/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F45%2F7982955bed7abd798a18c6449977b495.jpg)
Найголовніша подія вересня на фронті дає нам надію на жовтень
Блогер і бізнесмен Роман Шрайк про контрнаступ ЗСУ
Наприкінці серпня, описуючи свої очікування на вересень, я написав, що буде "битва за надію".
За моїми уявленнями у вересні мало вирішитися, чи збережеться надія на прорив на південній ділянці фронту.
У вересні прориву не сталося. Тут треба зазначити, що слово "прорив" в описі подій на Токмацькому напрямку часто використовується, але це не той прорив, після якого вороги дезорієнтовано біжать, а наша кавалерія з шашками наголошує на тили супротивника.
У нас під "проривом" розуміється захід на так звану "першу лінію Суровікіна", яка являє собою смугу з протитанковими ровами, бетонними пірамідками та траншеями для піхоти.
Біля Вербового ЗСУ подолали ці самі рови, пірамідки та місцями траншеї. Після чого прогризання оборони рашистів продовжилося.
І це найголовніша подія вересня, яка продовжує наші сподівання на жовтень.
Потрібно сказати, що ніхто не робить загадкові особи під час обговорення, який напрям наступу основний.
Основний — Токмацький напрямок. Наступ на Старомлинівському напрямку та просування на південному фланзі Бахмута — допоміжні, покликані стягнути до себе частину сил противника.
В підсумку. Попереду жовтень. Завдяки вересневим діям ЗСУ ми продовжимо сподіватися, що прогризання російської оборони як мінімум не зупиниться, а якнайбільше знайде в цій обороні слабке місце. Що російські резерви вичерпаються. Що промислові темпи знищення російської артилерії, іншої техніки, складів та штабів принесуть свої плоди.
Я не знаю, чи справдяться ці надії. Але я вірю в це, бо вірити в це правильно.
Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.