Рецензія на фільм «Творець» / The Creator

Режисер Гарет Едвардс відомий масовому глядачеві насамперед фільмом «Бунтар Один. Зоряні війни: Історії». Він досить сильно виділяється на тлі інших історій про далеку-далеку галактику своєю тональністю і загальним темпом оповіді. Завдяки цьому Едвардс заслужив свою частку слави як режисер. «Творець» — його нова спроба закріпитися як автор висококласної наукової фантастики. Розповідаємо в нашій рецензії, яким вийшов цей фільм.

«Творець» / The Creator

Жанр наукова фантастика
Режисер Гарет Едвардс
У ролях Джон Девід Вашингтон, Джемма Чан, Елісон Дженні, Кен Ватанабе
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт IMDb

У світі фільму кипить запекла війна між людством і штучним інтелектом, який прикидається людьми завдяки людиноподібним машинам — симулянтам. У поточній фазі протистояння люди отримали перевагу за допомогою космічної станції «Номад», яка може вести обстріли без загрози для себе. Роботи готують якусь відповідь, яка зможе покінчити з «Номадом». Головний герой Джошуа (Джон Девід Вашингтон) повинен проникнути на спеціальну базу роботів і знайти там їхню секретну зброю. Але виявляється, що «зброя» — це маленький хлопчик-робот. Який до того ж якось пов’язаний із дружиною Джошуа, яку головний герой вважає загиблою.

«Важка» вона тут не зовсім у плані тональності історії, а скоріше щодо дизайну. У 3D-моделюванні існує поняття Hard Surface, яким часто позначають стереотипні футуристичні поверхні та об’єкти. Так ось, «Творець» — це Hard Surface у його найкращому прояві.

У кожному об’єкті тут відчувається вага і тертя. Місцеві роботи і види зброї здаються закономірним розвитком сучасних технологій і трендів у дизайні. Кожен момент з візуальної точки зору тут існує в тісному симбіозі один з одним. Звичайно, не вийде сказати, що фільм викликає візуальний екстаз, адже він зовсім не про це. Однак на рівні продуманості вигаданого світу тут скаржитися точно не доводиться.

При цьому ідеї, якими оперує сюжет «Творця», насправді досить прості. Про протистояння людей і штучного інтелекту, яке нам подають у контексті ідеологічного утиску, нам розповідали історії вже не раз. Та й тандем «батько-дитина» у складних обставинах ми спостерігаємо в попкультурних творах регулярно. Тому в плані сценарію фільм вас навряд чи здивує.

Так, він вийшов вкрай вчасно — в епоху активного обговорення і критики штучного інтелекту, зачатки якого зараз активно використовують всілякі компанії. Тому резонанс із сучасністю точно виникне. Але варто лише трохи вдуматися — і ви одразу зрозумієте, що місцеві істини трапляються в попкультурі вже кілька десятків років. А витоки ви зможете відстежити ледь не до класичної літератури.

Це максимально стильний у своєму векторі фільм, у якому навіть поділ на глави з мінімалістичними, не ефектними титрами, створюють необхідне враження. Кожен ракурс, кожна сцена занурюють у місцеву історію. Тому про її наближення до банальності під час безпосереднього перегляду абсолютно не думаєш — настільки тут все прекрасно.

Фільм чудово поєднує класичну азійську естетику з футуристичною спрямованістю. Завдяки цьому у нього з’являється своє обличчя, яке і в кіберпанк не вдаряється, який теж полюбляє подібні мотиви, а на стандартну наукову фантастику не стає схожим. Естетика «Творця» врізається в пам’ять — і це величезний комплімент на тлі безлічі однотипних фільмів у найрізноманітніших жанрах.

Автори фільму активно використовує темп оповіді для взаємодії з глядачами — і виходить у них вкрай успішно. Місцева історія відчувається саме такою, якою вона і замислювалася, жодних просідань сюжету ви точно не відчуєте.

А окремо підкуповує людяність, яка живе між рядків «Творця». Саме вона вносить у доволі сувору фабулу свою магію, дає змогу перейнятися кожним моментом з більш емоційного боку. І так, вона ж виправдовує деяку нелогічність вчинків протагоніста і другорядних героїв.

Музика тут місцями досить несподівана, але вона завжди ідеально доповнює те, що відбувається, і часто створює свій незвичайний настрій. Хтось напевно поповнить свій список улюблених пісень після «Творця». І нехай усі давно вже зрозуміли, що використовувати Clair de Lune як фонову мелодію — максимально дешевий прийом, але тут він працює. Тому що він завжди працює, що вже тут приховувати.

«Творець» залишає приємні враження. Нехай він оперує досить очевидними істинами, завдяки магії кіно вищого рівня вони знаходять свій відгук. Звісно, якщо ви дозволите собі перейнятися чимось подібним. Бо в холодному й максимально аналітичному розумі історія «Творця» точно резонанс не викличе.