Визволення Криму Україною стане кінцем влади Путіна

Крим є сакральним символом не тільки для Путіна, а й для російських еліт, які добре пам’ятають про те, як диктатор, вирішивши приростати чужими територіями, вдерся в Україну у 2014 році. З Криму для Кремля усе починалося, Кримом і мусить закінчитися. Російський політичний істеблішмент ще якось зможе змиритися з деокупацією інших українських земель, але коли Україна відновить свій контроль над Кримським півостровом, то швидко може відбутися усунення від влади довічного президента

Будь-який потенційний наступник Путіна, швидше за все, стане кращим вибором, ніж він. Оскільки російські еліти втомилися від путінського авантюрного лідерства, і підтримають лише того, хто готовий брати участь у дискусіях щодо зняття санкцій з Російської Федерації. Та найбільш несприятливим сценарієм для Заходу, України та й всього світу було б досягнення перемир’я між Україною і Росією, без звільнення московитами усіх окупованих українських територій.

Повільно, але неухильно просуваючись в бік Криму, армія України руйнує російську логістику постачань, і, в результаті, ворогу стає все важче поповнювати свої війська усім необхідним. Бо, як відомо, армії виграють битви, а логістика виграє війни. За час війни ЗСУ багато дізналися про організацію та підготовку російських військових, їхню структуру командування та управління, організацію підрозділів, шляхи постачання і перекидання на фронт нових мобілізованих.

Не дивлячись на те, що українська армія чисельно є меншою, ніж російська, Україна має усі шанси виграти цю війну. Єдина причина, чому ми можемо не перемогти, це припинення підтримки Заходу. Зважаючи на це, винищувачі F-16 матимуть величезне значення, і США ніколи не дозволили передачу їх українцям, якби збиралися припинити підтримку. І не виключено, що президент Америки Джо Байден намагатиметься, щоб російсько-українська війна закінчилася ще до виборів в США в листопаді 2024 року.

В Кремлі сподіваються, що шанси на перемогу їм дасть здатність постійно продовжувати поповнювати армійські ряди, заміняючи своїх убитих і поранених не навченими та хоч якось оснащеними призовниками. Хоча зробити це буде дуже важко. Теоретично, маючи великий мобілізаційний резерв, Російська Федерація не буде спроможною, навіть використовуючи примус, усіх їх послати на фронт. Тому немає жодних причин припускати, що росіяни зможуть довго продовжувати воювати за те, щоб диктатор й далі зберігав свою владу.

Та які б плани не виношували в Москві, українці ніколи не змиряться з російською військовою присутністю в Криму. Поки його контролюють росіяни, судноплавство та узбережжя Чорного моря ніколи не будуть безпечними для України та інших суверенних чорноморських країн. Крім того, відродити українську економіку та відбудовувати Україну буде неможливо не повернувши назад Кримський півострів.

Ситуація складається таким чином, що тільки тоді, коли Російська Федерація зазнає поразки, з’явиться шанс на мир. В іншому випадку всяка досягнута угода, яка дозволяє російським військам залишатися у будь-якій частині України, тільки дасть Росії час для відновлення своїх військових сил, призведе лише до тимчасового припинення війни, і, зрештою, нового вторгнення.

Взагалі з Кримом Путін допустив велику стратегічну помилку. Якби він після окупації Кримського півострова на цьому зупинився, у нього був значний час для того, щоб замутити це питання. Тут напрошується пряма паралель з окупацією Гітлером Австрії. Зупинись фюрер на цьому і не полізь далі в Європу, то реакція світу могла бути іншою.

Те ж саме відбулося і з українським Кримом. Колишній президент США Барак Обама, який переконав тодішнє українське керівництво не відстоювати півострів військовими методами, цим дав значну політичну фору режиму Путіна. Але далі, коли він вирішив вдертися на Донбас, на цьому його везіння закінчилося.

А велике вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року остаточно перевело путінський режим на рейки поразки. Цей самопроголошений “геній”, як видно, не дуже добре вивчав історію. Інакше він знав би, що диктатор, який вдається до нових і нових вторгнень на чужі землі, завжди закінчує дуже погано. Втім, як вважає і далі сам Путін, кордони Росії ніде не закінчуються.

Крим виявився Ахіллесовою п’ятою російського диктатора, і з цим він зробити нічого не зможе. А за 18 місяців великої війни Росії з Україною, завдяки мужності, самовідданості та жертовності українців, допомозі США та країн Заходу, створена найпотужніша армія Європи. Завдячуючи нашим союзникам за дуже короткий проміжок часу було організоване постачання зброї, військової техніки та надана фінансова підтримка на десятки мільярдів доларів. Хочеться сподіватися, що ця допомога тільки збільшуватиметься. 

Поява в Україні незабаром ракет ATACMS з касетними боєголовками буде здатна змінити ситуацію на фронтах російсько-української війни. США і їхні союзники відправили до України стільки зброї, що вдалося зупинити одну з найбільших армій у світі. Однак щоб повністю очистити українські території від російських терористичних військ її потрібно значно більше.

З цим не варто тягнути. Адже військові спромоглися показати, що на сьогодні немає більш креативної та легко адаптованої армії у Європі, ніж українська. І все, що надійде від наших союзників, буде використано дуже ефективно.

Можливо, що вже зараз варто було б ставити питання щодо необхідності постачання Україні вертольотів Apache і балістичних ракет середньої дальності Pershing. Знаючи про те, що всі запити української сторони виконуються з певною затримкою, можливо, прохання про їхнє надання потрібно було б подавати вже зараз. Українцям потрібні інструменти для завершення надскладної роботи – знищення на наших землях орд московських зайд.

Не дивлячись на те, що Російська Федерація слабшає з кожним днем, кремлівські телевізійні пропагандисти вживлюють у свідомість росіян сподівання на виграш у цьому кривавому протистоянні. Переконуючи, що Путіну вдасться зберегти за собою окуповані території.

Нині ЗСУ дуже близькі до того, щоб переломити ситуацію. Але для цього Україні потрібна зброя перемоги, а не лише зброя стримування. Швидке надходження армійських тактичних ракетних систем ATACMS та інших подібних видів американської зброї, дозволить українцям завдавати більше ударів по російській логістиці, штабам, командним пунктам та укріпленим районам. Що зробить майже неможливим для росіян продовжувати діяти в колишньому режимі поповнення живої сили і військової техніки не лише на сході та півдні України, а й у Криму.

Ракети середньої та великої дальності – це єдина зброя, яка на цей час може змінити ситуацію та реально завдати шкоди раніше майже недоторканним російським тиловим позиціям. І як показали останні удари по Криму, після надходження ракет з Великої Британії, окупантам вже буде не до сонця та моря, коли їхні аеродроми, військові бази та штаби стають об’єктами досяжності українських ракет.

Також Україні потрібно більше надходжень далекобійних франко-британських авіаційних крилатих ракет класу “повітря – земля” Storm Shadow / SCALP. Які чудово зарекомендували себе під час знищення російських військових об’єктів у глибоко ешелонованій обороні. До того ж їх дуже важко засікти ворожим радарам.

Майже кожна успішна атака починається з того, що ракетами ліквідовуються центри спостереження або матеріально-технічного забезпечення, артилерія знищує російські далекобійні системи озброєння та оборонні споруди, а потім настає черга танків і піхоти.

Однак в Америці і Європі й досі продовжують дотримуватися стратегії, коли Україні дають рівно стільки зброї, щоб не можна було програти, але недостатньо, щоб виграти. Якщо це робиться дійсно для того, щоб українці, звільнивши від московських загарбників якомога більше окупованих територій, потім погодилися на той, чи інший варіант перемир’я, то це досить сумнівний шлях.

Адже варто згадати, що перемир’я між Південною та Північною Кореями стало стратегічною помилкою. Якби Північна Корея зазнала рішучої поразки, як того хотів генерал Дуглас МакАртур, наполягаючи на продовженні війни, то не було б нестабільної та ядерної КНДР, з якою світ зараз вимушений мати справу.

Путін хоче одного, щоб Україна пішла з України. Щоб українців просто не було на своїй землі. Це потрібно розуміти, коли далі обговорювати подальші обсяги військової допомоги українцям.

Тільки гучна поразка змусить Росію нарешті визнати Україну повністю суверенною державою. І в цьому сенсі Крим є точкою максимального впливу на подальший перебіг воєнних дій. Це саме те місце, де Україна має досягти переконливих успіхів, щоб швидше довести війну з Російською Федерацією до її програшу Москвою.