Аеророзвідник Олександр Солонько: Ми стикаємось тут із загальною проблемою - в нас тупо менше ресурсів

Аеророзвідник “Запорізька сіль” Олександр Солонько розповів про технологічну війну між нами та росіянами в контексті застосування дронів.

На початку повномасштабної війни в ЗСУ різко підскочила потреба в усіх можливих засобах для ведення оборонної війни, пише він у себе в Твіттер.

У перші місяці повномасштабної війни ми досягли швидких результатів на полі бою, широко використовуючи цивільні дрони. Такий як DJI Mavic, який виконував і продовжував виконувати шалений об’єм роботи на першій лінії. Їх почали модифікувати під ударні коптери.

Досі з'являється багато відео, де за допомогою мавіків роблять скид гранати на противника. Так знищується піхота і навіть серйозна техніка.

До речі, скиди з коптерів не є винаходом цієї війни. Таке рішення використовувалося на Близькому сході, зокрема під час битви за Мосул бойовики ІГ використовували для цього DJI Phantom.

Більше того, дуже багато відео знищення ворожих цілей артою та іншими засобами - теж знято звичайними цивільними дронами. Потім ці кадри розходяться мережею, їх дивляться, обговорюють, аналізують. Їх вивчають і окупанти.

Росіяни побачили, скільки проблем це приносить їм і пішли одночасно двома шляхами, як вони це роблять постійно. Почали боротися з цим, і почали переймати тактику, а також масштабувати, намагатися обігнати нас у цьому компоненті.

Це стосується і роботи на першій лінії, і "крил", що забезпечує більш глибоку розвідку та коригування, і ударних безпілотників дальнього радіуса ураження.

Натомість боротьба йде в небі та на землі. В окопах, командних пунктах, кабінетах інженерів та програмістів. На електромагнітних хвилях. Ворога треба виявити і знищити, ворожий дрон треба збити або посадити. Власне розташування замаскувати і обладнати за допомогою подачі сигналу.

Російські окупанти розуміють, скільки проблем їм створюють наші військові з мавіками, екіпажі аеророзвідки стали важливою мішенню. З того часу робота постійно потребує вдосконалення інструментів та посилення заходів безпеки. Екіпажі обросли додатковими технічними засобами.

Активні і пасивні антени для підсилення сигналу зв'язку між дроном та пультом. Кабелі для розташування антени на певній відстані від операторів, оскільки посилена антена дає більше випромінювання, який ворог можна побачити.

Краще укриття, надійніше укріплення. Програмні рішення для одержання інформації про борт і оператора від засобів РЕР (засоби радіоелектронної розідки) та аероскопів, які придумали в DJI для видачі маківок у польоті. Все це розвиваємо і ми і росіяни.

Звісно, ​​це все цивільне обладнання, яке не розраховане на використання в тих умовах, у яких ми працюємо. Дрони, пульти, зарядні станції, різні шнури і перехідники, старлінки зрештою. Воно все постійно виходить за ладу, ламається, втрачається. Така робота.

Тим не менш, виконати шалений об'єм роботи з розвідки, виявлення ворога, коригування вогню артилерії, забезпечення ситуаційної об'ємності командування тощо. Все робить малоймовірними успішні операції з наскоком в цих степах. Ми дуже пильно дивимось один на одного.

Окупанти, як і ми, б'ються над рішенням нагальних завдань для себе. Це виносні антени для підвищення безпеки операторів, програмне забезпечення для приховування Дрон ID (інформація про борт, яка зчитується РЕР), створення або злом прошивок для дронів.

Хитрі китайці придумали купу обмежень та заходів безпеки, які зашивають в коптери через те, що в різних країнах, де купують апарати, діють різноманітні обмеження, безпольотні зони, необхідність наявності ліцензії для пілотування тощо.

Тому якщо хтось хоче дістати новий дрон з коробки і літати на фронті, краще зразу застрелитись. Коли у військових БПЛА є всі необхідні технічні рішення, то над купленим Мавіком потрібно чаклувати. Це час, гроші, додаткові технічні проблеми. Це своя система.

Це спростовує думку про те, що аеророзвідка – це щось безпроблемне, прикольне і не потребує сил. Крім того, ворог постійно відслідковує операторів, пеленгує обладнання і визначає екіпажі як бажану ціль. Це про думку, що це безпечна робота, на якій можна відсидітися.

Ми стикаємось тут із загальною проблемою - в нас тупо менше ресурсів. Хоча є хороші технічні рішення. Але за окупантами стоять більші ресурси. Російські компанії включені в процеси реалізації програмних рішень для роботи бортів на фронті.

Також в росіян певні стосунки з китайськими постачальниками і доступ їх ринку. Наприклад, вони купують дрони, виготовлені для китайського внутрішнього ринку (ніде крім Китаю просто не злітають). Тепер вони їх прошивають і використовують в Україні.

Кожен день в польоті ми боремося з РЕБом, який намагається посадити наші дрони. Коли росіяни зрозуміли серйозність проблеми, почали створювати окопні портативні комплекси для подавлення сигналу керування апаратами. Це значна стаття втрат коптерів.

Неприємності приносить і антидронові рушниці. Як бачите, йде війна ресурсу. Окупанти мають його більше. Навіть банально грошей для закупівлі. Війна інженерних рішень. В чомусь ми на рівних, але система РЕБ-РЕР в них дуже розвинена. І вони стрімко масштабують виробництво FPV.

На Токмацькому напрямку вони їх дуже активно використовують і ми маємо інформацію, варту довіри, про те, що активно просувається процес збільшення темпів та обсягів виробництва FPV-дронів. Це ще одні перегони, які нам доводиться вести і якщо ми їх програємо, наші проблеми зростуть.