Танці петрушки з пастернаком

Не так давно телевізійний простір був переповнений різними танцювальними шоу. Тоді танцювали всі: з зірками та без них, професіонали й дилетанти, усі, хто міг, хотів і просто старався. Ретельно добиралися тематики виступів, зіркове журі та, звісно, розкішні персональні костюми. Для формату телебачення це працювало, адже головне — яскрава картинка й уміння подати себе.

У середині вересня цього року українська продакшн-компанія AMAconcert на сцені КВЦ «Парковий» презентувала київській публіці театралізовану постановку під назвою «Холодильника будинок». На вході до КВЦ одразу впадала в око наявність спеціалізованої охорони, притому кожен із охоронців розпитував маршрут так, ніби я прямувала не на сімейну виставу, а до секретного стратегічного об’єкта. Тож ця локація точно доступна далеко не всім простим смертним митцям, але для столичних театралів іноді важливіше не де, а чим їх здивують.

Творча команда AMAconcert вирішила, що з глядачем, особливо якщо це стосується дітей, потрібно розмовляти зрозумілою мовою та символами. Тож, обравши головним героєм річ, яка є практично в кожному домі, — холодильник, творці вистави анонсували, що це дійство не буде про банальну історію з пошуком відповіді на запитання: чи ми їмо, щоб жити, а чи живемо, щоб їсти? Лейтмотивами історії, згідно із задумом, стало поєднання сімейних цінностей із необхідністю плекати в родині культуру споживання й надавати перевагу корисним продуктам.

Генеральна продюсерка AMAconcert Катерина Сигида, відома в мистецькому просторі роботами над такими проєктами, як «Вінтервілль» у Emily Resort у Львові та Osocor Winter Residence, розповіла, що їхня вистава — про холодильник, який бачив багато сімейних історій, і сльози, й радощі, та найголовніше — він як персонаж радіє, що вся сім’я збирається за одним столом і в такий спосіб підтримує традицію бути, а не просто їсти, разом.

Нині більшість державних і приватних театрів вважає за свій обов’язок не випасти з «воєнного» контексту й доповнює репертуари виставами про війну. Антрепризні ж проєкти, як і раніше, роблять акцент на комедійному контенті та здебільшого несуть у маси примітивні за змістом і перенасичені зірковими іменами видовища. Історія з холодильником, хоч і є фактично антрепризою, робить заявку на інше — естетику, авторську музику, дивовижні сценічні костюми та вдало обрану й завжди актуальну тему єдності родини.

Сценічне сімейство холодильника налічує майже сорок персонажів. Це овочі, фрукти й продукти, кожен із яких має оригінальне ім’я-прізвисько: Чипсоїд-Гуманоїд, Капустина Ірина, Бурячиха-Трандичиха, Леді Англійський Сніданок, Пані Тост, Петрушка в капелюшку, Брати Сарделькіни, Яйко-Побігайко та Груша Танюша, Анчоусова, її супутниці Фрізини та інші.

Головним у родині є, звісно, сам Холодильник. Його роль, а точніше голосове звучання без появи на сцені, довірили відомому за «скаженими» фільмами про весілля та сусідів кіноактору, яскравому шоумену Араму Арзуманяну. Якби не зображення Арама в холі КВЦ, у непоціновувачів скаженості й талантів не було б жодних шансів ідентифікувати його голос. Звісно, участь медійної персони приваблює публіку, та здається, що в цьому театралізованому мюзиклі костюми персонажів затьмарять будь-яку знаменитість.

Художниця по костюмах Надія Городецька поділилася враженнями щодо роботи в проєкті: «Мені концепція вистави здалася дуже цікавою і як спеціалісту, і як мамі. Я прослуховувала музику, яку створив композитор Дмитро Саратський для персонажів, — а це і вальс, і рок, — і поєднувала результат своєї роботи зі специфікою характеру персонажа. Вся команда проєкту орієнтувалася на те, що костюми мають бути з високої сценічної моди з приміткою «фешн». Орієнтиром було те, що це насамперед сімейна історія, яка зацікавить і діток, і дорослих».

Після перших показів і відгуків у соцмережах можна точно сказати, що саме сценічні костюми є візитівкою вистави. Їх розроблено до найменших дрібниць. Поява кожного нового персонажу в залі викликає як пожвавлення серед дітей, так і захоплення в дорослих. Якби мешканці холодильника, за задумом хореографа-постановника Андрія Ульянова, не танцювали, а просто дефілювали по сцені, це можна було б сміливо назвати не виставою, а фешн-показом високої моди театрального костюму.

Жанр вистави команда проєкту визначила чітко — мюзикл. Згідно з класичними канонами, це передбачає не лише комплексне поєднання хореографічного, драматичного та оперного мистецтва, а й різножанровість музичного матеріалу. У виставі звучать авторські композиції Дмитра Саратського, написані спеціально для неї. Тут є все: від маршу, балади, вальсу, польки до рокової композиції, під яку з’являються шкідливі представники сімейства — продукти ГМО-бандюгани.

Як, пом’якшуючи відомий вислів, у сім’ї не без поганого родича, так і у виставі — не без прогалин. Йдеться не про персонажів, аж ніяк. Лише про сценічний матеріал, а точніше — його відсутність. Можливо, таким є задум головного постановника вистави хореографа Андрія Ульянова: чергування різкої зміни активності танцювальних номерів із пусткою сценічного простору, яка заповнюється лише закулісним голосом холодильника та посиленням гучності музики. Перерва у виставі може бути лише одна, й це антракт. Вистава, особливо в жанрі мюзиклу, потребує комплексного наповнення й, можливо, команда проєкту врахує цей недолік, чим іще й допоможе глядачам-батькам не розосереджувати увагу й інтерес дітей до дійства.

Сучасна хореографія вистави глядачам, особливо поціновувачам класичних танців або чітко визначеної жанровості, на перший погляд може здатися дещо хаотичною. Але головним принципом сучасного танцю є, як відомо, вираження внутрішньої свободи, що не завжди потребує синхронності, чітких па і па-де-де. Сюжетно хореограф-постановник засобами танцю розкрив характер персонажів, як окремо кожного члена гастрономічної родини, так і їхнє бажання продемонструвати єдність і вкотре донести ідею, що кожна сім’я — то сили джерело.

У Києві покази театрального мюзиклу триватимуть до середини жовтня. Потім команда проєкту планує гастролі по всій Україні. Наголошують, що їм потрібна лише сцена і вдячний глядач, а команда, хоч і має величезний багаж костюмів, все ж доволі компактна для гастролей. Тому вже 6 жовтня гастрономічно-культурний тур вирушить до Черкас, а далі готові завітати до будь-якого міста України, де на них чекатимуть.