25-а армія Путіна робить проходи у мінних полях, вона атакуватиме. Інтерв'ю з Селезньовим

Сили оборони України ведуть активні дії у районі Вербового та Новофедорівки Запорізької області, наближаючись до Токмака та демонструючи тактично успіхи. Проте не можна "підігрівати очікування" українців і говорити про те, що вже найближчим часом Токмак буде взято. Справа в тому, що на цій ділянці фронту зосереджено чотири десантні дивізії ворога, головне завдання яких – не оборона, а наступ.

Небезпека атаки є й на іншій ділянці фронту, на Куп'янсько-Лиманському напрямку. Тут окупант робить проходи у своїх мінних полях, переміщає 25-у армію і підтягує бронетехніку. Подальший розвиток подій безпосередньо залежатиме від того, які можливості сьогодні мають Сили оборони України. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Ми бачимо активізацію дій наших сил оборони в Криму. 22 вересня було завдано удару по штабу Чорноморського флоту в Севастополі. Партизани "Атеш" повідомили про те, що окупанти в Криму почали залишати місця постійної дислокації, зокрема, студентів нахімівського училища ночами виселяють із казарм та ховають по місцевих хостелах та готелях. Крім того, генерал Буданов, коли його запитали про долю Кримського мосту, зауважив, що Путін знову засмутиться, мабуть, натякаючи, що ця споруда буде остаточно виведена з ладу. І, нарешті, віце-прем'єр Ірина Верещук закликала українців у Криму тимчасово залишити острів на час деокупації. Чи все це означає, що звільнення Криму – питання не дуже далекої перспективи?

– Чим зараз займаються українські Сили оборони на кримському напрямку? Так, ми вже можемо говорити, що кримська ділянка фронту має місце, хоча буквально нещодавно ми вважали, що Крим – прифронтовий регіон.

Там і без того вже було небезпечно через постійні "бавовни", які траплялися в різних куточках Криму. А тепер цілком очевидно, що ракетні та дронові атаки по ворожих військових об'єктах у Криму та Севастополі чітко демонструють тенденцію до того, що українська армія готує поле майбутньої битви.

Українська армія веде вогонь по ворожих об'єктах, які є основою бойової сили російської окупаційної армії. Наші ракети прилітають в об'єкти ППО, тим самим засліплюючи російську армію та позбавляючи її можливості захищатися від майбутніх прильотів ракет та дронів. Наша "бавовна" відбувається на складах та арсеналах, де росіяни зберігають свої снаряди та техніку, у місцях, де вони розміщують особовий склад.

Такі вибухи протягом двох тижнів відбуваються із завидною періодичністю. Фактично цей процес триває з кінця серпня.

Почалися прильоти наших ракет і до Севастополя. Російська пропаганда розповідає, що це найзахищеніший у плані ППО об'єкт, але як бачимо, ця історія не працює, коли йдеться про можливості українських операторів ракет та дронів.

Думаю, далі буде більше. Вкрай важливо позбавити російський Чорноморський флот як великих десантних кораблів, так і носіїв крилатих ракет морського базування типу "Калібр". Вкрай важливо знищити всі об'єкти управління.

Чому трапляються прильоти за захищеним командним пунктом у районі Верхньосадового поблизу Севастополя? Чому був уражений як мінімум двома ракетами головний штаб ЧФ? Таким чином створюється хаос, розбалансується система стабільного та безперебійного управління військами ЧФ.

Тому "бавовна" є і "бавовна" буде. Коли генерал Буданов говорить про те, що в перспективі Путін має шанс засмутитися з приводу Керченського мосту, то він міркує абсолютно раціонально. Адже, наприклад, рік тому, 8 жовтня, трапився "бавовна" на Керченському мосту, який на довгі місяці вивела з ладу і частину автомобільного полотна, і одну із гілок залізничного сполучення.

Чи може це статися цього року? Безперечно. Що далі, то більші бойові можливості отримує українська армія. Досить, що протягом цього року російська пропаганда регулярно звітувала про те, що всі БПЛА, які залітали на територію Криму, знищувалися.

Так, можливо, чимала частина цих дронів була знищена, але навіть знищеними вони виконували дуже важливу місію – вони розвідували місця розміщення ворожих систем ППО, їхніх радарів, пускових установок та іншого обладнання, яке закривало небо над Кримом, створювало парасольку ППО.

Зараз ми бачимо, що ракетні та дронові атаки української армії значно ефективніші. Українська армія знищила комплекси ППО типу "Тріумф" С-400 у районі мису Тарханкут та в районі Євпаторії. Були прильоти біля Феодосії. Як мінімум, п'ять пускових установок С-400 було знищено. Тобто якщо комплекс ППО не здатний захистити навіть сам себе, то про яку його ефективність можна в принципі говорити?

У будь-якому разі те, що зараз відбувається у Криму, – це створення майбутнього поля битви.

Американський генерал Бен Ходжес заявив, що звільнити Крим можна малими зусиллями та в лагідні терміни. Для цього українській армії необхідні F-16, щоб прикрити дії української армії як на землі, так і над акваторіями Чорного та Азовського морів, і нам необхідні ATACMS, за допомогою яких ми насамперед знищуємо Керченський міст, тим самим залишаючи російську логістку без можливості стабільного постачання всього і вся для угруповання військ у Криму.

А далі розпочинається рутинна робота зі знищення ворожих військових об'єктів у Криму та Севастополі. Безумовно, ворог чинитиметься якийсь опір, але коли вони будуть позбавлені можливості вести інтенсивний артилерійський вогонь, тому що їх склади з боєприпасами будуть знищені, а артилерійські гармати перетворяться на попіл, бойові можливості російської армії кратно зменшаться.

- Командувач угрупуванням військ "Таврія" генерал Олександр Тарнавський заявив, що найбільший прорив фронту ще попереду. Для подальшого успіху Силам оборони необхідно зайти до Токмака Запорізької області. Водночас Інститут вивчення війни повідомив про успіхи української армії у селі Вербові. За їхніми оцінками, наступ на північ від цього села може відрізати 56-й полк ВДВ Росії, який дислокується в Новофедорівці. За вашими оцінками, чи справді скоро українська армія впритул підійде до Токмака і може зайняти цей дуже важливий для ворога населений пункт?

– Насамперед, ми маємо говорити про масштаби просування української армії. Вони мають тактичний характер. Це бої місцевого значення. Говорити про якісь оперативні чи стратегічні успіхи на цій ділянці фронту не слід.

Не слід підігрівати очікування українського суспільства. Насамперед, необхідно розуміти, що таке "лінія оборони Суровікіна". Це ціла мережа окопів, що йдуть один за одним, між якими знаходяться мінні поля. Причому не завжди ці окопи прокладені паралельно, деякі перпендикулярно, щоб протистояти можливим фланговим атакам української армії.

У цій мережі окопів є довготривалі вогневі точки, протитанкові рови та інші фортифікаційні споруди, покликані максимально уповільнити просування української армії насамперед бронетехніки. Ті самі "зуби дракона".

Тобто коли наша армія перетинає один, два або кілька окопів, це не означає, що за цією лінією окопів немає ще нових ліній окопів, нових ліній мінних полів та перешкод. Справа в тому, що ворог прямо зараз, у ці хвилини, продовжує створювати додаткові інженерно-фортифікаційні споруди, продовжує мінувати територію. З якою метою? Щоб уповільнити поступ української армії.

Я скажу більше. На цій ділянці фронту між Роботино та Токмаком, на відстані близько 20 кілометрів, зосереджено підрозділи, як мінімум, чотирьох повітряно-десантних дивізій російської окупаційної армії, у тому числі найзнаменитішої Псковської. Вони готові до того, щоб не лише стримувати настання української армії, а й проводити свої контрнаступальні дії, бо головна місія десанту – наступати, рватися вперед, з ризиком для життя долаючи перешкоди.

Тому коли ми говоримо про успіх української армії в районі Вербового, це тактичний рівень, звільнення буквально кількох рубежів, на яких українська армія заривається в землю, підтягує бронетехніку та засоби ППО, щоб ворог уже в рамках своїх контратак не мав можливості відтіснити нашу армію.

Перспективи розвитку ситуації на цій ділянці фронту залежать від ресурсних можливостей української армії. Ми більш-менш маємо уявлення про те, які ресурси має російська армія – про це постійно говорить наша розвідка. Але ми не знаємо, які ресурси має українська армія.

Отже, якщо наша армія має достатню кількість ресурсів, щоб просуватися і надалі, вона цим займатиметься.

Необхідно пам'ятати, що три з половиною місяці українська армія веде активні бойові дії наступу. Причому на добре підготовлену, щільно заміновану територію супротивника. Відповідно, просування йде складно та невеликими обсягами. Тому що ворог підготувався, він веде запеклий опір та має ресурси для ведення оборонних боїв.

Тому очевидно, що перегрівати себе очікуваннями, що ось-ось трапляться великі зміни на полі бою, я не став би. Через те, що ми не знаємо ключової інформації – чи вистачить ресурсів українській армії.

Проте очевидно, що українська армія продовжує знищувати ворожі сили та засоби. Минулого тижня було встановлено рекорд зі знищення ворожої артилерії. Так, за тиждень було знищено 233 одиниці за середньотижневих показників за минулі 19 місяців бойових дій 75. Це гарний результат.

Але ми повинні розуміти, що у ворога є ще ресурси. Він стягує не лише артилерію, а й засоби ППО з території Росії. Українська розвідка стверджує, що на Куп'янсько-Лиманському напрямку ворог робить прохід у власних мінних полях та підтягує бронетехніку. З якою метою це робиться? Військова наука каже: з метою проведення атаки. Тому гадаю, що в найближчій перспективі підрозділи 25-ї армії, яка в спішному порядку переміщується і вже розміщується на бойових позиціях і рубежах на цьому напрямку, будуть задіяні за своїм прямим призначенням – вони атакуватимуть.