"Зелені зони перетворили на генделики". Інтерв’ю про екологію Києва — забудови, вирубки та дія влади

Київ неодноразово входив до рейтингів найзеленіших мегаполісів Європи та навіть планети. Проте виявилося, що з екологією в українській столиці все не так однозначно, як і з розмірами парків та збереженням озер.

Про найбільші екологічні проблеми Києва "Телеграф" поговорив із членом Всесвітньої комісії з охоронних територій Міжнародної спілки охорони природи, директором Київського еколого-культурного центру Володимиром Борейком. І дізнався, чому той вважає, що за мера Кличка Київ втрачає зелені зони, а не приростає ними.

Про спеку та інші проблеми

— Які, на вашу думку, сьогодні найсерйозніші екологічні проблеми Києва?

— Почнемо з того, що у столиці немає екологічної стратегії. А спека – це нове явище. Недарма у Київраді перейменували Департамент із захисту екології на Департамент із захисту екології та адаптації до зміни клімату.

Спека цього літа спричинила 15% смертей у Європі. На щастя, у червні та липні Київ її не відчув.

Постійних проблем декілька. Перша – забруднення повітря, особливо восени. А чому виникає і тримається смог? Тому що вітру немає, він не розганяє дим. Немає дощу, що чистить повітря. Немає тополиного пуху, який також чистить повітря.

При цьому стоять у нас ТЕЦ, які його забруднюють. Чому вони й досі не на газі? Чи ефективні там очисні споруди?

Але 80% забруднення дає транспорт, це є офіційна статистика. Питання: чому нічого не робиться для того, щоб транспорту на вулицях поменшало? Чому не будується активно метро? І чому знищуються зелені насадження?

Зелене місто чи… вже не дуже?

— Ви кажете про знищення зелених насаджень. А як же тоді попадання до різних рейтингів найзеленіших міст? І збільшення зелених зон?

— Це влада нам розповідає, що у Києві збільшуються зелені зони. І кияни вірять! Соціологи провели дослідження: третина населення вірить, що зелені території зростають, третина — що стоїть на місці, третина вважає, як я, що зменшується.

Я довго хотів розібратися та довести це зменшення офіційно. Ми із колегами провели дослідження. Взяли парки – вони у нас виділені, кадастровані. Їх у нас 128, але ми вивчили половину — 63 "зеленбудівські" парки станом на 2013 рік та на 2023-й. Надіслали запит від депутатів Київради – яку площу на сьогодні мають ці парки.

— Чому у вас виник інтерес до цього питання?

— Ми з колегою почали "заповідати" (працювати над наданням заповідного статусу. — Ред .) один із парків. 2013 року його площа була 90 гектарів, а зараз — 45. Я подумав, що те саме і з іншими.

Ми підраховуємо відповіді "Зеленбуду" і бачимо, що з 63 парків — 26 скоротили свої площі, з них шість зменшилися вдвічі. Це майже 400 гектарів. Екстраполюємо на 128 парків, отримуємо, що за 10 років за мера Кличка площа парків у Києві зменшилась на 800 гектарів.

— А ми радіємо, що в нас одна з найзеленіших столиць…

— І це лише парки. Дивимося, що там розміщено? Автостоянка. Автозаправка. Гендель. Церква. Навіть у Бабин Яр намагалися влізти рік тому.

Далі ми з колегою "заповідаємо" урочище Покол (частина Голосіївського ландшафтного парку в Києві. — Ред .). Там 45 гектарів забрав ЖК "Svetlo Park", залишилося 45. Ксенія Семенова (екологічно активний депутат Київради – Ред .) робить депутатський запит, нам показують документацію.

Виявляється, згідно з "Програмою використання та охорони земель Києва", Інститут земельних відносин розробив зміну цільового використання на такий-то кадастровий номер площею 41 гектар — це і є цей Покол.

Була зелена зона, зараз — рекреаційна земля під забудову. Що таке рекреаційна земля — генделики, боулінг-клуби тощо. Це ще не затверджено, але вже проєкт зроблено. Хоча ця територія під "Зеленбудом", там навіть їхня "контора" є.

Отак повільне повзуче знищення парків і відбувається. А влада розповідає: "Подивіться, який ми зробили парк "Наталка"!"

Вибачте, але ви знаєте, що парк "Наталка" 10 років тому був утричі ширшим?

А коли ми беремо зелені зони! Наприклад, острів Галерний. Це дика природа, не підстрижена, не огламурена трава. Там десятки видів червонокнижних рослин, там орлан білохвостий літає. Причому це не парк, це поки що не зафіксована зелена зона. І що? Вона йде на забудову. Ми боремося за урочище Циганщина. Що це таке? Це балка з лісом, поруч — дуби, залишки діброви. Дивимося кадастровий план — під забудову.

Тобто зелені зони, які офіційно не є зеленими зонами, всі вже роздані під забудову.

Я ще сквери, зелені зони довкола будинків не беру. Це тисячі гектарів за десять років!

— Ви казали, що це одна з найбільших екологічних проблем.

— Тому що що ми маємо? Забруднення повітря – раз. Підвищення температури – два. Збільшення шуму три, бо парки гасять шум. Але люди цього не розуміють. Їм кажуть: ось у нас з’явилося 30 гойдалок, це добре. Та не 30 гойдалок, а 30 дерев – це добре! А зайві 30 гойдалок — це погано, бо в парку має бути більше дерев, і він має бути максимально природним.

Закон працює, держоргани обмежено

— Після повномасштабного вторгнення змінилася робота багатьох держорганів та навіть законів. Чи працює природоохоронне законодавство та регулятори зараз?

— Існують певні проблеми у роботі держорганів.

Є заборона на роботу екологічної інспекції під час війни, тобто заборона на перевірки. Це серйозний чинник, який впливає ситуацію. Це дуже погано.

Другий момент. У вересні минулого року (як я вважаю, незаконно) було створено так зване ДП "Ліси України". Цим рішенням фактично було знищено лісову державну охорону.

— Ми говоримо про лісників?

— Так. Це 20 тисяч людей. Вони наразі не мають права складати протоколи за порушення. Це другий серйозний удар.

— Тобто людина щось незаконно пиляє у лісі — вони не можуть нічого вдіяти?

— Так. Тому що ДП "Ліси України" не прописано в більш ранній ухвалі [Кабміну] Юлії Тимошенко, де визначено, хто має право складати протокол із правопорушення. Загалом зроблено все криво.

Третій момент: прикриваючись державними, військовими та іншими важливими справами, на всіх рівнях намагаються грабувати природу.

Наприклад, до нашого ландшафтного заказника місцевого значення "Деснянські луки" зі своїми трубами вліз Київміськводоканал. Знищено 3 гектари природного шару землі.

Я не знаю, навіщо ці труби. Мені розповідали, що там якесь важливе стратегічне завдання. Але, вибачте, до чого тут стратегічне завдання? Якщо це так — ухвалюйте офіційне рішення Київради, виділяйте шматок території за законом.

Начебто серйозна установа — Київміськводоканал. Причому один із заступників генерального директора цієї установи – перший заступник голови Комісії з екологічної політики Київради Вадим Сторожук. Він не знав, що є закон? Знав. Але думав, що прикриваючись ситуацією, можна зробити це з порушенням.

Тобто законодавство працює, але система контролю за його дотриманням порушена.

Ще один момент – раніше офіс Спеціалізованої екологічної прокуратури(самостійний структурний підрозділ Офісу генпрокурора. — Ред. ) мав право надавати команду місцевим прокуратурам займатися екологічними справами.

Нині його цього права позбавлено — на час війни. Тобто вони можуть надіслати листа до місцевої прокуратури, а та вже реагує на рівні "хочу" — "не хочу". Але часто — "не хочу". Це погано, бо екологічна прокуратура раніше була найдієвішим держорганом.

Напевно, є ще якісь нюанси, про які я не знаю, але вже навіть через вищесказане нам працювати стало значно гірше.

— Нещодавно у ЗМІ ви порушували тему заповідного статусу Труханового острова. Але там, за вашими словами, близько 100 га вже забудовано чи відведено під забудову. Який шанс скасувати ці забудови та повернути землю місту?

— На мою думку, ніякого. Можна вивчити обставини надання цих земельних ділянок у найм чи передачі у власність. Якщо були порушення, оскаржити землевідведення. Цим має займатись прокуратура, але не спеціалізована природоохоронна, а яка займається питаннями землевідведення.

Ще один момент – на 100 гектарах дуже багато ділянок. І навіть якщо прибрати чинники корупції, і сфокусуватися лише на незаконних землевідведеннях, то їх така кількість, що прокуратура за всього бажання не потягнула б весь цей масив.

У нас є приклади, коли вдавалося відбивати незаконно виділені ділянки на екологічно значущих територіях. Але щоб подати судовий позов, прокуратура має платити гроші державі. Наприклад, ми з прокуратурою відбили 1200 га урочища Унава (ландшафтний заказник загальнодержавного значення у Фастівському районі Київщини. — Ред .) — це коштувало кілька мільярдів гривень.

— Тобто держава платить державі, щоб зберегти у державній власності екологічно цінну землю?

— Так. Тоді разом із нами за урочище воювала Генеральна прокуратура. А районні прокуратури в бюджеті таких коштів не мають.

Простіший приклад. Ми зараз судимось за земельну ділянку на Галерному острові. За те, щоб повернути цю землю державі, ми мали заплатити 8 тис. грн.

— А історія з судами по Трухановому острову у що може вилитися?

— Це будуть сотні тисяч гривень, я гадаю. Це кошти саме на оплату судового позову. В Адміністративному суді — 1,5 тис. грн, і зайшов. А у Господарському – 5-10 тисяч.

Зі 100 озер третина незаконно забудована

— І ще одна проблема — знищення водойм, — продовжує Володимир Борейко. – Ми проводили дослідження водойм Києва, їх у нас близько ста. І нами було доведено, що кожна друга водойма мала проблеми із забудовою, кожна третя — незаконно забудована. Приклад? Озеро Качине, озеро Ерік та затока Миколайчик, які знаходяться біля Галерного острова та йдуть під забудову. Приклад — озеро Вирлиця.

— Зараз по Вирлиці йдуть суди. У чому суть цієї історії?

— Влада незаконно віддала під забудову частину озера.

— А що з рештою озера буде з точки зору екології?

— А їм начхати. Вони засиплять частину озера і будуватимуть там якийсь розважальний комплекс. При цьому вони не дали Євгенії Кулебі (ще одна екологічно активна депутат Київради. — Ред .) "заповісти" частину озера, що залишилася. Ми хотіли хоч би її зберегти.

— Частину, яку хочуть забудувати, ми вже втратили?

— Зараз тривають суди. Проблема в тому, що голова земельної комісії Київради Михайло Терентьєв блокує практично всі наші ініціативи.

Є депутат Юлія Лимар, яка каже, що не треба нічого "заповідати", треба спочатку розписати план, як це робити. І щоб Київрада ухвалила рішення та затвердила методику "заповідання".

Вони вже підготували проект рішення Київради, щоб протягнути пункти, які унеможливлюють "заповідання". Нам удалося на рівні проекту рішення це все заблокувати.

Справи судові

— За якими судами та об’єктами Києва варто спостерігати?

— Ми маємо серйозну боротьбу за Галерний острів. Наступний суд за великий шматок зеленої зони біля Пирогова. І третя лінія — Вирлиця.

Щодо екопарку Осокорки — там все затихло, бо немає активістів, які б цим займалися.

Є ще один об’єкт. Загинув Роман Ратушний, який займався захистом Протасового Яру. Я йому казав — давай заповімо 10 гектарів, те, що чисте за документами, що вже вдалося відбити.

Він загинув, справу не зробили. Але Київрада вирішує зробити заповідник його імені. І ухвалює рішення про створення заказника "Протасів Яр". Але він не отримав дозволу у землекористувача. Землекористувач подав до суду та першу інстанцію вже виграв. А всі кричать: "Які ми молодці, ми його пам’ять увічнили".

Але це піар. Чому мер не викликав цих забудовників і не сказав: "Хлопці, ось вам гроші, влада викуповує цю територію". І після цього вони все зробили б законно. Але не захотіли, а швиденько провели комісію, тепер судяться. Так, буде апеляція, касація… Але я вам як фахівець скажу: юридично абсолютно законно можна оскаржити створення цього заказника, бо не було отримано згоди всіх землекористувачів. А воно є обов’язковим.

Потрібно було зробити заповідник на відбитих 10 га. А за іншими земельними ділянками спочатку повернути їх у судовому порядку чи через викуп забирати їх у власників, а вже потім створювати там заповідник.

Ось вам і всі проблеми – забруднення води, забруднення повітря, шум – вони всі йдуть через те, що ми знищуємо природу.

Європейський тренд – відродження дикої природи

— Київрада часто на боці забудовників?

— Зі 120 депутатів Київради, за нашими підрахунками, 80 є забудовниками або їхніми лобістами. Приклад – В’ячеслав Непоп, заступник Кличка – він же забудовник.

Будівельна "мафія" несе смерть Києву та унікальним старим будинкам. Ми знаємо, що за час війни 5-6 будівель уже знищено (не бомбами).

Повертаючись до теми, ми можемо говорити про різні екологічні проблеми, але саме зелені зони та водоймища – це найбільша наша проблема.

Без її вирішення ми просто загинемо. Я не перебільшую — почнеться загибель населення, особливо з хронічними захворюваннями, більше дітей народжуватиметься хворими. Люди не можуть жити серед бетону, це доведено вже давно. Але, на жаль, Кличко та його команда цього не розуміють.

Це при тому, що в Європі зараз відроджується ідея дикої природи — болотяних угідь, диких лук. Там уже приходять до того, що викіс трави — це зло, і створюють ділянки з некошеними луговими травами. А у нас, ви ж бачите, територію роблять практично лисою.

— У чому тут головне зло?

— По-перше, йде ерозія ґрунту. По-друге, знищується зелена маса, яка очищує повітря. Адже трава теж очищає повітря, дає кисень. По-третє, охолодження.

Чому у лісі прохолодно? Не стільки тому, що там тінь, а тому, що лист поглинає вуглекислий газ, виділяє кисень. А процес фотосинтезу йде зі зниженням температури. Тобто кожен листок, кожне дерево, кожен кущ працює як міні-холодильник. І коли вони знищують траву на лузі, вони збільшують кількість забрудненого повітря, посилюють спеку, знищують біорізноманіття. Там же, якщо це червень — горобці та солов’ї гніздяться. Про коників, метеликів і т.д. вже не говоримо – вони теж гинуть.

І це не все, що відбувається. Вони ж не косою косять, а машинками, а це забруднення навколишнього середовища. Плюс шумове забруднення.

Навіть у радянські часи косили траву, але щось та й залишали. А сьогодні практично під нуль. Ось вам приклад того, про що я говорив — неправильно взагалі ведеться система міського господарства. Звідси більшість проблем.