Ветерани, а не "атошники з ПТСР": як ЗМІ можуть посилити співпереживання й уникнути негативних натяків у чутливій темі

Тривалий час в уяві суспільства статус ветерана масово асоціювався з діагнозом "посттравматичний стресовий розлад" (ПТСР). Щойно захисник покидав окоп і повертався до мирного життя, острах і осуд з боку цивільних таврував людину уявною стигмою.

Варто лише згадати скандал 2017 року з начальником клініки психіатрії Головного військово-медичного госпіталю Міноборони Олегом Друзем, який заявив, що люди, які повертаються з війни, можуть стати загрозою як для власних сімей, так і для всього суспільства, тому 98% із них потребують кваліфікованої підтримки. У відповідь обурені ветерани АТО запустили флешмоб "Я — один з 93%".

За 10 років війни ветерани та ветеранки поступово руйнують це тавро власним прикладом. Адже реальна ситуація цілком протилежна побутуючій думці. Однак суспільна думка формується з часом, а провідником об`єктивного сприйняття цього явища суспільством є медіа.

Спеціально для "Телеграф" Український ветеранський фонд Міністерства у справах ветеранів поділився порадами для професійних та громадянських журналістів, як коректно, з повагою та емпатією (співпереживанням) висвітлювати тему ПТСР у ветеранів.

Нині термін ПТСР використовують масово і стосовно більшості. Це перша помилка, адже лише певний відсоток тих, хто повертається з фронту, мають і будуть мати ПТСР. Більше того, ПТСР лікується і навіть може минути сам по собі. Також хибно казати про те, що ПТСР буде у всіх. У всіх ветеранів його теж не буде.

"ПТСР – це діагноз, який встановлюється психіатрично. Він є в довіднику Міжнародної класифікації хвороб. Там всі симптоми перелічені. З цим все чітко. Не потрібно всім вішати цю стигму" — каже Олександр Чаморсов, ветеран, головний психолог "гарячої" лінії кризової підтримки Українського ветеранського фонду — 0 800 33 20 29.

Наразі нема офіційної статистики щодо рівня ПТСР у військових. Цей стан можливо діагностувати через 3-6 місяців чи й пізніше, але після того, як комбатанти повернуться в мирне життя. Фахово коментувати тему можуть лише люди, які працюють з ветеранами у сфері психічного здоров’я. Також варто уникати візуалу, де ветеран хапається за голову, б’є посуд тощо. Адже ПТСР — це не лише агресія.

Формулювання заголовка новини про ветеранів з ПТСР потребує особливої обережності й відповідальності, адже ця тема чутлива і може містити потенційно образливу інформацію. Ось деякі приклади того, як не варто формулювати заголовки:

• Спрощення та узагальнення: Уникайте узагальнень у заголовках, адже вони можуть сприяти стигматизації ветеранів з ПТСР. Наприклад, уникайте заголовків типу "Всі ветерани з ПТСР страждають від…" або "ПТСР — найбільша проблема серед ветеранів".
• Сенсаційність і паніка: Уникайте використання заголовків, які мають сенсаційний характер і можуть викликати паніку серед читачів. Наприклад, не використовуйте заголовки, які містять слова "ПТСР ветерана загрожує…" або "Ветерани з ПТСР частіше агресують".
• Використання негативних прикладів: Не використовуйте конкретні приклади ветеранів з ПТСР для ілюстрації загального стану. Це може викликати негативне ставлення до інших ветеранів. Наприклад, "особи с ПТСР = розбишаки".
• Жарти та іронія: Уникайте формулювань заголовків, які можуть викликати жарти або іронію про ПТСР. Ця тема вимагає серйозного ставлення. Лише самі ветерани можуть іронізувати над собою в межах цієї теми, маючи такий досвід.
• Зосередження на слабкостях: Не акцентуйте на негативних аспектах ПТСР та його впливу на ветеранів. Натомість спрямовуйте увагу на допомогу, підтримку та можливості для реабілітації ветеранів. Давайте в сюжетах і статтях посилання на контакти, наприклад, "гарячих" ліній психологічної допомоги для ветеранів.
• Стигматизація і ярлики: Уникайте використання ярликів, які можуть таврувати ветеранів з ПТСР, таких як "психічно хворий", "психопат" або "з розладами психіки".

Заголовки матеріалів з теми повинні бути об'єктивними, нейтральними та відображати гідний підхід до теми ПТСР серед ветеранів. Вони мають стимулювати розуміння, емпатію та підтримку, а не посилювати стереотипи або викликати негативні емоції.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" публікував інтерв'ю з віце-президентом Асоціації політичних психологів України, кандидата психологічних наук Світланою Чуніхіною. В ньому експерт розповіла, чому мужні й незламні у жахіттях війни бійці вкорочують собі віку, повернувшись до цивільного життя, і як запобігти трагедії, якщо близька людина перебуває на межі відчаю.

Більше про це читайте в публікації: "Зона ризику: чому ветерани чинять самогубства і як допомогти українцям оговтатися від потрясінь війни".