Без миру, але з Нобелівською премією: чому цього року обійшлося без скандалів

Цього року її отримала засуджена іранським режимом Наргес Мохаммаді, правозахисниця та журналістка, борчиня за права жінок і скасування смертної кари в цій тоталітарній державі. 24 Канал пояснює, чому це доволі вдалий вибір.

Чому Нобелівська премія миру така важлива

Нобелівська премія миру – мабуть, найголовніша нагорода у світі. Попри чимале фінансове наповнення в 11 мільйонів шведських крон (приблизно 1 мільйон доларів) це також визнання політичного та морального авторитету людини чи інституції в масштабах всієї планети.

• Премія вручається з 1901 року відповідно до заповіту Альфреда Нобеля – винахідника динаміту та одного з перших в світі нафтових мультимільйонерів.
• Нині ж за присудження Нобелівської премії миру відповідає Норвезький Нобелівський комітет. Цій традиції вже понад сто років – розділення повноважень між Стокгольмом і Осло відбулося ще в 1905 році, коли розпалася Шведсько-норвезька унія. До складу Комітету входять 5 членів, яких обирає норвезький парламент.

Чому перша українська премія має гіркий присмак

Серед лауреатів є також цілі організації, серед них – українська. У 2022 році переможцем було оголошено український "Центр громадянських свобод", який очолює Леся Матвійчук. Щоправда, разом з російським "Меморіалом" і ув’язненим лідером білоруської правозахисної організації "Вясна" Алесем Біляцьким.

Це нагородження перетворилося у великий скандал, адже Нобелівський комітет фактично відзначив не діяльність та заслуги правозахисних організацій, а банально зробив "широкий жест", поєднавши премією непоєднуване та давши привід знову говорити про міфічне "братерство" українців, білорусів і росіян.

При цьому саме Росія за підтримки Білорусі напала на Україну та влаштувала на нашій території справжній геноцид. Численні воєнні злочини росіян в Україні шокували світ, але їхнє викриття в очах панів з Осло стало лише однією з подій року.

Власне це й обурило тоді велику частину суспільства. Ще на початку повномасштабного вторгнення 159 нобелівських лауреатів висловили підтримку українському народові у відкритому листі. Вони засудили жорстоку агресію та акцентували на паралелях між Росією та нацистською Німеччиною.

Давня хвороба

Нагородження 2022 року вкотре дало привід згадати про основні претензії до Норвезького Нобелівського комітету, який традиційно ухвалює рішення непрозоро, адже невідомі претенденти та критерії відбору. Відтак є великий ризик суб'єктивності та заангажованості.

І якщо у фізиці чи медицині це ще не так критично, адже премію отримують за реальні досягнення та винаходи, які можна оцінити об’єктивно, то в ситуації з літературою та премією миру маємо великі проблеми.

Вибір Нобелівського комітету неодноразово піддавався критиці.

• Варто пригадати тут і росіянина Дмітрія Муратова, нагородженого у 2021 році (разом з філіппінсько-американською журналісткою Марією Рессою).
• Або ж американця Ела Гора – колишній віцепрезидент США отримав премію в 2007 році за серію лекцій на захист екології, за які йому платили по 100 000 доларів за годину.
• Нагородження "авансом" Барака Обами 2009 року,
• присудження премії Горбачову за те, що не втопив СРСР і країни соцтабору в крові, хоча те, чи мав він таку можливість взагалі доволі дискусійне питання.

Бажання слідувати заповіту Нобеля та відзначати не лише представників "великих" держав, але й не забувати про "маленькі" не раз грало з премією миру злий жарт. Так, у 1992 Нобелівської лауреаткою стала представниця корінних народів Гватемали Рігоберта Менчу. Її відзначили як борчиню проти геноциду. Проте, пізніше Менчу звинуватили у зв'язках з повстанцями-терористами та нібито участь у стратах політичних противників.

Обвинувачення не були доведені в суді, проте залишили велику пляму на репутації як переможниці, так і Нобелівського комітету, який ще довго відмахувався від звинувачень, що присудив нагороду спеціально під 500-річний ювілей колумбового відкриття Америки та під спеціально оголошений ООН Рік корінних народів світу.

Список номінантів на нагороди завжди є секретним, однак директор Інституту дослідження миру в Осло Генрік Урдал напередодні оприлюднив власний список можливих претендентів. Серед них була й Наргес Мохаммаді.

Цього року номінантів було незвично багато – аж 351. Серед них, за даними Reuters, був і український президент Зеленський. А також Алєксєй Навальний, шведська екологиня Грета Тунберг, ще один російський опозиційний лідер Володимир Кара-Мурза і китайський протестувальник Пен Ліфа.

Наргес Мохаммаді – врешті вдалий вибір?

Можна заглибитись ще далі в історію та відшукати ще більше "скелетів". Втім, варто згадати, що під час великих війн Нобелівську премію зазвичай на вручали. На те були різні причини, проте, факт залишається фактом.

• Жодну з номінацій не присуджували в 1940 – 1942 роках, коли гітлерівські війська окупували значну частину Європи, включно з Норвегією, яка відповідальна за вибір Нобелівської премії миру.
• Швеція дотримувалася нейтралітету у війні, але ситуація в Європі та світі явно не сприяла проведенню нагородження нобелівських лауреатів.

З огляду на це, відмова від присудження премії у 2023 році могла б стати гучним сигналом того, що в планети є великі проблеми. Втім, присудження Нобелівської премії миру 2023 року все ж можна визнати одним із вдалих рішень, адже Комітет відмовився під показових жестів і нагородив достойну людину – Наргес Мохаммаді. Про неї ми ще детальніше розповімо в окремому матеріалі.

Та тепер критики можуть видихнути. Не нагородили чергових "хороших росіян" – і вже добре. Можливо, свою справу таки зробив тиск громадянського суспільства.

Адже ще зовсім нещодавно Нобелівський комітет абсолютно серйозно тягнув послів Ірану, Росії та Білорусі на урочистий бенкет у Стокгольмі, де якраз мали вручатись премії 2023 року. Тоді лише обіцянки влаштувати бойкот церемонії від короля Швеції та активні дії українських дипломатів зупинили демарш проти миру.