Олімпіада-2024: чотири нові види спорту, які підірвуть традиційне уявлення про Ігри

Фанати спорту з особливим захопленням чекають на Олімпійські ігри. Цей турнір набув важливого значення та грандіозних масштабів. Глядачі стежать не лише за своїми улюбленими видами спорту, а й з радістю знайомляться з чимось новим. Вже у 2024 році фанати Олімпійських ігор зможуть знову поринути у цю атмосферу. Вулиці Парижа стануть прихистком для мрійників, які так довго тренувалися, щоб здобути медаль для своєї країни.

Кількість видів спорту на ОІ поступово збільшується, адже організатори намагаються реагувати на тренди у суспільстві та робити турнір більш привабливим, інтригуючим та емоційним для суспільства. Тому у Парижі вперше дебютує такий вид спорту, як брейкінг. Також офіційно затвердили скейтбординг, спортивне скелелазіння та серфінг. Ці три види вже були представлені на Іграх як експеримент, який виявився дуже успішним. Чому організатори обрали саме ці чотири спортивні напрямки, чим вони особливі та що можуть запропонувати вболівальникам? Про це все і навіть більше розкаже Спорт 24.

Брейкінг: перший стиль танцю, який визнали спортом

"Коли у 80-х роках брейкінг потрапив у центр уваги, його миттєво прийняло покоління, яке більше не боялося бути епатажним або розважатися", – невідомий автор.

Брейкінг або брейк-данс – це стиль танцю, що виник із хіп-хоп культури та характеризується акробатичними рухами й стилізованою роботою ніг, а також потребує великих фізичних зусиль. Він зародився у Нью-Йорку у 1970-х. У районі Бронкс діджей Кул Герк влаштовував вечірки й помітив, що люди продовжують танцювати навіть у перервах між треками, коли грає лише бас або перкусія (ударні музичні інструменти). Саме тому цей стиль і почали називати "брейк". Діджей експериментував, міксував платівки та робив більші перерви між піснями. Тоді танцівники могли краще проявити себе.

Невдовзі промоутери та ЗМІ почали звертати увагу на бі-боїв та бі-гьорлз, яких вони бачили на вечірках, у парках і клубах. Зі звичайних танців на вулицях брейкінг виріс у справжнє всесвітнє змагання. А тепер він є офіційним олімпійським видом спорту. Дебют відбудеться саме на Олімпіаді у Парижі.

За перші олімпійські медалі в історії брейкінгу змагатимуться 32 спортсмени (16 бі-боїв та 16 бі-гьорлз). Це будуть поєдинки віч-на-віч. Щось на зразок батлу. У кожній битві два спортсмени по черзі беруть участь у так званих "кидках", які тривають 60 секунд. Протягом цього часу учасники можуть вразити журі своїми рухами. Колегія з п'яти суддів оцінює кожного спортсмена за такими критерями: креативність, індивідуальність, техніка, різноманітність, виконання та музикальність.

Очки можуть коригуватись протягом усього бою залежно від того, як брейкери реагують на своїх супротивників. Бали можуть знизити, якщо спортсмен копіюватиме набір ходів свого опонента. Неправильна поведінка, така як навмисний фізичний контакт із суперником, також може знизити оцінку брейкера.

Невідʼємною частиною брейкінгу є діджей за пультом та МС. В основному брейк танцюють під спеціальний біт, фанк, реп або соул. А глядачі, які зазвичай утворюють коло, активно підтримують танцівників та яскраво реагують на кожен ефектний елемент.

Українка Анна Stefani Пономаренко, яка здобула срібну медаль на чемпіонаті Європи з брейкінгу, вважає, що цей вид спорту має бути на Олімпійських іграх і сподобається глядачам своєю унікальністю.

"Наш спорт однозначно заслуговує бути в програмі Олімпіади. Брейк-данс – це не просто танці в задоволення. Це колосальна праця. Елементи, які виконують бі-бої та бі-гьорлз, нічим не легші за гімнастику чи акробатику. Я б сказала, що у нас навіть складніше, бо ми не виконуємо заготовки. Дуже багато слід працювати над фізичною підготовкою та музикальністю", – розповіла Пономаренко в інтервʼю Спорт 24.

Американець Грейс "Sunny" Чой також підкреслив особливості цієї дисципліни: "Одним з унікальних елементів брейкінгу є те, що багато з того, що ви бачите, є фрістайлом. Наше тіло має бути готове до будь-якої пісні, яку може запустити ді-джей, і реагувати на неї рухами, які найкраще відчуваються".

Спортсмени сподіваються, що участь в Олімпіаді змотивує людей спробувати себе у брейкінгу, а зірки матимуть змогу проявити себе на найпрестижніших змаганнях планети. Звичайно, що не обійшлося без скептиків. Вони аргументують свій протест тим, що це субʼєктивний спорт і взагалі в першу чергу мистецтво, яке важко оцінити, підраховуючи очки. Також для них дивно те, що організатори виокремили лише брейкінг та проігнорували інші види. Зокрема бальні танці, які вже багато років намагаються "пробитись" на Олімпіаду.

Є й ті, які вважають, що ОІ зашкодять культурі брейкінгу, який зародився на вулицях. Це контркультура, протест, хіп-хоп. Брейкінг народився в ті часи, коли в США молодь протистояла багатьом неправильним речам. У брейкінгу немає рейтингу й оцінок та є свої чемпіони й настрій вулиці. На відміну від олімпійських видів спорту.

Скейтбординг: спорт, який зародився на вулицях міста

"Скейтбордисти – це серфери міських пейзажів, де мерехтіння моря замінюється шматками металу чи скла на підлозі", – А. Бремон-Торрент.

Скейбординг став популярним у всьому світі завдяки простоті та доступності. Людині потрібна була лише дошка та вулиця. Все почалося у Каліфорнії в 1960-х роках. Серфери придумали перші скейти. Вони просто прикрутили до дошки колеса, щоб "серфити тротуаром" у дні, коли не було хвиль. Виробники помітили цю тенденцію і створили перші професійні дошки. А далі були спеціалізовані турніри і нарешті Олімпійські ігри.

МОК побачив неабиякий інтерес молоді до цього виду спорту, тому додав у програму. Тепер скейтбордисти одягатимуть витончену олімпійську форму та показуватимуть свої вміння заради оцінок суддів, а пошарпані кросівки залишать вдома. Цікаво, що змагання серед чоловіків та жінок відбуваються у двох дисциплінах.

Стріт. Передбачає катання на майданчиках, що імітують вуличну інфраструктуру з її природними перешкодами: сходами, ухилами, виступами, лавками тощо.

Парк. Пул з кількома чашами. У боулі можна виконувати ефектні стрибкові трюки та ліпи на високих швидкостях із довільною кількістю повторень.

Загалом у Парижі змагатимуться 88 спортсменів. Ліцензії будуть іменними. У фінал потраплять 8 найкращих у кваліфікаційному етапі. У змаганнях з вуличного скейтбордингу у новому олімпійському циклі використовуватиметься новий формат 2/5/3. Перша цифра означає кількість 45-секундних заїздів (у залік піде найкращий із двох). Друга – спроби Best Trick (найкращий трюк) – найвищі оцінки за два з п'яти трюків будуть додані до балів за заїзд. Три – це найкращий заїзд + два найкращі трюки. І заїзд, і трюки оцінюються за стобальною шкалою.

Кожен скейтбордист виступає індивідуально та використовує кожну секцію вулиці, щоб продемонструвати низку навичок або трюків. У скейтбордингу немає ні правил, ні стандартів, ні жорсткої структури – навіть на Олімпійських іграх. Судді оцінюють спортсменів на основі прогресії трюків, рівня складності та оригінальності. Скейтбордисти можуть попросити не зараховувати трюк, якщо хочуть спробувати його поліпшити.

Щодо змагань у парку, то вони проводяться у великому боулі з різноманітними вигинами. У кожному раунді скейтери матимуть можливість показати свої трюки у трьох або чотирьох заїздів тривалістю від 40 до 60 секунд. Це залежить від розміру та планування скейт-парку.

Поведінка скейтбордистів також відрізняється від інших спортсменів. Адже вони на дебютних ОІ-2020 насолоджувалися атмосферою, взаємодіяли між собою та активно підтримували опонентів з інших країн. Все це супроводжувала енергійна музика, яка є невідʼємною частиною змагань зі скейтбордингу.

"Одна з головних переваг скейтбордингу полягає в тому, що немає правил, немає правильного чи неправильного способу, як це робити. І я вважаю, що це так круто, що кожен скейтбордист має свій власний стиль. Катання на скейтборді – це один із найкращих способів самовираження" – зазначила американська скейтбордистка Хеймана Рейнольдс.

До слова, 22-річний японський скейтбордист Юто Хоріґоме став першим в історії олімпійським чемпіоном зі скейтбордингу, перемігши в дисципліні "стріт" серед чоловіків. Натомість в аналогічних змаганнях серед жінок медаль здобула 13-річна спортсменка з Бразилії Райсса Леал. На змаганнях у парку найвищі нагороди виграли 18-річний представник Австралії Кіган Палмер та 19-річна японка Сакура Йосодзумі.

Серфінг: спорт, правила якого диктують хвилі

"Є мільйон способів серфінгу, і поки ви усміхаєтеся, ви робите це правильно", – Майк Кутс.

Ще одним видом спорту, який справив неабияке враження на фанатів Олімпійських ігор, став серфінг. Він також дебютував у Токіо. Історія серфінгу розпочалася у Перу. Перші поселенці були першопрохідниками у підкоренні океанічних хвиль, коли поверталися з рибальських експедицій близько 4000 років тому.

Але центром серфінгу стали саме Гаваї. Мешканці острова навчилися їздити хвилями на дерев'яних дошках близько 1000 років тому. Гавайці часто це робили у форматі ритуалу. Зокрема вожді племен кидали виклик морю та доводили свою силу й перевагу. Зазначимо, що перші дошки виготовляли з твердої та важкої деревини, що ускладнювало маневрування ними.

На Олімпіаді-2024 змагання з серфінгу проводитимуть не у Франції, а на острові Таїті, який розташований серед Тихого океану та є частиною Французької Полінезії. Саме там можна піймати одну з найбільших та найстрашніших хвиль у світі. Вона має призвісько "Чопс". Висота може досягати 7 метрів, а її трубка надзвичайно красива. Серфінгісти спробують приборкати "хитрого звіра" у той момент, коли хвиля приземлятиметься на мілкий риф.

У серфінгу вода диктує свої правила: якщо хвиля падає, серфери можуть "кататися на трубі" в її бочці, а якщо хвиля розливається, очікується, що вони продемонструють трюки та маневри. П'ять суддів оцінюють серферів на кожній хвилі. Потім два найвищих бали об’єднуються для загального підсумку. Загалом у Парижі будуть представлені 48 спортсменів у цій дисципліні.

Серферська асоціація ISA разом зі спортсменами з усього світу пройшли довгий шлях, щоб нарешті цей спорт став невідʼємною частиною ОІ. Проте не всі були у захваті від цього рішення. З одного боку, це можливість зацікавити ще більшу частину людей спробувати свої сили та стати на дошку. Проте з іншого, серфінг – це розвага. Тут головне отримувати задоволення. До того ж, як чесно оцінювати виступ серфінгістів в океані чи морі, умови в яких апріорі нерівні? Хвилі ніколи не будуть однаковими.

Це можливо зробити лише з допомогою технології хвильових басейнів. Проте організатори Олімпійських ігор відмовилися від цієї ідеї. І ось чому:

1) Ігри неодноразово стикалися з проблемами через спадщину, залишену позаду в олімпійських столицях. Міста-господарі витрачали гроші на грандіозну інфраструктуру, необхідну для проведення змагань, але багато з цих споруд були занедбані та майже не використовувалися надалі. Після аналізу стало зрозуміло, що після завершення Ігор такий басейн не матиме попиту.

2) Виникло запитання: чи було б справедливим проводити подію у басейні з хвилями, коли не всі серфери, які змагаються за олімпійські місця, мають рівний доступ до тренувань у басейні з хвилями?

Тому змагання і вирішили проводити у природному середовищі. Такий формат цікавіший і для глядачів, і для самих спорсменів. Та й досвід у Токіо показав, що провести успішні змагання в океані цілком реально. Тоді першим олімпійським чемпіоном став 27-річний бразилець Італо Феррейра, а звання чемпіонки отримала представниця США Карісса Мур.

Спортивний журналіст Чес Сміт був одним із критиків появи серфінгу на ОІ. На його думку це суперечить природі спорту.

"Я думаю, що серфінг має бути якомога далі від Олімпійських ігор. Серфінг має бути світлом на горі того, чим прагнуть займатися діти, коли хочуть втекти з дому. Олімпійські ігри лише додають ще один непотрібний рівень корпоративності. Це просто така стара частина ДНК серфінгу. Це щось типу повстанського крику, чи не так? Серфінг був повстанням проти того, що робили всі інші, і спроба вписати його в олімпійські критерії здається таким: "Добре, тепер ми просто намагатимемося бути такими, як усі", – сказав Сміт в ефірі The Current .

Натомість перший олімпійський чемпіон Феррейра має зовсім іншу думку. Він зізнався, що це стало його шансом назавжди залишити своє імʼя в історії спорту: "Я поняття не мав, наскільки масштабними були Олімпійські ігри. Я знав, що вони великі, але коли я почав змагатися та перевірив соціальні мережі, я справді побачив, який вплив вони мали. Я бачив, як бразильська скейтбордистка Райса Леал виграла срібну медаль. Це було дуже важливо для її спорту, скейтбордингу. Така молода дівчина везла медаль додому. Через два дні я був у тому ж місці. У мене був шанс виграти першу золоту медаль для Бразилії. Це було щось таке чудове для спорту – бути першим олімпійським чемпіоном із серфінгу".

Скелелазіння: спорт, який вчить виходу з важких ситуацій

"У цьому короткому проміжку між кінчиками моїх пальців і гладким краєм, і цими напруженими стопами, стиснутими на кришталевому виступі, я тримаю життя людини", – Джеффрі Вінтроп Янг.

Скелелазіння передбачає лазіння по рельєфних поверхнях, як штучних, так і природних. Вперше скелелазіння було офіційно оголошене спортивною дисципліною в Англії 1880 року. З того часу почався активний розвиток цього спорту. Поступово стали ускладнюватися траси, відкриватись спеціалізовані центри підготовки, а також почали розробляти правила для організації перших змагань. Скелелазіння стало популярним у всьому світі та дійшло до Олімпійських ігор. Спорт дебютував у 2020 році, знову ж таки, у якості експерименту. Проте у 2024-му довелося дещо змінити формат змагань.

Скелелазіння проводиться на спеціально спроектованих інфраструктурах, щоб не зашкодити природному середовищу. У Токіо був представлений лише один комплект медалей – окремо для чоловіків та жінок. Дисципліна охоплювала одразу три змагання: швидкість, болдерінг та лідирування. А у Парижі їх розділили на дві дисципліни: швидкість та болдерінг + лідирування. Такий формат тепер задовольнить скептиків, які виступали категорично проти, щоб змагання на швидкість обʼєднували з іншими, адже це потребує особливих тренувань.

"Це досить жорстокий формат. Це як змусити легкоатлетів, які завжди були спортсменами в одній дисципліні, раптом штовхати ядро. Це абсолютно виснажливо з точки зору тренувань і з розумового боку речей. Твоя шкіра стає абсолютно пошарпаною", – сказав австралієць Том О’Халлоран. Зірковий чеський скелелаз Адам Ондра додав: "Таке відчуття, що інші починають на 800 метрів попереду, тому що я точно не талановитий у швидкісному лазінні".

Давайте розбиратися, який формат змагань передбачають вищезазначені дисципліни. У швидкісному скелелазінні двоє учасників на однакових сусідніх 15-метрових стінах одночасно намагаються підкорити висоту за найшвидший час. Це змагання на вибування.

Натомість у болдерінгу спортсмени без мотузки піднімаються на стіни висотою 4,5 метрів. Для цього у них є 5 хвилин у кваліфікації та 4 у фіналі. Спортсмен долає трасу за допомогою зачепів. Траса вважається пройденою, коли скелелаз досяг вищої точки – так званого топа, який відзначений спеціальною наклейкою – і зафіксував його двома руками. Також на маршруті є проміжна область – зона, яка також йде до загального заліку. Переможцем стає спортсмен, який взяв більше топів та зон порівняно з рештою.

У лідируючих змаганнях спортсмени підніймаються якомога вище по стіні заввишки понад 15 метрів за 6 хвилин, не знаючи маршруту заздалегідь. Зазначимо, що загалом на ОІ виступлять 68 скелелазів: 28 боротимуться за медалі у швидкості, а інші 40 у лідируванні та болдерінгу.

До слова на ОІ-2020 першими у світі чемпіонами стали 18-річний Альберто Хінес Лопес з Іспанії та 22-річна представниця Словенії Яна Гарнбрет.

Дівчина поділилася враженнями після перемоги: "Я справді не знаю, як я справлялася з очікуваннями інших щодо себе. І я пишаюся собою, тому що це було найважче змагання в моєму житті. Але я ніби продовжувала говорити собі, що тиск – це лише ілюзія, якою я маю просто насолоджуватися. Ніколи не забуду того, що я була частиною Олімпійських ігор і що я перша олімпійська золота медалістка. Я думаю, що це буде корисно для скелелазіння. Цей спорт стане більш популярним. І більше людей залучатиметься до скелелазіння, особливо дітей. А скелелазіння – це ще молодий вид спорту".

Більше екзотики на Спорт 24

Самурай, який проспав Олімпіаду, або Як пробігти марафон за 54 роки і 249 днів

Monte: команда, яка переписує історію українського кіберспорту, конфліктує з NAVI, підтримує Динамо

"Мої очі зашторені черлідингом": історія успіху українок, які підкорили Європу і наробили галасу у світі