"Камені, що говорять": скульптор, чиї роботи окупанти загарбали з Кримом, відкрив персональну виставку в Києві

Якщо ви скучили за морем, сонцем і нашим Кримом — вам сюди: заплутатись у синьо-зелених лініях кольору морської води, помилуватись фактурою теплого каменю, що ввібрала всі відтінки кримськоузбережного піску, а десь — глазурована синіми квітами. Тут є й той самий "Курячий бог" — кам'яна скульптура із круглим отвором посередині, що нагадує, як ми в дитинстві шукали камінець із круглою дірочкою — на щастя.

Можна прийти, торкнутись — теж на щастя — величезного із різних металів жука, помріяти, згадати дитинство і побачити щось своє. Адже абстрактне мистецтво дає нам шанс стати співтворцями — додати свого змісту. Тим більше, що вхід на всі виставки Portal 11, як і на цю — безкоштовний.

В'ячеслав Притула давно відомий у колах поціновувачів мистецтва. Широкий загал мав оцінити його працю, відвідавши парк "Айвазовське" у Партеніті (Крим). На сьогодні його роботи і ім'я знали б мільйони людей, але росія загарбала півострів, і зараз парк і роботи майстра у полоні — у власності Управління справами президента рф. Вхід на частину парку частково відкритий (за гроші, звісно, й чималі), але частину відкривають лише для "особливих гостей".

Ім'я українського скульптора, який прикрасив сад своїми більш як 20 роботами, в Криму ніби стерли. Його ніде не згадують, на відміну від імен тих, хто залишився в окупації.

"Я не знаю, що зараз з парком і скульптурами, — каже В'ячеслав Притула. – знаю, що одну скульптуру пошкодили, і мій колега їздив її реставрував".

Роботи цієї виставки — абсолютно нова, експериментальна історія. Але "Телеграфу" все на виставці робіт все одно нагадувало… Крим. Концепція виставки родом з 2006 року — коли скульптор вперше потрапив у "Айвазовське".

"Мене запросили у величезний парк. Я розмовляв пошепки і ходив навшпиньки, щоб не злякати казку, чарівних птахів. А мовчазні, на перший погляд, камені, спостерігали за мною і будували свій сад. Їм хотілося говорити, і в мені вони знайшли свого слухача", — каже майстер.

А ще Вячеслав розповідає, як митці знаходять своє — щось особливе, надзвичайне.

Десь там, у Всесвіті, є двері, за якими — геніальні витвори, які лишень можна уявити. Пройти крізь ці двері можна лише абсолютно голим, залишивши позаду все земне. Якщо ти щирий і чесний, то ці двері відчиняться, і ти зможеш забрати одну ідею, один образ. А якщо будеш гідно поводитися й надалі, то, можливо, тобі дозволять зазирнути в цю вселенську скарбницю ідей іще раз.

Здається, що Вячеслав у тій скарбниці — частий гість. Його роботи знаходяться у багатьох приватних колекціях. Попрацювати у "Айвазовське" його запросив свого часу бізнесмен Сергій Тарута, підприємство якого орендувало цю територію на 49 років.

На кулуарне відкриття виставки політик теж прибув — тихо, без пафосу, майже по-сімейному – підтримати скульптора і показати його нові роботи дружині — телефоном, дистанційно. Одразу підійшов до бронзового "Платана", пожартував, що його як металурга тягне до металу. Доторкнувся до шва, який перекреслював вигнуте в небо жіноче обличчя.

"Іноді робота сама вирішує, якою вона буде, — пояснював скульптор. — Цей шов з'явився сам — тріщина, і все, метал "вийшов". Я залишив, як є".

І тут мова торкнулась сильного боку абстракції — кожен може вписати роботу у свій емоційний чи змістовий контекст.

"Для мене вона більше пов'язана з війною. Ми сьогодні на ТСК обговорювали день пам'яті військовополонених. На ньому були присутні мами тих, хто загинув. Ми говорили про Оленівку. Там історії нелюдські були. Як інквізиція — знімали шкіру, знущались. Потім перевели у спеціальний барак, вогнеметами спалили, люди горіли живцем. Це для мене головна емоція сьогоднішнього дня, дивлюсь і більше про це думаю", — відповів на питання "Телеграфу" про емоції від роботи Сергій Тарута.

Підійшов саме до цієї роботи, бо деякі інші раніше бачив.

"Я більше на землі, а він літає у височині десь. Ми душі різні, але десь наші амплітуди збігаються. Слава дивовижно талановитий, але свій талант він вперше виставляє на публіку. У нього була б неймовірна виставка на 28 гектарах, де можна було б побачити його монументальні роботи, де пройшли б вже мільйони українців, які б дізнались про його талант. Думаю, таких робіт мало в Україні сьогодні за рівнем монументальності. І там, у парку, поле діяльності для нього було на найближчі 15-20 років, тому що ми поставили собі за мету — зробити один із найкращих парків у світі. Це майже музей, який мав би очищувати людину, давати їй духовні сигнали бути більш творчим і добрішим", — пояснив політик.

Всі кольори, їхні поєднання, форми, фактура, глазур — це експерименти. Роботи компактні — для великих приміщень, звісно. На них можна подивитись, їх можна сфотографувати, можна придбати. Але людей, котрі цінують мистецтво, в країні, що воює, набагато більше, аніж тих, хто ще й може придбати. На жаль.

Власники галереї — Ігор і Наталія Глоба кажуть, що восени 2022 року відновили роботу Portal 11 "для себе", для душі. Тут вже виставлялось багато відомих і абсолютно невідомих авторів, в основному — художників.

"Рішення приймаємо емоційно — подобається чи ні, тут не про математичні прорахунки мова", — каже Ігор Глоба. Виставляли, наприклад авторів, які просто "постукали у двері" і чиї роботи сподобались.

З Вячеславом галерист познайомився, коли робив виставку його сина, теж талановитого скульптора. У родині майстра четверо дітей і всі — митці.

Щоб емоційно і естетично доторкнутись до поки що окупованого Криму і знайти свої змісти у виставці "Камені, що говорять", достатньо до 29 жовтня в будь-який день, крім понеділка та вівторка, прийти на вулицю Трьохсвятительську, 11, знайти галерею і натиснути на дзвінок.

"Ми хочемо, щоб люди бачили такі неймовірні роботи, і ми розуміємо, що війна — не час відкладати щось на потім", — каже галерист.

Тому саме він і підштовхнув майстра виставити роботи на загал, не відкладаючи на після війни. А коли ЗСУ звільнять Крим, ми побачимо й ті самі 28 гектарів, які надихнули скульптора, і його монументальні роботи. І, можливо, тоді ціна творів з цієї колекції злетить до небес. Чим не інвестиція?