В туманності Оріона знайшли парні планетоподібні об'єкти, яких не повинно існувати

В ході спостережень у туманності Оріона були виявлені десятки об'єктів розміром з планету, які можуть знаменувати існування нової астрономічної категорії. Про це пише The Guardian.

Вільно плаваючі об'єкти, які отримали назву подвійних об'єктів маси Юпітера, або Jumbo, з'явилися на вражаючих зображеннях, отриманих космічним телескопом Джеймса Вебба. Об'єкти занадто малі, щоб бути зірками, але вони не піддаються загальноприйнятому визначенню планети, оскільки не обертаються навколо батьківської зірки.

Це відкриття також суперечить існуючим теоріям формування зірок і планет, які припускають, що неможливо сформувати об'єкти розміром з Юпітер за допомогою процесу, який призводить до виникнення зірок всередині хмар пилу і газу, виявлених у туманності.

Професор Марк МакКогрін, старший радник з питань науки та досліджень Європейського космічного агентства (ESA), сказав, що спостереження були натхненні даними наземних телескопів, що натякають на існування таємничого класу об'єктів.

"Ми шукали ці дуже маленькі предмети і знаходимо їх. Ми знаходимо їх розміром всього лише в одну масу Юпітера, навіть в половину маси Юпітера, вільно плаваючими, не "прив'язаними" до зірки. Фізика стверджує, що неможливо створювати навіть такі маленькі об'єкти. Ми хотіли побачити, чи можемо ми зламати фізику? І я думаю, що так, і це добре", - сказав він.

Великі, гарячі, газоподібні об'єкти за своїм складом нагадують планети; аналіз показав наявність пари і метану в їхніх атмосферах, але технічно вони не є планетами. Експерти зупинилися на назві подвійні об'єкти маси Юпітера, тому що з сотень ідентифікованих об'єктів, схожих на планети, десятки утворилися парами.

"У більшості з нас немає часу занурюватися в дебати про те, що є планетою, а що не планетою. Наче моя кішка - домашня тварина, схожа на чихуахуа. Але це не чихуахуа, це кішка", - сказав МакКогрін.

Вік Джамбо становить близько 1 мільйона років (за астрономічними мірками немовлята), а пекельна температура на поверхні становить близько 1000°С. Однак без батьківської зірки вони будуть швидко остигати і на короткий час матимуть температуру, близьку до населеної, а потім стануть неймовірно холодними. Однак, оскільки вони є газовими гігантами, їхня поверхня не буде містити рідку воду навіть протягом короткого періоду помірного клімату, а це означає, що вони навряд чи стануть серйозними претендентами на місце проживання інопланетного життя.

Спостереження зосереджені на туманності Оріона, яку можна побачити неозброєним оком як розмиту середню "зірку" в "Мечі" сузір'я Оріона. Розташована на відстані 1344 світлових років від нас (1 світловий рік дорівнює приблизно 9,5 трильйона кілометрів, - УНІАН), це найближча до Землі область масивного утворення зірок, і на останніх зображеннях вона виглядає як небесний шедевр із закрученими хмарами пилу та газу, вибухами та зоряними променями.

Зірки утворюються, коли пилові та газові хмари в туманності охолоджуються, поступово фрагментуються і врешті-решт руйнуються під власною гравітацією. Найменші зірки мають масу близько 80 мас Юпітера, нижче цієї маси ядро недостатньо щільне, щоб синтезувати водень. Але менші об'єкти можуть поєднуватися за допомогою того ж процесу, включаючи коричневі карлики, котрі тьмяно світяться і яких іноді називають невдалими зірками, а також об'єкти планетарної маси, що мають масу менше 13 мас Юпітера. Але теоретичні припущення говорять, що нижня межа для об'єкта, що формується в результаті зіркоподібного гравітаційного колапсу, становить близько трьох-семи мас Юпітера.

Іноді спостерігалися й об'єкти, що менші вільно рухаються, але було незрозуміло, чи утворилися вони на місці, чи були викинуті з планетарного диска навколо іншої зірки. Останні спостереження важче пояснити, оскільки із сотень виявлених об'єктів розміром приблизно з Юпітер десятки знаходяться у подвійних парах. "Як можна викинути дві речі [з орбіти зірки] в хаотичній взаємодії і знову змусити їх склеїтися?" - запитав МакКогрін.

Результати дослідження опубліковані у вигляді препринту, але ще не пройшли експертну рецензію.

"Я не знаю, як пояснити таку велику кількість об'єктів, які вони бачили. Здається, що ми щось пропускаємо у всіх існуючих на даний момент теоріях. Схоже, існує механізм формування цих [об'єктів], про який ми ще не думали", - сказав професор Метью Бейт, керівник відділу астрофізики Ексетерського університету, який не брав участі в дослідженні.

"Такі відкриття робляться досить рідко. В останнє десятиліття багато хто з нас думав, що ми досить добре розібралися у формуванні зірок. Так що це дійсно дуже, дуже несподіваний результат, і нам належить багато чому навчитися з нього", - додав Бейтс.

Професор Ентоні Вітворт, астрофізик із Кардіффського університету, назвав ці спостереження "приголомшливим результатом". За його припущенням, бінарні об'єкти могли сформуватися всередині диска, а потім бути викинуті парою. "Для цього знадобиться взаємодія з іншими зірками в щільному зоряному полі Оріона. В принципі все можливо", - сказав Вітворт.

Дослідження туманності Оріона - інші новини

Як повідомляв УНІАН, раніше космічний телескоп Джеймса Вебба надіслав на Землю захоплюючі дух фото туманності Оріона. Отримані знімки проливають світло на навколишнє середовище, подібне до нашої Сонячної системи, коли вона сформувалася понад 4,5 мільярда років тому.

Вчені сподіваються, що ці знімки допоможуть їм краще зрозуміти, що відбувалося протягом першого мільйона років планетарної еволюції Чумацького Шляху.