Як селяни-повстанці рятували Симона Петлюру в квітні-травні 1918 р

Під час революції 1917-1921 рр. зустрічаються приклади, коли у критичний момент українську армію рятували повсталі співгромадяни. Саме така ситуація склалася навесні 1919 р. для Наддніпрянської армії (назва військ Української Народної Республіки (УНР) без урахування Української Галицької армії (УГА), яку було створено на західноукраїнських землях) під проводом Головного отамана Симона Петлюри.

Чому так сталося?

Відзначу найважливіші фактори:

• Внаслідок збройної навали російських більшовиків (про це йшлося у попередній статті), які тоді вважалися головним ворогом для Наддніпрянської Армії, було окуповано Лівобережну Україну та посилився наступ на Правобережжя (вже 5 лютого ворог захопив столицю УНР – м. Київ).
• Після Акту Злуки 22 січня 1919 р. (об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з УНР) наддніпрянські війська прийшли на допомогу УГА, долучившись до важкої боротьби проти Війська Польського, і на кінець травня зазнали поразки на Волині.

• Частина повстанських загонів припинила виконувати накази командування, а кілька угрупувань перейшло на бік Червоної армії.
• Не вистачало військової амуніції, медичного забезпечення і харчів.
• Через прорахунки та конкуренцію політичних сил ширилося розчарування суспільства, що ускладнило мобілізаційні заходи.
• Недалекоглядні лідери Антанти ігнорували більшість нових держав (у тому числі й УНР) і всіляко підтримували білогвардійський рух.

У підсумку війська С. Петлюри під ударами російських і польських угрупувань втратили на травень 1919 р. більшість території України. Надломлена армія не мала резервів і матеріально-технічних ресурсів, ще й скупчилася на невеликому клаптику Південно-Західної Волині. За таких обставин вимальовувалася сумна перспектива – неминуча повна поразка…

До цього й готувалися більшовицькі зайди, які за кілька місяців успішного наступу стали надто самовпевненими і навіть кепкували з українського уряду, наспівуючи: "У вагоні Директорія – під вагоном територія". Та в цей критичний момент Червона армія несподівано припинила наступ…

Що ж трапилося?

Серед багатьох причин (наступ білих угрупувань на Сході України та Дону; наступ Війська Польського у Литві та Білорусі тощо) виокремлю масове повстання українських селян у відповідь на більшовицький окупаційний режим, який:

• Замість декларованої "влади радам" запровадив однопартійну диктатуру, а на рівні сіл ще й намагався створити комітети бідноти для швидшого поневолення села;
• З 12 квітня 1919 р. на підставі декрету маріонеткового Всеукраїнського центрального виконкому почав пограбування селян, що називалося "продрозкладкою" (планували відібрати 140 млн. пудів зерна). І для цього було задіяно спеціальні військові формування "продзагони";
• Чекістські відділи разом із військовими частинами нещадно карали за будь-який спротив і запровадили масові розстріли як полонених бійців, так і цивільних заручників.

За таких реалій українські хлібороби бачили єдиний порятунок у повстанні проти російських поневолювачів…

Це повстання було стихійним і розрізненим, але масовим. Упродовж короткого часу виступи селян-повстанців охопили практично всі захоплені російськими окупантами території України. І це не дивно, бо у багатьох регіонах раніше існували козацькі формування, а тому серед їх мешканців збереглися традиції волелюбності та войовничості. Недарма ж завзято билися з ворогом мешканці Паволоцького, Сквирського, Чорнобильського, Київського, Чигиринського, Чугуївського та низки сусідніх повітів.

Селянські виступи підтримала й більшість тих повстанських загонів, які взимку 1919 р. повірили у більшовицьку пропаганду та приєдналися до Червоної армії. Тепер вони повернули свої багнети проти підступного ворога. Найяскравішими прикладами є повстання 6-ї дивізії під проводом Н. Григорієва та початок тривалого героїчного спротиву Батька Махна.

Які ж особливості повстання найбільше вразили окупантів?

Чекісти у своїх звітах називають ці події загальним повстанням українського селянства і з подивом підкреслюють, що воно виявило фанатичне озлоблення проти іноземного комуністичного режиму. Ворога дивувало й те, що за відсутності належної кількості сучасної зброї повстанці брали в руки вила, сокири і навіть лопати….

Зрозуміло, що на придушення повстання московська кліка кинула багато загонів, знятих з фронту. Та окрім цього у ворога виникла ще одна проблема – знищення залізниць у тилу (повстанці їх підривали або через брак вибухівки розбирали). Тож більшовицькі війська, втративши забезпечення резервами, набоями та іншим матеріальним спорядженням, зупинилися. Більше того, Наддніпрянська армія скористалася дезорганізацією та ослабленням російських окупантів і в червні 1919 р. здійснила успішний контрнаступ, звільнивши на короткий час м. Кам’янець-Подільський з околицями...

Отже, українські селяни-повстанці своїм героїчним спротивом російській більшовицькій окупації рятували Українське Військо Головного отамана Симона Петлюри від остаточного розгрому в травні-червні 1919 р. І заплатили за це дуже високу ціну, підтвердивши той факт, що краще чинити скоординований спротив у лавах регулярної армії, ніж діяти розрізнено і без належного планування…

Невдовзі загальна військово-політична ситуація знову змінилася і перед українцями постали нові виклики, та про це іншим разом.