Політпсихолог про валдайські тези путіна: боягузливий маніяк глумиться з очевидності

У четвер, 5 жовтня, володимир путін на засіданні Міжнародного дискусійного клубу "Валдай" в Сочі відзначився низкою заяв про війну і мир, Україну і Захід, особливе місце росії і ядерне озброєння. Враховуючи відірваність висловлювань російського диктатора від реальності, "Телеграф" попросив прокоментувати їхполітичного психолога, експерта з питань невербальної комунікації Валентина Кіма.

Форум як рупор кремлівських ідей

"Для початку поговоримо про контекст того, що відбувається в рамках так званого Міжнародного дискусійного клубу "Валдай". Він був заснований ще 2004 року. Назвою завдячує місцю проведення першої конференції, яка відбулася у Великому Новгороді, неподалік озера Валдай. Сам по собі цей форум завжди використовувався російською владою як досить потужний майданчик для донесення своїх тез зовнішньої та внутрішньої політики – за кордон", – пояснює Валентин Кім.

За його словами, такий захід – серйозний інструмент вибудовування міжнародних відносин, дипломатії. Саме на валдайському форумі путін доносить ті чи інші наративи, які потім транслюють підконтрольні чи лояльні кремлю ЗМІ у всьому світі, пояснює політпсихолог.

Хоча рф під санкціями, їй вдається збирати на подібних заходах досить велику тусовку, зазначає експерт. Але здебільшого це фрики, підгодовані люди, які не мають стосунку до справжньої журналістики та серйозних медіа.

"Але рф так діяла завжди. І цей інструмент, попри його згубність, на жаль, залишається ефективним", — вважає Валентин Кім.

Тому, продовжує він, валдайські промови путіна є проговорюванням вже затверджених наративів, орієнтованих на іноземну спільноту. Демонстрація того, як росія сприймає ситуації, що склалися по всьому світі (на кшталт війни в Україні, ситуації навколо Нагірного Карабаху, протистояння рф Заходу). І те, що вона хоче донести до своїх як партнерів, так і опонентів.

"Жодних нових сенсів там нема. Лише декларації, повторення всього, на що кремль орієнтувався і орієнтувався останній рік", — пояснює співрозмовник "Телеграфа".

Чому для путіна війна в Україні – не війна

Проаналізував Валентин Кім і найяскравіші спічі путіна саме цього форуму.

"Вторгнення в Україну він назвав "так званою війною". У цьому плані путін дотримується своєї тези про те, що широкомасштабне вторгнення з лінією фронту в понад тисячу кілометрів, яке триває вже понад півтора року, — це ніяка не війна, а "спеціальна військова операція" (СВО). І тут путін, звісно, потрапив у смислову пастку.

Адже після провалу плану з бліцкригом, коли все затягнулося не на лічені дні та тижні, а на місяці, а може й роки, стало зрозуміло, що це – саме війна. Але путін, маючи інерцію тез, змушений постійно акцентувати увагу на тому, що війна – насправді зовсім не війна", – наголошує політпсихолог.

Все тому, пояснює він, що у російському суспільстві війну не люблять. А от спеціальні військові операції зі швидким успіхом – люблять усі.

"Тому путін змушений поблажливо, десь навіть зневажливо вкотре доносити думку, що війна, яка явно затягується – не війна зовсім. Позицію, яка не має нічого спільного з реальністю, як і багато з того, що він каже, що кажуть кремлівські рупори та штатні пропагандисти. Такий собі тролінг не просто західної точки зору, а й власне самої реальності", – зазначає експерт.

Цього разу, продовжує він, довелося путіну намагатися якось пояснити не лише те, що росіяни роблять в Україні, а й – чому вони зрадили Вірменію, не ставши виконувати взяті перед нею зобов’язання щодо Нагірного Карабаху.

"Питання для кремля досить болюче. І російська пропаганда щосили намагається виставити винуватцем військової поразки від Азербайджану (і Туреччини, яка стояла за ним), виключно Вірменію. Саме про це слова путіна, що москва нібито десятки років умовляла Єреван миром вирішити цю проблему, що Вірменія сама визнала територіальну цілісність Азербайджану і не вельми-то претендувала на Нагірний Карабах.

По суті ж – це відображення нових реалій, у яких рф, ослаблена війною проти України, не має можливості контролювати Південний Кавказ. І не має колишньої дипломатичної, економічної, військової сили, щоб тиснути на турецького лідера Ердогана, без відмашки якого Азербайджан не розпочав би своєї операції в Нагірному Карабаху. І не виграв би війну за добу", – наголошує Валентин Кім.

На його думку, це фактично перший офіційно завершений конфлікт на пострадянському просторі. Гібридно роздмухуваний і підтримуваний росією, як багато подібних. Не здатною зараз продовжувати це робити.

Для путіна це тривожний дзвінок, упевнений експерт. Адже росія втрачає важіль тиску на регіон із допомогою конфлікту, що жеврів десятиліттями. Вірменія та Азербайджан можуть вибудовувати відносини із чистого аркуша. Без російського втручання, яке завжди – є згубним для якоїсь зі сторін.

"Суто з психологічного погляду закиди путіна на адресу Вірменії – природна реакція на свій провал. І навіть на розстріл азербайджанцями російських псевдомиротворців він нічим відповісти не може. Роблячи ті чи інші образливі випади на адресу Вірменії, путін розписується у своїй нездатності вирішити ситуацію, яку колись рф вирішувати могла. За цими звинуваченнями він ховається. Болюча реакція. Показова", — вважає Валентин Кім.

путін без ядерної кнопки — ніхто

Не обійшлося без традиційного брязкання ядерною зброєю і путінських хвастощів якимись новими розробками, на кшталт ракети "Буревісник" з ядерним двигуном.

"Черговий "аналоґовнєт". Традиційний наратив. Тут путін просто дотримується класичної лінії, що в рф нібито є якась "вундервафля" — секретна зброя, здатна перемогти всіх, переламати хід будь-якої війни. Абсолютне копіювання того, що було в нацистській Німеччині в період її занепаду", — діагностує путінські вигадки Валентин Кім.

За його словами, з психологічної точки зору, погроза якоюсь диво-зброєю, це – позиція слабкого. Традиційна поведінкова реакція людини, позбавленої дійсної сили. Котра мріє про неї.

"У якомусь роді — мрія про костюм Залізної людини, завдяки якому можна здійснювати ті чи інші дії. путін без ядерної кнопки, без "вундервафлі" — ніхто. І те, що він чіпляється за ідеї всякого роду "Буревісників" — показник того, що він сприймає глобальний світ як загрозу для себе", — пояснює експерт.

Валентин Кім наводить приклад ситуації з маленьким хлопчиком, якого всі кривдять (або йому здається, що кривдять). А його брат сидить у в’язниці. І цей ображений на весь світ хлопець мріє, щоб старший брат вийшов із в’язниці і всім дав прочуханки!

"Але це не означає, що молодший заспокоїться. Він почне мститися. У тому числі за придумані образи. Те саме можна віднести до путіна", — упевнений експерт.

Путін завжди б’є підло, а потім зловтішається

Не менш показовою, на думку Валентина Кіма, є валдайська заява путіна про загибель ватажка ПВК "Вагнер" пригожина, підірваного з найближчими соратниками в літаку.

"За словами путіна, "зовнішнього впливу" на літак не було, у тілах загиблих нібито знайдено фрагменти ручних гранат. Мовляв, саме так вважає Слідчий комітет. І взагалі, видав він, варто було б провести експертизу на наявність алкоголю та наркотичних речовин у тілах загиблих". А то (раптом згадалося) при обшуку в офісі пригожина знайшли 5 кг кокаїну.

Те, що Слідом просто склепав версію, вигідну кремлю, зовсім не дивно. Нагадаю, що практично всі військові експерти схиляються до того, що літак був уражений або за допомогою закладеної бомби або ракетою. Питання лише – з іншого літака чи із землі. Не дивно й те, що путін на повному серйозі озвучив таку казкову версію. Як і те, що він готовий йти на фізичне усунення загрозливих для нього чинників. А пригожин останнім часом став саме таким", – вважає експерт.

Російські спецслужби, нагадує Валентин Кім, за вказівкою путіна розправилися з Литвиненком у Великій Британії, з Нємцовим – у центрі Москви. І так далі.

"Це звична поведінкова карта путіна. Боягузливого і мстивого маніяка, який волею долі опинився на чолі держави-монстра. Він не здатний діяти відкрито. Завжди б’є підло. У спину. Якщо і йде на переговори (як у випадку з вагнерівцями), то лише для того, щоб виграти час… І, вибравши зручний момент, ударити нишком. А потім ще й глумиться над жертвами і над тим, що його хтось може в цьому звинуватити. Фактично — впивається своєю безкарністю. Це ще одна традиційна поведінкова реакція слабака. Того, хто не може перемогти у відкритому бою, а тому запускає процес інтриг, під час чого усуває конкурентів", – розповідає політпсихолог.

А от що його дивує, зізнався експерт, то це те, що пригожин повірив путіну.

"Бути стільки років поруч із цим мстивим брехуном, боягузливим маніяком і не зрозуміти, що той не подарує йому похід на москву — більш, аніж дивно", — вважає Валентин Кім.

Він бачить тут лише таке пояснення – перебуваючи всередині рф, варячись у цьому пропагандистському бульйоні, "кухар путіна" сам виявився схильний до спотвореного впливу інформації.

"Здається, вже всім більш-менш адекватним людям поза рф очевидно, що путін — це цинічний вбивця-інтриган. А всередині рф, очевидно, коли з кожної праски тобі розповідають про велич і непогрішність вождя, ти, навіть знаючи путіна персонально, починаєш вірити у його винятковість, доброчесність – та інші риси, яких він по факту не має. Резюмуючи: путінську версію загибелі пригожина і Ко, війни в Україні, власне картини світу, яку він малює, можна назвати знущанням з очевидності", – каже експерт.

І це, робить висновок він, якоюсь мірою діагноз і путіну, і всьому російському суспільству, яке цілком влаштовує такий "ватажок зграї".