Залужний має пару тижнів, щоб переграти ворога. Інтерв’ю з Жироховим про осінній розклад на фронті

Наразі і українські Сили оборони, і російські окупанти вимушені активізувати свої дії. Адже до умовного сезону дощів залишилися лічені тижні. При цьому Генштаб ЗСУ і особисто генерал Валерій Залужний мають переграти окупанта й піти на прорив фронту там, де той не очікує.

Влучні удари по штабах ворога, знищення офіцерського складу та високих чинів армії РФ стало звичайною рутинною роботою. Щойно Україна отримає від союзників зброю більшої дальності, такої "бавовни" буде більше. Проте, танки Abrams, яких в Україні наразі лише десять одиниць, навряд чи побачать на "нулі". Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Михайло Жирохов.

– Сили оборони України успішно атакували штаб російських окупантів під Херсоном ракетою HIMARS. Це сталося в момент, коли там відбувалася нарада російських офіцерів. Раніше було завдано удару по штабу Чорноморського флоту в Севастополі, за попередньою інформацією, ліквідований адмірал Соколов. Чи вважаєте ви, що сьогодні Сили оборони України обрали нову тактику, тактику атак на штаби ворога?

– Ні, це не нова тактика. Вона почала використовуватися практично відразу після того, як було отримано HIMARS. Це робота розвідувальна, робота агентурна для того, щоб виявити ці штаби, пункти управління тощо. Ця робота ведеться постійно.

Був удар по Токмаку, де перебувала велика кількість офіцерів, були удари під Маріуполем. Там також загинули полковники.

Найбільш відомий удар був кілька місяців тому, коли в Херсонській області загинула велика кількість керівного складу армії окупанта. Це нормальна тактика. І той факт, що ця інформація потрапляє у відкритий доступ, підтверджує, що ця тактика досить вдала і вона буде продовжуватись.

Чим більш далекобійною буде наша зброя, тим більше буде таких випадків.

– Отже, завдяки новій зброї, яку отримує Україна, Сили оборони можуть інтенсифікувати свої атаки саме на штаби ворога. Якщо матимемо ATACMS, це також суттєво збільшить наші можливості, чи не так?

– Так, але ми повинні розуміти, що росіяни теж не сидять на місці. Вони постійно відчувають свої штаби, пункти управління від наших засобів ураження.

Зараз не Перша і не Друга світова війна. Командирам не завжди потрібно перебувати на передовій, "на нулі". Є зв'язок, зокрема супутниковий, можна керувати військами, не потрапляючи під удар HIMARS.Але тут є й інше питання - питання про навченість військ. Росіяни вимушені тримати штабних офіцерів ближче до лінії фронту. Якщо кадровими військовими можна керувати на певній відстані, то у випадку з мобілізованих має бути постійний контроль з боку офіцерів. І в цьому проблема.

Ми влучаємо у штаби, і це залежить не тільки від зброї, але й від самої тактики. Можемо влучати саморобними дронами, артилерією, якщо підтягнути її ближче. Отримання ATACMS або іншої зброї автоматично не означає, що саме для цього вона буде використовуватися.Це постійна робота, яка триває щодня.

– Ми бачимо, наскільки легковажно країна-агресор ставиться до своїх високих військових чинів. Бачимо, наскільки часто той самий Путін змінює генералів. Якщо командувача Чорноморським флотом адмірала Соколова було знищено, наскільки це велика втрата для ЧФ та російської військової машини загалом?

– Зміна військового командування – це нормально. У нас є бригади, які за півроку змінили четвертого командира. Це звичайний процес. Офіцери йдуть на підвищення, або, якщо вони не виконали бойових завдань, їх знімають і переводять на нижчі посади.

Це нормальний процес. Тому говорити про те, що умовний Путін або умовний Герасімов, начальник генерального штабу відноситься до своїх офіцерів як до лайна, я б не став.

Втрата офіцерів вищого ґатунку - це не завжди глобальна втрата. Тому що на його місце прийде офіцер середнього ґатунку, який має амбіції, який може краще виконувати завдання, аніж той адмірал чи генерал, який закінчив якийсь радянський військовий вуз, сидить на своїй посаді 20 років і зовсім не розуміється на сучасній війні.

Отже, втрата офіцерів вищого ґатунку – це як плюс, так і мінус. Тому що замість цього некомпетентного генерала може прийти якийсь полковник, який хоче вирости до генерала і буде використовувати більш ефективну тактику.

– Запитання щодо подій на півдні нашої країни. За інформацією Інституту вивчення війни, внаслідок наступу Сил оборони так звані елітні підрозділи російських десантників, що відповідали за контратаки на Запорізькому напрямі, деградували. Як ви оцінюєте сьогоднішні можливості ворога для прориву нашої лінії оборони?

– Прорив лінії оборони – це не обов'язково завдання десантних підрозділів. Іноді складається таке враження, що Інститут вивчення війни зовсім не володіє інформацією. Наскільки я знаю, вони не володіють ані російською, ані українською, збирають якісь дані з незрозумілих Твіттерів та інших недостовірних джерел. Тому я б не став брати їхні висновки за аксіому.

Прорив оборони – це, перш за все, танки, артилерія, потужний вогневий вал, за яким ідуть танки і промивають оборону. Яким чином у нас налагоджена оборона в районі Куп’янська важко сказати. Це може знати тільки Генеральний штаб. Але зараз вже починається велика залежність від часу.

Тому що дуже скоро почнеться сезон дощів. Тому цей наступ, з одного боку, може не мати жодного успіху, з іншого боку, якщо росіяни впевнені в своїх силах, вони можуть розпочати наступ, щоб встигнути прорвати оборону, наприклад, до початку сезону дощів.

Тоді ми не зможемо проводити якість активні контрнаступальні дії, тому що всі ці дороги розмокнуть і буде неможливо повноцінного підтримувати ці підрозділи.

Отже, тут може бути розвиток подій саме такий. Але водночас у росіян зараз дуже важка ситуація біля Бахмуту. Перекидати додаткові сили з цього напрямку дуже ризиковано. Чи підуть на це російські генерали, ми побачимо найближчими днями.

– Отже, танки Abrams надійшли в Україну вчасно, ще до початку сезону дощів. Чи вважаєте ви, що сьогодні і українська армія, і окупаційна будуть інтенсифікувати свої спроби отримати перевагу на фронті саме через цей часовий фактор?

– Звісно, активізація бойових дій буде, найближчі два-три тижні точно. Щодо Abrams, то я не став би акцентувати на них увагу. Їх прийшло десять одиниць, не сто і не триста.

Як я розумію, ці десять одиниць будуть використовуватися перш за все для підготовки екіпажів. Як працює західна система? Перші іструкторські екіпажі готуються на Заході, потім повертаючись сюди, вже українці виступають інструкторами для підготовки інших екіпажів.

До кінця року нам обіцяли мінімум тридцять танків і ще тридцять - додаткова партія.

Отже, це не означає, що ці десять танків завтра з'являться під умовним Роботине. Як я розумію, вони будуть перебувати у навчальних центрах, де будуть використовуватися в якості інструменту для навчання.

– Як ви думаєте, який саме напрям буде найбільш гарячим найближчих пару тижнів?

– Є таке поняття, як військове мистецтво. Генеральному штабу, Залужному потрібно переграти противника і зробити активізацію там, де ворог не очікує, де у них немає потужної оборони або де є слабина.

Це не означає, що не буде просування біля Вербового чи Роботине. Але якщо зважати на військові настанови, активізація повинна бути десь в геть іншому місці.

Де це буде, під Донецьком, під Аідіївкою чи все ж таки прорвуть оборону ворога під Бахмутом - поки що не зрозуміло. Тому що війська переміщаються постійно, і резерви, які є, з'являються то на одній ділянці фронту, то на іншій.