/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F81%2F88e5b27d03e1fe3802cd9661c8608b6e)
«Він надихнув усю редакцію любити життя»: вийшов фільм про загиблого журналіста-воїна 24 каналу Юрія Олійника
«Це стрічка про неймовірного чоловіка, який любив життя. Який вчив нас любити гори. Який не вмів по-іншому, тільки на повну. Який був відданим своїй країні. Аж до кінця», — говорять колеги про полеглого героя у фільмі-спогаді, який вийшов на 24 каналі.
Юрія Олійника згадують як веселу, товариську людину, котра швидко влилася в колектив каналу і сумлінно працювала. Він був дуже чесним і принциповим, справедливим і небайдужим, кажуть медійники.
2014 року Юрія Олійника призвали у 24 бригаду імені Короля Данила. Він зібрався і поїхав. Коли був зв'язок, говорив, що все добре, нічого не треба, все спокійно. Антон Муравейник, котрий служив із Юрієм у 2014-2015 роках у львівському батальйоні ТрО, що його згодом переформатували в мотопіхотний батальйон при 24-й бригаді, згадує: «Юра був дуже світлою, чесною і порядною людиною. Він не дуже любив говорити про війну зі сторонніми, ба навіть із родиною».
Після повернення з АТО Юрій Олійник брав участь у різних проєктах, але до тих, що були про військових, ставився з особливим трепетом. Також він намагався використати свій досвід: наприклад, допомагав молодим журналістам робити матеріал із Яворівського полігону.
Ось лише декілька спогадів про нього:
-
«Він ішов і на останні гроші купував цукерки — “Червоний мак” і “Ромашку”. Такий великий пакет, і всім просто роздавав. Ми йому казали: “Юрку, та то великі гроші, а до зарплати ще далеко”. Юрко казав: “А що мені гроші”?» (Марічка Крижанівська, журналістка 24 каналу);
-
«З Юрою було дуже весело на зйомках. Тому що Юра любив, коли все ідеально. Він не вмів мислити “напів”. Мало бути так, щоб йому це самому подобалося”» (Ірина Папірник, журналістка);
-
«Як оператор він, звичайно, чудово працював. Був прекрасним професіоналом, причому як на студійних зйомках, так і на виїзних» (Андрій Дрозда, ведучий 24 каналу).
Своєю любов'ю до життя Юрій Олійник надихав не тільки колег. Хоч останні три роки він жив на знеболювальних через хворі суглоби, нікому не казав про це і водив у гори людей з інвалідністю. Колеги згадують: під час походу на гори Пікуй та Боржаву Юрій ніс «джульєтку» (візок, який допомагає піднімати в гори людей з інвалідністю) на плечах разом з іншими хлопцями.
Як тільки почалася повномасштабна війна РФ проти України 24 лютого 2022 року, Юрій одразу заявив, що піде на фронт і в перший же день з'явився у військкоматі.
Колеги розповідають, що Юрій зізнався, що їде на війну і з усіма попрощався. Він одразу відправився до своєї бригади, з якою воював ще у 2014 році. А 23 березня 2022 року надійшла звістка про загибель Юрія Олійника.
Юрій був талановитим фотографом і оператором. Він працював над проєктами «Ми», «Ми 2.0», «Трансплантація», «Зберегти життя», а також над створенням проєкту «Інтерв‘ю 24», зокрема, знімав інтерв‘ю з ВІЛ-позитивною, «День у швидкій», інструкцію з першої домедичної допомоги та багато іншого.
«Усе, що ми можемо робити, — це памʼятати і шанувати цю памʼять. Любити спогади. Зігріватися фотографіями. І боротися. Допомагати Силам оборони, бо боротьба ще триває. Тепер це боротьба не Юрія Олійника, а за Юрія Олійника. За нього теж», — підсумовує у фільмі ведуча 24 каналу Софія Трощук.
Читайте також:
-
Фільм «Віра» від «Радіо Свобода». Камерна історія про журналістку Віру Гирич і тих, хто її вбив
-
«Він робив те, що інші боялися»: на ютуб-каналі Юрія Бутусова вийшов фільм пам’яті загиблого на фронті журналіста Дмитра Рибакова
Фото: 24 канал
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.