Буде, як під Херсоном. Як ЗСУ створюють умови для прориву у Запорізькому трикутнику

Запорізький трикутник пожвавішав. Загалом це не дивно, адже ніякого затишшя не було, а була важка робота зі створення умов для "пожвавлення". Зокрема, щодо виснаження того ресурсу, який було перекинуто російським командуванням із Луганської області у Запорізьку.

Дуже цікавим є те, що в міру пожвавлення руху Сил оборони України (СОУ) у трикутнику Новопрокопівка-Вербове-Очеретувате, у ЗМІ заговорили про те, що Путін, нібито, наказав Шойгу зупинити наступ української армії в Запорізькій області за всяку ціну. Скажімо так, зупинити не вдасться і навряд чи саме такий наказ і саме з таким формулюванням звучав. А ось що насправді намагатимуться у командуванні РОВ зробити, то це загальмувати просування СОУ, сподіваючись, що воно не прорве другу лінію оборони до погіршення погодних умов.

Про те, що російське командування виношує саме такі плани – затягувати бої в обороні до сезону дощів та заморозків, я писав якийсь час тому. Але що могло статися, що довелося цю тему актуалізувати? А сталося одночасно відразу три однакові за своєю суттю події.

Практично одночасно, свою боєздатність втратили підрозділи 810-ї ОБрМП, було ліквідовано значну частину офіцерського складу підрозділів 7-ї ДШД та підірвано боєздатність 234 та 237 ДШП 76-ї ДШД. До речі, саме тих, що мали взяти безпосередню участь в оточенні СОУ у трикутнику.

Тобто ті підрозділи, які мали взяти участь у "розгромі" СОУ, дуже швидко самі ж "втомилися". І відразу почалося. У західному та південно-західному секторі у Вербового СОУ просунулися, пройшовши другий рубіж другої лінії оборони, продовжуючи охоплення села з "підчерев’я". У північному секторі посунулися до Новофедорівки.

У північному та північно-східному секторі від Новопрокопівки аналогічно, є просування СОУ та охоплення села лівим флангом від траси 0408. Крім того, було пройдено дуже складний укріп-лабіринт "Олень". По суті, після падіння "Оленя" росіянам уже робити в Новопрокопівці нема чого, але тактика окупантів не така. Вони до останнього сидітимуть у всіх норах, траншеях, окопах, ВОПах і ніхто не надасть наказу їм відходити на інші позиції, поки не прилетить те, що їм уже цього зробити не дасть. А після того, як будуть ці позиції СОУ зайняті, окупанти почнуть їх шалено контратакувати, намагаючись відбити. Класика.

Але головне інше. У такій класиці вони втрачають ресурс, який не здатний зупинити просування і з чого можна дійти невтішного висновку – гальмування, але не зупинка СОУ, можливе лише за наявності достатнього ресурсу. Але, перетягуючи цей ресурс для м’ясорубки в Запорізькому трикутнику, послаблюються плацдарми, звідки цей ресурс забирається.

Загалом, командування окупантів стоїть перед дилемою. Забираючи ресурс з інших плацдармів, вони можуть створити прецедент для початку наступу СОУ там, де на це не чекають. Не поставляючи в Запорізьку область потрібної кількості ресурсу, їхня друга лінія оборони обвалиться з тріском у жовтні та потягне за собою третю лінію. І ось як вирішувати таке завдання, без мобілізації, яку до виборів не дуже хочеться проводити?

А поки російське командування в глухому куті, СОУ вирішують своє завдання – максимально покращити свої позиції, щоб сезон дощів та погіршення погодних умов нас застав там, де ці погодні умови не відіграють значної ролі. І в Запорізькій області таких ділянок може бути три, максимально несприятливі, середньої терпимості та максимально позитивні для наших дій. І навіть вихід СОУ на ділянку середньої терпимості для командування РОВ вже буде поразкою.

Росіяни в Запорізькій області зараз, як свого часу на правому березі Херсонщини. Дивно, що вони й досі цього не розуміють. Або розуміють, але такий їхній шлях.

Джерело.