможуть зняти його самостійно. Але все ж таки насамперед пропонують зупинитися у друзів чи родичів або тимчасово пожити в якійсь сім'ї, яка погодиться прихистити. Сьогодні в країні працюють чотири великі реєстраційні пункти, звідки людей направляють до місця розташування, де вони можуть отримати ліжко, їжу та медичну допомогу. Проте на багато розраховувати не варто: соціального житла значно менше, ніж бажаючих. Дві знайомі родини пожили тиждень у готелі Амстердама та поїхали до Польщі, тому що жити в Нідерландах за свій кошт – це дуже дороге задоволення.

Це не кажучи про те, що, орендувавши квартиру, скоріш за все, доведеться робити в ній ремонт. Неймовірно, але багато квартир у країні здається без підлоги, і це просто неможливо пояснити. Звісно, про світильники чи меблі мова взагалі не йде.

Родина Андрія орендувала квартиру з двома спальнями та терасою в найближчому передмісті Амстердама. Каже, що до метро три хвилини пішки, але станція метро знаходиться в межах Амстердама, а їхній будинок адміністративно – ні.

- Попередні мешканці старий лінолеум дійсно викидають, нові кладуть нову підлогу, навіщо це робиться – неясно, - розповідає Андрій. – Нам пощастило: ми орендували квартиру у новому будинку не тільки з ламінатом, а ще й з обладнаними ванною та кухнею. Ліжка та меблі купували самі. Пральну машину взяли в оренду – 23 євро на місяць.

Квартиру шукали більше місяця. Великою проблемою став собака. Європейці на словах дуже люблять тварин, але брати орендарів з котом чи собакою ніхто не хоче. До того ж в Амстердамі за домашніх тварин ще й податок доводиться платити.

- Влітку минулого року, коли ми шукали квартиру, був великий наплив людей, - каже наш співрозмовник. - На переглядах житла влаштовували справжні кастинги, власники квартир обирали з 10-15 кандидатів. І це при тому, що застава складає орендну плату за три місяці. Готівка не приймається – всі розрахунки тільки безготівкові. До того ж при оренді треба надати діючий робочий контракт з вказанням заробітної плати – власник хоче бути впевненим, що ви «потягнете» його житло.

До речі, багато хто хоче жити в "чарівних" будиночках у центрі міста, але там є свої мінуси. По-перше, це величезна травматичність через високі круті сходи. По-друге, шалені рахунки за опалення. Справа в тому, що в історичному центрі заборонено міняти вікна. «Рідні» вікна старі, не тримають тепло, тож взимку за опалення доводиться платити по 800-1000 євро, при цьому в квартирі 15 градусів. Деякі ставлять всередині ще один склопакет, щоб його не було видно зовні.

- Все, що пов’язано з послугами, або дуже довго, або дуже дорого, - продовжує Андрій. – Наприклад, почав капати кран, написали в обслуговуючу фірму. Ті попросили зробити відео. За три тижні прийшов керуючий, все подивився, але нічого робити не став – сказав, що він не сантехнік. А сантехнік прийшов ще через два місяці. Або ось такий приклад. В Ikea штори з карнизом можна купити за 50 євро на одне вікно. Якщо замовляти у фірмі, щоб вони прийшли, все поміряли та зробили за замовленням – це вже 3 тис. євро за вікно. Тому наші люди їдуть до Ikea, купують штори, карниз та перфоратор і роблять все самостійно.

Щодо ціни за оренду, то перший рік платили 1750 євро на місяць, зараз - 1900 євро. Плюс 85 євро за обслуговування будинку, 50 євро за інтернет та 400 євро за комуналку (вода, електрика, опалювання). Показання лічильників ніхто не знімає – просто раз на рік проводять перерахунок та або повертають переплачене, або виставляють борг. Андрій та його дружина платять все самі, бо працюють.

Як бачимо, ціни просто скажені, проте Андрій вважає, що з ціною їм пощастило. Могло бути значно дорожче за гірше житло.