Спочатку гребли, тепер скаржаться: все що треба знати про скандал навколо українського зерна

Скандал навколо української пшениці не вщухає. Країни Східної Європи блокують наше зерно, Україна у відповідь скаржиться до Світової організації торгівлі і погрожує власними заборонами. "Бізнес-Телеграф" пояснює, що відбувається.

Спрощено історія виглядає так. Ворог заблокував Чорне море, український врожай поїхав залізницею та автотранспортом. Транзитні країни почали скаржитись на те, що наше зерно замість того, щоб пройти транзитом, потрапляє на їхні ринки. Додайте вибори у Польщі. Ось і вийшов гучний скандал. Польща заборонила імпорт нашої пшениці, до неї приєдналось кілька сусідніх країн. Україна заговорила про можливість обмеження імпорту із Польщі. Це проблема, адже тамтешні фермери висадили овочі із урахуванням нашого ринку. Він став привабливим для них після окупації частини Херсонщини. То ж політики в Польщі цю погрозу почули. Наприкінці кінців президент Польщі Анджей Дуда сказав, що країна підготувала транзитні коридори для нашого зерна.

Зі Словаччиною, Румунією та Болгарією, які також скаржились на українське зерно, компроміс начебто знайдено. Країни домовились про ліцензування експортеру.

Проблема вирішується? Економіст Олексій Кущ не впевнений. Він вважає ці рішення половинчастими. І побоюється, що за якийсь час зернові скандали можуть спалахнути знов.

Найцікавіше в цій історії те, що Польща ніколи не була помітним експортним ринком для українського зерна. Ось що відбулось.

Польські вибори та "утруска"

Перші ознаки скандалу з’явились з півроку тому. "Навесні поляки вже мали претензії щодо транзиту українського зерна. Нібито, по дорозі відбувається якась дивна "утруска" і до портів доїжджає менше, ніж проходило через кордон, — розповів високопосадовець, який займається питаннями зернової логістики в одному з міністерств. — Тоді місцеві чиновники навіть погрожували нам, що збиратимуть всі транзитні фури на кордоні, і супроводжуватимуть їх із спеціальним поліцейським конвоєм до кораблів. Але пізніше зупинився зерновий коридор, нам потрібна була підтримка європейських партнерів у розширенні доступу до їхніх портів, і питання зам'яли".

Проте низка країн Східної Європи після фермерських протестів все ж запровадила обмеження на ввезення української агропродукції до 15 вересня. "Після того, як зерновий коридор припинив працювати, складнощі на сухопутних маршрутах завдавали додаткових втрат близько 170 млн євро щомісяця", — зазначив заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.

Найбільше пристрасті киплять у Польщі. Премьєр Матеуш Моравецький сьогодні пригрозив взагалі заблокувати імпорт продуктів з України. Ось що відбувається.

Перша причина: передвиборча кампанія у Польщі. "Електорат правлячої партії – це саме аграрії. 2,5 млн польських фермерів та їхні сім'ї — загалом близько 10 млн осіб. Вони живуть у продажу агропродукції, плюс від обсягів залежить сума дотацій, – каже голова Економічного дискусійного клубу Олег Пензін. — Українське зерно їм явно заважає. Воно дешевше за польське, крім того, це "зайві" обсяги, на які польські селяни явно не розраховували. Звідси – масові протести фермерів та дуже різка позиція польських політиків".

Друга причина: власне зерно, яким українські трейдери буквально засипали Польщу. Донедавна польский ринок не був для наших аграріїв чимось важливим. За даними Державної митної служби, Польща за останні роки не потрапляла до списків великих покупців зернових культур, за винятком хіба що жита. Країна входить до переліку найбільших імпортерів. Минулого року на частку Польщі припало вже 30,76% відвантажень українського жита, а за 8 місяців цього року — 39,65%. Але якраз по житу у поляків претензій немає — їх обурює насамперед засилля української пшениці.

Нелегали та трейдери

Одже як працює "утруска"."Обсяги, які заїжджали на фурах, були більшими, ніж ті, що доїжджали до вивантаження в портах. Крім того, була розбіжність в обсягах під час перевалки з наших залізничних вагонів до європейських на вузьку колію. Тобто виходить, що частина обсягів нелегально, без документів, осідає на польському ринку і продається тамтешнім покупцям. Звичайно, за заниженими цінами, — анонімно пояснює той самий чиновник, відповідальний за логістику. - Ця схема працює не без участі польських посередників. Наші внутрішні розслідування дають змогу стверджувати, що з української сторони в ній беруть участь невеликі трейдерські компанії, з польської – теж не особливо відомі фірми. Але для них це непоганий бізнес".

"Польщу заповнило українське "сіре" та "чорне" зерно. Це товар без документів, продаж продовольчої пшениці під виглядом фуражу для заниження вартості тощо. Польські фермери просто не звикли до подібних бізнес-моделей. І, звичайно, їм складно конкурувати з продавцями, які можуть дати цінник до 50% нижче", — додав Олексій Кущ.

Цю схему провокують особливості зернової логістики. За даними Української зернової асоціації на 15 вересня цього року, ключовими для експорту зерна буди порти (через них пройшло 58,6 млн т). Але значну частку тримаються також залізниця (15,6 млн) та автомобільний транспорт (6,7 млн). Останні якраз забезпечують доставку збіжжя у Європу, і, зокрема, Польщу.

Голова Української аграрної конфедерації (її членами є багато зернотрейдерів, у тому числі "Нібулон", "Укрлендфармінг", Українська зернова асоціація, що об'єднує представництва іноземних компаній та ін.) Павло Коваль звертає увагу на "веліку корупційну складову" в логістиці, зокрема, на залізниці.

"Постійні великі черги, буває по кількасот вагонів, Черги на все — погрузку, відправку. І вже сам цей факт викликає питання. Ви бачили, що пасажирські потяги у черзі стояли? А хіба не можна так спланувати, щоб і вантажні не стояли? Але черги — це благодатне підгрунтя для корцпції, бо завжди є люди, які вирішують, хто поїде першим. Там справжнє болото, і насправді саме звідси треба починати наведення порядку з експортом", — каже коваль Коваль.

Але нелегальні потоки — лише одна із складових зернового валу.

Інша — "білі" партії зерна, які останньої миті змінюють пункт призначення. Наприклад, заявлялися як вантаж, скажімо, для Єгипту, а були реалізовані у тій же Польщі.

Таких випадків також чимало. Головна причина: спроба експортерів заощадити на логістиці. Вартість доставки української агропродукції експортними маршрутами зараз дуже висока. В середньому, доставка автотранспортом навіть до найближчих країн Східної Європи стане, за даними компанії Spike Brokers, 80-100 євро за тонну. При цьому тонна пшениці в портах Румунії коштує близько 200 євро. Тобто логістика легко може додати майже половину до цінника.

Якщо везти врожай далі, логістична складова ще більше збільшується, і під час відправлення на наші донедавна традиційні ринки (Єгипет, країни Південно-Східної Азії та ін.) може зрости ще на 25%, що "з'їдає" заробітки на експорті. "Що й змушує трейдерів скидати товар якомога ближче", — каже Пензин.

Дані Державної митної служби за останні три роки показують, як змінювалися експортні пріоритети українських трейдерів. Скажімо, якщо у 2021 році великими покупцями української пшениці були Єгипет та Індія, то торік із топ-3 зникла Індія, а частка Єгипту знизилася. А цього року їх переліку великих покупців зник і Єгипет, у результаті закупівлі української пшениці лідирують Туреччина, Румунія та Іспанія.

Які саме обсяги українського зерна зрештою осідає у Східній Європі, зокрема, тій самій Польщі? За оцінками Куща, мова може йти про 1-1,5 млн тонн на місяць. Олег Пензин каже про приблизно мільйон тонн на місяць.

Проблема не в зерні

Зернотрейдери, до яких "Бізнес-Телеграф" звернувся з питанням, чи правда, що вони нібито зливають товар у Польщі, замість того, щоб везти його "на традиційні ринки збуту", коментувати цю тему відмовилися.

А ось голова Української аграрної конфедерації Павло Коваль усе підтвердив. Та не бачить у продажу зерна в Польщі нічого поганого.

"Хіба з економічного погляду це нелогічно – продавати, де вигідніше? Якщо у Польщі є покупці, то чому б не продати? Весь минулий рік поляки гребли наше зерно, просто черги стояли. Забили склади на місяці наперед. А їх чиновники чомусь прокинулися саме зараз, під вибори, і раптом виявили, що українські експортери образили польських фермерів. Хоча минулого року польське аграрне міністерство саме закликало селян не поспішати із продажем урожаю, мовляв, зараз пройде дешева українська пшениця, потім можна буде продати вигідніше. Але ніхто не врахував кон'юнктури та обсягів, не прорахували трафік українського зерна. Мабуть, не очікували, що його виявиться так багато, – пояснює Коваль. — А крайніми тепер чомусь виявилися трейдери. Хоча та ж Польща помітно збільшила зернову переробку, виробництво комбікормів та макаронів, а також реекспортувала зерно – все за рахунок нашого врожаю. У Болгарії така сама ситуація, але з насінням. Замість 6 МЕЗів цього сезону працювало 11, болгари наростили експорт соняшникової олії майже вдвічі. А тепер, виявляється, наш соняшник їм заважає. Проблема не в українському зерні, а в тому, що ніхто — ні в Брюсселі, ні у Варшаві, ні в Києві — не знає, які обсяги пішли в конкретні країни Європи, як організований трафік. Проблему можна було б вирішити, впровадивши відкриту електронну систему реєстрації зернових вантажів, щоб кожен — від фермера до зернотрейдера, переробника чи чиновника міг подивитися куди, що і за якими цінами піде. І вже залежно від цього планувати свою роботу".

Чи допоможуть ліцензії та експортні коридори?

Україна як варіант виходу із зернової кризи запропонувала ліцензувати експорт. "Під ліцензування потраплять пшениця, кукурудза, насіння ріпаку та соняшнику. Українські компанії отримуватимуть ліцензії за погодженням з Мінекономіки та Мінагрополітики, потім дані отримає Єврокомісія та ті країни, до яких відправляється вантаж. Якщо та чи інша країна не зможе його прийняти, йде відмова, і тоді шукатимемо альтернативи. Якщо погодять, партія зайде. Румунія та Болгарія такий механізм уже схвалили, Словаччина погодилася протестувати", — зазначив Марчук.

Польща оголосила, що готує Україні спеціальні транзитні коридори.

Втім, як вважає Кущ, не факт, що ліцензування чи транзитні коридори дозволять вирішити зернову кризу.

"Ліцензування може спіткнутися об банальну корупцію та договірняки, як це було, наприклад, з ліцензіями на перевезення, якими у Східній Європі, до речі, також обурювалися. Тоді наші чиновники видали стільки ліцензій, що ними стали просто торгувати. Щодо експортних коридорів, то там основною проблемою може стати дефіцит перевалочних потужностей, що спровокує черги та знизить обсяги експорту. І в результаті теж не зможе гарантувати відсутності "утряски" зерна на території Польщі. Проблем треба вирішувати кардинально, аж до того, що держава викуповуватиме всі експортні обсяги і під свої гарантії транспортуватиме їх на сухі порти в країнах Східної Європи, де зерно зберігатиметься в режимі митного складу до моменту відправки на експорт. Але чи піде уряд на такий крок, і головне — що із цього приводу скажуть великі трейдери — питання відкрите", — резюмував Кущ.