Зеленський у Вашингтоні. Штормове попередження

Візит президента України Володимира Зеленського до США приніс майже оптимально можливе з того, на що можна було розраховувати за умов, які невпинно погіршуються.

Приємною звичністю стали прийоми президента України у Білому домі. Проте ці прийоми ще не є ознакою союзницьких відносин, що видно по номенклатурі озброєння та темпах його постачання. Більш того, на капітолійських пагорбах президент України відчув зустрічні політичні вітри, що можуть перетворитися на торнадо наступного року.

Володимир Зеленський не жалів слів вдячності американському народові, адміністрації Байдена та законодавцям обох партій за підтримку та намагався переконати у необхідності її продовжити заради «спільної перемоги народів України, США та всього вільного світу». У відповідь він почув про готовність бути з Україною «стільки, скільки потрібно», та сприяти притягненню Росії до відповідальності за воєнні злочини й порушення прав людини. Джо Байден пообіцяв і надалі підтримувати дипломатичні зусилля, спрямовані на досягнення справедливого та сталого миру, що захищає суверенітет і територіальну цілісність України. «Лише Росія стоїть на заваді миру», — підсумував американський лідер.

Зеленський повіз з-за океану домовленості щодо суттєвого посилення спроможності української ППО перед очікуваними російськими ударами по цивільній, передусім енергетичній, інфраструктурі взимку. Також у черговому пакеті допомоги артилерійські системи, снаряди, протитанкові системи та інше. Втім, досі залишається інтрига з оперативно-тактичними ракетами ATACMS. Один табір американських експертів і конгресменів закликає надати Україні необхідну кількість, тоді як інший пропонує приберегти ці засоби для захисту Тайваню.

Поінформовані джерела американської преси подейкують, що рішення про постачання Україні довгоочікуваних ракет було ухвалене перед візитом Володимира Зеленського, але зберігається у тайні, аби не дати росіянам багато часу на відведення її найцінніших сил і засобів із зони ураження. Інші твердять, що Україна отримає незначну кількість ракет із касетною бойовою частиною, що стане в пригоді при масовій утилізації окупантів на «лінії Суровікіна», але буде не надто корисною при перетворенні Керченського мосту на привід для пам’ятної марки «Укрпошти». До того ж перепрограмовані ракети матимуть менший радіус дії, аби уникнути «ескалації» з Москвою.

Отже, підтримка України залишається затиснутою у квадрат із такими сторонами: не допустити ескалації Кремлем (евфемізм застосуванню зброї масового знищення), уникнути сценарію розвалу Росії, зберегти спроможності, необхідні для захисту Тайваню, а також подолати спротив зростаючої опозиції трампістів.

Джо Байден запевнив у незмінності прагнення допомагати Україні з економічною відбудовою, що також потребує реформ і боротьби з корупцією. Аби продовжити цю боротьбу, що проявилась у формі вручення підозр Ігорю Коломойському та перезавантаження керівництва українського Міноборони у переддень президентського вояжу за океан, президент Байден призначив спеціальним представником США з питань економічного відновлення мільярдершу та колишню міністерку торгівлі Пенні Пріцкер. Паралельно з цим Пентагон призначив генерала Роберта Сторча керівником групи інспекторів, що здійснюватимуть нагляд за використанням безпекової допомоги. Попри те, що понад сорок уже складених звітів не містять жодних серйозних порушень, посилити контроль за американською допомогою найгучніше вимагає низка конгресменів, украй недружньо налаштованих щодо України.

У день візиту Зеленського 28 законодавців-республіканців, включаючи шістьох сенаторів, звернулися до Білого дому із вимогою надати роз’яснення щодо використання допомоги, успіхів ЗСУ, плану США щодо «виходу з війни», а також щодо того, як адміністрація Байдена визначає для себе перемогу. Перед тим Палата представників двічі провалила голосування за оборонний бюджет, який передбачає й понад 300 млн дол. допомоги для України.

Свого часу затвердження на посаді спікера Палати представників залежало від золотої акції маленької, але галасливої й гіперактивної купки трампістів. Нині Кевіну МакКарті доводиться звиватися в’юном, аби догодити їм і забезпечити компроміс із рештою однопартійців, та ще й із демократами. Саме він торік заявив, що не надаватиме Україні «незаповненого чека», а цього разу відмовив президентові України у виступі перед Конгресом, обґрунтовуючи завантаженістю роботою і тим, що Зеленський уже був удостоєний такої честі раніше.

Втім, маленькі капості не завадили сенаторам і керівництву Конгресу зустрітися з українським президентом. Заклопотаному МакКарті не вдалося уникнути цього заходу, але він щосили ухилявся від офіційної світлини. Одного дня він рішуче підтримав трампістів, що блокували процедурне голосування за асигнування на Пентагон, вимагаючи прибрати звідти згадку про Україну. Наступного дня Кевін МакКарті змінив свою думку, пообіцявши, що забезпечить голосування, оскільки усвідомив, що примхи кількох залишать уряд без фінансування з наступного місяця. Не надто популярний крок. До того ж він може наштовхнутися на спробу поміркованих «слонів» та їхніх колег «віслюків» обійти його, винісши спільний законопроєкт, що також було б ударом по і без того небездоганному престижу спікера.

Україна стала одним із факторів американської внутрішньої політики ще 2016-го, коли Дональд Трамп безпідставно звинувачував тодішнє керівництво держави у підтримці його конкурентки — Гілларі Клінтон, а також у втручанні у вибори. Згодом за «перфектний дзвінок» Володимиру Зеленському, під час якого Трамп вимагав «накопати бруду» на Джо Байдена, «стабільний геній» отримав перший імпічмент. Нині, у ході розслідування кримінальної справи проти сина діючого американського президента, згадка про Україну лунатиме дедалі частіше.

Дарма, що ймовірні оборудки відбувалися за часів Віктора Януковича, а генпрокурора Віктора Шокіна було звільнено під тиском США та ЄС за небажання боротися з корупцією, а не навпаки, за спробу розслідувати справу Хантера Байдена. Втім, чому дивуватися, адже є ті, хто вірить у відверту брехню конгресвумен Марджорі Тейлор Ґрін, що розповідає про Україну як про суцільне зло, де торгують дітьми та їхніми органами. Чого не зробиш у часи постправди, аби збільшити шанси на віцепрезидентство в команді Трампа?

Сам Трамп має суміш ірраціональних і цілком практичних причин скеровувати свій гнів і лояльність приспішників проти України. Хоча це чистісінької води демагогія, але у пересічних громадян резонують посили, що слід завершити проксі-війну США проти Росії, що витрачено занадто багато ресурсів, які могли би бути спрямовані на захист південного кордону (з Мексикою) чи на допомогу погорілим Гаваям тощо. Наче «Хаймарси» та гаубиці 777 можуть зупинити наплив нелегалів із Латинської Америки, а українська «примха» спустошила всі наявні ресурси на надзвичайні події. Про найбільший конфлікт у Європі після Другої світової та важливість європейських союзників навіть не йдеться. Підтримка України американцями повільно зменшується, хоча і залишається на високому рівні.

Червневе опитування громадської думки CNN—SSRS засвідчило, що 55% американців проти виділення Конгресом додаткової допомоги Україні. Але водночас 45% виступають за такі асигнування. Понад половина американців вважає, що США зробили достатньо у протидії російській агресії в Україні. Однак кількість тих, хто з цим не погоджується, менша на розмір статистичної похибки і становить 48%. Наведені цифри дають підстави для оптимізму. Аби оптимізм набув практичних ознак, було запущено медійну кампанію «Республіканці за Україну» у соціальних мережах і на телебаченні. Ключовою тезою є те, що лише з допомогою 5% американського оборонного бюджету, наданого Україні, було знищено половину воєнного потенціалу супротивника — Російської Федерації, а відтак, послаблено й її союзника — Китай. Отже, Америка повинна міцно стояти проти своїх противників, і тому республіканці мають і надалі підтримувати Україну.

Якщо, попри політичні ігрища демагогів, цьогоріч Україна не залишиться без допомоги, то наступний рік не може не викликати занепокоєння. Згідно з опитуванням NBC News минулого тижня, рейтинг несхвалення Байдена зріс до 56%, тоді як схвально до нього ставляться лише 41%. За загальнонаціональними опитуваннями, Дональд Трамп і Джо Байден поперемінно лідирують у боротьбі за Білий дім з різницею у межах 2–3%.

При цьому, незважаючи на чотири кримінальні справи та постійні скандали, Дональд Трамп набирає електоральних обертів. Відповідно до останнього опитування NBC News, майже дві третини зареєстрованих республіканців віддають йому перевагу перед іншими. Розрив із другим номером у перегонах — губернатором Флориди Роном ДеСантісом — сягнув 43%. Оголошення обвинувального вироку потенційно може вплинути на настрої виборців, але їхня переважна більшість (90%) відчуває виснаження, а ще 89% — гнів, коли думають про політику. Такі настрої навряд чи сприятимуть раціональному вибору.

Аби українські симпатики у Вашингтоні мали змогу впоратися з тими, хто радо відштовхнув би Україну в ведмежі обійми, Києву необхідно демонструвати зрушення. Антикорупційні кроки не менш важливі за успіхи Сил оборони на півдні. Окрім дипломатії високих візитів, Сполучені Штати повинні стати місцем масового паломництва парламентаріїв, військових, експертів, громадських і релігійних діячів. Наші європейські друзі також мають відіграти важливу роль. Якщо грядущу бурю неможливо відвернути, то до неї слід добряче підготуватися.