Як окупанти привітають Путіна з днем народження: інтерв’ю з Мельником про найбільші небезпеки

7 жовтня глава країни-окупанта Росії Володимир Путін святкуватиме 71-й день народження. Як з цим днем його можуть "привітати" українські спецслужби? Останнім часом ефектні удари по штабах окупанта, по його кораблях та субмаринах стали практично буденним явищем. Не виключено, що й 7 жовтня трапиться чергова знакова подія, але день народження диктатора буде останнім, до чого її можна буде прив’язувати.

Водночас військові діячі армії ворога мислять інакше. Для них це дійсно важливий привід порадувати "вождя". Звісно, про збільшення в рази кількості ракет, що будуть спрямовані на Україну, не йдеться. Проте, можливі атаки в кадебістській манері. Наприклад, теракт на одному з об’єктів критичної інфраструктури України. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

– 7 жовтня російський диктатор Путін святкуватиме 71-й день народження. Чи припускаєте ви, що російська армія може спробувати якимось чином порадувати вождя? І навпаки, чи можуть "порадувати" його українські спецслужби?

– Давайте почнемо з його минулого дня народження. Тоді відбувся перший успішний удар по Кримському мосту і багато хто спробував це прив’язати саме до цього дня. Але зараз, коли ми вже знаємо більше деталей про те, як готувалася ця операція, думаю, конкретна дата – це останнє, що враховувалося.

Тому зараз, коли практично щоденно чи принаймні доволі часто відбуваються такі знакові, резонансні удари, зокрема, нещодавній удар по базі Чорноморського флоту, перед цим була успішна атака із знищенням великого десантного корабля і підводного човна – ми бачимо, що це не прив’язується до якихось дат, а тим більше не подавалося як відплата Росії за якісь її дії.

Отже, якщо щось попаде на дату дня народження Путіна, то, очевидно, для медіа це буде черговий привід сказати, що ці події якимось чином між собою пов’язані. Це те, що стосується ймовірного "подарунку" Путіну від українців.

Що стосується російських подарунків, то тут я би припустив, що дійсно багато хто з оточення Путіна спробує порадувати свого вождя. Якщо пригадати колекцію подарунків, то серед них, наприклад, було вбивство Політковської – відомої російської опозиційної журналістки. Очевидно, щось таке, що може порадувати душу цього престарілого маніяка.

Якщо спробувати теоретично спрогнозувати, то це має бути жорстким подарунком, адже саме такі подобаються Путіну. Але я не став би говорити про збільшення в рази кількості ракетних ударів по Україні чи про конкретні цілі, які для цього можуть бути визначені.

– Ви не вважаєте, що може розглядатися якийсь теракт в кадебістській манері, наприклад, на Запорізькій АЕС чи на інших критичних об’єктах?

– Такого сценарію не можна виключати. Якщо спробувати заглибитися у кадебістську конспірологію, то дійсно вони можуть це підлаштувати під дату народження Путіна, щоб використати ще один аргумент, що нібито українці мали це вчинити, щоб зробити їхньому вождю боляче.

Дійсно, є загроза того, що російські спецслужби можуть планувати теракти в стилі "рязанського цукру", якщо говорити в контексті подарунку Путіну. Але такі теракти цілком можливі, тому що вони відіграють свою роль в плані мобілізації російського населення. Вони також можуть бути спрямовані на те, щоб вплинути на думку західної спільноти. І не останнє – в якості виправдання власних злочинних дій з точки зору воєнних злочинів.

– Ми бачимо, як лінія фронту невпинно наближається до такого міста, як Донецьк. Ми розуміємо, що йдеться про старі оборонні укріплення ворога, які, напевно, є більш міцними, аніж нові. Чи могли б ви пояснити, чим оборона старих окупованих територій відрізняється від оборони нових, від тієї самої "лінії Суровікіна", і якою є перспектива її подолання вже найближчим часом? Цікавий також ваш прогноз щодо звільнення Донецька.

– Тут є кілька аспектів. Дійсно, лінія розмежування, яка існувала протягом дев’яти років, добре фортифікована. Було достатньо часу, щоб обидві сторони змогли там облаштуватися, обжитися, створити певні мінімальні побутові умови, забезпечити найнеобхідніше – точки обігріву, доступ до води, логістичні шляхи постачання тощо. Можна припустити, що все це є на старій лінії розмежування.

Але коли йдеться про можливість подолання сучасних обладнаних ліній оборони, то ключове питання, окрім важливих технічних аспектів – мінування, протитанкових рвів, бетонованих споруд – це питання, хто захищатиме ці лінії.

Якщо наші припущення про те, що зараз Росія кидає свої останні резерви на те, щоб стримати український наступ на півдні, вірні, то тоді бетонні окопи і залізо, яке там є, без належного забезпечення особовим складом може бути не такою вже неподоланною перешкодою.

Що стосується перспективи звільнення Донецька, то тут потрібно дивитися під іншим кутом зору – чи зараз це є пріоритетом. Очевидно, що таке велике місто, яке має звільнятися квартал за кварталом, будинок за будинком – там може захлинутися будь-який український наступ. Зокрема, якщо там буде великий спротив плюс ризики втрат серед цивільного населення. Треба також враховувати, що населенню, яке проживає на тимчасово окупованих територіях майже десять років, постійно промивають мізки, вони втрачають своїх рідних, друзів. Пропаганда тримає цих людей у страху перед ЗСУ тощо. Отже, якщо вони вірять російській пропаганді, вони щонайменше чинитимуть пасивний спротив звільненню цих територій.

Я не думаю, що серед міст, які найближчим часом можна звільнити, може бути Донецьк.

– Як ви вважаєте, яка мета наразі найбільш досяжна і найбільш логічна для Сил оборони України, виходячи з сьогоднішньої ситуації на фронті?

– Є стратегічна ціль – звільнення усіх окупованих територій. Є оперативні цілі. Якщо подивитися на південь, де зараз відбуваються основні дії, то це вихід на узбережжя Азовського моря і на адміністративну межу тимчасово окупованого Криму.

Але у військовому плануванні є певні етапи. В залежності від того, як просувається наступ, які є можливості нарощування наступальних зусиль, визначаються проміжні рубіжі. Зараз важко з нашої позиції визначати, якими є цілі сьогоднішнього наступу. Це може бути один з рубежів, досягти якого дозволять наявні резерви, можливість подолання спротиву противника. Важливий фактор – це й погодні умови.

Але в будь-якому разі, зважаючи на те, що ми бачимо на сьогоднішній день, можна говорити про досягнення досить важливих результатів тактичного рівня, які вже розвиваються в оперативні досягнення і створюють можливості для досягнення принаймні оперативних цілей.