Завдання ЗСУ, яке змінить усе: інтерв'ю з Подоляком про фінал війни і плани окупантів

Радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу пояснив, що це за завдання. До того ж він розкрив, які плани наразі мають загарбники на окупованих територіях.

Відверто про терміни завершення війни

На Заході кажуть про те, що війна в Україні може тривати 6 – 7 років. Але до того ж з'явилась інформація, що Владімір Путін поставив завдання до 2025 року закінчити так звану "СВО". Звідки взагалі беруться ці цифри? І що вони планують робити наступні 15 місяців?

Слухати Путіна з точки зору його прогностичних здібностей – трохи дивно. Путін – це не людина, яка перебуває в реалістичному світі. Він неправильно оцінює те, що відбувається. Інакше він у 2014 році не заходив би в Україну і взагалі вважав би задобре якось домовитися з Україною, мовляв, ви нас не бачите, ми вас не бачимо. Давав би можливість заробляти таким, як Віктор Медведчук. Не більше, але й не менше.

Щодо терміну в 6 – 7 років війни. Росія й далі окопуватиметься, як робить це зараз. Зокрема зводить на окупованій території так звані ешелони оборони. Вони повністю все мінують. Усе, що можуть, де можуть знаходять і розконсервовують. Так, це стара техніка, 50 – 60-ті роки, але звозять сюди все. Сєргєй Шойгу шукає зброю по дивних країнах, скажімо в Ірані чи Північній Кореї. І це дуже небезпечний момент.

У листопаді закінчується дія резолюції ООН, яка забороняє Ірану продавати ракети. Сьогодні ця резолюція працює. Іран, отримуючи певні торговельні можливості, все ж дотримується цієї резолюції. У Росії є право вето і ця резолюція може бути заблокована.

В Ірану, нагадаю, є ракети, які летять на відстань півтори – дві тисячі кілометрів, хоч вони й не високоточні. А у Росії на сьогодні є певний дефіцит ракет. Про це президент України говорив на сесії Генасамблеї ООН, що у Росії треба забрати цей дикунський для неї інструмент під назвою "право на вето".

Тож Україні потрібно більше різних видів якісної зброї, щоб Росія не могла окопуватись, не засипала все мінами і не розконсервувала все, що там вже залишилось з 30-х років. Безумовно, якщо ми будемо цю математику рахувати, то тоді не буде ніяких ні шести, ні семи років, не буде ніякого 2025-го року.

І тут я перехожу ще в одну дуже складну тему, яка є ілюзорною – санкції, які все ж не настільки ефективно працюють. Так, вони суттєво обмежують торговельні спроможності Росії, але не настільки ефективно, щоб сказати про те, що країна-агресорка стрімко втрачає можливість продавати свої продукти і водночас купувати будь-де через треті країни продукти, які використовують у військово-промисловому виробництві. Оце все треба врахувати.

Але тепер повернімося до панів із "циркового Кремля", які говорять сьогодні дворічними термінами. Я так розумію, що два роки для них тепер "три дні". Мені здається, що вони говорили про 2025 рік, бо після 2024-го всієї цієї еліти не буде.

Тобто ми не говоритимемо про Путіна, Шойгу, Герасимова, Лаврова – вони просто зникнуть. І тоді буде 2025, як від Різдва Христового, це буде перший рік Росії. Вони календарний план знову змінюватимуть.

Повне інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивіться відео

Чи вплинуть вибори у США на підтримку України

2024 року у Сполучених Штатах пройдуть вибори. Можливо, росіяни сподіваються на те, що Дональд Трамп прийде до влади і якось їм допоможе тим, що не допомагатиме Україні?

Ні, я не бачу таких ризиків. Треба працювати над тим, щоб пояснювати свою позицію, мати лояльне ставлення і до двопартійної системи Сполучених Штатів і республіканців, незалежно від того, що вони говорять у межах внутрішньої політичної дискусії.

Однак для Сполучених Штатів принципово підтримувати Україну і таким шляхом розв'язати питання існування донора глобальної терористичної мережі під назвою Росія. Це відбувається у межах концепції захисту та свободи демократичного світу, яку проповідують Сполучені Штати. Вони є лідером в цьому процесі, і я думаю, що для них це принципова позиція – повністю обнулити Росію.

Я тут не бачу проблем. Ба більше Росія, як завжди помилилась з європейською спільнотою. Тобто європейці є щиро консолідованими, абсолютно проукраїнськи налаштованими, за виключенням низьких країн, таких як Угорщина.

Росія точно не розраховувала на це. Вона вважала, що вони профінансували величезну кількість проросійського лобі в Європі, і воно так чи інакше тероризуватиме свої суспільства для того, щоб не дотримуватись концепції допомоги Україні.

Так само Росія абсолютно помиляється щодо того, що відбувається в США, які там дискусії, хто є хто і яку вони займатимуть зовнішню політичну позицію після виборів у листопаді 2024 року.

Яким буде майбутнє оборонної промисловості

Якщо ми уявимо собі найгірший із можливих сценаріїв. На цей випадок у нас є чим і як себе забезпечувати? За ці два роки Україна зробила той великий крок вперед щодо забезпечення себе зброєю?

Ми ще на етапі, коли це все робимо. Тобто поки ще не можна сказати, що ми можемо повністю себе забезпечити. Якби це була територіально маленька війна, то так, ми могли б забезпечити себе власним виробництвом. Але з огляду на інтенсивність і виробничі спроможності опонента, безумовно, нам ще треба багато робити.

Сьогодні цим опікується і Укроборонпром, і Мінстратегпром, і новий міністр оборони, і Міністерство цифровізації. Шукаємо рішення, тому що ця війна показала декілька важливих речей, на які треба робити акценти:

• дрони;
• радіоелектроніка у всіх сенсах цього слова;
• ракети певної дальності з високоточним ураженням.

Крім цих трьох компонентів, дуже важливо будувати правильну ремонтну, інженерно-ремонтну логістику і логістику забезпечення амуніцією. Мовиться про снаряди різних форматів та видів.

Вже є конкретне розуміння, що треба робити при великій інтенсивності війни. Ми робимо акценти на снарядне, ракетне та на дронове виробництво. Ми шукаємо рішення, як дозакрити небо, бо Росія використовує шалену кількість "Шахедів", не враховуючи вже розвідувальні дрони.

Але одна справа – інвестиції у військове виробництво у мирний час, коли ти точно розумієш відсоток бюджету, який ти можеш стратегічно направляти на 5 – 15 років або скільки можеш отримати інвестицій під це з урахуванням потреб глобального ринку. Інша справа – коли в тебе розірваний бюджет.

Сьогодні в Україні бюджет розірваний, бо ж Росія знищує всі експортні потенціали. Тобто війна за Чорноморську акваторію, це зокрема війна за те, щоб знизити можливість України експортувати величезну кількість свого продукту, який складав 25 – 35% експортного потенціалу.

Росія завдає ударів, розуміючи, що так вона позбавить нас грошей. І в нас сьогодні гроші пріоритетно витрачаються на ситуативні потреби армії. Тобто зарплати, закупівля снарядів. Тому дещо складно знаходити інвестиції, які треба вкладати в виробництво. Але при тому Україна знаходить.

Ба більше, незабаром відбудеться Форум оборонних індустрій, де можна буде домовитися з нашими партнерами. Попередні домовленості уже є. Тому, думаю, що нам потрібен ще якийсь час, але в Україні буде дуже крута оборонна промисловість з акцентами на сучасний тип інтенсивної масштабної війни.

Росія збільшить фінансування війни: чи буде більше зброї

Є інформація, що частка військових видатків в бюджеті Росії на 2024 рік може стати рекордною від останніх років існування Радянського Союзу. Тобто вони планують витратити 30% всіх видатків. Ймовірно, забиратимуть із соціалки – зі святого для Путіна. Наскільки це відобразиться на ситуації з війною? Чи стане в них ще більше зброї, боєприпасів? Чи просто вони подорожчали в собівартості?

Не забуваємо, що Путін – беземпатійна людина, тому він абсолютно нещирий, коли говорить про соціальні витрати, про материнські капітали тощо. Його це мало хвилює. Його цікавлять тільки власні кишені та олігархічний статус.

І його цікавить війна як концепція гіперкомпенсації своїх комплексів, яких в нього безліч. Тому не треба помилково дивитися на Путіна як людину, яка від серця відриває і вкладає в мілітаризацію.

Владімір Путін війною намагається компенсувати свої комплекси / Getty Images

Загалом це не тільки про 2024 рік. Вони й цьогоріч витрачають десь приблизно 10 трлн рублів, тобто це якраз і є 30 – 32% бюджету. Але я думаю, що Росія йтиме шляхом максимальної мілітаризації, поки не програє. Тому в них прямий чи опосередкований воєнний бюджет складатиме більше, ніж половину загального бюджету.

Вони ще витрачатимуть щось на системи державного управління, системи соціальних транспортів, регіональні транспорти тощо. Але це все поступово зменшуватиметься, і Росія виглядатиме так, як має виглядати. Абсолютно ница країна, де не можна зробити кар'єру, де немає бізнесів, де все підпорядковано війні.

Щодо того, чи буде в них більше зброї – я не вбачаю такої перспективи. Зброя буде дорожча. Але тут варто врахувати, про яку зброю мовиться. Наприклад, якщо вони вкладаються у виробництво снарядів – це одна справа, якщо вони вкладаються в виробництво дронів – інша справа.

Якщо вони вкладаються у виробництво вкрай дорогих машин як С-400 Тріумф – то тоді це до наших спецслужб. Вони точно знають, що з цими машинами треба робити, і як треба позбавити Росію мільйонів чи мільярдів, вкладених в цю техніку.

ЗСУ успішно нищать російську техніку / Getty Images

Росія, якщо не програє, то це буде абсолютно мілітарна країна з величезним воєнним бюджетом. І ці гроші йтимуть не лише на виробництво тих чи інших засобів вбивства, але так само вони йтимуть на фінансування спеціальних загонів, які створюватимуть проблеми в різних частинах світу. Наприклад, ПВК "Вагнера". Тобто, "вагнерізація" російської зовнішньої політики буде величезна.

Якщо Путін залишається, то бюджет країни буде мілітарним і вони далі активно провокуватимуть різні регіони спеціальними загонами, такими як ПВК "Вагнера", для того, щоб і там була нестабільність. Тому немає сенсу залишати Путіна і путінську вертикаль у Росії, якщо ми хочемо все ж мати певний час на більш-менш стабільні правила життя.

Скільки вагнерівців повернулися в Україну

Говорять, що залишки ПВК "Вагнера" повертаються на українські фронти. Наші захисники говорять, як би ми там не лаяли вагнерівців, але в них була одна з найбільших мотивацій воювати в Україні, бо для них навіть не гроші грали роль, а просто виживання. Бо якщо вони тут виживали, то їм прощалися всі борги перед законом, і вони отримували подобу волі. Тому воювали вони за життя, тоді як інші воюють за смерть.

Ми ніколи не лаяли з вами вагнерівців. Навпаки, казали, що це найбільш боєздатна частина, яка дійсно мала певні успіхи на конкретному напрямку. Без ПВК "Вагнера", я думаю, що міноборони Росії нічого б не досягало. Тому ми справедливо оцінювали й можливості, і спроможності вагнерівців.

Нині ПВК "Вагнера" не існує. Ми про це вже неодноразово говорили, і це було очевидно відразу після того, як Євгєній Пригожин повернув від Москви. І було зрозуміло, що вагнерівці будуть повністю знищені. Я маю на увазі керівний склад, який підтримав саме Пригожина.

Треба дочекатись верифікації того, що сталося в Малі щодо літака, який там розбився. Тоді матимемо вже повнішу інформацію. Але я не сумніваюсь, що не тільки Пригожин й Уткін, а ще й низка командирів середньої чи вищої ланки, які входили в найближче оточення самого Уткіна будуть знищені. Адже вони проявили абсолютно нелояльність і суттєво налякали Путіна. І це нищення продовжуватиметься, навіть якщо вони й не були в цьому літаку в Малі.

Зараз є залишки ПВК "Вагнера", які розпорошені по низці воєнних інститутів Росії. Контроль над залишками вагнерівців намагається взяти Андрєй Авер'янов, який працює заступником в головному управлінні генштабу міноборони Росії, і один з воєначальників Другої Чеченської війни Гєннадій Трошев. Вони забирають під себе залишки ПВК "Вагнера". Трошев намагається забирати під міноборони.

Ми переходимо до того, що в нас тут сьогодні в Україні. Так, є низка людей, 500 – 600 колишніх вагнерівців, які повернулись, підписали контракти й братимуть безпосередню участь у бойових діях на території України. Але це вже не те що було корпоративне, коли там було 50 – 60 тисяч вагнерівців, коли були структурованими, єдиними тощо.

Це більше медійний компонент. На сьогодні казати, що вагнерівці повернулись до війни в Україні, це трошки не так. Частина вагнерівців перейшла до Віктора Золотова у росгвардію, частина вагнерівців буде переформатована в особисту армію того ж головного управління, тобто в маленьку ПВК, яка зможе виконувати окремі завдання.

Безумовно вагнерівцям не залишать можливості автономно працювати в Африці. Там теж у ПВК заберуть всі активи.

Далі, щодо того, хто воює сьогодні по лінії оборони Росії на окупованій території. Крім ПВК "Вагнера", там є так звані "Шторм-Z". Ці загони складаються із зеків, які отримали терміни за найтяжчі злочини проти людини. Тобто, там таких загонів багато.

Суттєвої зміни на лінію оборони Росії й загрози ці залишки вагнерівців, які повернуться на передову, не становитимуть. Однак будь-хто з російського боку, хто приходить на лінію фронту – це додаткова потреба його знищити.

Це додаткова загроза для наших хлопців і дівчат, які там перебувають. Але між тим, я б не перебільшував взагалі ПВК "Вагнера". Тому що нині цієї інституції, саме як корпоративного, достатньо міцного бойового підрозділу не існує.

Хто може замінити Кадирова

Син Рамзана Кадирова – Адам, опублікував відео з побиттям активіста Микити Журавля. Але питання навіть не в тому, що дозволяє собі син Кадирова, а в тому, що в Росії це не хочуть коментувати. Тобто це взагалі заборонена тема. Кадиров тепер номер один, хто якось управляє "правовою" системою на території Росії?

Кадиров – це не той персонаж, який заслуговує на суттєву увагу чи аналіз. Наразі він дійсно не впливає на ті процеси, які відбуваються у Росії. Вчорашнього іміджу й репутації Кадирова, якого мали всі боятись, сьогодні у Росії вже не існує. Тож це відео з'явилось для того, щоб підтвердити, що він абсолютно в такому ж стані чинить беззаконня, як це було протягом багатьох років.

Не існує, тому що вони там самі впоралися з його репутацією? Чи це знову ж таки допомогли Збройні Сили України й демонстрація тікток-військ?

Це все зробили ЗСУ. Все, що сьогодні в Росії виглядає не так, як виглядало до початку повномасштабного вторгнення – безпосередньо робота і Збройних Сил України, і України в цілому. Тобто повністю обнулення репутації і "Вагнера", і Кадирова – це все зробила Україна.

Рамзан Кадиров / Фото з його телеграм-каналу

Давайте будемо свідомі. Це не означає, що ми вже все закінчили. Робота ще в самій кульмінації. Але давайте декілька ремарок.

По-перше, я одразу наголошу на тому, що вважаю вкрай огидним, якщо спалюють, наприклад, в цьому випадку Коран. Немає різниці, доводитимуть чи ні. Для мене це абсолютна ницість. Це категорично не можна робити, бо це свята книга для величезної низки людей і треба з повагою ставитись. Так само як для будь-якої іншої священної книги, інших релігій. Тому Коран є недоторканим і ми вкрай негативно до цього ставимося.

По-друге, Кадиров – це не та людина, яка повністю контролює сьогодні Чечню. Її контролює ФСБ, яка надала можливість Кадирову чинити беззаконня навіть щодо чеченців. Отже, немає різниці, що там сьогодні Кадиров говорить або ні. Все одно, поки що фундаментально контроль над Чечнею – над Ічкерією – має ФСБ.

Якщо Кадирова не буде як ключового свавільника Чечні, то там з'явиться інший – Адам Делімханов, Магомєд Даудов чи Апти Алаудінов. Це три людини, на яких зроблять ставки. На мій погляд, Алаудінов сприймається ФСБ як найбільш керована людина, яка лояльна до Росії. Тобто там поки що зовсім інша ситуація. Сьогодні не треба перебільшувати вагу і роль Кадирова.

Кадиров хоче ще раз довести, що він все ж таки щось контролює. Він дійсно людина, яка досі має певні впливи. Однак мірою того, як наші хлопці просуватимуться у межах операції з деокупації – ця хитка система силового контролю над різними регіонами почне сипатись і в Росії, і в Чечні, і в Інгушетії, і в Дагестані. Тому що там багато суперечностей, які потребують вирішення.

На Кавказі сьогодні перебуває величезне угруповання російського міноборони, зокрема ФСБ та росгвардії. Вони контролюють цей регіон виключно силовими методами й через беззаконня, яке влаштовував Кадиров. Утім, це не має ніякого значення.

Ці відео, де син Кадирова б'є Журавля, показало одну річ – у Росії нині повністю відсутнє правосуддя, судочинство. І загалом це класична бандитська держава, де домінують поняттєві принципи, вертухаї та свавільники. І треба, щоб це усвідомили.

Водночас небажання коментувати та називати речі своїми іменами свідчить про те, що навіть представники 3 – 4 ешелону еліти розуміють, що це беззаконня починає масштабуватись. Для кожного з них особисто, це означатиме, що в певний момент все вийде з-під контролю. Тобто ніхто їм не гарантуватиме безпеку на території Росії, коли там почнуться певні заворушення.

Що кардинально пришвидшить завершення війни

Була низка вибухів, зокрема в порту Новоросійська та Севастопольській бухті. Далі були підстанція Курськ, аеропорти, частини РЛС і ППО тощо. І після цього Путін каже Шойгу зробити все можливе, щоб зупинити український контрнаступ до жовтня.

Це трошки дивно. Ця ж істота казала про те, що вони вже перемогли всіх. Ви пам'ятаєте, 2 – 3 тижні тому у Владивостоці на економічному форумі Путін казав, що нібито 18 тисяч бойових одиниць знищили, немає нічого, наступу Україна не веде, а Росія нібито виграла. Кого тоді він хоче зупинити сьогодні?

Путін не знає реалістичної інформації та живе у світі ілюзій, де перемагає усіх. Безвідносно до того, що він говорить – усе відбуватиметься виключно за сценарієм Генштабу ЗСУ, бо сьогодні ініціатива повністю в України.

Так, нам не вистачає певного інструменту для об'ємної реалізації цієї ініціативи. Я розділю на дві частини. Перша частина – це тактичні операції, які йдуть по всій лінії фронту на різних напрямках. Ми з вами слухаємо Олександра Тарнавського, Олександра Сирського, й вони чітко говорять про те, що відбувається на передньому краї.

Там все відбувається саме так, як планувалося. Трошки повільно, але я завжди запитую – що значить повільно у межах такої величезної війни, коли треба обнулити армію Росії?

Тепер переходимо до стратегічної складової, тому що для того, щоб пришвидшити темпи наступальних операцій, потрібно знищити російське транспортно-логістичне забезпечення окупаційного угруповання. Ключове сьогодні – 80% постачання йде саме через Крим. Немає прямих залізничних сполучень, наприклад, з Маріуполем, з Бердянськом. Тобто, підвозити з Ростовської області величезні обсяги резервів чи ресурсів неможливо.

ЗСУ треба знищити логістику ворога / Генштаб

Сьогодні росіяни говорять про те, що будуватимуть залізничні колії для того, щоб із Ростовської області підвозити щось напряму в Запорізьку чи Донецьку області. Тобто величезного обсягу ресурсу окупанти підвозити не можуть з інших напрямків, окрім Кримського півострова.

Крим – це велика логістична та складська інфраструктура. Там сотні складів різного рівня, тренувальних майданчиків і місць, де можна підвести резерв, провести певні ротації, злагодження тощо. Там величезні склади з паливом, снарядами, та дійсно велика кількість літаків. Це все треба знищувати. Тому що якщо ми це знищуємо, тоді суттєво падає спроможність російської армії чинити опір на тих чи інших напрямках.

Трошки не вистачає інструменту. Було б більше далекобійних ракет – це все було б швидше. Тому ми говоримо партнерам, що треба не просто дати кілька ракет, а певну кількість.

Стратегічно Сили оборони України відкривають небо над Кримом. Для чого це потрібно? Щойно ти відкриваєш небо, після цього можна набагато ефективніше знищувати складську, логістичну і транспортну інфраструктуру.

Сьогодні в Криму постійно звучить сирена, люди перебувають у панічних настроях. Це означатиме тільки одне – кількість тиску на півострів Крим збільшуватиметься, тому що для нас важливо і відігнати залишки Чорноморського флоту з акваторії Криму, і відкрити небо, і знищити логістику, щоб зменшити постачання ресурсу і резерву ворога на передній край на 30 – 40%.

Які плани мають окупанти на передовій

З'явилася інформація, що росіяни намагаються побудувати пряме залізничне сполучення з Маріуполем, Волновахою і Донецьком. Розпочали будівництво залізничного мосту. Це нібито має суттєво допомогти розвантажити Керченський міст. Тобто росіяни теж перестають на нього розраховувати та розуміють, що це тимчасова конструкція?

Ні, це не те що вони розуміють чи не розуміють. Вони хочуть диверсифікувати ризики, які вже відчувають. Вони таки щось думають, планують на середньому рівні. Маю на увазі польових генералів і командирів, які розуміють, що це за війна, як Україна воює, де треба щось підсилити та зробити додаткові логістичні маршрути.

Росіяни абсолютно свідомі того, що треба максимально диверсифікувати ризики та закріпитись. Просто вкопатись, зруйнувавши все, що тільки можна, окрім інженерних оборонних конструкцій на окупованих територіях. Тобто це буде випалена земля, але з величезною кількістю мінних полів та інженерних конструкцій, яка постійно матиме прямі можливості підвозу резерву і додаткового снарядного ресурсу.

Вони хочуть це побудувати – таку собі наскрізну фортецю через всю територію України. Тобто Росія не хоче розвивати ці території. Вона просто хоче мати плацдарм, хоче не програти війну і з цього плацдарму постійно атакувати Україну і створювати небезпеку для Східної Європи.

Але наші військові набагато креативніші та аналітичніші. Вони аналізують все, що робить Росія. Розуміють, що треба робити з точки зору збільшення мінометного чи ракетного вогню, атак дронами тощо. І, безумовно, наші захисники надалі це робитимуть.

Сьогодні психологічно ініціатива повністю на нашому боку і ніхто вже не відпускатиме Росію. Ніхто не дозволить їй, наприклад, знизивши на певний час інтенсивність бойових дій, укріпитись, підсилити свій психологічний, панічний та афективний стан.

Коли Росія перебуває у панічному стані – це одна Росія, коли у стані класичних російських понтів – це інший стан. Україна розуміє це набагато краще ніж усі, зокрема наші партнери. Тож ми не маємо можливості зупинитись та "зняти зашморг" з шиї Росії. Її треба стискати, зокрема шляхом знищення всіх логістичних коридорів тощо.

Другу частину інтерв'ю з Михайлом Подоляком читайте вже незабаром на сайті 24 Каналу.