Що прямо зараз відбувається в Криму: ексклюзивне інтерв'ю з Михайлом Подоляком

Це тільки початок, далі – більше, про це у ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу розповів радник глави Офісу Президента України Михайло Подоляк. Він прокоментував також, які можливості найближчим часом можуть відкритися для України на дипломатичному рівні й на полі бою.

Про ефектні Кримські операції

ГУР вдруге показало, як вони здійснювали спецоперацію, щоб побувати на українському тимчасово окупованому півострові. Я так розумію, що якщо вдруге показали відео, то це не означає, що вони там вдруге були. Можливо, вже втретє, вчетверте чи вп'яте. Другий "Тріумф" знищений російський і другий захід в Крим, про який чомусь на території Росії не дуже багато говорять.

На території Росії скоро взагалі будуть, як в Орвелла у "1984", говорити про війну в Океанії, про яку фіктивно щось розказують, чи навпаки не розказують. Це ж Росія.

Вони побудують щось окреме, де будуть розказувати про те, що "перемогли", "скрізь домінують" і так далі. І це, в принципі, майбутнє Росії, як один із абсолютно можливих сценаріїв. Було б бажано, безумовно, щоб Росія в такому вигляді не існувала взагалі, щоб вона пішла на суттєву трансформацію не тільки політично, але це їхня внутрішня справа.

Про Крим дуже важливо. Перше і об'єктивне єдине вікно можливостей. Всі ці розмови про те, що потрібно сьогодні зупинятись, про щось думати, заморожувати конфлікт, а потім це все під санкційним тиском Росія сама віддасть.

Не віддасть, Росія ніколи нічого не віддаватиме, якщо не програє. Росія входить до категорії країн, де нічого не буде, але все одно будуть зубами тримати те, що вкрали в нас.

Чому? Тому що природа цієї війни – не війна за територію. Природа цієї війни – це війна за наше з вами знищення. Вони хочуть нас знищити, тому що ненавидять. У них більше немає іншої емоції. Вони не хочуть нічого будувати, вони хочуть просто вбити українців. У них це лозунг, це ключове, до чого вони йшли всі ці роки.

Тому щодо Криму. Безумовно, сьогодні операції, на мій погляд, абсолютно ефектно виглядають. Тобто є стратегічне завдання.

Півострів Крим – це ключова логістично-транспортна артерія, через яку йде забезпечення всього окупаційного угрупування. Це навіть не тактичне завдання, а стратегічне. Тобто контроль над цією магістраллю, над всім Кримом, де є склади, полігони, аеродроми, бази, транспортні ланцюжки, коридори, Керченський незаконний міст і так далі.

Крім того, через півострів Крим ти контролюєш суттєву частку Чорноморської акваторії. Це стратегічно важливий об'єкт і, безумовно, обсяг тиску, який вчиняє Україна, буде суттєво збільшуватись. Ми бачимо, щоце робить і ГУР, і СБУ, і ССО, і Генеральний штаб в цілому,який якраз синхронізує тактичні дії по лінії фронту на різних напрямках і стратегічні дії з отримання повного, тотального вогневого контролю над півостровом Крим.

І тут треба розкрити небо, знищити підходи з моря, що стосується Тарханкуту, що стосується Севастопольської бухти і так далі. Оце все знищується і буде мати певні суттєві наслідки для перебігу подій на фронті.

Я хочу, щоб ми розуміли: обсяг війни великий. Я розумію, що всім здається, що це якась маленька війна. Маю на увазі не нам з вами, а з нашим партнерам. Ні, обсяг війни великий.

Безумовно, у такому великому обсязі дні мають значення. Тобто це не один день ти напрацював операцію, завтра зробив. Це декілька десятків чи навіть сотень операцій такого впливу, як про Тарханкут, другу висадку. Таких операцій буде безліч.

Чому? Тому що це має поступово збільшувати загальний психологічний тиск. Росія має боятися згадувати Крим. Вона має боятися зрозуміти, що там поступово збільшується кількість інцидентів критичного типу.

Тому для мене все, що відбувається в Криму – це прояв абсолютно ефективного планування Генерального штабу, ефективної операційної спроможності наших розвідок, зокрема, ГУР, чіткого психологічного стану наших хлопців, які туди заходять, які готові забрати Крим жорстоко. Це дуже важливий момент і про це маємо постійно говорити.

Повне інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивитися відео

Що для України означає "вікно можливостей"

Ви сказали про це вікно можливостей. Цікаво, скільки воно буде ще відкритим або скільки ми його будемо тримати відкритим. Президент США Джо Байден також говорив про те, що зараз є час, щоб діяти, маючи на увазі теплу погоду і те, поки холоди не прийдуть. Не знаю, чи є час у Сполучених Штатів Америки, у нас є цей час?

Це пан Кірбі говорив про 6 – 8 тижнів. Але від календарного плану перейдемо до більш конкретного розуміння ситуації. Вікно можливостей у нас буде рівно стільки, скільки у нас з вами буде воля це вікно тримати. Воля до того, щоб довести цю війну до справедливого фіналу попри тиск внутрішній і зовнішній, що "потрібно якось вирішувати".

Друга складова. Це вікно можливостей буде рівно до моменту, поки ми не погрузнемо під претензіями, які є на внутрішньому і зовнішньому ринку. Коли ми почнемо абсолютно чітко рефлексувати на всі ці претензії. Безумовно, в нас є багато проблем, які потребують вирішення.

Зокрема, антикорупція потребує суттєвого вирішення. Яке вирішення щодо корупції – це конкретні судові вироки. Тобто якщо ми людину на чомусь зловили, то вона має не отримати підвищення чи просто не перейти на іншу роботу, а отримати конкретний судовий вирок. Це дуже важливо, тому що це морально-етичне здоров'я країни.

Третя складова – це вміння вносити корективи у свої публічні позиції, рівень комунікації на зовнішніх ринках насамперед, коректно модерувати теми, як навіть складні, коли є певні сумніви. Коли немає на зовнішньому ринку класичного вау-ефекту, який ми з вами бачили протягом першого року війни, коли всі вважали Україну геройською країною. Вони і сьогодні так вважають, але накопичилось багато ситуативних питань, які треба ефективно проговорювати, вносити корективи в поведінку.

Якщо ми це все будемо в змозі зробити, якщо ми не будемо, вибачте за цю фразу, "почивати на лаврах" початку війни, якщо ми почнемо чути людей з іншого боку, що вони говорять, будемо вносити корективи в свої стратегії, при цьому демонструвати волю, якої в України дуже-дуже багато. Вона і стримує всіх, щоб не сказати: "Ні, все, напевно, ми всі втомились".

Тому я вважаю, що українська воля – достатня характеристика для того, щоб всі з нами були до кінця цієї війни. Але маємо вносити певні корективи в свою функціональність, в комунікаційну складову і публічно, і не публічно, у те, як ми працюємо на внутрішньому та зовнішньому ринку. Я думаю, що ми, в принципі, можемо це відкоригувати.

Про іранську зброю, яку можуть передати США

Що стосується зброї. Сполучені Штати ніби сказали, що збираються передати Україні тисячі одиниць конфіскованої іранської зброї та боєприпасів. Кажуть, що там, в основному, стрілецька зброя. Наскільки вона зіграє суттєву чи несуттєву роль? І знову повертаємося до питання далекобійних ракет. Чи є та фінальна воля для того, щоб дати їх Україні?

Почнемо про іранську зброю, яка конфіскована, яку можуть передати. Вона важлива за наступним параметром. Є резолюції ООН, які чітко говорять: якщо зброя конфіскована, вона має бути знищена, або має перейти на збереження і так далі. Якщо буде ця передача, вона буде показувати, що світ змінюється. Розумію, що певні правила треба змінювати відповідно до нового історичного моменту.

Тобто якщо Іран є партнером Росії щодо геноцидного типу ведення війни в Україні, передаючи ті чи інші дрони для України, то, безумовно, іранська зброя, стрілецька у цьому випадку, символічно буде мати значення для перебудови глобального розуміння, що за все є відповідальність, навіть у такому вигляді. З цієї точки зору дуже важливо, що цю зброю будуть передавати Україні.

Чи буде вона важлива для нас? Для нас будь-яка зброя важлива, зокрема, стрілецька. Безумовно, тут переходимо в іншу складову. Для такого типу війни, як сьогодні ми ведемо в Україні, пріоритетом є наступні види зброї:

• Дрони різних модифікацій – ключовий інструмент цієї війни;

• Далекобійні ракети, які дозволяють підійти близько до паритету, тому що ти суттєво і ефективно знищуєш логістичну інфраструктуру армії-окупанта;

• Ремонтні і логістичні можливості, щоб швидко ремонтувати, щоб швидко постачати на поле бою;

• Артилерія з величезною кількістю снарядів різних калібрів, особливо високоточних калібрів.

Безумовно, для нас сьогодні ATACMS чи TAURUS, але не просто як символічно передали 5 – 10 ракет, а в певному обсязі, ці ракети будуть суттєво впливати на перебіг подій на лінії фронту. Вони "доб'ють" транспортно-логістичну, складську систему Росії, що унеможливить швидкий підвіз ресурсу і проведення ротаційних дій з урахуванням кількості мобілізованих, яких Росія тримає на окупованих територіях.

Тому ці переговори йдуть, з одного боку, вкрай інтенсивно щодо систем ПРО, друга складова – інтенсивні переговори щодо далекобійних ракет різних модифікацій.

Зброя і контингент, який був у Росії в Нагірному Карабасі. Деякі експерти кажуть, що вони також можуть опинитися на території Росії, бути передані на утилізацію Росії, а потім виявиться так, що все це опиниться на тимчасово окупованих українських територіях і відповідно утилізовувати вже буде не Росія, а українські Збройні Сили її.

Насамперед не існує ніяких миротворчих контингентів в Росії. Це окупаційні контингенти, які заходять, створюють кримінальні анклави. Контролюються ці анклави для того, щоб країни не почували себе спокійно, не мали можливості розвиватися, витрачали кошти на спроби захистити внутрішній простір від провокацій різного типу.

Тобто, де є Росія, збройні сили Росії – це винятково окупаційні контингенти. Немає різниці, як вони там самі себе називають. І було б бажано це в світі постійно транслювати. До речі, в Придністров'ї також немає ніякого миротворчого контингенту Росії.

Друга складова. Частково цей контингент вони виведуть на Північний Кавказ, тому що там не все спокійно. Ми з вами розуміємо, що як тільки почне додатково послаблюватися відчуття стійкості путінської вертикалі, особливо силової компоненти, то, безумовно, Північний Кавказ буде трошки інакше виглядати. Особливо Дагестан, Чечня, особливо Інгушетія, Кабардино-Балкарія і так далі.

Тому що ці повноцінні суверенні країни не мають ніякого стосунку до класичного російського імперіалізму і до класичної російської псевдофедерації. І, безумовно, вони будуть закінчувати ті процеси, які починали в середині 90-х, і не змогли закінчити, тому що, як і нас з вами, буквально залили вогнем ці маленькі суверенні країни. Росія тільки так може встановлювати певні порядки.

Тому, частково, цей контингент буде перебувати там, на цьому рівні. Не забуваємо, що для Росії сьогодні поступово, скажімо так, починає проявлятися інший тип майбутнього, у рамках якого вони не на Хрещатику будуть маршувати, а в рамках якого вони будуть обороняти ті чи інші опорні міста самої Росії. Це вже очевидно.

Частково, безумовно, контингент може з'явитися і в Україні, бо вони збирають по всій території Росії, розконсервовують техніку, забирають мобілізованих з Тихого океану, з Далекого Сходу і так далі, все це завозять в Україну.

На жаль, доведеться збільшити інтенсивність знищення російського непотребу. Тому що я вважаю, що якщо люди йдуть на війну в іншу країну просто заради того, щоб там когось вбивати, це не є люди, це абсолютно конкретний непотріб, який не розуміє, що він робить в цьому житті.

Навіщо вагнерівці повернулися на війну

Там вже десь перебувають і залишки тих, кого вже немає – вагнерівців. Але кажуть, що знову таки вони опинилися десь поблизу українського Бахмута. Я так розумію, що ці залишки також намагаються зараз максимально швидко або ж максимально до кінця ліквідувати.

Першого "Вагнера" не існує, ні фізично, ні юридично. Як юридичної особи точно не існує. Безумовно, "Вагнер" – це був найбільш підготовлений військовий контингент завдяки тому, що він мав досвід ведення бойових дій в Сирії, і в Україні в 2014 році, і в країнах Африки тощо.

Оцей “кістяк”, який був побудований Уткіним, це, безумовно, був достатньо професійний кістяк, 5 – 6 тисяч людей, які там “на вагу золота” в російській армії, як з'ясувалось, бо все інше – це фікція. І тому частково ці люди залишаються в Африці, тому що там треба теж влаштовувати перевороти.

Все, що відбувається нині в центрально-східній Африці, і там активно беруть участь безпосередньо залишки "Вагнера". Але вони вже в юрисдикції головного управління генштабу міноборони Росії.

Частина пішла як інструктори. Це велика частина пішла в росгвардію для того, щоби готуватись до внутрішніх протестів для конкурентних внутрішніх російських відносин з іншими приватними арміями. Частково вони повернулись на контракти міноборони як інструктори.

Але, коли всі говорять про "Вагнера"... кого вони забирають? Вони забирають не "Вагнера", який був кістяком. Нині про "Вагнера" говорять – це ті ж самі зеки, яких після того, як вони відійшли від Бахмуту, відправили додому. Вони знову ж там скоюють величезну кількість вбивств.

Там суттєво збільшились зґвалтування, вбивства по всій Росії. Як правило, за цим стоять ті чи інші вагнерівці. А це не вагнерівці, які там роками працювали. Це ті, кого рекрутували саме з російських колоній. От саме цей контингент знову повторно затримують.

Повторно вони отримують якісь вироки і повторно вони відправляються на війну в Україну. І вони найбільше підготовлені з інших зеків. Чому? Тому що сьогодні концепція ведення бойових дій, зокрема, це так звані "зет-шторми", тобто загони, які із колишніх зеків складаються, і які мають виконувати найбільш небезпечні завдання.

От туди вливаються залишки "Вагнера". Я б до цього ставився спокійно. З ремаркою, що спокійно взагалі не можна ставитися, тому що це війна. Але з ремаркою, що це трошки інша конфігурація, ніж та, що була рік тому. Під Бахмутом, наприклад.

Роль Путіна в Росії

Дмітрій Пєсков вийшов сказати кілька слів: "Виступ Путіна на Валдаї – це завжди подія "світового масштабу". Промова президента буде достатньо "змістовною".

Кремль не коментує повідомлення про нібито перевід Чорноморського флоту із Севастополя в Новоросійськ. Заборона на експорт дизелю та бензину з Росії буде діяти доти, доки необхідно".

Епохальне знищення своєї країни. Про це має бути промова Путіна. І вона буде внесена в підручники як промова найбільшого аутсайдера, який, на жаль, призвів до великої крові на Сході Європи.

Тобто ця людина завжди була такою, я про Путіна. Я про Пєскова не буду казати, тому що це персонаж, який не має ніякої важливості нині, і щось там говорить. А таких, як він, десятки чи навіть сотні.

Він не впливає на перебіг подій. Він ніколи не впливав, він самозакохана персона тощо. Але щодо Путіна. Безумовно, нині очевидно, що Путін абсолютно не збігається з тією роллю, яку він сам собі намалював.

Тобто він набагато менший, ніж те, що він хотів залишити після себе в історичних підручниках. Він абсолютно не збігається з намірами, які хоче реалізувати. У нього немає ні волі, ні розуму, ні розуміння, куди він нині йде. Але, на жаль, відсутність розуму не дозволяє йому оцінити, до чого він вже привів свою країну.

Ми зараз говоримо не про нас, тому що для нас важливо знищити все окуповане, що розташоване у нас. Він не усвідомлює, до чого він привів свою країну, і тому він буде продовжувати казати одну і ту ж нісенітницю, про яку говорить постійно.

Про "велич Росії", про те, що "ми побудували багатополярний світ". Про те, що "з нами всі рахуються", про те, що "ми нині маємо абсолютно "ефективні" комунікації". "Усі залежать від Росії, Росії всі бояться, і ми "ефективно" воюємо і доводимо право на свою самобутність".

І, крім того, "ми захищаємо консервативні цінності". З урахуванням особистого бекграунду Путіна, це виглядає абсолютно мерзенно. Проблема в тому, що Путін і є сутністю "руского міра". Він і є один в один ті ж самі люди, які його підтримують.

Тобто 80 – 85% населення Росії – це і є колективний Путін. Вони так само мислять, вони так само кримінально-гопнічеські, хочуть піти щось у когось забрати, вкрасти тощо. Тобто, у чому феномен Путіна, попри те, що він буде казати, він розкрив справжню "руську душу".

Він дав росіянам можливість бути в ХХІ столітті тими, ким вони і є. Максимально ницими, максимально злісними людьми, які хочуть когось вбити, щось вкрасти, зґвалтувати, але зробити це колективно.

Адже кожен з них сам по собі дуже і дуже боїться цього. Тому Путін не проголошуватиме ніяку "епохальну промову". У нього немає епохальності. Це людина, яка буде занотована в історичні підручники як максимально нікчемний політичний лідер, який, на жаль, привів до великої війни.

Чому привів до великої війни? Адже він відкрив справжню "російську душу". Адже, якби Росія була інакшою, то Путін не міг би там п'ятий термін президентський отримати.

Коли ви добровільно відмовляєтеся від свободи слова, від конкуренції, від політичних партій, навпаки, улюлюкаючи, кажете: "вбити всіх опонентів". І дозволяєте вбивати того ж Нємцова, буквально біля Кремля.

Дозволяєте вбити на замовлення, безумовно це замовлення Путіна, навіть не проговорене публічно, а просто по замовченню, то це означатиме, що просто Путін є синхронізований зі справжньою Росією.

І тому, все, що говоритиме Путін, не має значення. Має значення, що в такому вигляді Росія не повинна далі залишатись в рамках історичного процесу. Тому що, якщо раніше вони трошки пробували це маскувати, ховали, і все ж таки пробували дотримуватись певних правил, то, безумовно, після цієї війни, якщо вони не програють, то у них будуть постійні Путіни на різних місцях.

І тому ми з вами не зможемо жити в стабільному світі, де є правила. Адже вони будуть завжди нас, не лише нас, а багатьох ненавидіти. До речі, вони і нині про це говорять на різних майданчиках.

Говорять про те, що, наприклад, "ми вважаємо, що країн Балтії не існує. Ми вважаємо, що Фінляндії не існує. Ми вважаємо, що Польщі не існує. Що все це – Російська імперія. І ми маємо з силою зброї зайти і всіх знищити, вбити і забрати тих, хто хоче бути вірно підданим Російській імперії".

Люди, які живуть максимально негативно, є від'ємними щодо доданої вартості для сучасної цивілізації. Вони щиро вважають, що можуть приходити, як от до нас з вами, знищувати міста і казати, що це "вони несуть цивілізацію".

Ви розумієте, що з ними немає про що розмовляти?

І тому Путін просто буде фіксувати. Він робитиме три речі.

• Перше – фіксувати право Росії безкарно вбивати у будь-якій кількості громадян інших країн.
• Друге – він намагатиметься розділити вину за початок цієї війни з громадянами Росії. Тобто сказати: "Ми колективно ухвалили рішення геноцидити українців чи геноцидити інших людей інших держав".
• І третє – він скаже, що "ми маємо в цій війні дійти до кінця, тому що цей кінець буде означати "велич Росії".

Жодної можливості вести якісь переговори з цією особиною відсутні. Путін хоче до кінця воювати. А все, що він чи його оточення говорить про переговори, – це спроба отримати оперативно-тактичну паузу.

Підморозити конфлікт, внести корективи в стратегію і тактику, збільшити військове виробництво і наступними етапами збільшити ареал, тобто територію експансії.

Чому Симоньян хоче розірвати ядерну бомбу над Росією

Куди пропонує відкинути "страну" Маргаріта Сімоньян, про це говорять всі. У 1993 рік. Причому вона сказала, що на неї її підписники подали якийсь позов "за дискредитацію армії Росії".

Кадиров вже виступив, заступився. І, звісно ж, Соловйов теж сказав кілька слів, що насправді Маргаріта “не пропонувала зірвати ядерну бомбу над Сибіром. Вона взяла цитату ядерщика-фізика і її пересказала”.

Мені здається, що Росії дійсно потрібно атакувати Воронєж чи в цьому випадку Сибір, тому що меми мають стати реальністю. Росія – це країна мемів, абсолютно.

І вона має все реалізувати, що довгий час вважалось іронією чи сарказмом.

І мені здається, що вони, в принципі, десь внутрішньо так і думають, що "ми можемо самі себе знищити для того, щоб вже як жити, то жити максимально нікчемно". І це було б правильно.

Ви говорите про інформаційну "еліту" Росії, про пропагандистську "еліту" і так само про управлінську. Вони такі є, вони щиро дурнуваті.

Це не якась там поведінкова модель. Це не якась там спроба відформатуватись до якихось інших тез тощо. Ні, це щиро. Саме це і є якість російської політичної “еліти”, управлінської, пропагандистської. Саме така є, як Сімоньян. Вона і є символ оцієї ницості, в якій живе нині Росія.

Це, до речі, добре. Адже вони все говорять відверто, прямо. Вони демонструють свій низький рівень, вони демонструють нерозуміння, що таке сучасний світ.

Вони пропагують ненависть. Навіть на внутрішньому російському ринку, мені здається, що до них ставляться, як до абсолютно марудних персонажів.