Коваленко: удари по російських аеродромах – чому ворог не може врятувати свій "золотий запас"

Сили оборони України не лише дають потужну відсіч ворогові на нашій території, але й завдають ударів на сотні кілометрів углиб Росії. Проте, на відміну від окупантів, виключно по військових об'єктах. Причому одними з найпріоритетніших є місця дислокації тактичної та стратегічної авіації ворога. З кожним днем повідомлень про успішні прильоти по аеродромах стає дедалі більше, але Росія не може цьому протидіяти хоча б передислокацією і, відповідно, мінімізувати непоправні втрати.

Давайте розберемося – чому.

Початок покладено – втрати непоправні

У ніч на 5 грудня 2022 року якийсь невідомий літальний апарат завдав удару по злітно-посадковій смузі авіабази "Енгельс-2 " у Саратовській області та "Дягілєво" в Рязанській області. Внаслідок цього були серйозно пошкоджені стратегічні ракетоносці-бомбардувальники Ту-95МС та Ту-22М.

Це стало непоправною втратою для російської стратегічної авіації, оскільки станом на сьогодні країна-агресор нездатна будувати літаки Ту-95МС та Ту-22М з нуля.

Згодом періодичність інцидентів на російських аеродромах почала скорочуватися, тобто за кількістю – частішати. І ось горять Ту-22М3 на аеродромі "Сольці" в Новгородській області, Іл-76 в "Крєстах" Псковської області, а на аеродромі "Халіно" в Курській області якимсь БПЛА було ліквідовано офіцерський склад.

По російських аеродромах у радіусі приблизно 700 км від кордону з Україною регулярно щось прилітає і завдає серйозних пошкоджень тактичній або стратегічній авіації, а часом відпрацьовує по живій компоненті – переважно офіцерах.

Літаки на вагу золота

Очевидно, що аеродроми, які розташовані навіть не на тимчасово окупованих територіях (наприклад, у Саках), а на території Росії, поблизу України, не гарантують безпеки техніці та персоналу, і їх слід відводити глибше в безмежні російські зелені далі. Але, як бачимо, після того як загроза російській авіації стала не варіативною, а цілком явною, літаки ПКС РФ свої місця дислокації якось не сильно стали змінювати і масового переміщення подалі від небезпечного кордону немає.

Чому так? Невже в Росії так багато літаків – як із тактичної, так і зі стратегічної компоненти – що їм просто їх не шкода? Ні. Літаки в Росії на вагу золота і навіть більше – коштовного каміння.

Наприклад, Ту-95МС в Росії не виробляється взагалі, а Ту-22М3 і Ту-160 імітують виробництво за допомогою збирання старих радянських доробків. Тобто "клепають" літаки із запчастин та фюзеляжів, які залишилися після розпаду СРСР і називають ось це новою збіркою з нуля!

Аналогічно і з тактичною авіацією. Наприклад, у 2022 році російські ПКС отримали лише 29 нових літаків. У 2021 року цей показник був 20, а у 2020-му – 23, у 2019-му знову-таки – 20. У першій половині 2023-го росіяни отримали не більше 10 нових бойових літаків тактичного рівня.

Загалом у РФ з виробництвом тактичної авіації проблеми, які важко приховати. З 2014 року це різке скорочення виробництва від 101 до, фактично, 20-30 літаків на рік – у тому числі з навчально-бойовими Як-130. Тобто говорити про те, що бойові літаки – це дешевий витратний матеріал, не доводиться.

Критична нестача аеродромів та зниження боєздатності

Тоді в чому справа? А річ у тому, що найбільша країна на планеті не має на сьогоднішній день достатньої кількості аеродромів, які могли б розмістити у себе техніку, що переміщується із західних регіонів глибше – у центр і навіть на схід.

Останні два десятиліття у Росії взагалі була тенденція масового закриття аеропортів та аеродромів. Так, станом на 2012 рік було менше 70 аеродромів, здатних приймати військову авіаційну техніку. Відповідно до реформування та оптимізації планувалося зберегти для потреб ПКС РФ менше 30 аеродромів по всій країні. І ці плани успішно реалізовувалися всі ці роки.

У той час, як у СРСР були сотні військових аеродромів, у Росії цю кількість оптимізували під кількість тієї авіації, що вона має. На перший погляд, це раціональна оптимізація, але – ні.

Таким чином, зараз у розпорядженні Росії є обмежена кількість аеродромів, які при цьому відрізняються за можливістю прийняття техніки. Зокрема, аеродром, призначений для вертолітної техніки, здебільшого не може приймати тактичну авіацію чи військово-транспортну – лише якщо це не закладалося у його проєкт під час будівництва. Це пов'язано як із відмінністю покриття злітно-посадкових смуг, їхньою довжиною, так і безліччю інших специфічних моментів.

Наприклад, Бердськ-Центральний аеродром не може прийняти Ту-160 або Ту-95МС – як за своїми характеристиками, так і відсутністю необхідної інфраструктури.

Відсутність необхідної кількості майданчиків є однією з причин, через які російська авіація не може просто взяти та відлетіти за тисячу кілометрів від кордону з Україною.

Крім цього є ще одна обставина – місце. Аеродроми не гумові, і розміщення на них літаків обмежено фізично. Так, навіть евакуація авіації з аеродрому "Сакі" і "Бельбека", які розташовані в тимчасово окупованому Криму, вже створюють проблему з розміщенням як самої техніки, так і персоналу, з обслуговуванням нової техніки, що раптово з'явилася і т.д.

Крім цього, всі літаки мають дуже важливий параметр – бойовий радіус. Це радіус дії літака з урахуванням бойового навантаження. І саме цей параметр у низці літаків, які часто застосовують ПКС РФ проти України, у разі переміщення цієї авіації за тисячу кілометрів від кордону не дозволить їм повноцінно "спрацювати".

Наприклад, фронтові бомбардувальники Су-34, які регулярно застосовуються окупантами для завдання ударів коригованими бомбами, залежно від розміщеного навантаження мають бойовий радіус від 600 до 1100 км. У Су-30 цей показник становить до 1500 км. У штурмовиків Су-25 – 650 км без підвісних паливних баків (ППБ). Фронтовий бомбардувальник Су-24 має бойовий радіус без ППБ у межах 550 км.

Тобто з урахуванням оптимально-ефективної дальності застосування практично більшої частини російської авіації, що зараз використовується – тисяча кілометрів для них є дуже серйозним обмеженням.

Крім всього зазначеного, варто нагадати ще й про те, що більша відстань польоту більше зношуватиме ресурс двигуна і вимагатиме частішого обслуговування та ремонту. Фактично зношування силових установок і всіх агрегатів літаків зростуть у три і більше разів!

А тому на запитання, чи розпочне Росія масове відведення своєї авіації від кордону з Україною, відповідь – ні.

Деякі особливо цінні борти вони перемістять, але не абсолютно всі. І це вкотре наголошує, наскільки Росія насправді не готова до війни на своїй території, нехай і у віддаленому режимі. Довгі руки СОУ дістають російську авіацію вглиб на сотні кілометрів, протяжністю не тільки кордону, а й лінії зіткнень. А Росія не може цьому протидіяти не те що високоефективною ППО, а навіть найпростішим, найпримітивнішим способом – передислокацією авіації.

Евакуювати неможливо терпіти – кому поставте в потрібному місці. "Друга армія у світі"…

Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZREVATEL та групи "Інформаційний спротив".